Війна на сході України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війна на сході України
Російсько-українська війна (2014‒2017)
Map of the war in Donbass.svg

Оновлювана мапа бойових дій на Донбасі:
   Територія під контролем ДНР і ЛНР
   Територія, визволена українською армією
50°03′13″ пн. ш. 23°36′29″ сх. д. / 50.053832000° пн. ш. 23.60824600000000117° сх. д. / 50.053832000; 23.60824600000000117
Дата: від 6 квітня 2014
Місце: Україна (Луганська та Донецька області)
Результат: До серпня 2014 року українські сили розділили контрольовані проросійськими формуваннями території на кілька ізольованих анклавів. Задіяні в середині серпня 2014 року регулярні формування російської армії завдали серію важких поразок українській армії, деблокувавши анклави.
Наступ з'єднаних російсько-терористичних військ у лютому 2015 року призвів до захоплення міста Дебальцеве.
З лютого 2015 року тривають позиційні бої на лінії зіткнення.
Сторони
Україна Україна Росія Росія
ДНР
ЛНР
Командувачі
Presidential Standard of Ukraine.svg Головнокомандувач:

Україна Петро Порошенко
(7 червня 2014 — дотепер)
Україна Олександр Турчинов
(23 лютого — 7 червня 2014)


Штандарт Міністра оборони України.svg Міністр оборони:
Україна Степан Полторак
(14 жовтня 2014 — дотепер)
Україна Валерій Гелетей
(3 липня — 14 жовтня 2014)
Україна Михайло Коваль
(до 3 липня 2014)


Штандарт НГШ ЗСУ.png Начальник ГШ:
Україна Віктор Муженко
(3 липня 2014 — дотепер)
Україна Михайло Куцин
(до 3 липня 2014)


NSDCU emblem.png Секретар РНБО:
Україна Олександр Турчинов
(15 грудня 2014 — дотепер)
Україна Андрій Парубій
(до 7 серпня 2014)


Міністр МВС:
Україна Арсен Аваков


Командувач НГУ:
Україна Микола Балан
(6 лютого 2015 — дотепер)
Україна Степан Полторак
(до 14 жовтня 2014)
Україна Сергій Кульчицький
(до 29 травня 2014)


Голова СБУ:
Україна Василь Грицак
(18 червня 2015 — дотепер)
Україна Валентин Наливайченко
(до 18 червня 2015)


Голова ДПСУ:
Україна Віктор Назаренко
(6 жовтня 2014 — дотепер)
Україна Микола Литвин
(до 6 жовтня 2014)


Інші:
Україна Дмитро Ярош
Україна Олег Куцин

Standard of the President of the Russian Federation.svg Головнокомандувач:

Росія Володимир Путін


Russian Ministry of Defence Standart.png Міністр оборони:
Росія Сергій Шойгу


Russian General Staff head Standart.png Начальник ГШ:
Росія Валерій Герасимов


War Flag of Novorussia.svg Головнокомандувач збройних сил Новоросії:
Росія Ігор Гіркін
(квітень — 14 серпня 2014)


Flag of the Donetsk People's Republic.svg Керівництво ДНР:
Україна Олександр Захарченко
(7 серпня 2014 — дотепер)
Росія Олександр Бородай
(квітень — 7 серпня 2014)


Flag of the Lugansk People's Republic (Official).svg Керівництво ЛНР:
Україна Ігор Плотницький
(14 серпня 2014 — дотепер)
Росія/Україна Валерій Болотов
(квітень 2014 — 14 серпня 2014)


Інші:
Росія Микола Козіцин
Росія Ігор Безлер
Україна Олексій Мозговий
Flag of Transnistria (state).svg Володимир Антюфеєв
Росія Сергій Кузовльов
Росія Андрій Гурулєв
Росія Олександр Лєнцов
Росія Арсеній Павлов
Україна Павло Дрьомов
Україна Михайло Толстих

Військові формування
ЗСУ Збройні сили

Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України

Security Service of Ukraine Emblem.svg Служба безпеки
Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонна служба
Інші:

Medium emblem of the Armed Forces of the Russian Federation (27.01.1997-present).svg Збройні сили РФ

Generalstaff central dep.svg ГРУ РФ
FSB wide.png ФСБ РФ
Self defense of Donbass emblem.png «НОД»
Flag of the St George Ribbon.png «АПС»
Інші:

Військові сили
~60000 чол.[15]
~33500 бойовиків[16]

~7000-12000 російських військових[16][17][18]

Втрати
Офіційні дані (листопад 2016):[19]
3064 загиблих, з котрих 2636 в/с ЗСУ
10753 поранених, з котрих 8897 в/с ЗСУ
Незалежні дані (червень 2016):[20]
3050 загиблих
Офіційні українські дані (березень 2016):[21]
1600 загиблих солдат РФ
Незалежні дані:
3100—8000 загиблих бойовиків[22][23]
Цивільні жертви:
2000+ загиблих[24]
Іноземне цивільне населення:
300 загиблих[25][26][27][28]


Війна на сході України або Війна на Донбасі — військовий конфлікт, розпочатий російськими загонами вторгнення у квітні 2014 року на території українського Донбасу після захоплення Росією Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення «державного суверенітету» ДНР. Конфлікт має характер міжнародного[29] і став продовженням російської збройної агресії проти України. За географічним масштабом є локальним і охоплює частини Донецької і Луганської областей України.

Попри численні факти участі Збройних сил РФ та докази причетності Росії до війни, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення в Україну, відтак з українського боку війна розглядається як неоголошена.[30] Ряд українських політиків називають війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України.[31][32][33] Юридично на сході України триває Антитерористична операція.[34] Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції й вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками.[35]

Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст — Слов'янська, Краматорська і Дружківки, де захопленою у відділках МВС зброєю російські диверсанти озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав. В умовах неспротиву місцевих силових структур України, а іноді і відкритої співпраці, невеликі штурмові загони російських диверсантів в наступні дні взяли під контроль Горлівку та інші міста Донеччини і Луганщини. 13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції. Перекинуті у район Слов'янська і Краматорська спецпідрозділи СБУ і Збройних сил України прийняли перший бій зранку 13 квітня у Семенівці, передмісті Слов'янська, потрапивши у засідку проросійських бойовиків, у якій загинув капітан СБУ «Альфа».

Після серії невдалих крупних боїв початку травня 2014 року під Слов'янськом, де українські сили втратили 2 бойових гелікоптери Мі-24 від вогню російських ПЗРК, а також кількох засідок, керівництвом АТО було прийнято рішення поступово оточувати Слов'янськ, відрізаючи гарнізон проросійських бойовиків від постачання зброєю з Росії. 11 травня 2014 року проросійськими силами було проведено «референдуми» на території деяких районів Донецької та Луганської областей, на яких було винесене питання про підтримку державної самостійності проголошених у квітні «суверенних» ДНР та ЛНР. За підрахунками організаторів «референдумів», питання було підтримане виборцями.

1 червня 2014 року проросійські бойовики почали кількаденний штурм прикордонної застави у Луганську, який закінчився 4 червня виходом українського гарнізону із прикордонної застави. 2 червня 2014 року біля штабу проросійських бойовиків, що розміщувався у Луганській ОДА, сталася серія вибухів, від яких загинули і мирні жителі. 12 червня почалися поставки важкої бронетехніки з РФ: до Сніжного прибула колона танків, а через Луганськ пройшла колона систем залпового вогню «Град», які наступного дня вперше застосували у війні на Донбасі — 13 червня проросійські бойовики обстріляли український блокпост під Добропіллям.

20 червня 2014 року новообраний Президент України Петро Порошенко оголосив про початок десятиденного одностороннього припинення вогню, пообіцявши амністію і звільнення від кримінального переслідування усім хто складе зброю, створення спільних підрозділів МВС для забезпечення громадського порядку, децентралізацію, узгодження губернаторів з представниками Донбасу, дострокові місцеві і парламентські вибори. Проросійські бойовики на запропоновані умови не пристали і припинення вогню не підтримали.

Після закінчення 10 днів одностороннього припинення вогню, українські сили закінчили оточення Слов'янська, змусивши угруповання російських бойовиків 5 липня відступити до Донецька. Штаб АТО почав масштабну операцію по встановленню контролю над російсько-українським кордоном, створюючи силами кількох бригад 15-кілометрову зону уздовж кордону, контрольовану збройними силами України і батальйонами територіальної оборони. Водночас українські сили почали операцію з деблокади ЛАП і оточення Луганська.

11 липня 2014 року, на фоні загрози блокування кордону українськими силами, російські регулярні війська почали участь у війні, завдавши зі своєї території нищівного ракетного удару українським формуванням під Зеленопіллям, селом у кількох кілометрах від російсько-українського кордону. Відтоді вся лінія українських формувань біля кордону — від Луганської області до узбережжя Азовського моря, — впродовж липня-серпня 2014 року знаходилася під систематичними артилерійськими обстрілами з території РФ, на які українські формування не відповідали. Обстріли призвели до перерізання ліній постачання українського угрупування, що перебувало в районі Ізвариного, таким чином значні українські сили опинилися в оточенні впродовж тижнів. Операцію з їх деблокади було проведено 6-7 серпня, після чого виснажені підрозділи були виведені з зони бойових дій, таким чином остаточно втративши контроль над 140 км державного кордону.

Зміст

Передумови[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Цикл «Восток» // Громадське ТБ, 29 червня 2014.

Проросійські виступи[ред.ред. код]

Протягом березня-травня 2014 року у багатьох містах східних, центральних та південних регіонів України відбулася серія мітингів і акцій, що отримала назву «Російська весна» (рос. «Русская весна»).[36] Причиною виступів стали події Євромайдану і процес встановлення Росією контролю над Кримом — акції проходили під російськими прапорами і проросійськими гаслами, висували широкий спектр вимог — від переходу до федеративного устрою України до закликів розділення території України і повторення «Кримського сценарію» з входженням до складу Росії. У виступах взяли участь як місцеві жителі, так і привезені з Росії активісти. Найбільші мітинги відбулися у Донецьку, Луганську, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі. Акції часто переростали у сутички з проукраїнськими мітингами, що тривали у містах у той же час, і проходили під проєвропейськими гаслами та на підтримку територіальної цілісності України.[37]

16 березня у мережі з'явилося повідомлення від проросійських бойовиків про готовність почати війну при «погрозах на адресу Південного сходу» і ультиматум про виведення українських військових формувань і техніки з «їх території». Кількома днями пізніше російське ЗМІ опублікувало інтерв'ю бойовиків, які назвалися «координаційним штабом Луганської області». У ньому бойовики заявили про готовність виставити 20 тисяч озброєних чоловік і наполягали на отриманні «федеративного статусу» області і проведенні референдуму, де вирішуватиметься питання входження Луганської області до складу РФ чи можливість залишитися частиною України.[38]

18 березня 2014 року, з метою зниження соціального напруження, Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк оприлюднив звернення до мешканців південних і східних регіонів України, у якому запевнив про незмінність статусу російської мови як регіональної, а також повідомив про намір суттєво децентралізувати владу, передавши на обласний і районний рівень широкі фінансові повноваження, а також право вирішувати питання освіти, культури, історії і героїв. Щодо зовнішньої політики, повідомив про намір відновити добрі стосунки з РФ, підкреслив односторонній характер економічних преференцій зі сторони ЄС у рамках угоди, а також про відсутність намірів вступу України до НАТО.[39][40]

На початку квітня 2014 року проросійські сили суттєво загострили ситуацію: 6 квітня ними було захоплено будівлю СБУ в Луганську, а 7 квітня відбулося «проголошення державного суверенітету» ДНР у Донецьку і ХНР у Харкові  — після цього керівництво МВС залучило спецпризначенців вінницького «Ягуару», і зранку 8 квітня звільнило захоплений будинок ОДА у Харкові[41]. Проросійські акції не поновлювалися у Запоріжжі після «яєчної неділі» 13 квітня, коли учасників проросійського мітингу закидали яйцями місцеві запорожці[42]. Мітинги і акції продовжувалися в Одесі до початку травня, але припинилися після трагічних подій 2 травня, коли загинуло 49 чоловік з української та проросійської сторін.

Взяття під контроль державних установ проросійськими силами навесні 2014 року

Проголошення «народних республік»[ред.ред. код]

Під час військового вторгнення в Україну, Російською Федерацією широко використаний більшовицький тип ведення війни, коли після світоглядного розколу населення країни, на окремих територіях держави створювалася паралельна нелегальна альтернативна влада, яка мала тісний зв'язок з Кремлем. З метою подальшого підтримання життєдіяльності такої проросійської влади та уникнення прямого порушення міжнародного права у галузі ведення війни, Російською Федерацією здійснюється поступовий підрив громадської довіри до офіційної влади, шляхом активної інформаційної, пропагандистської промивки місцевого населення, у поєднанні з диверсіями, вчиненими силами незаконних загонів злочинців, найманців і радикально налаштованих людей, організованими та керованими спецслужбами Росії.[43][44][45][46][47][48][49]

Протягом 7 — 27 квітня, подібно «Кримському сценарію», «зеленими чоловічками» було проголошено «Донецьку та Луганську народні республіки».[50][51][52][53] «Харківську народну республіку» було проголошено 7 квітня,[54][55] а спроба проголосити Одеську відбулася 22 квітня.[56] 15 травня 2014 року Генеральною прокуратурою України дані бандформування було кваліфіковано як терористичні організації, які насильницько-збройним шляхом здійснюють терор на сході України.[57]

Концепт Новоросії[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Путін про Новоросію. 17 квітня 2014

17 квітня 2014 року Президент РФ Володимир Путін, відповідаючи на запитання журналіста на щорічній прес-конференції, зробив заяву, що «південний схід України — це Новоросія», а «Харків, Донецьк, Луганськ, Херсон, Миколаїв та Одеса були передані до складу України радянським урядом».[58]

В подальшому ватажки проросійських формувань на Донбасі, російські медіаресурси і агітаційні матеріали систематично апелювали до карт з варіаціями поділу України і створеною на її територіях Новоросією.[59]

Перебіг подій[ред.ред. код]

Озброєні АК-74 та РПГ-26 чоловіки біля міської ради Слов'янська, 14 квітня 2014

Захоплення росіянами Слов'янська та Краматорська[ред.ред. код]

Близько 9 ранку 12 квітня 2014 року до будівлі Слов'янського міського управління МВС України під'їхали 2 автобуси, що доставили близько 20 добре озброєних і екіпірованих невідомих чоловіків, які захопили установу. Під час штурму бойовики використали димові шашки та сльозогінний газ, стріляли у повітря[60]. Метою захоплення міліцейського відділку було заволодіння вогнепальною зброєю.[61] Увечері того ж дня загін бойовиків захопив відділок МВС у сусідньому місті — Краматорську.

Станом на ранок 13 квітня диверсанти контролювали усі виїзди зі Слов'янська.[62]

Початок антитерористичної операції[ред.ред. код]

Обставини початку АТО[ред.ред. код]

13 квітня 2014 р. в.о. президента України Олександр Турчинов заявив, що для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, Рада нацбезпеки та оборони розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України[63].

Барикади навколо Донецької обласної державної адміністрації та банери з антиукраїнськими та антизахідними гаслами, 15 квітня 2014
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Особисте звернення громадянина Крутов Василя до уряду Росії
« Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України.  »

— Олександр Турчинов, 13 квітня 2014

В.о. президента України Олександр Турчинов звернувся до терористів з вимогою скласти зброю до 9.00 ранку 14 квітня із гарантією незастосування проти них покарання.[64]

14 квітня 2014 р. в.о. президента Олександр Турчинов призначив генерал-лейтенанта Василя Крутова першим заступником глави СБУ та головою антитерористичного центру при СБУ. В березні 2014 р. він записав особисте звернення до уряду Росії з закликом припинити ескалацію ситуації в Україні, яка може привести до війни.[65]

За повідомленням одного з керівників контррозвідки СБУ Віталія Найди, перехоплені переговори російських диверсантів і спецпризначенців, що діють на території України, з їх керівництвом, свідчать, що ті мають завдання вбити кілька сотень людей в Україні, що дасть привід ввести російські війська.[66][67]

Враховуючи військову перевагу Російської Федерації, позицію її керівництва щодо класифікації зовнішньої військової агресії Росії як внутрішньої загрози України, з метою недопущення подальшого введення регулярних російських військ на територію України, прикритих «миротворчою місією» та реалізації «абхазько-осетинського сценарію» була розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області.

Облога Слов'янська та Краматорська[ред.ред. код]

5 травня озброєними проросійськими бойовиками була здійснена спроба прориву з оточеного українськими силовиками міста Слов'янськ. В ході спецоперації угруповання терористів було ліквідоване, залишки злочинців повернулися у місто. В результаті протистояння загинули 4 бійці Служби безпеки та МВС України, одна людина отримала тяжкі поранення.[68]

13 травня близько 30-ти проросійських бойовиків влаштували засідку на околиці села Маячка Слов'янського району та вчинили напад на колону українських десантників. В результаті годинного збройного протистояння загинули 7 бійців 95-ї аеромобільної бригади Збройних сил України, 9 десантників отримали поранення різного ступеня тяжкості та контузії. Після огляду території на місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від російських гранатометів РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень» та гільзи від снайперських гвинтівок.[69]

16 травня поблизу Краматорська проросійськими бойовиками вчинений напад на місцевий аеродром, що патрулювався українськими військовими. В результаті 20-ти хвилинного збройного бою атака проросійських бойовиків була відбита без людських втрат.[70]

18 травня проросійськими бойовиками здійснений обстріл міста Краматорськ та вчинено напад на 5 блок-постів та базовий табір Збройних сил України поблизу Слов'янська і Краматорська. Під час спецоперації зі затримки злочинців українськими військовими нейтралізовані кілька проросійських бойовиків та захоплено ПЗРК «Гром». В ході слідства з'ясувалося, що двоє із затриманих озброєних злочинців виявилися журналістами фейкового російського телеканалу «LifeNews» та видання «Известия» медіахолдингу «Ньюс-Медіа».[71][72]

В ніч з 26 червня на 27 червня поблизу Слов'янська в районі селища Мирне проросійськими бойовиками із застосуванням мінометів і 8 танків здійснений штурм блок-посту Збройних сил України. Один танк та один міномет українськими військовими були знищені, ще один ворожий танк захоплений, 4 українські БТР зазнали ушкоджень. Внаслідок нападу загинули 5 десантників ВДВ ЗС України та 1 боєць Національної гвардії України, 5 осіб отримали поранення.[73][74]

Оборона Карачун-гори[ред.ред. код]
Докладніше: Бої за Карачун

17 квітня 2014 року поблизу міста Слов'янськ Донецької області силами розвідувально-диверсійних груп Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації було захоплено телерадіопередавальний центр на горі Карачун, після чого здійснено її відключення від українських телерадіоканалів та налагоджено трансляцію першого мультиплексу цифрового телебачення Російської Федерації.[75]

Вежа телерадіоцентру на Карачун-горі поблизу міста Слов'янськ Донецької області

3 травня десантними військами Збройних сил України було відновлено контроль над телевежею та організовано посилене патрулювання стратегічного об'єкту. 15 травня силами українських військових були ліквідовані новоутворені укріплення російських бойовиків в п'яти кілометровій зоні навколо телевізійної вежі.[76][77][78]

Через стратегічну важливість гори, її панівну висоту над містом та розташування на ній телерадіовежі, проросійськими бойовиками протягом травнячервня 2014 року неодноразово здійснювалися спроби штурму гори та регулярний її обстріл. 19 травня бойовиками була вчинена невдала спроба повторного захоплення об'єкту: в результаті обстрілу російськими бойовиками з території дитячого садка із великокаліберної зброї блок-посту десантних військ України від отриманих поранень загинув десантник ЗС України.[79][80] 29 травня та 24 червня російськими бойовиками поблизу Карачун-гори вчинено два авіатеракти, в результаті чого загинула 21 людина.

У ніч з 30 червня на 1 липня під час масованого обстрілу Карачун-гори російськими військовими спецпризначенцями з великокаліберної зброї, телевежу було зруйновано.[81]

Визволення Красного Лиману[ред.ред. код]
«Зелені чоловічки»
в амплуа «Новоросійських
польових командирів»
Александр Бородай.jpg
Олександр Бородай
генерал-майор ФСБ РФ
Росія громадянин Росії
Igor Ivanovich Strelkov Yekaterinburg3.JPG
Ігор Гіркін
полковник ГРУ ГШ ЗС РФ
Росія громадянин Росії
кличка «Стрєлок»
Igor Bezler speech on camera.jpg
Ігор Безлер
підполковник ГРУ ГШ ЗС РФ
Росія громадянин Росії
кличка «Бєс»

Протягом 3—4 червня Службою безпеки України та МВС України проведено спецоперацію із затримання проросійських злочинців в місті Красний Лиман, в ході якої було ліквідовано укріплений військовою технікою опорний пункт бойовиків у захопленій в середині квітня міській лікарні. В результаті операції загинула одна людина. 5 червня було відновлено роботу міської ради та міськуправління міліції.[82]

19 червня Збройними силами України знищені укріплення російських бойовиків в південній частині Краснолиманського району (в місті Сіверськ, смт Ямпіль і Зарічне, селі Закітне та залишків в місті Красний Лиман).[83] В ході облави частину бандформування злочинців було затримано та притягнено до кримінальної відповідальності. Однак більшість російських бойовиків передислокувалася до міста Слов'янськ. В результаті операції загинули 16 військовослужбовців 24-ї механізованої, 25-ї повітряно-десантної та 95-ї аеромобільної бригад Збройних сил України.

11 травня 2014, за словами в.о. голови Адміністрації Президента України Сергія Пашинського, антитерористична операція в районі міст Красний Лиман, Слов'янськ та Краматорськ у Донецькій області перейшла у фінальну стадію[84]. Пізніше, 15 травня відбулась фінальна стадія антитерористичної операції українських силовиків поблизу с. Староварварівка, що недалеко від міста Краматорська[85] та поблизу самого Краматорська[86].

21 травня 2014 року після перебування на позиціях антитерористичної операції в.о. Президента України Олександр Турчинов поставив завдання перед українськими силовиками «повністю очистити регіон від терористів» та «повернути мир і спокій у Донецькій та Луганській областях»[87].

Напади на прикордонні застави на кордоні України з Росією[ред.ред. код]

19 травня 2014 року поблизу міста Амвросіївка Донецької області в районі пункту пропуску через державний кордон України «Успенка» групою проросійських бойовиків (близько 50-и чоловік) здійснено збройний напад на блок-пост Збройних сил України. В результаті протистояння, злочинців було знешкоджено, з них частину затримано та притягнено до кримінальної відповідальності.[88]

Панорама кургану Савур-могила в ракурсі з міста Сніжного Донецької області, що за 12 кілометрів на північ

Опівночі 2 червня проросійськими бойовиками (близько 100 осіб) здійснено штурм Луганської прикордонної бази та в ході 6-ти годинного сутички захоплено будівлю застави.[89][90][91]

5 червня групою озброєних російських бойовиків перетнутий кордон та вчинений напад на прикордонний пункт пропуску Маринівка з боку Російської Федерації[92], в результаті чого було поранено 5 прикордонників України.[93] З метою недопущення проникнення військових загонів та ввезення військової техніки з території Російської Федерації, був залучений з'єднаний загін Державної прикордонної служби та Збройних сил України.[94] В ході операції, по проросійським терористичним угрупуванням, які намагалися прорватись в Україну, завдано два нищівних авіаудари, в результаті чого нейтралізовані 15 бойовиків, знищено їх БТР, автомобіль «Урал-375Д» та два автомобілі КамАЗ.[95] Частина бойовиків втекли назад на територію Росії та безперешкодно там базувалися[94][96][97], інша частина зміцнилися в місті Сніжне Донецької області[98] та з метою моніторингу дій Збройних сил України і коригування артилерійських обстрілів з території Росії, створила укріплений пункт на висоті Савур-Могила.[99]

Зважаючи на необхідність відновлення контролю над державним кордоном України, з метою припинення неконтрольованого руху людей з боку Російської Федерації та подальшого унеможливлення потрапляння на територію України військової техніки, того ж дня Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про закриття восьми прикордонних пунктів пропуску та протягом наступних днів організована посилена охорона стратегічних об'єктів та патрулювання автошляхів на державному кордоні України в Донецькій і Луганській областях, в особливості на проміжку УспенкаМаринівкаДяковеЗеленопілляДовжанський прикордонниками, нацгвардійцями та українськими військовими.[100]

12 червня силами Національної гвардії та Збройних сил України здійснено блокування колон військової техніки[101][102] і російських бойовиків, в південно-східній частині Амвросіївського та на півдні Шахтарського районів. В ході операції також була здійснена спроба відновлення контролю над курганом Савур-Могила, стратегічна важливість якого пов'язана з можливістю відстеження прилеглої території радіусом в 30-40 кілометрів та значної ділянки кордону України з Російською Федерацією. В результаті збройного протистояння загинули 3 та поранено 12 військовослужбовців 79-ї окремої Миколаївської аеромобільної бригади і 3 полку спецпризначення ЗС України.[103][104][105]

В ніч на 17 червня до міста Сніжного Донецької області проросійськими бойовиками здійснено черговий перегін військового озброєння з Російської Федерації, у видовій структурі якого налічувалися танки, бронетранспортери, протитанкові ракетні комплекси, зенітні артустановки, великокаліберні кулемети та міномети. В ході контрабанди зброї, неподалік села Олексіївське Амвросіївського району Донецької області проросійськими бойовиками вчинений напад на підрозділ прикордонної охорони Збройних сил України. В наслідок отриманих поранень загинув солдат.[106][107][108]

Західні та південні райони Донецької області[ред.ред. код]

11 травня 2014 року у місті Красноармійськ Донецької області біля міської ради проросійськими бойовиками здійснений напад на правоохоронців. В результаті сутички одна людина загинула та ще одна була поранена.[109][110]

15 травня 2014 року спецбатальйоном «Донбас» було зайнято Великоновосілківський район Донецької області, і почато патрулювання разом місцевими добровольцями, а після штурму місцевого райвідділку міліції його співробітників було приведено до повторної присяги на вірність народу України. Водночас голова Новосілківської районної ради та начальник місцевого райвідділку міліції втекли в невідомому напрямі. Разом з тим, до смт Велика Новосілка висунувся батальйон «Схід» невизнаної Донецької народної республіки[111][112].

18 травня відбулась зачистка озброєних сепаратистів у Олександрівському районі Донецької області.

Вранці 23 травня в селі Карлівка Мар'їнського району проросійськими бойовиками, споряджених бронетранспортерами (три БТР), снайперським і важким озброєнням (великокаліберні кулемети та гранатомети), із засідки вчинено збройний напад на транспортну колону Національної гвардії України. В результаті 4-годинного бою загинули 5 та поранено 6 бійців батальйону спеціального призначення резервістів Національної гвардії України «Донбас». Частину нацгвардійців проросійськими бойовиками взято в полон та піддано нелюдським тортурам.[113][114][115][116][117][118][119]

Того ж дня неподалік села Новопавлівка Волноваського району проросійськими бойовиками з автоматичної зброї обстріляно санітарну автомашину, в наслідок чого загинув солдат Збройних сил України, одна людина зазнала поранень.[120].

Станом на 21 травня під контролем українських підрозділів силовиків перебували 6 районів Донецької області, в тому числі м. Добропілля, Добропільський, Олександрівський, Великоновосілківський райони під контролем спецбатальйону «Донбас», а у Великоновосілківський, Волноваський, Мар'їнський і Старобешівський райони контролювались підрозділами Національної гвардії[121]. А наступного дня один з підрозділів батальйону «Донбас» взяв під охорону адміністративні будівлі у Володарському районі[122].

Напад поблизу Волновахи[ред.ред. код]

22 травня 2014 року приблизно о 4:30 ранку поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад проросійських бойовиків на блокпост українських військових 51-ї механізованої бригади ЗС України. У результаті нападу проросійських бойовиків загинули 18 людей, 32 особи отримали поранення.[123][124]

Кадр з відео нападу проросійських бойовиків на блок-пост ЗСУ поблизу Волновахи, 22 травня 2014

3 червня в ході антитерористичної операції була повністю очищена від терористів північ Донецької області, знищено опорні пункти і військові табори бойовиків у цьому регіоні й захоплений їхній головний укріплений район у населеному пункті Семенівка, встановлено контроль над містом Лиман.[125] В боях понад 500 бойовиків знищені в районі села Семенівка під Слов'янськом. Втрати серед українських військовослужбовців склали троє убитих і 50 поранених.

Протистояння в Маріуполі[ред.ред. код]

16 квітня 2014 року о 20.30 годині проросійськими бойовиками, озброєними автоматичною зброєю, гранатами та пакетами із запалювальною сумішшю, з метою заволодіння воєнною зброєю здійснено напад на військову частину у місті Маріуполь Донецької області.[126] Силами СБУ та міського управління МВС України штурм бойовиків був відбитий. В результаті протистояння загинули 3 та поранено 15 осіб, спалено автомобіль та дві будівлі.[126]

Військові та політичні події в місті Маріуполь Донецької області протягом 2014—2015 років

9 травня 2014 року кількома десятками проросійських бойовиків, озброєних снайперською, автоматичною, великокаліберною зброєю та гранатами, здійснено блокування вулиць міста та вчинено спробу захоплення міського відділення МВС України і військової частини Національної гвардії України.[127][128][129][130] Враховуючи масштабність нападу, рух громадського транспорту в місті було зупинено[131] та залучені Збройні сили України з використанням бронетехніки[132] В результаті протистояння загинули 9 та поранено 42 особи, пошкоджено мережу водопостачання, споруди Маріупольської міської ради, прокуратури, військової частини, житлові будинки, а будівля міського відділку міліції згоріла вщент.[133] Серед загиблих 1 боєць Національної гвардії України, 3 силовики територіальної оборони України «Дніпропетровськ» і «Азов» та 2 працівники Маріупольського міського відділення МВС України, у тому числі начальник Маріупольського міського управління ДАІ підполковник Віктор Саєнко та командир Дніпропетровського батальйону територіальної оборони полковник Сергій Демиденко, якому російські бойовики відрізали вуха і викололи очі.[134]

13 червня о 4:50 ранку із залученням бійців Національної гвардії України, МВС України та територіальної оборони України «Азов» і «Дніпро-1» розпочата антитерористична операція по тотальній ліквідації терористичних осередків проросійських злочинців в місті Маріуполь.[135][136][137] В ході операції силовими органами України були знищені опорні пункти проросійських бойовиків, ліквідована їхня військова техніка, нейтралізовані самі зловмисники та відновлено контроль над усіма незаконно захопленими спорудами міста.[136][138]

14 червня у центрі міста, в районі заводу «Азовсталь», проросійськими бойовиками із засідки зі снайперської, автоматичної та великокаліберної зброї здійснений обстріл колони автомобілів Державної прикордонної служби. Загинули 5 прикордонників, ще 7 осіб отримали поранення.[139]

Луганська область[ред.ред. код]

Будівля Луганської ОДА після теракту 2 червня 2014 року

22 травня 2014 року поблизу міста Рубіжного Луганської області в засідку проросійських бойовиків потрапила 30-та механізована бригада 8-го армійського корпусу Збройних сил України, яка рухалась через міст автошляхом у напрямку до міста Новодружеськ. Бойовики, здебільшого чеченської національності, перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець та вчинили напад на колону механізованого взводу із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів. В результаті сутички загинули 3 людини, ще 5 осіб — важко поранені.[140]

2 червня в місті Луганськ пролунав вибух біля Луганської обласної державної адміністрації, в результаті чого загинули 8 та поранено 28 осіб. Існує декілька версій подій. За заявою ГПУ, причиною вибуху в Луганській обласній державній адміністрації стало потрапляння ракети ПЗРК проросійських бойовиків[141]. За заявою прес-офіцера АТО Олексія Дмитрашківського, вибух стався всередині будівлі через «невміле поводження зі стрілецькою зброєю та вибуховими речовинами», а «обстрілу будівлі зовні, тим більше — з літака, не відбувалося».[142] Місія ОБСЄ в Україні вважає, що Луганська ОДА була обстріляна ракетами з літака.[143][144] За заявою проросійських бойовиків, українські силовики завдали авіаудар по будівлі адміністрації[145].

17 червня в районі селища Металіст (Слов'яносербський район), в 10 кілометрах від Луганська, проросійськими бойовиками із засідки перехресним вогнем із великокаліберної зброї було атаковано колону військових Збройних сил України, що рухалась до блок-поста на околиці населеного пункту. В ході 20-ти годинної сутички загинули 16 військовослужбовців 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, 80-ї окремої аеромобільної бригади 13-го армійського корпусу Збройних сил України та батальйону територіальної оборони України «Айдар». Опівдні наступного дня силами АТО за підкріпленням окремих підрозділів Національної гвардії України територія селища була повністю очищена від проросійських бойовиків, знищено кілька їх блок-постів та дві амфібії. В ході боїв загинули 2 журналісти з Російської Федерації, які нелегально перетнули українсько-російський кордон та були в складі проросійських бойовиків.[146][147][148][149]

18 червня біля селища міського типу Станиця Луганська проросійськими бойовиками були обстріляні підрозділи Збройних сил України. В ході збройного протистояння російськими найманцями був оточений та пошкоджений український танк Т-64Б. Два чоловіка екіпажу загинули, відірвавши гранату у середині танку. 21 серпня селище було звільнене від бойовиків[150][151].

28 червня між населеними пунктами Нижня Вільхова та Комишне відбувся напад проросійських бойовиків на колону тилового забезпечення Збройних сил України (водовоз ГАЗ-66 з супроводом). Загинули дві особи.[152]

Харківський рейд бойовиків[ред.ред. код]

У ніч на 18 травня 2014 року поблизу міста Ізюм Харківської області проросійськими бойовиками вчинено напад на табір військовослужбовців України. В результаті збройної сутички поранено два бійці Національної гвардії України.[153]

22 травня неподалік міста Барвінкове проросійськими бойовиками здійснено обстріл блок-посту Національної гвардії України.[154]

29 травня біля села Кам'янка Ізюмського району Харківської області відбувся напад проросійських бойовиків на автоколону військових Збройних сил України, бійців Нацгвардії України та волонтерів, які після доставки харчів та побутових речей на блокпости поблизу Слов'янська Донецької області поверталися до міста Ізюм. В результаті терористичного акту загинув солдат Національної гвардії України.[155]

Одностороннє припинення вогню (20—30 червня 2014 року)[ред.ред. код]

20 червня 2014 року Петро Порошенко віддав наказ силам АТО з 22:00 п'ятниці 20 червня  по 10:00 четверга 27 червня 2014 року в односторонньому порядку припинити бойові дії на окупованих терористами територіях України та закликав бойовиків до участі в переговорах з метою мирного врегулювання інциденту на Донбасі.[156]

"
План мирного врегулювання ситуації на сході України
  1. Гарантії безпеки для всіх учасників переговорів.
  2. Звільнення від кримінальної відповідальності тих, хто склав зброю і не здійснив тяжких злочинів.
  3. Звільнення заручників.
  4. Створення 10-кілометрової буферної зони на українсько-російському державному кордоні і виведення незаконних збройних формувань.
  5. Гарантований коридор для виходу російських і українських найманців.
  6. Роззброєння.
  7. Створення в структурі МВС підрозділів для здійснення спільного патрулювання.
  8. Звільнення незаконно утримуваних адміністративних будівель в Донецькій і Луганській областях.
  9. Відновлення діяльності місцевих органів влади.
  10. Поновлення центрального теле- і радіомовлення у Донецькій і Луганській областях.
  11. Децентралізація влади (шляхом обрання виконкомів, захист російської мови — проект змін до Конституції).
  12. Узгодження губернаторів до виборів з представниками Донбасу (за умови погодження єдиної кандидатури, при розбіжності — рішення приймає президент).
  13. Дострокові місцеві і парламентські вибори.
  14. Програма створення робочих місць у регіоні.
  15. Відновлення об'єктів промисловості та соціальної інфраструктури

 — П. О. Порошенко, м. Святогорськ, 20 червня 2014

 »

Одночасно з припиненням вогню відбувались переговори на рівні Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України.

Звільнення території України від терористичних осередків (1 липня — 5 вересня 2014 року)[ред.ред. код]

Хід звільнення території України від осередків терористів протягом 1 липня — 5 вересня 2014 року

Враховуючи позицію російського керівництва з нехтування домовленостей тристоронньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях та продовження просування проросійського військового контингенту в глиб території України, 02014-07-01 1 липня 2014 року силовими структурами України розпочата повномасштабна військова операція з активного контрнаступу на всій лінії фронту та тотальної ізоляції зони конфлікту від військового забезпечення з боку Російської Федерації.[157]

Станом на 4 липня українськими військовими з початку антитерористичної операції було звільнено 17 населених пунктів, а під контролем урядових сил знаходилось 23 з 36 районів Донецької (13 з 18) та Луганської (10 з 18) областей[158].

Донецька область[ред.ред. код]

Визволення Краматорської агломерації[ред.ред. код]
Мапа боїв за Краматорську агломерацію 1 — 5 липня 2014 року
     Україна
     Територія, яку займали проросійські
      бойовики 1—4 липня 2014 року
     Територія, окупована проросійськими
      бойовиками станом на 5 липня 2014
 Наступ українських військових
      1—5 липня 2014 року
 Відступ проросійських бойовиків
      5 липня 2014 року

02014-07-01 1 липня 2014 року, в результаті поновлення активної фази Антитерористичної операції, військовими силами України розпочато знешкодження російських збройних формувань в населених пунктах Краматорської агломерації та відновлена воєнна блокада головного оперативного військового табору російських бойовиків Сектору «Б» в місті Слов'янськ. На протязі дня в північній частині Слов'янського району, неподалік від стратегічно важливого міста українськими силовиками знищено тренувальний табір та нейтралізовано близько 250 російських бойовиків (майже 70 відсотків з яких — чеченці), а вже наступної доби відновлено контроль над смт Райгородок та селами Різниківка і Рай-Олександрівка. Протягом 3 — 4 липня Збройними силами України здійснено знешкодження близько 200 проросійських бойовиків, знищено їх опорні пункти і склади боєприпасів в місті Миколаївка та взято під контроль саме місто й автошлях E40М03 в східній околиці Слов'янська, унеможливлюючи таким чином проникнення бойовиків зі зброєю на захід, північ та схід.[159][160][161][162][163][164][165]

Поступово в лавах російських бойовиків на підґрунті безрезультатного адміністрування та фінансових проблем посилюються панічні настрої й загострюються внутрішні конфлікти. Протягом 1 — 4 липня бойовики масово дезертують в південно-східному напрямку, інша їх частина — на деякий час самоорганізовуються в місті Слов'янськ, однак вже 5 липня теж тікають через Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку в напрямку Донецька та Горлівки, мінуючи та підриваючи за собою залізничне полотно й автомобільні мости.[166][167] [168][169][170][171][172]

Упродовж 5 — 7 липня силами військовослужбовців Збройних Сил України здійснено остаточне звільнення Артемівського, Мар'їнського і Слов'янського районів Донецької області від залишків чеченських найманців, які залишилися прикривати відхід російських бойовиків; завершено демілітаризаційні й інженерні роботи з розмінування інфраструктурних об'єктів, демонтації фортифікаційних укріплень, ліквідації зброї й боєприпасів, та розпочато місію з адаптації регіону до мирного життя.[173][174][175][176]

Луганська область[ред.ред. код]

Визволення Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації[ред.ред. код]

02014-07-19 19 липня 2014 року силами Національної гвардії та Збройних сил України розпочато спільну операцію зі звільнення стратегічно важливого транспортного вузла Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації. Упродовж двох днів силовими структурами України розгорнуті вогневі позиції у передмістях Попасної, Рубіжного і Сєвєродонецька, а вже 21 липня — одночасно з трьох боків розпочато військову атаку по замкненим у кільце проросійським бойовикам в окупованих населених пунктах агломерації. Попри потужний опір, чинений професійно підготовленими проросійськими спецпризначенцями, активне використання бойовиками житлової інфраструктури як щита, а вузьких ділянок транспортних комунікацій міста (головним чином мостів через річку Сіверський Донець і її приток) та багатоквартирних будинків як вогневих точок для здійснення обстрілів, 22 липня українськими військовими успішно знешкоджено противника та з мінімальними руйнуваннями відновлено контроль над Кремінним, Попасним, Рубіжним і Сєвєродонецьком, а наступного дня — над Новодружеським, Привіллям, та зайнято північні райони міста Лисичанська. З початком бойових дій у Лисичанську, подібно подіям під Слов'янськом, активізовуються панічні спроби втечі з оточеного міста бойовиків на бронетехніці, в супроводі шквального вогню з власних РСЗВ «Град» по міським житловим кварталам та одночасним знищенням мостів і шляхопроводів на своєму шляху. 24 липня зведеними підрозділами Національної Гвардії та Збройних Сил України нанесено остаточний нищівний удар по сконцентрованим залишкам проросійських бойовиків, в результаті чого у вечері того ж дня місто було повністю звільнено від озброєних іноземців та відновлено контроль над усіма незаконно захопленими міськими спорудами[177], а завдяки створеному навколо міста вогневому мішку, ворожа техніка та близько 35 озброєних осіб, здебільшого кавказької національності, — нейтралізовані.

Докладніше: Бої за Лисичанськ
Облога Луганська[ред.ред. код]

2 липня бої точилися на околицях Луганська, а в самому місті відбувалося переміщення терористів з військовою технікою, та заняття позицій, зокрема, позицій для обстрілу з ПЗРК у різних районах міста[178]. 3 липня бої точилися на краю Луганська, удари по бойовиках наносились з м. Олександрівська, селища Металіст, які знаходились під контролем українських військових, а також з району Станиці Луганської[179]. Ввечері 4 липня бойовики обстрілювали східний район Луганська Велика Вергунка та смт Станиця Луганська, розмістивши бойову техніку у житлових районах міста[180].

3 липня українські військові продовжували вести бої за м. Краснодон[179].

Бої на українсько-російському кордоні[ред.ред. код]

4 липня 2014 року блокпост українських десантників поблизу с. Дякове Антрацитівського району на Луганщині був атакований безпілотним апаратом, з якого скинуто гранату[181].

Зеленопілля[ред.ред. код]

У ніч 10-11 липня 2014 р. коло українського населеного пункту Зеленопілля з Росії міста Гуково та Куйбишево був обстріляний з реактивної системи залпового вогню «Град» базовий табір тактичної групи «КОРДОН» ЗСУ, НГУ, ДПСУ (в яку входили 24-та механізована, 72-га механізована та 79-та аеромобільна бригади). У населений пункт Пологи Запорізької області (основний військовий морг) були відправлені тіла загиблих українських військовослужбовців[182][183].

Савур-могила[ред.ред. код]

28 липня 2014 року ЗСУ спільно з бійцями Нацгвардії у рамках АТО у Донецькій області проти російських найманців та так званого «ополчення Донбасу» взяли під контроль населений пункт Саурівка та стратегічно важливу висоту — курган Савур-Могила.[184]

Савур-Могила є стратегічною висотою на кордоні Луганської й Донецької областей України та Ростовської області Росії, з якої терористи обстрілювали українських військових та ряд населених пунктів, зокрема, Маринівку, що знаходиться поряд з пунктом пропуску через державний кордон «Маринівка».

Збиття Боїнга 777[ред.ред. код]

Malaysia Airlines Flight 17 crash site.png
Мапа катастрофи літака Malaysia Airlines[185]
 Маршрут рейсу MH17
     Орієнтовна зона запуску ракети (320км2)
     Територія, яку займали проросійські бойовики
в день авіакатастрофи (17 липня 2014)
     Російська Федерація

17 липня 2014 року в підконтрольній зоні терористичній організації «ДНР» між селами Грабове та Розсипне Шахтарського району Донецької області України був збитий пасажирський літак Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс «MH17» Амстердам — Куала-Лумпур. В результаті теракту загинули 298 осіб — громадяни Нідерландів, Малайзії та ще 16 країн.[186] За підсумками розслідувань, здійснених протягом липня-вересня 2014 року представниками Ради безпеки Нідерландів та ряду міжнародних організацій було виявлено, що причиною падіння літака стало його ураження боєголовкою моделі 9Н314М ракети класу «земля-повітря» серії 9M38[ru], якими оснащуються зенітно-ракетні комплекси «Бук».

Російські засоби масової інформації, всупереч результатам розслідувань, спробували перекласти провину за збиття літака на українських військових. Тим не менше, теракт став безпосередньою причиною міжнародної економічної ізоляції Російської Федерації від цивілізованого світу, яку проголосили 41 країна та ряд міжнародних організацій та спричинив третю хвилю санкцій проти окремих секторів економіки та посилив обмеження на співробітництво і технологічне забезпечення Російської Федерації.[187][188]

Іловайський котел[ред.ред. код]

Докладніше: Бої за Іловайськ

Починаючи з середини серпня 2014 року, наступальні дії українських силовиків в районі Іловайська поступово припиняються у зв'язку з нестачею сил для остаточного взяття міста.

У ніч з 23 на 24 серпня з Росії на територію України в районі Амвросіївки зайшло 4 батальйонно-тактичних групи Збройних сил РФ[189], сформованих на основі підрозділів 6 ОТБр, 8 ОМСБр, 31 ОДШБр, 331 ПДП та ін., які взяли в оточення угруповання українських сил в районі Іловайська.

24-28 серпня точилися запеклі бої, поки російські війська окопувалися на позиціях, укріплюючи кільце. За ці дні українські підрозділи змогли взяти у полон 13 військовослужбовців РФ, захопити новітній російський танк Т-72Б3 та розбити колону 8 ОМСБр.[190]

27 серпня відбулася спроба деблокувати зовні українські формування, оточені під Іловайськом, силами ротно-тактичної групи 92 ОМБр та роти 42 БТрО, але їх колони в ніч з 27 на 28 зазнали артилерійського обстрілу і втратили боєздатність.

Зранку 29 серпня почався вихід українських військ з-під Іловайська по попередньо обговореному з російською стороною маршруту зі спробою прориву. Російські війська відкрили шквальний вогонь по українським колонам. Близько опівдня, для забезпечення прориву українських військ, було задіяно дві пари штурмовиків Су-25. Один з літаків було збито під час повернення на аеродром базування по зворотньому маршруту в районі Старобешеве. Українські війська встигли підбити щонайменше кілька танків 21 ОМСБр, а бійці батальйону «Донбас» змогли взяти в полон ще 4-х військовослужбовців РФ і підбити кілька танків 6-ї танкової бригади РФ. Під час виходу загинуло понад 500 українських бійців, сотні були поранені та захоплені у полон.[191]

Збройне протистояння на лінії розмежування (6 вересня 2014 року — 13 січня 2015 року)[ред.ред. код]

Водночас, бойовики та російські війська продовжували щоденні обстріли позицій українських військових на різних ділянках фронту. Загальна кількість порушень військами Росії і бойовиків режиму тимчасового припинення вогню з моменту підписання Мінських домовленостей наприкінці жовтня перевищила 2 тисячі[192], на початку листопада наблизилось до 2400[193]. Станом на 18 листопада кількість обстрілів бойовиками українських позицій перевищила 3 тисячі[194], а на 24 листопада склала 3412 разів[195]

1 листопада 2014 року українські військові відбили в бойовиків села Геївка.[196]

Російський наступ (13 січня — лютий 2015 року)[ред.ред. код]

Оборона Донецького аеропорту[ред.ред. код]

Мапа міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва

Активний наступ на Донецький аеропорт бойовики поновили 15 січня 2015. Про наміри захопити аеропорт заявив ватажок ДНР Олександр Захарченко. На той час захисники аеропорту утримували другий поверх будівлі нового терміналу, а перший і третій контролювалися проросійськими бойовиками.[197] 18 січня українська танкова група, у спробі ускладнити сполучення бойовиків з Донецьким аеропортом, пройшла через селище Спартак і атакувала позиції бойовиків під Путилівським мостом, знищивши чотири танки супротивника під ним і зруйнувавши сам міст. У цих боях з чотирьох українських танків повернувся один.[198] Ситуація значно погіршилася 19 січня після того, як бойовикам вдалося підірвати частину перекриття другого поверху. Внаслідок вибуху у захисників аеропорту були загиблі, поранені і контужені. Того ж дня густий туман та заглушення супротивником засобів радіозв'язку не дали змоги всім силам підкріплення вийти до нового терміналу аеропорту, де тримали оборону українські бійці — в результаті штурму бойовиків оборонці аеропорту понесли втрати загиблими, частина потрапила до полону.[197] До 22 січня українські військові змушені були залишити об'єкт. За підрахунками військового експерта Олександра Кривоносова за весь період перебування українських військових в донецькому аеропорту загинуло понад 200 осіб, а поранено — понад 500[199].

Дебальцеве[ред.ред. код]

Мапа боїв за Дебальцеве після Мінського саміту 12 лютого 2015 року
     Україна
     Територія, яку займали проросійські
      бойовики 12 лютого 2015 року
     Територія, яку зайняли проросійські
      бойовики 12—17 лютого 2015 року
 Наступ проросійських бойовиків
      12—17 лютого 2015 року
 Виведення українських військових
      18 лютого 2015
Докладніше: Бої за Дебальцеве

Захоплення у полон диверсантів ГРУ[ред.ред. код]

16 травня 2015 року поблизу м. Щастя на Луганщині українськими військовими були захоплені у полон військовослужбовці ГРУ РФ Олександр Александров і Євген Єрофеєв під час виконання військового завдання. Під час допитів згодом Євген Єрофєєв повідомив, що є громадянином Росії, проживає в Тольятті, є військовослужбовцем РФ. «Моє військове звання капітан, посада — командир групи. Служу у 3-й окремій гвардійській бригаді, місце дислокації — місто Тольятті», — сказав він. На територію України він прибув на початку квітня 2015 року у складі другого загону третьої гвардійської бригади спеціального призначення. За його словами, загін російських військових, в завдання якого входило ведення розвідки спостереженням за переднім краєм, розташовується в окупованому бойовиками Луганську. Склад загону: три роти по чотири групи. Група російських військових, в яку входив Єрофєєв, складалася з: командира групи, заступника командуючого групи, 2 командирів відділення, 2 снайперів, 2 кулеметників, 2 саперів, 2 розвідників і 2 старших розвідників. Всі є громадянами Російської Федерації.[200] У свою чергу розвідник-санітар Олександр Александров назвав прізвища всіх членів групи. Він також заявив, що є діючим російським військовим, проходить військову службу у військовій частині 21208, третя гвардійська окрема бригада спеціального призначення, що перебуває при місті Тольятті. «Ми зайшли на територію України 26 березня 2015. Зайшли в складі другого батальйону в кількості 220 людей» — повідомив Александров.[201]

Полон майора РФ[ред.ред. код]

25 липня 2015 року співробітники Держприкордонслужби Украни на контрольному посту «Березове» (Донецька область) затримали «КамАЗ» з боєприпасами, який заїхав на контрольний пост з території тимчасово непідконтрольній Україні. У транспортному засобі були двоє осіб у військовій формі. Пізніше було встановлено, що один із них — громадянин України, інший — кадровий військовослужбовець збройних сил РФ. Громадянин Росії Старков Володимир Олександрович зізнався, що проходить дійсну військову службу у військовій частині міста Новочеркаськ Ростовської області Росії на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння. Військове звання — майор. Вказані особи перевозили боєприпаси для незаконних зброєних формувань та потрапили до українського контрольного посту випадково, помилившись дорогою. За свідченнями Старкова, на Донбасі у складі незаконних збройних формуваннях діють близько 2 тисяч так званих «радників» із числа кадрових військових збройних сил РФ.[202] На суді Старков визнав свою провину. 25 вересня 2015 року районний суд Донецької області засудив В. О. Старкова на 14 років позбавлення волі за всіма 5 статтями, які були записані в підозри. Основна стаття — за співучасть у введенні агресивної війни.[203]

Бої на Світлодарській дузі[ред.ред. код]

Бої за Авдіївку[ред.ред. код]

Докладніше: Бої за Авдіївку

Спроби мирного врегулювання[ред.ред. код]

Учасники Мінського саміту за столом попередніх переговорів у розширеному форматі

Моніторингова місія ОБСЄ[ред.ред. код]

З метою збору фактів інцидентів у сфері безпеки України та міжнародного суспільного висвітлення даної інформації, 21 березня 2014 року Постійною радою Організації з безпеки і співробітництва в Європі ухвалено рішення щодо направлення в Україну Спеціальної моніторингової місії міжнародних спостерігачів терміном на 6 місяців. Улітку того ж року в результаті трансформації окремих терористичних актів у системні та масові бойові дії зі застосуванням військової техніки, мандат цієї місії був продовжений до 31 березня 2016 року, а чисельність збільшена до 500 осіб, з яких близько 350 спостерігачів направлено в епіцентр глобального конфлікту — до Донецької та Луганської областей.[204]

Мінський протокол[ред.ред. код]

Докладніше: Мінський протокол
Мапа лінії розмежування та буферної зони згідно з Мінською угодою[205]  Границя контролю України
 Границя окупації проросійськими
      бойовиками
 Граничні межі 30 км буферної зони для
      артилерії калібром > 100 мм
     Територія, яку займали проросійські
      бойовики 19 вересня 2014 року

5 вересня 2014 року в Мінську в будівлі «Президент-готель» відбулася третя зустріч Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, в ході якої сторонами конфлікту узгоджено виконання «Плану мирного врегулювання ситуації на сході України» П. О. Порошенка, з урахуванням ініціатив президента Російської Федерації В. В. Путіна. Дія угоди набрала чинності в той же день о 19:00 (UTC+2)[206][207][208][209].

Починаючи з вересня 2014 року розпочала роботу робоча група спільного Центру з контролю і координації питань припинення вогню і поетапної стабілізації лінії розмежування сторін на Сході України, до складу якої увійшли представники української сторони, моніторингова група ОБСЄ і 76 військовослужбовців ЗС РФ на чолі з заступником головнокомандувача Сухопутних військ РФ генерал-лейтенантом Ленцовым А. В.[205]

20 вересня 2014 року рішенням четвертого засідання Контактної групи затверджений Меморандум щодо двостороннього припинення застосування зброї, який тлумачив шляхи імплементації 1 пункту рішення протоколу[210]. Меморандум передбачав: загальне припинення застосування зброї; зупинка військових формувань сторін на лінії зіткнення станом на 19 вересня; відведення засобів ураження калібром понад 100 міліметрів від лінії зіткнення на відстані не менше 15 кілометрів з кожної сторони; заборону на розміщення важких озброєнь і важкої техніки в районі, обмеженому певними населеними пунктами; заборону на польоти авіації та іноземних літальних апаратів, крім апаратів ОБСЄ; виведення іноземних найманців із зони конфлікту.

З моменту укладання Меморандуму над її виконанням фактично працювала лише українська сторона. Верхівка Російської Федерації та керовані нею бойовики взяті на себе зобов'язання саботували.

Угода про виведення зброї на сході Україні[ред.ред. код]

29 вересня 2015 року сторонами Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України підготовлена «Угода про виведення зброї в Східній Україні».[211][212]

2 жовтня 2015 року у Парижі в ході четвертої зустрічі лідерів держав у нормандському форматі УкраїнаНімеччинаФранціяРосія обговорено шляхи реалізації Угоди та узгоджено ряд питань, що включали: відведення озброєнь калібром понад 100 мм; розмінування окремих територій; розширення мандату гуманітарних та миротворчих місій; звільнення українських заручників; проведення місцевих виборів згідно з чинним законодавством України тощо[213] Питання щодо суверенітету України над Автономною Республікою Крим не були вирішені.

Протягом 319 жовтня 2015 року Збройними силами України реалізований перший етап Угоди з відведення зброї у секторі «Північ», який охоплює частину території Луганської області: 36 жовтня відтягнуті танки, 911 жовтня — артилерійські гармати та міномети.[214][215][216][217]

20 жовтня 2015 року Збройними силами України розпочатий другий етап угоди з відтягнення озброєнь у секторі «Південь», що охоплює Донецьку область та західну частину Луганської області, і має протривати 24 дні.

Відведення зброї проросійськими бойовиками розпочате 18 жовтня 2015 року.

Моніторинговий проект «Прифронтова інспекція»[ред.ред. код]

Проект громадської організації «Фундація.101»[218] за сприяння Уповноваженого Верховної ради України з прав людини[219] та Донецької обласної військово-цивільної адміністрації[220].

Проект являє собою щоденний моніторинг контрольних пунктів в'їзду-виїзду на лінії зіткнення у Донецькій області на предмет дотримання прав людини, а також щодо виконання органами державної влади вимог «Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей».

Проект триває з вересня 2015 року на КПВВ «Зайцеве» та «Новотроїцьке».

Зміна прикордонно-митного контролю України на кордоні з Російською Федерацією[ред.ред. код]

5 червня 2014 було закрито вісім пунктів пропуску на кордоні з Росією.[221]

20 лютого 2015 року Кабмін розпорядився закрити 23 пункти пропуску на кордоні з Росією.[222]

Станом на вересень 2016 працює 31 пункт пропуску на кордоні з Російською Федерацією.[223]

Наслідки[ред.ред. код]

Людські жертви[ред.ред. код]

Першою відомою смертю від бойових дій на сході України є загибель капітана СБУ Геннадія Біліченка 13 квітня 2014 року неподалік Семенівки під Слов'янськом, що у складі загону антитерористичного спецпідрозділу «Альфа» був направлений до захопленого напередодні штурмовою групою Ігоря Гіркіна Слов'янська. У першу ж добу після прибуття до Слов'янська російськими бойовиками були викрадені і відправлені «на підвал» охоронці полтавської приватної фірми «Явір-2000», а автомобіль, що був відправлений «Явором» на пошук викрадених, був обстріляний неподалік Семенівки, — у водія влучило 5 куль, одна з яких — у хребет. Вдень 13 квітня бойовики обстріляли у Слов'янську автомобіль журналіста, повідомлялося про поранених. Першою відомою цивільною жертвою російського вторгнення є Володимир Рибак, депутат горлівської міськради, що був викрадений 17 квітня 2014 року, і знайдений страченим 19 квітня. Ймовірна дата смерті — 18 квітня.

Рівень насилля продовжував зростати з перших днів — у захопленому Слов'янську, Донецьку та інших містах проросійські бойовики затримували і ув'язнювали громадських активістів, українських кореспондентів і посадовців, осіб, що виявляли проукраїнську позицію або видавалися джерелом наживи, сповідували неприйнятну з точки зору бойовиків віру чи видавалися просто підозрілими. Тільки за перший тиждень з 13 до 22 квітня було викрадено щонайменше 4 журналісти, дані про ще трьох були непідтверджені.[224] Потерпілі, що побували «на підвалі» свідчили про камери тортур, що були обладнані у підвалах штабів та баз бойовиків. Кількість утримуваних вже у перший місяць рахувалася на сотні осіб. 18 травня повідомлялося, що під Слов'янськом бойовики вбили місцевого фермера за те, що він допомагав продуктами українській армії.[225] 8 червня 2014 року бойовики викрали і стратили двох священиків-п'ятидесятників і двох синів пастора, привласнивши також їх автомобілі.

З розгортанням збройного протистояння до рук сепаратистів стали потрапляти військовослужбовці, добровольці й волонтери, які забезпечували армію. Кількість полонених значно зросла після серії поразок української армії у літніх боях за кордон, іловайському котлі та інших точках. Проросійські бойовики проводили «паради полонених» на вулицях міст — такі випадки гостро засуджувалися правозахисниками, як порушення прав військовополонених. Були випадки, коли бойовики брали у полон родичів, які на свій ризик везли викуп за своїх полонених.

Відеохроніка подій трагедії поблизу м. Волноваха

Ескалація бойових дій взимку 2015 року вилилася у низку надзвичайно кривавих терактів та обстрілів цивільного населення. 13 січня 2015 року контрольно-пропускний пункт поблизу Волновахи був обстріляний проросійськими бойовиками з реактивної системи залпового вогню «Град», внаслідок чого загинуло 13 та було поранено 18 пасажирів рейсового автобуса.[226][227] 22 січня проросійськими військовими здійснено мінометний обстріл зупинки громадського транспорту «Завод Донгормаш» Ленінського району Донецька, внаслідок чого загинули 8 та поранено 13 жителів міста.[228][229] 24 січня 2015 року проросійським незаконним збройними угруповуванням «ДНР» із лівобережжя річки Кальміус було вчинено серію артилерійських обстрілів по житловому мікрорайону «Східний» міста Маріуполь та блокпостах Збройних сил України, у результаті чого загинули 30 мешканців міста та військовослужбовець, а також 117 осіб поранено. Відповідальність за здійснення терористичних актів в обласному центрі Донецької області офіційно взяв на себе лідер терористичної організації «ДНР» Олександр Захарченко.[230][231][232] 10 лютого 2015 року проросійські формування завдали артилерійського удару з крупнокаліберної системи залпового вогню, використовуючи касетні боєприпаси, по житловим кварталам Краматорська та військового аеродрому поблизу міста. Загинули 17 мирних жителів, поранені 64 особи, серед них 5 дітей.[233][234]

На території східної України, окупованої проросійськими військами зафіксовано щонайменше 26 пунктів, в яких розміщуються концтабори та місця масового поховання людей. Проти полонених бойовиками широко застосовуються жорстокі тортури, а з їх родичів за звільнення вимагаються грошові викупи, які в залежності від статків родин варіюються від 5 000 до 50 000 доларів США. Ув'язненні активно використовуються на каторжних роботах з будівництва фортифікаційних укріплень та вивезення майна підприємств України в Російську Федерацію.[235][236][237][238] За результатами пошукових операцій, у місцях колишнього розташування польових таборів проросійських бойовиків виявлено велику кількість братських могил, тіла в яких з чіткими ознаками тортур. Частину небіжчиків неможливо ідентифікувати внаслідок нелюдського спотворення.[239][240]

3 березня 2016 року голова моніторингової місії ООН озвучила інформацію, що за період з квітня 2014 до 15 лютого 2016 року зафіксовано 9167 вбитих і 21044 поранених в результаті бойових дій. Це число включає українських військовослужбовців, членів проросійських збройних груп, і цивільне населення.[241]

20 лютого 2017 року Міністерство закордонних справ України оприлюднило заяву, згідно з якою від початку збройної агресії Росії проти України загинуло понад 9800 людей, близько 23000 потримали поранення, майже 1 млн. 800 тис. стали вимушеними переселенцями. [242]

Біженці[ред.ред. код]

Густина внутрішньо переміщених осіб до місцевого населення по областях станом на грудень 2014

З початком бойових дій мирні жителі почали полишати домівки у зоні бойових дій та окупованих проросійськими бойовиками територій, рятуючи життя своє та своїх близьких.

Місця для поселення переселенців із зони антитерористичної операції були облаштовані у м. Святогірськ Донецької області, який станом на середину червня 2014 року надав притулок 18 тис. переселенців.[243]

Проросійські активісти на Донбасі відправили частину біженців до дитячого будинку поблизу Воронежа, пообіцявши направити їх до Криму[244].

Станом на 2 липня 2014 року із зони Антитерористичної операції за допомогою державних служб України було переміщено понад 27 тисяч осіб.[245] На вересень 2014 року кількість внутрішніх переселенців зросла до 275 тисяч,[246] а до листопада ця цифра перевищила 490 тисяч осіб. Загальне ж число біженців станом на листопад 2014 року перевищило 1 млн осіб, де понад 545 тисяч осіб виїхали за межі України.[247] Вже у березні 2015 року число внутрішньо переміщених осіб всередині України сягнуло 1 мільйона 177 тисяч чоловік, за кордоном налічувалося понад 760 тисяч біженців, таким чином загальне число осіб, що покинули свої домівки становило майже 2 млн чоловік.[248] Число внутрішньо переміщених осіб продовжувало зростати і на травень 2016 року зареєстровано 1 780 946 чоловік.[249]

За даними міжнародної організації «Міжнародна ініціатива з розвитку дітей», Україна на 2016 рік входить до ТОП-10 країн світу за кількістю переселенців.[250]

Порушення прав людини[ред.ред. код]

За оцінками офісу ООН з координації гуманітарних зусиль, на кінець листопада 2014 року у зоні бойових дій на сході України мешкало близько 5,2 млн осіб.[251]

Згідно з Рішенням РНБО України, яке було введено в дію 14 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України має вжити заходів щодо евакуації державних підприємств, установ та організацій, їх майна та документації разом з працівниками, якщо вони дадуть згоду на це, Міністерство Юстиції України — щодо переміщення виправних установ до інших частин України та переведення суддів, а Національний Банк України має протягом місця припинити обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, фізичних та юридичних осіб на підконтрольних бойовикам територій.[252][253] З 1 грудня було припинено виплату пенсій та інших соціальних виплат на контрольованих бойовиками територіях.[254][255]

Факти викрадень та катувань бойовиками, здебільшого проукраїнського населення або з метою наживи за викуп, позасудових страт бойовиками місцевого населення, українських бійців, а також активістів «ДНР» та «ЛНР» були зафіксовані представниками міжнародної правозахисної організації «Amnesty International».[256] Фіксувалися випадки стрільби бойовиків по місцевим жителям[257] На підконтрольних бойовикам територіях значне поширення знайшли терор проти місцевого населення, масові вбивства, доноси, які також мають ознаки особистого зведення рахунків. Особи, проти яких доносять, опиняються у в'язницях.[258]

Гуляння, організовані керівництвом ДНР в День пам'яті жертв голодоморів, 28 листопада 2015 року. Розважальний концерт та ярмарка з розпродажем гуманітарної допомоги

Складною є ситуація з харчовими продуктами, особливо через відсутність коштів в місцевого населення.[259] Так, у Первомайську у листопаді 2014 року роздавали 200 г хліба на день за паспортом або за свідоцтвом про народження дитини[260] При цьому доставка гуманітарних вантажів на ці території від української влади блокується бойовиками.[261] За інформацією від місцевих журналістів та жителів у Червонопартизанську померло від голоду 64 особи, а голодні смерті зафіксовані й у Ровеньках, а також є інформація про факти голодування у Лутугиному, Брянці й Горлівці та про складну ситуацію в Антрациті[262]. Через складні соціально-побутові умови життя, невиплату пенсій та неможливість купити харчі через відсутність коштів ускладнилась соціальна ситуація[261][259], і у листопаді 2014 року відбувались виступи населення проти бойовиків з вимогою виплат пенсій та зарплат в Донецьку, Луганську[263], Свердловську[264], Єнакієвому[265], Торезі.[266][262] Також у «Донецькій народній республіці» бойовики відмовились платити заробітні плати та соціальні відшкодування вчителям професійно-технічних училищ до того часу, коли не буде наповнений «бюджет республіки»[267], замінивши її на продовольчі товари першої необхідності.[268] Водночас, у в одному з лікувальних закладів Луганська за робочий день видають по склянці рису.[269] Пізніше бойовики пообіцяли почати виплату пенсії у «Донецькій народній республіці» з 1 грудня 2014 року.[270][271] У середині листопада 2014 року була оприлюднена інформація, що бойовики завозять обладнання для друку фальшивих гривень[272], а наприкінці місяця у «Луганській народній республіці» працівникам установ виплатили зарплатню у розмірі 150 гривень фальшивими купюрами.[273]

Гуманітарна допомога, яка приходила від Росії у вигляді «гуманітарних конвоїв» відбиралась бойовиками у місцевих жителів[274], розкрадалась[259] та продавалась, про що вони самі заявляли[275] або містила лише боєприпаси[276][259][277] чи військову амуніцію, засоби зв'язку та інші предмети військового призначення.[278] Також було зафіксовано, що в складі колон були бензовози[279], а їх на території Донбасу, що підконтрольна бойовикам, супроводжували військові машини, зокрема, бронетехніка та вантажівки з військовими.[280]

Через обстріли бойовиками міст, які вони займають, частим явищем було пошкодження житлових будинків та об'єктів інфраструктури (зокрема, котелень) у Донецьку[281], Горлівці[282] та інших містах. Під час артобстрілів місцеве населення намагалося переховуватись у підвалах, беручи з собою речі першої потреби та мінімальний запас харчів[282] Існує проблема з газо-, водо-, електропостачанням, опаленням, медичним та траспортним забезпеченням на територіях, що контролюються бойовиками.[259]

Через відсутність виплат пенсій на підконтрольних бойовикам територіях серед пенсіонерів набув поширення «пенсійний туризм» з метою реєстрації у найближчих містах, що контролюються українською владою для отримання соціальних виплат та подальшому проживанні на окупованому бойовиками Донбасі.[283][284]

Багато дошкільних навчальних закладів та шкіл не працюють, а більшість з тих, що відкрились на підконтрольних бойовикам території перейшли на навчання за російськими стандартами, програмами та підручниками[285], Єдиний державний іспит[286]

Частим явищем восени 2014 року стало з'ясування стосунків між різними угрупуваннями бойовиків. Відомо, про перестрілки між краснодонським угрупуванням та прихильниками «ЛНР» у Краснодоні[287], Антрациті[288][289][290][291][292], Красному Лучі[293] на Луганщині, а також в районі Олександрівки[294] на Донеччині. Крім того, з'явились повідомлення про появу збройного підпілля проти пограбувань, що чинили бойовики та російські війська.[295]. У листопаді з'явились випадки дезертирства серед членів деяких угрупувань і їх поміщали до в'язниць, а згодом вивозили до Росії.[294]

Голодні бунти[ред.ред. код]

Черга за водою в місті Донецьк, 22 серпня 2014

Починаючи з вересня 2014 року на підконтрольних проросійським військам територіях Донецької та Луганської областей України, розпочалися стихійні протести та акти непокори місцевих жителів, викликані масовим зубожінням населення та нестачею харчових продуктів. Люди вимагали від керівництва проросійських терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР» виплат пенсій, соціальної допомоги і заробітних плат, а також припинення терору і мародерства. У відповідь проросійські злочинці запропонували мітингувальникам працювати безкоштовно, а за соціальними виплатами їхати на непідконтрольні проросійським бойовикам території України. Подавлення голодних бунтів здійснювалося незаконними озброєними формуваннями «ЛНР» та «ДНР» з використанням вогнепальної зброї.[296][297][298]

Самосуд та смертна кара[ред.ред. код]

Починаючи з середини вересня на всій окупованій території східної України проросійськими бойовиками було фактично легалізовано насилля над людьми: Законодавство України визнано як таке, що не має сили, а на його заміну впроваджено систему покарань, яка базується на «законах сумління» членів терористичної організації та реалізується спеціальними каральними органами і «розстрільними групами НКВС». Якщо затриманий викликає довіру у бойовиків, вони його відпускають, в іншому випадку, особливо якщо це стосується українських поглядів, під гаслом «очищення суспільства», розстрілюють. Серед мирного населення жертвами розстрілів стали українські активісти, місцеві підприємці, люди без постійного місця проживання, безробітні та інші особи, які відмовилися співпрацювати з проросійськими бойовиками. Окрім того, зафіксовано ряд випадків здійснення покарань шляхом сексуальної наруги та публічного забиття полонених (пороттям канчуком).[299][300][301][302][303]

Економічні наслідки[ред.ред. код]

Станом на жовтень 2015 р., на території Донецької області, підконтрольної українській владі, від початку військових дій було зруйновано і пошкоджено понад 9,2 тис. житлових будинків та об'єктів інфраструктури. Попередня розрахункова сума збитку оцінюється в 3 млрд гривень.[304]

Окрім втрат, понесених Росією через розрив економічних зв'язків з Україною та неочікувано довготривалі санкції, Росія отримала і певні зиски — прибравши конкурента в стратегічно важливих для Росії галузях економіки шляхом руйнування економіки, насамперед, металургії, сходу України. Цьому також сприяли окремі українські олігархи. Так, за даними Bild (публікація 2016 р.) представники Ахметова ще у 2014 р. брали участь в засіданнях російських урядових структур по Донбасу[305].

Військово-технічні втрати[ред.ред. код]

21 вересня 2014 року Президент України Петро Порошенко оголосив, що українські підрозділи, що брали участь у боях, втратили до 65 % техніки.[306]

Авіація[ред.ред. код]

Під час бойових дій проросійські сили збили 8 реактивних бомбардувальників і винищувачів, 3 літаки військово-транспортної авіації й 9 гелікоптерів. 1 гелікоптер був знищений на землі.

Внаслідок інцидентів поза зоною бойових дій у 2014—2015 роках розбилися два українські реактивні літаки й 1 гелікоптер.

Реакція на війну[ред.ред. код]

В Україні[ред.ред. код]

Факти російської присутності на Донбасі

Після появи загонів російських диверсантів у квітні на території України у Донецькій та Луганській областях, керівництво України поклало відповідальність за дестабілізацію ситуації і людські жертви на Російську Федерацію.[63][307] Із розвитком конфлікту, неодноразово робилися заяви і оприлюднювалися докази на підтвердження причетності РФ до подальшої ескалації конфлікту. У зв'язку з початком бойових дій на Донбасі, було оголошено про початок другої хвилі мобілізації до лав Збройних сил України, і станом на серпень 2015 року в Україні було проведено 6 хвиль мобілізації.

Громадянське суспільство відреагувало на продовження агресії РФ щодо України волонтерським рухом. На добровольчих засадах активістами вирішувався широкий спектр питань — від суто військових до гуманітарних: безпосередня організація добровольчих збройних формувань, матеріальна допомога підрозділам Збройних сил України, розробка безпілотних літальних апаратів і програмного забезпечення для Збройних сил, дитяча підтримка бійців на фронті листами і малюнками, організація центрів з допомоги у адаптації пораненим і демобілізованим бійцям, внутрішньо переміщеним особам.

Питаннями інформаційної безпеки, викриттям прихованих Російською Федерацією аспектів війни займаються чисельні добровольчі проекти, зокрема Stop Fake та ІнформНапалм.

Частина українського суспільства прийняла точку зору, що пропагується російськими ЗМІ та офіційними особами РФ на події у Криму та на Донбасі, звинувачуючи українське керівництво у розпаленні і веденні війни, і заперечуючи існування російської агресії щодо України.[308][309]

У світі[ред.ред. код]

Політики світу дотримуються різних підходів та поглядів щодо війни, яку веде Україна[310]. Загалом, більшість економічно розвинутих країн виступили проти російської агресії в Україні. Країнами, які найбільш послідовно дотримуються цієї позиції є Велика Британія, Литва, Німеччина, Польща, США та інші країни.

Москва, 21 вересня 2014 року

Реакція росіян на агресивну зовнішню політику політичної влади Росії[ред.ред. код]

Позиція політичної влади Росії та її прихильників[ред.ред. код]

Війна на сході України в культурі[ред.ред. код]

На тему війни на сході України написані численні книги та зняті фільми.

Один з найвідоміших фільмів про війну — «Маріуполіс», знятий Мантасом Кведаравічюсом у копродукції з Литвою, Німеччиною, Францією та Україною. Світова прем'єра стрічки відбудеться у лютому 2016 року на Берлінському міжнародному кінофестивалі[311]. Документальні проекти знімали Мустафа Найєм, Богдан Кутєпов, Леонід Кантер, Володимир Тихий, Юлія Шашкова, Руслан Горовий, Альона Полуніна та ін. У музичному плані події конфлікту зображували Kozak System, Океан Ельзи («Мить» та «Не твоя війна»), Арсен Мірзоян, чисельні народні виконавці. У Києві було поставлено виставу за п'єсою «Котел» Марії Старожицької, у Львові — вистава «Безодня» Ореста Огородника, у Запоріжжі — вистава-кіно «Місто Z: Хранителі».

Багато поетів та письменників торкнулися теми війни у своїх творах, зокрема, Василь Шкляр, Євген Положій, Владислав Івченко, Ірена Карпа, Любов Якимчук, Сергій Жадан, Микола Рідний, Анета Камінська, Марія Матіос, Тарас Березовець, Андрій Цаплієнко, Павел Смоленський, Іван Дзюба. Видано декілька фотоальбомів, мистецькі виставки проходили у Європарламенті, на 56-му Венеційському бієннале, столицях та великих містах Європи і світу.

Пам'ятні знаки, стели, монументи та кенотафи героям АТО, загиблим у війні, почали з'являтися у великих українських містах. В Києві встановили стіну пам'яті загиблих бійців АТО[312], між Слов'янськом і Краматорськом — пам'ятний камінь на згадку про бій 4 липня 2014, у Вінниці — фігуру сокола, вписану у державний символ — тризуб. В Кривому Розі відкрито перший в Україні пам'ятник учасникам АТО у вигляді статуї. Центральна фігура монументальної композиції — постать українського солдата у повний зріст, у шоломі та бронежилеті, з автоматом у руках, встановлена на постаменті з написом «Слава героям України».

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Озброєні особи в масках, які захопили будівлю МВС у Краматорську, називали бордюрний камінь російським словом «поребрик» (як називають його в Санкт-Петербурзі), чим викликали підозри про можливе російське походження бойовиків.[313][314][Прим. 1]
  • Одними із перших глав самопроголошених республік ДНР та ЛНР були російські політтехнологи Олександр Бородай та Марат Баширов.
  • Сам «міністр оборони» самопроголошеної Донецької народної республіки росіянин Ігор Гіркін визнав, що саме він почав війну, захопивши адміністративні будівлі за допомогою його людей у Слов'янську і Краматорську[315].
  • За словами колишнього лідера донецьких сепаратистів О. Бородая, під час війни на Сході України, на стороні самопроголошених республік воювало від 30 до 50 тис. громадян Російської Федерації[316].

Зображення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. У статті на сайті Сегодня.ua від 10 жовтня 2013 висловлюється думка, що слово поребрик є також характерним для Донбасу (Самые интересные диалекты Украины: как говорят в Харькове и Донбассе): «В Донецке говорят поребрик, в Одессе и Харькове бордюр, в Киеве — бровка.»

Виноски[ред.ред. код]

  1. Саакашвілі повідомив про участь грузинських офіцерів на боці України в АТО
  2. Які іноземці воюють проти Путіна на Донбасі
  3. На боці терористів воюють французи, італійці, бразильці — МінОборони
  4. Хорватия признала, что ее добровольцы воюют на востоке Украины
  5. «Я приїхав в Україну, щоб воювати за …» Репортаж ВВС щодо іноземців у зоні АТО
  6. Weaver, Courtney (27 May 2014). Chechens join pro-Russians in battle foreast Ukraine. Financial Times. 
  7. How Belarusians are fighting in Ukraine (in Russian). Rosbalt.ru. Процитовано 26 August 2014. 
  8. ru:Госпогранслужба: среди террористов есть абхазцы (Russian). LB.ua. 28 May 2014. Архів оригіналу за 29 May 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  9. http://www.washingtonpost.com/blogs/worldviews/wp/2014/08/22/the-foreigners-who-flocked-to-join-the-fight-in-ukraine/
  10. МВД Приднестровья оказалось на Донбассе
  11. The Two Sides of Volunteers in Ukraine. TeleSUR[en]. 21 August 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  12. I was a separatist fighter in Ukraine. The Guardian. 15 July 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  13. French fighters join rebel stronghold in Donetsk. CCTV. 26 August 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  14. За российских боевиков на Донбассе воюет более 100 немцев, — Welt am Sonntag, сайт Цензор. НЕТ, 15.03.2015
  15. Чисельність українських військових на Донбасі доведена до 60 тис., — Порошенко//Еспресо TV, 11 серпня 2014
  16. а б Віктор Муженко про загрозу російського вторгнення: «Це дуже поганий сценарій, але ми змушені його розглядати»
  17. Розвідка повідомляє, що на Донбасі перебувають понад 7,5 тисяч військовослужбовців Росії
  18. Генерал армії США: В Україні воюють 12 тисяч російських військових
  19. Віктор МУЖЕНКО: «Чи можемо ми визволити Донбас? Можемо…»
  20. Книга пам'яті
  21. За час війни на Донбасі загинуло понад 1,6 тисячі російських військових — СБУ
  22. Волонтерський проект на базі ресурсу «Груз 200»
  23. 7-8 тисяч бойовиків загинуло лише під Донецьком — розслідування. ФОТО, ВІДЕО
  24. Amnesty: В Україні небезпечно підтримувати Росію
  25. 298 осіб у MH17, 1 італійський журналіст та литовський консул
  26. Malaysia Airlines оприлюднили дані по загиблих: 189 із 298 — нідерландці
  27. Під Слов'янськом убили італійського фотокора і росіянина, француза поранили // «Українська правда», 25 травня 2014
    Інформація про загибель італійського журналіста і його перекладача підтверджується // InfoResist, 25 травня 2014
  28. Литовського почесного консула в Луганську вбили терористи
  29. Кого покарає Міжнародний кримінальний суд? Міфи та реалії звіту щодо України. Європейська правда. Процитовано 2017-01-22. 
  30. Порошенко: Нинішня неоголошена війна може стати Вітчизняною для українців
  31. Путин ведет гибридную войну в Украине — эксперт
  32. Путин ведет в Украине гибридную войну
  33. Гибридная война
  34. У Генштабі пояснили, чому досі не визнали війною збройний конфлікт на сході України - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 2017-01-22. 
  35. МЗС Росії вимагає припинити АТО в Донбасі сегодня.ua, 29.05.2014
  36. Чому російська весна в Україні перетворилася на російську сльоту
  37. У Донецьку на антивоєнному мітингу сталася бійка, загинули дві людини, постраждало біля 50-ти
  38. правды», Александр КОЦ, Дмитрий СТЕШИН | Сайт «Комсомольской (2014-03-22). Луганские партизаны: 20 тысяч штыков мы вам гарантируем. KP.RU - сайт «Комсомольской правды». Процитовано 2017-01-07. 
  39. Урядовий портал :: Звернення Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка до мешканців південних і східних регіонів. www.kmu.gov.ua. Процитовано 2017-01-07. 
  40. Яценюк обіцяє Південному Сходу мовну свободу і більше самоврядування. Українська правда. Процитовано 2017-01-07. 
  41. Как «Ягуар» остановил создание «ХНР» в Харькове
  42. Яєчна неділя у Запоріжжя: як у місті розганяли любителів Леніна
  43. Hybrid war — hybrid response? (англ.)
  44. В'ятрович: Кремль веде в Україні не гібридну, а «більшовицьку» війну/ ЕсперсоТв, 29.11.2014 р.
  45. Путін веде в Україні гібридну війну — генерал Каппен/ Радіо Свобода, 26.06.2014 р.
  46. Гібридна війна вимагає від України переходу від реактивних стратегій до проактивних,-Кабаненко/ 112.ua, 30.10.2014 р.
  47. Росія буде наполегливо продовжувати вести гібридну війну проти України — екс-заступник міністра оборони/ Преса України, 30.10.2014 р.
  48. Гібридна війна в Україні, думки експертів/ Polonews, 06.05.2014 р.
  49. Що таке «гібридна війна» і чи можливий в Україні радіоактивний тероризм?/Андріян Фітьо/galinfo,12.11.2014 р.
  50. Донецькі сепаратисти погрожують, що попросять Путіна ввести війська. Українська правда. 7 квітня 2014. Процитовано 4 травня 2014. 
  51. Сепаратисти проголосили «Луганську народну республіку», — відео
  52. У Луганську проголосили «Луганську народну республіку»
  53. У Луганську сепаратисти оголосили про створення «Луганської народної республіки»
  54. Сепаратисти "створили" "Харківську народну республіку". Gazeta.ua. Процитовано 2016-12-23. 
  55. Сепаратисти оголосили про створення "Харківської народної республіки". ТСН.ua. Процитовано 2016-12-23. 
  56. В Одесі православні сепаратисти створили "народну республіку Новоросію". Процитовано 2016-12-23. 
  57. Самопроголошені республіки у Донецькій та Луганській областях кваліфіковано як терористичні організації. ГПУ. 16 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014. 
  58. Пять громких заявлений Путина об истории Украины
  59. Що таке "Новоросія" і як з нею бути
  60. Терористи у Слов’янську роздають зброю та облаштовують блокпости. 5 канал. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  61. Сепаратисти у Слов'янську взяли міліцію у заручники. Будують барикади. Newsru.ua. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  62. У Слов'янську перекриті всі в'їзди в місто. РБК Україна. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  63. а б РНБО розпочинає масштабну АТО із залученням Збройних Сил — Турчинов Українська правда, 13 квітня 2014 р.
  64. Турчинов оголосив терористам ультиматум: скласти зброю до ранку Українська правда. 13.04.2014.
  65. Турчинов призначив нового голову антитерористичного центру Українська правда. 14.04.2014.
  66. Контррозвідка: Росія збирається вбити 100—200 людей і ввести в Україну війська Українська правда. 16.04.2014.
  67. Росія доручила сепаратистам вбити 100—200 осіб, щоб був привід ввести танки — СБУ УНІАН. 16.04.2014.
  68. Під Слов'янськом загинули 6 людей, кілька десятків — поранені // «Українська правда», 5 травня 2014
  69. Перша велика кров: загибель житомирських десантників 13 травня 2014-го під Жовтневим. www.ukrmilitary.com. Процитовано 2016-09-27. 
  70. Бойовики обстріляли військовий аеродром під Краматорськом — Міноборони Радіо Свобода. 16.05.2014.
  71. Під Краматорськом затримали бойовиків, які назвалися російськими журналістами Українська правда. 18.05.2014.
  72. Під Краматорськом схопили російських журналістів, які планували обстрілювати літаки із ПЗРК ТСН.ua. 19.05.2014.
  73. Штурми в Артемівську, під Краматорськом і Слов'янськом — 4 військових загинули // «Українська правда», 27 червня 2014
    Бій за блокпост біля Слов'янська тривав кілька годин, військовим довелося відступити // Національна гвардія України, 27 червня 2014
  74. В бою під Слов'янськом загинув бориславець // Офіційний сайт Бориславської міської ради, 27 червня 2014
    Завтра з Майдану проводжатимуть в останній путь бійця 2-ї сотні самооборони Майдану // «Українські Національні Новини», 28 червня 2014
  75. У Слов'янську захопили телевежу і крутять російські канали, УП
  76. Терористи під Слов'янськом знову обстріляли телевежу — поранені четверо силовиків, Телекритика
  77. У Слов'янську спецназ УДО зачистив терористів біля телевежі — журналіст Українська правда. 15.05.2014.
  78. Під Краматорськом зачистили замасковану базу терористів — Турчинов Українська правда. 15.05.2014.
  79. Терористи розстріляли з дитсадка блокпост силовиків — Міноборони // «Українська правда», 19 травня 2014
    В Славянске террористы обстреляли украинский блокпост, погиб житомирский десантник // «Журнал Житомира», 19 травня 2014 (рос.)
  80. Слов'янськ — вранішній бій біля гори Карачун // YouTube, Life-Maria Channel, 19 травня 2014
  81. На Карачуні під Слов'янськом обвалилася телевежа, УП
  82. Над міськрадою Червоного Лиману — знову прапор України Українська правда. 05.06.2014.
  83. Бойовиків у Слов'янську відрізали від шляхів постачання (оновлено) LB.ua. 19.06.2014.
  84. Пашинський: у районі Красного Лиману, Слов'янська і Краматорська АТО у фінальній стадії Тиждень.ua. 11.05.2014.
  85. Біля Краматорська розпочали фінальний етап боротьби з терористами ТСН.ua. 15.05.2014.
  86. На півночі Донеччини силовики приступили до фінальної фази АТО ТСН.ua. 15.05.2014.
  87. Турчинов наказав силовикам очистити Донбас від терористів ТВі. 21.05.2014.
  88. На Донеччині у результаті зіткнення загинув 1 терорист, 7 поранено ТВі. 19.05.2014.
  89. Луганський прикордонний загін передислоковано (4 червня)
  90. Бойовики штурмують Луганський прикордонний загін — є поранені
  91. Пентагон засудив напад на луганський прикордонний загін і участь у ньому Росії (2 червня)
  92. Бойовики на Донеччині напали на прикордонників, — ДПС ТВі. 05.06.2014.
  93. Бій у «Маринівці» завершився. 5 прикордонників поранено
  94. а б Прикордонникам в «Маринівці» надійшла підмога, пліч-о-пліч з бойовими товаришами хочуть далі стояти навіть поранені Еспресо.tv. 05.06.2014.
  95. Авіація ЗСУ двічі завдала вогневого удару по позиціях нападників біля «Маринівки» Еспресо.tv. 05.06.2014.
  96. Бій під прикордонним пунктом «Маринівка» закінчився: українці знищили БТР терористів ТСН.ua. 05.06.2014.
  97. Під час бою у Маринівці знищено 15 терористів, — радник МВС Еспресо.tv. 05.06.2014.
  98. Як терористи заїхали в Сніжне (відео)
  99. Бойові дії в районі Донецького кряжу
  100. Уряд ухвалив рішення щодо припинення руху через деякі пункти пропуску на кордоні з Росією // Урядовий портал. — 5 червня 2014
  101. В атаку під Сніжним українських бійців повів генерал Муженко / Укрінформ, 13.06.2014
  102. Армія потребує командирів-героів // Юрій Луценко, facebook, 13 червня 2014 о 9:00
  103. У Кіровограді попрощалися із заступником командира розвідувальної групи спеціального призначення сержантом Євгеном Бурко
    В Кіровограді в останню путь провели спецпризначенця, який загинув під Сніжним // ТСН, 17 червня 2014
  104. Силовики підбили 2 танки й іншу техніку терористів. 4 військових загинули // «Українська правда», 13 червня 2014
    Ожесточенные бои идут на границе. Нужно немедленно созывать СНБО // «Цензор. НЕТ», 13 червня 2014(рос.)
  105. Во вчерашнем бою погибли не двое, а трое десантников 79-й Николаевской бригады // «НикВести», 13 червня 2014 (рос.)
  106. Лабунець Євген Сергійович
  107. Бойовики збільшили кількість важкого озброєння у Сніжному // 17 июня в 22:09
  108. Терористи проривались боєм біля Сніжного: є загиблі і поранені / Укрінформ, 13.06.2014
  109. У Красноармійську стрілянина: є загиблий і поранені ТВі. 11.05.2014.
  110. Как сепаратисты провоцировали бойню в Красноармейске (+видео) CRIME.in.UA. 11.05.2014. (рос.)
  111. Бійці АТО звільнили ще один район Донецької області від терористів Lb.ua. 15.05.2014.
  112. На Донеччині бійці батальйону «Донбас» взяли під контроль один із районів Тиждень.ua. 15.05.2014.
  113. Батальйон "Донбас" прорвався з засідки біля Карлівки, половина бійців - поранені. Дзеркало Тижня. 23 травня 2014. 
  114. Батальйон "Донбас" потрапив у засідку: бійці в оточенні, армія ігнорує прохання про допомогу. УНІАН. 23 травня 2014. 
  115. Ярош: "Правий сектор" допоміг "Донбасу" вирватися з оточення, ми втратили декілька бійців. УНІАН. 23 травня 2014. 
  116. "БЄС" ЗАЯВИВ КОМАНДИРУ "ДОНБАСУ", ЩО ВБИВ УСІХ ПОЛОНЕНИХ. Українська Правда. 23 травня 2014. 
  117. Комбат "Донбасса" рассказал новые подробности боя под Карловкой. ЛIГА.Новости. 26 травня 2014. 
  118. Стали відомі подробиці бою "Донбасу" з "Востоком" під Карлівкою. УНІАН. 26 травня 2014. 
  119. Кадыровцы вырезали серце у Алексея с батальона Донбасс. 2 фото. Видео // Спротив, 24 травня 2014(рос.)
  120. Львівщина попрощалась із загиблим на сході солдатом (фото) // «Львівські новини», 28 травня 2014
  121. Українські силовики контролюють 7 районів у Донецькій області ТВі. 21.05.2014.
  122. Силами АТО взято під контроль ще один район Донецької області Еспресо.tv. 22.05.2014.
  123. Расправа под Волновахой: бей слабых. УНІАН. 2014-05-23. Процитовано 2014-06-02. (рос.)
  124. http://www.pravda.com.ua/news/2014/05/23/7026293/
  125. В ході АТО повністю очищена від бойовиків північ Донецької області
  126. а б Сепаратисти атакували військову частину в Маріуполі. Є загиблі (оновлюється) УНІАН, 16 квітня 2014 р.
  127. Під час АТО у Маріуполі знищено близько 20 терористів, загинув один правоохоронець – Аваков. ТСН. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  128. На вулицях Маріуполя сепаратисти почали зводити барикади Тиждень.ua. 09.05.2014.
  129. В Мариуполе останавливают украинский БМП ВИДЕО Новости Донбасса. 09.05.2014. (рос.)
  130. В Маріуполі розпочався бій: 8 бойовиків знищені. Факти ICTV. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  131. У Маріуполі не ходить міський транспорт. «З метою безпеки» Українська правда. 09.05.2014.
  132. В Маріуполі біля управління міліції стрілянина, є поранені. Gazeta.ua. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  133. Маріупольська міськрада: водонапірну вежу не підривали, водопостачання відновлюють Тиждень.ua. 09.05.2014.
  134. Терористи відрізали вуха та викололи очі вбитому командирові ТСН.ua. 09.05.2014.
  135. Бій за Маріуполь: як це було. Корреспондент.net. 13 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014. 
  136. а б У Маріуполі - активна фаза АТО, зачистили центр дислокації терористів. Українська правда. 13 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014. 
  137. Мариуполь полностью очищен от террористов. Подробности. 13 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014. (рос.)
  138. После штурма Мариуполя СБУ хотело отпустить главного вербовщика террористов, - батальон "Азов". Новости Донбасса. 16 червня 2014. Процитовано 16 червня 2014. (рос.)
  139. Щодо обстрілу прикордонників у Маріуполі // Державна прикордонна служба України, 14 Червня 2014
    14 червня в Маріуполі прикордонники потрапили в засідку, ч. 1 // YouTube, 14 Червня 2014
    14 червня в Маріуполі прикордонники потрапили в засідку, ч. 2 // YouTube, 14 Червня 2014
    Вічна пам'ять загиблим героям-прикордонникам // Державна прикордонна служба України, 24 червня 2014
    Прощання на плацу Оршанця // «Прочерк», 17 червня 2014
  140. У Луганській області йдуть бої Нацгвардії й сепаратистів, є поранені і загиблий // «Українська правда», 22 травня 2014
    Після бою біля Лисичанська та Рубіжного 1 силовик загинув, 11 поранено // InfoResist, 23 травня 2014
    Стало відомо ім'я ще одного військового з Житомирської області, який загинув під Рубіжним // «Житомир.info», 23 травня 2014
  141. Причиной взрыва в Луганской ОГА могло стать попадание ракеты из ПЗРК террористов — ГПУ
  142. Спикер АТО: Луганскую ОГА взорвали изнутри
  143. Latest news from the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine (SMM), based on information received until 18:00 hrs, 2 June (Kyiv time)
  144. Миссия ОБСЕ в Украине считает, что Луганская ОГА была обстреляна ракетами из самолета
  145. Власти ЛНР: 8 мирных жителей Луганска погибли, 28 ранены при авиаударе
  146. Уночі на Луганщині вбито 15 українських силовиків, доля ще 13 невідома // Дзеркало тижня, 18 червня 2014
    Закарпатський солдат переповів, як вони потрапили в засідку на Сході // Інформаційно-діловий портал Mukachevo.net, 18 червня 2014
    Під луганським містечком загинуло троє закарпатців // Високий замок, 19 червня 2014
  147. Мешканці ще одного селища влаштували ЛНР голодний бунт
  148. Під Луганськом загинув журналіст телеканалу «Росія»
  149. Російський журналіст, який загинув під Луганськом, потрапив на територію України нелегально — Тимчук
  150. У Станиці Луганській піднято прапор України (ФОТОФАКТ)
  151. Весь екіпаж українського танка відмовився здаватися в полон і підірвав себе гранатами // Військова панорама, 20 червня 2014
    Волинські танкісти замість полону обрали смерть? // Волинські новини, 23 червня 2014
    Подробиці загибелі волинян, які підірвали себе у танку // Волинські новини, 26 червня 2014
  152. Бойовики активізувалися, обстрілюють сили АТО: 2 загиблих, 8 поранено // «Українська правда», 28 червня 2014
    Бойовики продовжують здійснювати напади на сили АТО // «InfoResist», 28 червня 2014
    На Сході загинуло 2-є військовослужбовців 128-ї гірсько-піхотної бригади з Закарпаття (ПРІЗВИЩА) // «Закарпаття онлайн», 29 червня 2014
  153. Міноборони: На Донбасі дали відсіч терористам, повномасштабних боїв не було
  154. Татьяна Федоркова, Григорий Пырлик Вблизи Барвенково обстреляли блокпост. Пострадавших нет MediaPort. 22.05.2014. (рос.)
  155. У Харківській області скоєний напад на військовослужбовців // «Національна гвардія України», 29 травня 2014
    Неподалік Ізюму обстріляли колону українських силовиків // «Українська правда», 29 травня 2014
    На Харківщині загинув солдат Національної гвардії // «Національна гвардія України», 30 травня 2014
  156. Мирний план для Донбасу передбачає широкомасштабну амністію — Порошенко
  157. Оперативна інформація Інформаційно-аналітичного центру РНБОУ 18.06.2014 — 11.07.2014 Офіційний портал Ради національної безпеки і оборони України
  158. З початку АТО звільнено 17 населених пунктів — Парубій
  159. Сили АТО звільнили Миколаївку. Є загиблі Українська правда. 03.07.2014.
  160. Силы АТО взяли под контроль трассу Харьков — Ростов-на-Дону Лига.net. 04.07.2014. (рос.)
  161. Аваков: Сили АТО підбираються до Слов'янська Українська правда. 04.07.2014.
  162. Силовики знищили близько 250 терористів у тренувальному таборі під Слов'янськом — ЗМІ
  163. Разом зі звільненням Миколаївки на волю вийшли 150 заручників Українська правда. 04.07.2014.
  164. Аваков: Миколаївка під контролем українських силовиків Українська правда. 04.07.2014.
  165. Батальйон «Донбас»: Терористи здали ще два населених пункти
  166. Від Гіркіна втекли командири з десятками бойовиків і зброєю
  167. Терористи утекли зі Слов'янська в Краматорськ
  168. Терористи здали Краматорськ. Прямують у Донецьк, там вже вибухи
  169. Губарєв розповів про плани терористів провести «вирішальний бій»
  170. Терорист «Стрілок» призначив себе військовим комендантом Донецька
  171. Терористи утекли зі Слов'янська в Краматорськ. 
  172. Терорист "Стрілок" оголосив себе військовим комендантом Донецька. 
  173. Краматорськ — наш. У Слов'янську — російська військова форма і зброя
  174. Слов'янськ знову наш: встановлено український прапор
  175. Від терористів звільнили ще 2 міста — Артемівськ та Дружківку
  176. Слов'янськ знову наш: встановлено український прапор. 
  177. Військові звільнили Сєверодонецьк від терористів
  178. На околицях Луганська точиться бій (доповнено) Еспресо.tv. 02.07.2014.
  179. а б Петр Шуклинов. Третий день АТО: армия у Луганска, боевики бегут, Гиркин паникует Лига.net. 04.07.2014. (рос.)
  180. В восточных районах Луганска идет бой сил АТО с боевиками — СМИ Лига.net. 05.07.2014. (рос.)
  181. Звіт АТО 04.07.14
  182. В сети появились фото уничтоженного террористами лагеря АТО под Зеленопольем (рос.)
  183. Відео: Росіяни хизуються обстрілом українських державних територій з території Російської Федерації
  184. Сили АТО взяли під контроль Савур-Могилу
  185. Maps of the Crash of Malaysia Airlines Flight 17 // The New York Times, 17.07.2014
  186. Літак Боїнг-777 малазійських авіаліній збили терористи в районі міста Торез Донецької області. espreso.tv. 17 липня 2014. Процитовано 19.10.2014. 
  187. Санкційна удавка для Кремля (рос.)
  188. ЄС прийняла санкції проти Російської федерації. Три ключових етапи (рос.)
  189. Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року
  190. КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ
  191. Брифінг Головного військового прокурора Анатолія Матіоса 14.08.2015
  192. З моменту оголошення перемир'я терористи понад 2 тис. разів порушили режим припинення вогню Еспресо.tv. 27.10.2014.
  193. Бойовики порушили умови перемир'я вже майже 2400 разів — Тимчук УНІАН. 03.11.2014.
  194. Терористи порушили перемир'я понад три тисячі разів — Тимчук Тиждень.ua. 18.11.2014.
  195. Террористы нарушили минские договоренности почти три с половиной тысячи раз Новое время. 24.11.2014.(рос.)
  196. Євгенія Цвєтанська. Українські бійці відбили в бойовиків стратегічне село на Луганщині ТСН.ua. 01.11.2014.
  197. а б Донецький аеропорт здали після 242 днів оборони
  198. 18 ЯНВАРЯ 2015 ГОДА. ЛЕЙТЕНАНТ ИВАН ЖДАН И СТАРШИНА АНАТОЛИЙ СКРИЦКИЙ УНИЧТОЖИЛИ ЧЕТЫРЕ ТАНКА И ПУТИЛОВСКИЙ МОСТ В ДОНЕЦКЕ
  199. Понад 200 українських бійців загинуло у боях за донецький аеропорт, — військовий експерт
  200. Взятий у полон російський спецназівець розповів, що думає про війну проти України // УНІАН. — 19.05.2015
  201. Затримані військові із РФ розкрили прізвища й цілі // Українська правда. — 19.05.2015
  202. Затриманий на Донеччині майор Старков проходить військову службу у Ростовській області // УНІАН. — 29.07.2015
  203. Матіос: Російського майора Старкова засуджено за п'ятьма статтями // Громадське ТВ. — 24.09.2015
  204. OSCE SPECIAL MONITORING MISSION (SMM) TO UKRAINE: The facts (PDF) // OSCE : сайт. — 2015-03-23. Процитовано 2015-03-28.
  205. а б Опубліковано точну мапу лінії розмежування сил на Донбасі // УНІАН
  206. Сергій Лещенко. Деякі подробиці домовленостей щодо перемир'я на сході України // 05 вересня 2014, 21:18
  207. Протокол про результати консультації Трьохсторонньої контактної групи, Мінськ, 5 вересня 2014 року. Organization for Security and Co-operation in Europe. 5 вересня 2014. 
  208. Протокол о результатах консультаций Трехсторонней контактной группы, Минск, 5 сентября 2014 г. // Издатель: Organization for Security and Co-operation in Europe. Дата: 5 сентября 2014
  209. English
  210. На переговорах у Мінську узгодили дев'ять параметрів перемир'я
  211. Голова ОБСЄ Івіца Дачич вітає Угоду про виведення зброї на сході Україні, досягнутої в рамках Тристоронньої Контактної групи (англ.). Організація з безпеки і співробітництва в Європі. Процитовано 13 жовтня 2015. 
  212. привітала угоду про відведення зброї на Донбасі BBC
  213. ОБСЄ повинно мати безперешкодний доступ до всіх окупованих територій, включно з українсько-російським кордоном – Президент України про Паризькі домовленості (укр.). Офіційне інтернет-представництво Президента України Петра Порошенка. Процитовано 13 жовтня 2015. 
  214. Андрій Лисенко: Другу добу у зоні АТО триває режим припинення вогню (укр.). Ukraine Crisis Media Center. Процитовано 13 жовтня 2015. 
  215. Генштаб: Україна почала відведення зброї на Луганщині BBC
  216. Ukraine crisis: 'Weapons pullout begins' BBC
  217. Ukraine, Russian-Backed Rebels Agree To Withdraw Weapons Радіо Свобода
  218. Прифронтова інспекція
  219. А.Богданович щодо запуску проекту «Прифронтова інспекція»
  220. Військово-цивільна адміністрація Донецької області запроваджує моніторинг дотримання прав людини при перетині КПВВ
  221. http://dt.ua/POLITICS/zakrito-visim-punktiv-propusku-na-kordoni-z-rosiyeyu-144627_.html Закрито вісім пунктів пропуску на кордоні з Росією
  222. Кабмін розпорядився закрити 23 пункту на кордоні з Росією
  223. Пункти пропуску на кордоні з Російською Федерацією
  224. Помимо Саймона Островского и Евгения Гапича, в Донецкой области похищены еще как минимум двое журналистов.
  225. Терористи розстріляли фермера за "зв'язок з Правим сектором". Ще одного полонили. Українська правда. Процитовано 2016-09-10. 
  226. Автобус з цивільними під Волновахою розстріляли задля російських журналістів
  227. Кількість жертв трагедії під Волновахою зросла до 13, — ЗМІ
  228. Обстрел остановки в Донецке: погибли семь человек // BBC
  229. У Донецьку снаряди влучили в зупинку — є загиблі (фото, відео)
  230. Обстріл Маріуполя: кількість загиблих зростає. BBC. 24.01.15. 
  231. Теракт у Маріуполі: Оприлюднено список загиблих та поранених — Українська правда — 24 січня 2015
  232. Захарченко публічно оголосив про початок наступу на Маріуполь, а після відхрестився від нього. DT.UA. 25.01.2015. 
  233. Число жертв обстрела Краматорска возросло до 17 человек - облгосадминистрация (ru). Интерфакс. 2015-02-12. Процитовано 2015-02-12. 
  234. Spot report by the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine (SMM): Shelling in Kramatorsk, 10 February 2015 (en). Офіційний сайт ОБСЄ. 2015-02-10. Процитовано 2015-02-10. 
  235. Концтабори і масові поховання на Донбасі (карта СБУ). Радіо «Свобода». — 2014. — 4.10.
  236. СБУ показала «карту смерти» на Донбассе: концлагеря и массовые захоронения жертв боевиков
  237. Террористы на Донбассе устроили тюрьмы и концлагеря
  238. Human Rights Watch заявляет о пытках гражданских лиц со стороны боевиков ДНР и ЛНР
  239. Терористи жорстоко катували полонених захисників Савур-Могили. Тіла загиблих спотворені до невпізнання
  240. Волонтери знайшли тіла 18 українських бійців під Савур-могилою
  241. Фіона Фрейзер, представник ООН, називає реальну цифру загиблих на Донбасі й розповідає про військові злочини обох сторін. Процитовано 2016-09-08. 
  242. http://tyzhden.ua/News/185941 Від початку збройної агресії Росії проти України загинули понад 9800 людей — МЗС
  243. Святогорськ прийняв понад 18 тисяч тимчасових переселенців, — Шкіряк Еспресо.tv. 19.06.2014.
  244. Проросійські волонтери відправили біженців замість Криму — під Вороніж Українська правда. 18.06.2014.
  245. Із зони АТО відселено понад 27 тисяч громадян Еспресо.tv. 02.07.2014.
  246. В Україні 275.5 тисяч вимушених переселенців — ООН (ІНФОГРАФІКА) Hromadske.tv. 26.09.2014.
  247. З Донбасу вже втік майже мільйон українців Українська правда. 29.11.2014.
  248. Ukraine: Overview of population displacement (as of 23 March 2015)
  249. Мобілізація жінок-переселенок проти домашнього та гендерно-орієнтованого насильства | Конвіктус Україна. www.convictus.org.ua. Процитовано 2016-12-05. 
  250. Эксперт из Нидерландов: Украина входит в ТОП-10 стран мира по количеству переселенцев | Конвиктус Украина. www.convictus.org.ua. Процитовано 2016-12-08. 
  251. У зоні конфлікту на Донбасі живуть понад 5 мільйонів людей — ООН Радіо Свобода. 29.11.2014.<
  252. Порошенко підписав указ про заходи стабілізації на Донбасі Українська правда. 15.11.2014.
  253. Указ Президента України № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року „Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях“» від 14 листопада 2014 року
  254. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей»
  255. Україна припинила виплачувати пенсії на окупованих територіях hromadske.tv. 01.12.2014.
  256. Оксана Хмельовська. Amnesty International: Безкарність на Донбасі спричинила поширення безсудових страт і катувань // Український тиждень. — 2014. — № 45. — 6 листопада 2014.
  257. В Антраците пьяные путинские «казаки» открыли стрельбу по мирным жителям Главное. 18.11.2014. (рос.)
  258. Жахи окупованої бойовиками Горлівки: стукацтво, невпізнані трупи та залякані містяни ТСН.ua. 13.11.2014.
  259. а б в г д На Донбасі загострюється гуманітарна ситуація, бойовики розкрадають усе Українська правда. 29.11.2014.
  260. Діана Куришко. Життя в Первомайську: 200 грамів хліба по паспорту BBC Україна. 13.11.2014.
  261. а б Українці готують протести на окупованих бойовиками територіях — РНБО Українська правда. 23.11.2014.
  262. а б Жанна Безп'ятчук. Донбас охоплюють протести через безгрошів'я та голод Радіо Свобода. 18.11.2014.
  263. Володимир Пиріг. РНБО заявляє про масові протести пенсіонерів в окупованих терористами міста ZAXID.NET. 13.11.2014.
  264. В Свердловске восстали против «ополчения» (подробности) Informator.lg.ua. 17.11.2014. (рос.)
  265. У Єнакієвому жінки влаштували «голодний бунт» ТВі. 18.11.2014.
  266. В Торезе молодые матери вынудили путинских бандитов вспомнить о детях (фото) Главное. 17.11.2014. (рос.)
  267. Бойовики ДНР пояснили педагогам, що ті й далі житимуть без зарплат Українська правда. 23.11.2014.
  268. У «ДНР» будуть видавати зарплатню їжею Економічна правда. 25.11.2014.
  269. Ольга Карабан. У Луганську медсестрам видали зарплату рисом Zaxid.net. 30.11.2014.
  270. «ДНР» обіцяє виплачувати пенсії з 1 грудня BBC Україна. 28.11.2014.
  271. В «ДНР» приготовили «кость» для пенсионеров: от 900 до 1000 грн. ОстроВ. 28.11.2014. (рос.)
  272. Терористи завозять в Донбас обладнання для друку фальшивих грошей — МВС DT.ua. 18.11.2014.
  273. В ЛНР выплатили бюджетникам по сто пятьдесят гривен фальшивыми десятигривенными купюрами ОстроВ. 28.11.2014. (рос.)
  274. В Алчевську терористи відбирають у мирних мешканців гуманітарку Радіо 24. 28.11.2014.
  275. Путинские бандиты, наконец, признались, что делают с российской гуманитаркой Главное. 16.11.2014. (рос.)
  276. ЛОДА: У сьомому російському «гумконвої» були тільки боєприпаси DT.ua. 17.11.2014.
  277. «Путінські камази» привезли у Донецьк снаряди — ЗМІ Тиждень.ua. 01.12.2014.
  278. Журналіст опублікував фото вмісту чергового «гумконвою» hromadske.tv. 01.12.2014.
  279. «Гуманітарний конвой» Росії містив 18 бензовозів — ОБСЄ DT.ua. 01.12.2014.
  280. Российский «гумконвой» в Донецке сопровождала бронетехника — журналистка Новое время. 30.11.2014. (рос.)
  281. В Донецке снаряды попали в котельные — без отопления осталось 20 домов 62.ua. 22.11.2014. (рос.)
  282. а б Где, как и в каких условиях горловчане пережидают артобстрелы. ФОТОРЕПОРТАЖ Gorlovka.ua. 17.11.2014. (рос.)
  283. Арсений Беркан. Жители Донецка штурмуют кассы автовокзала «Южный» (фото) Сегодня.ua. 25.11.2014. (рос.)
  284. Фотофакт: В Запорожье возле управления спасателей ажиотаж Zanoza. 24.11.2014. (рос.)
  285. Багато шкіл на окупованих територіях Донбасу перейшли на російську програму навчання УНІАН. 24.11.2014.
  286. Донецькі бойовики переводять школи на російську систему оцінювання INSIDER. 28.11.2014.
  287. ОБСЄ: луганські сепаратисти розповідають, що воюють одні з одними Радіо Свобода. 13.11.2014.
  288. В Антрациті бойовики та «козаки» влаштовують розбірки між собою через «владу» — РНБО ТСН.ua. 25.09.2014.
  289. В Антрациті бойовики Козіцина та «ЛНР» ділять владу з перестрілками Українська правда. 28.11.2014.
  290. Сутички в Антрациті є спробою ліквідувати неугодних Росії терористів, — штаб АТО Zaxid.net. 28.11.2014.
  291. «ЛНР» пошла против казаков. Атаман Козицин арестован? Комендант Антрацита убит с охранниками — источник ОстроВ. 28.11.2014. (рос.)
  292. Бойовики воюють один з одним. Нових сутичок чекають у Стаханові і Красному Лучі Українська правда. 29.11.2014.
  293. В Красном Луче произошли разборки между террористами Лига.net. 29.11.2014. (рос.)
  294. а б Бойовики вивезли до Росії 60 «козаків»-дизертирів — прес-центр АТО hromadske.tv. 30.11.2014.
  295. Инсайд: На Луганщине бывшие сторонники «ЛНР» готовятся «мочить» путинских вояк и бандитов Главное. 24.11.2014.
  296. В Свердловске голодный бунт. Боевики стреляют (рос.)
  297. Жители Макеевки подняли голодный бунт против террористов. ФОТО (рос.)
  298. «Люди лезли едва ли не по головам. Было много пострадавших», — жители Горловки штурмом взяли райадминистрацию, требуя соцвыплат, — очевидцы (рос.)
  299. На Луганщині козаки розстріляли похилу жінку та чоловіка за проукраїнську позицію
  300. Садо-мазо воспитание: российских наемников в Луганске бьют плеткой за пьянку. ВИДЕО. «Інформаційний Спротив». — 2014. — 08.10.
  301. Российские казаки в Антраците устроили гей-парад: провинившихся одели в лифчики и юбки. «Інформаційний Спротив». — 2014. — 12.10.
  302. «Травесті-казаки» з Антрациту одягли ліфчики і спідниці
  303. СБУ уничтожила карательный отряд террористов, который проводил чистки в Дружковке (видео). Факти. — 2014. — 25.09.
  304. В області з початку військових дій зруйновано і пошкоджено понад 9 тис. об'єктів
  305. На Донбассе всем полностью заправляют министры Путина — Bild
  306. Президент визнав втрати АТО: 65 % техніки з передової знищено. 21.09.2014, 20:39
  307. Аваков розповів про російський слід на Донбасі Українська правда, 12 квітня 2014 р.
  308. Як виграти інформаційну війну на Донбасі?. Українська правда. Процитовано 2017-01-04. 
  309. ВІйна на Донбасі. Що думають українці (ДОСЛІДЖЕННЯ). Процитовано 2017-01-04. 
  310. Риторика вокруг воюющей Украины // Сергій Дацюк, для «Хвилі», 18.08.15, 11:47
  311. На Берлінале покажуть фільм про Маріуполь. «Українська служба BBC». 15 січня 2016. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016. 
  312. В Киеве открыли Стену памяти погибших бойцов АТО
  313. «Дальше, дальше *****, за поребрик!»
  314. ("В Краматорске активисты нашли «поребрики»).
  315. - Кто ты, «Стрелок»? - Интервью А.Проханова с И.Стрелковым. Процитовано 2015-09-26. 
  316. Александр Бородай. Донбасс — союз добровольцев

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. «Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ‒ХХІ ст. / За заг. ред. В. Брехуненка. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К., 2016. — 248 с.
  • Возняк. Геополітичні аспекти війни в Україні. — Львів : Незалежний культурологічний журнал «Ї», 2015. — ISBN 978-966-397-176-6.
  • Лоссовський І. Є. Зовнішньополітична стратегія Путіна як нова доктрина обмеженого суверенітету. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uaforeignaffairs.com/ua/ekspertna-dumka/view/article/
  • Троян С., Киридон А. Грузія 2008 — Україна 2014: запаралелення російських стратегем //Зовнішні справи. — 2014. — № 8. — С. 33—37.
  • Дмитро Тимчук, Юрій Карін, Костянтин Машовець, В'ячеслав Гусаров (2016). Вторжение в Украину. Хроника российской агрессии (рос.). Брайт Букс. ISBN 978-966-2665-85-7. 
  • (англ.)Thomas D. Grant Aggression against Ukraine. Territory, Responsibility, and International Law. — Palgrave Macmillan, 2015. — ISBN 9781137514639.
  • (англ.)Rajan Menon, Eugene B. Rumer. Conflict in Ukraine. The Unwinding of the Post-Cold War Order. — The MIT Press, 2015. — ISBN 978-0262029049.
  • (фр.)Antoine Arjakovsky. Russie-Ukraine, de la guerre à la paix? — Paris : Parole et Silence, 2014. ISBN 978-2889183302 (Український переклад: Розбрат України з Росією: стратегія виходу з піке)