Війна на сході України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війна на сході України
Частина Російської збройної агресії проти України (2014‒2016)
Map of the war in Donbass.svg

Оновлювана мапа бойових дій на Донбасі:
   Територія під контролем ДНР і ЛНР
   Територія, визволена українською армією
50°03′13″ пн. ш. 23°36′29″ сх. д. / 50.053832000° пн. ш. 23.60824600000000117° сх. д. / 50.053832000; 23.60824600000000117
Дата: 6 квітня 2014 — дотепер (2 роки, 7 місяців, 28 днів)
Місце: Україна (Луганська та Донецька області)
Результат: До серпня 2014 року українські сили розділили контрольовані проросійськими формуваннями території на кілька ізольованих анклавів. Задіяні в середині серпня 2014 року регулярні формування російської армії завдали серію важких поразок українській армії, деблокувавши анклави.
Наступ з'єднаних російсько-терористичних військ у лютому 2015 року призвів до захоплення міста Дебальцеве.
З лютого 2015 року тривають позиційні бої на лінії зіткнення.
Сторони
Україна Україна Росія Росія
ДНР
ЛНР
Командувачі
Flag of the President of Ukraine.svg Головнокомандувач:

Україна Петро Порошенко
(7 червня 2014 - дотепер)
Україна Олександр Турчинов
(23 лютого - 7 червня 2014)


Штандарт МОУ.png Міністр оборони:
Україна Степан Полторак
(14 жовтня 2014 - дотепер)
Україна Валерій Гелетей
(3 липня - 14 жовтня 2014)
Україна Михайло Коваль
(до 3 липня 2014)


Штандарт НГШ ЗСУ.png Начальник ГШ:
Україна Віктор Муженко
(3 липня 2014 - дотепер)
Україна Михайло Куцин
(до 3 липня 2014)


NSDCU emblem.png Секретар РНБО:
Україна Олександр Турчинов
(15 грудня 2014 - дотепер)
Україна Андрій Парубій
(до 7 серпня 2014)


Міністр МВС:
Україна Арсен Аваков


Командувач НГУ:
Україна Микола Балан
(6 лютого 2015 - дотепер)
Україна Степан Полторак
(до 14 жовтня 2014)
Україна Сергій Кульчицький
(до 29 травня 2014)


Голова СБУ:
Україна Василь Грицак
(18 червня 2015 - дотепер)
Україна Валентин Наливайченко
(до 18 червня 2015)


Голова ДПСУ:
Україна Віктор Назаренко
(6 жовтня 2014 - дотепер)
Україна Микола Литвин
(до 6 жовтня 2014)


Інші:
Україна Дмитро Ярош
Україна Олег Куцин

Standard of the President of the Russian Federation.svg Головнокомандувач:

Росія Володимир Путін


Russian Ministry of Defence Standart.png Міністр оборони:
Росія Сергій Шойгу


Russian General Staff head Standart.png Начальник ГШ:
Росія Валерій Герасимов


War Flag of Novorussia.svg Головнокомандувач збройних сил Новоросії:
Росія Ігор Гіркін
(квітень - 14 серпня 2014)


Flag of the Donetsk People's Republic.svg Керівництво ДНР:
Україна Олександр Захарченко
(7 серпня 2014 - дотепер)
Росія Олександр Бородай
(квітень - 7 серпня 2014)


Flag of the Lugansk People's Republic (Official).svg Керівництво ЛНР:
Україна Ігор Плотницький
(14 серпня 2014 - дотепер)
Росія/Україна Валерій Болотов
(квітень 2014 - 14 серпня 2014)


Інші:
Росія Микола Козіцин
Росія Ігор Безлер
Україна Олексій Мозговий
Flag of Transnistria (state).svg Володимир Антюфеєв
Росія Сергій Кузовльов
Росія Андрій Гурулєв
Росія Олександр Лєнцов
Росія Арсеній Павлов
Україна Павло Дрьомов

Військові формування
ЗСУ Збройні сили

Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України

Security Service of Ukraine Emblem.svg Служба безпеки
Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонна служба
Інші:

Medium emblem of the Armed Forces of the Russian Federation (27.01.1997-present).svg Збройні сили РФ

Generalstaff central dep.svg ГРУ РФ
FSB wide.png ФСБ РФ
Self defense of Donbass emblem.png «НОД»
Flag of the St George Ribbon.png «АПС»
Інші:

Військові сили
~60000 чол.[15]
~33500 бойовиків[16]

~7000-12000 російських військових[16][17][18]

Втрати
Офіційні дані (лютий 2016):[19]
2600+ загиблих
9000+ поранених
Незалежні дані (червень 2016):[20]
3050 загиблих
Офіційні українські дані (березень 2016):[21]
1600 загиблих солдат РФ
Незалежні дані:
8000-12000 загиблих бойовиків[22][23]
Цивільні жертви:
2000+ загиблих[24]
Іноземне цивільне населення:
300 загиблих[25][26][27][28]


Російсько-українська війна на сході України, також Російська збройна агресія на сході України[29] — збройний конфлікт на частині території Донецької і Луганської областей України між організованими та керованими з РФ[30] незаконними збройними формуваннями Донецької і Луганської «народних республік», визнаних Україною терористичними організаціями[31], за підтримки регулярних військових частин РФ[32] з одного боку та українськими силовими структурами (в тому числі правоохоронцями та військовими Збройних сил України) і добровільними загонами з іншого. Складова частина російської збройної агресії проти України 2014‒2016 років[33].


Зміст

Передумови та складові протистояння на сході України[ред.ред. код]

Інформаційна війна[ред.ред. код]

Докладніше у статті Російсько-українська інформаційна війна
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Цикл «Восток» // Громадське ТБ, 29 червня 2014.

Одним з чинників військової агресії на сході України є проросійські настрої значної частини населення сходу України. Ці настрої виникли внаслідок тривалого інформаційно-пропагандистського впливу Росії на місцеве населення сходу України. На жаль, цьому впливу сприяло й українське керівництво, яке перебувало в залежності від російського політикуму, насамперед — за часів прем'єрства та президентства Віктора Януковича. Для протидії цьому пропагандистському впливу Державний комітет телебачення і радіомовлення України з літа 2014 року розпочав боротьбу з матеріалами сепаратистського та антидержавного характеру у ЗМІ. Так, у жовтні 2014 року було відкликано свідоцтва про державну реєстрацію 1 збірника, 7 газет та 11 журналів.[34]

Складовою інформаційною війни також є російські соціальні мережі (напр., «ВКонтакте»), помічені, зокрема, в підбурюванні до протестів проти української влади. СБУ закликала українців не користуватися цими мережами[35].

Економічна війна[ред.ред. код]

Докладніше у статті Російсько-українська економічна війна

Передумовою до початку збройної агресії проти України стало економічне знекровлення України, яке відбувалося шляхом прямого економічного тиску через торговельні та тарифні протистояння, блокування української торгівлі, відімкнення газу тощо. При цьому, економічне знекровлення України часто відбувалось за відсутності дієвої протидії або навіть прямої підтримки українського політикуму. Як приклад, підписання вкрай невигідної для України газової угоди Юлією Тимошенко подавалось як значне політичне досягнення очолюваного нею Кабінету Міністрів.

Загалом, економічна війна проти України була спрямована, насамперед, проти економіки сходу України, яка, в силу своїх особливостей, була двічі залежною від Росії: як отримувач сировини та енергоресурсів з Росії; та як ринок збуту значних обсягів своєї продукції.

Російська православна церква у війні[ред.ред. код]

Докладніше у статті Російсько-українська церковна війна

Значна частка російськомовного населення на сході України, наявність значного впливу російських ЗМІ та російської церкви, гібридна природа ведення війни Росією проти України призвели до прямого та непрямого залучення російської православної церкви до збройної агресії проти України. Серед непрямого залучення РПЦ до агресії проти України можна відзначити послання Московського патріарха Кирила Константинопольському патріарху Варфоломію, у якому патріарх Кирило заявив, що, починаючи з Майдану, «розкольники» (тобто УПЦ КП) і уніати «відкрито закликали до викорінення Православ'я» на території України, а «з початком бойових дій уніати і розкольники, отримавши в руки зброю, під видом антитерористичної операції стали здійснювати пряму агресію щодо духівництва канонічної Української Православної Церкви на сході країни»[36][37].

На додаток до непрямого залучення церкви були відзначені факти і прямої її участі до агресії. Так, було виявлено, що окремі терористичні угрупування Росії були зосереджені при церквах, а окремі «святі отці» брали безпосередню участь в бойових діях проти України.

Початок протистояння[ред.ред. код]

Захоплення адміністративних будівель[ред.ред. код]

Конфронтація насильства в регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у містах Донбасу (зокрема, у Слов'янську[38], Артемівську та Краматорську). Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції із залученням Збройних сил[39]. Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний конфлікт.

Масові захоплення адмінбудівель у Донецькій області були спровоковані силами розвідувально-диверсійних підрозділів збройних сил Росії[40], коли російські диверсанти, відкрито застосовуючи зброю, зайняли у Слов'янську та Красному Лимані Донецької області ряд державних установ і будинки силових структур. Вони не тільки постачали зброю, а і безпосередньо допомагали сепаратистам в розхитуванні ситуації[40][41].

Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції й вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками[42].

Попри численні докази присутності російських військ на території України, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення в Україну, відтак з українського боку війна розглядається як неоголошена[43]. Ряд українських політиків називають війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України[44][45][46].

Від середини липня 2014 року Збройні сили Російської Федерації почали брати пряму участь у бойових діях проти Збройних сил України. Підрозділи Збройних сил Росії діють як з власної території, так і безпосередньо на території України[47][48][49][50][51][52][53][54][55].

28 серпня 2014 року радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк заявив в ефірі Еспресо.TV, що відбувається вторгнення Росії в Україну. До цього були лише розрізнені заяви з прес-служби про чергову військову колону з Росії, що перетнула кордон у районі міста Новоазовська.[56]

Проросійські пропагандистські акції[ред.ред. код]

Мета та методи[ред.ред. код]

Протягом березня-квітня 2014 року за участю російських спецслужб у східних, центральних та південних регіонах України було організовано серію пропагандистських акцій проти української влади. Ці акції та прояви українофобії проросійських мітингувальників викликали велике обурення населення в країні, яке за кілька днів переросло в масові акції протесту.

Донецьк[ред.ред. код]

Луганськ[ред.ред. код]

Запоріжжя[ред.ред. код]

У Запоріжжі сепаратисти готувались до референдуму і проголошення «Запорізької народної республіки». Двічі планувалося проведення сепаратистського з'їзду.[57] Запорізькі прибічники «руской вєсни» оголосили про створення «Слов'янської гвардії».

Однак найактивніша частина Запоріжжя виступила за Україну. У січні 2014 року близько 12 тисяч людей прийшло до облдержадміністрації й висловилося за підтримку Євромайдана.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «Яєчна неділя» 13.04.2014

13 квітня 2014 року відбулися події, які отримали назву «Яєчна неділя».[58] Понад 300 сепаратистів зібралося на Алеї Слави, звідки планували здійснити штурм міськради. Запорожці, дізнавшись про їхні наміри, оточили їх і закидали яйцями. Міліція вивела з алеї сепаратистів і відпустила. Їхні лідери, співзасновники «Всеукраинского общественного правозащитного движения „Русскоязычная Украина“», «отамани козацької дружини» та інші утекли до Криму або ДНР.[59][60]

Будь-яка спроба розхитати ситуацію жорстко припинилася українськими активістами. Так, була зірвана зустріч проросійського політика, лідера «Союзу лівих сил» Василя Волги зі своїми прихильниками.[61]

Харків[ред.ред. код]

Військове вторгнення Російської Федерації на схід України[ред.ред. код]

Озброєні АК-74 та РПГ-26 чоловіки біля міської ради Слов'янська, 14 квітня 2014

1 березня 2014 року у відповідь на звернення президента Росії Володимира Путіна Радою Федерації Російською Федерації ухвалила рішення про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України. У середині березня 2014 року на українсько-російському кордоні в Білгородській, Брянській, Воронезькій, Курській, Ростовській областях та Краснодарському краю Російської Федерації (загалом, понад сто російських військових баз), почалося зосередження важкої військової техніки (здебільшого танків, гелікоптерів та літаків) та контингенту військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації в кількості близько 30-40 тисяч осіб[62][63].

Протягом квітня — травня 2014 року силами Федеральної служби безпеки Російської Федерації, Головного розвідувального управління Збройних Сил Російської Федерації та незаконних збройних формувань найманців різних національностей було здійснено системний збройний напад на органи місцевої влади та ключові об'єкти інфраструктури і мас-медіа у Донецькій та Луганській областях.[64][65][66][67][68][69][70][71][72]

Широкомасштабне вторгнення кадрових військ Збройних сил РФ почалося у серпні 2014 року.[73] Найбільше матеріалів залишили підрозділи 31 ОДШБр, 6 ОТБр, 76 ДШД, 98 ПДД, 18 ОМСБр, 136 ОМСБр, 200 ОМСБр.

Станом на грудень 2015 року, за інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, на Донбасі було розміщено 9,1 тис. військовослужбовців російських збройних сил і по одному армійському корпусу в ДНР і ЛНР, у складі яких нараховується 33,4 тис. терористів. На основних командних і штабних посадах в них перебувають кадрові російські офіцери. Рядовий склад більш ніж наполовину укомплектований контрактниками і найманцями з Росії. Підтримку озброєних підрозділів на Донбасі здійснюють угруповання військ Південного військового округу в Ростові-на-Дону і Новочеркаську загальною чисельністю 50,5 тис. військовослужбовців.[74]

Безпосереднім організатором російського вторгнення в Україну і керівником усіх озброєних угрупувань на Донбасі став начальник Генштабу ЗС РФ, перший заступник міністра оборони РФ генерал армії Валерій Герасимов.[75]

До командування російсько-терористичних військ також входять начальник головного штабу Сухопутних військ РФ (СВ), перший заступник головнокомандувача СВ генерал-полковник Алєксандр Лєнцов, якого замінив генерал-полковник Сергєй Істраков[ru], генерал-полковник Алєксандр Галкін. Постачанням озброєння і техніки на Донбас займається генерал-лейтенант Андрєй Сердюков.[74]

У листопаді 2015 року Сергій Істраков особисто очолив комісію із 40 офіцерів Генштабу ЗС РФ, яка здійснила інспекторську перевірку готовності підрозділів до відновлення бойових дій на Донбасі.[74]

Проголошення «народних республік»[ред.ред. код]

Під час військового вторгнення в Україну, Російською Федерацією широко використаний більшовицький тип ведення війни, коли після світоглядного розколу населення країни, на окремих територіях держави створювалася паралельна нелегальна альтернативна влада, яка мала тісний зв'язок з Кремлем. З метою подальшого підтримання життєдіяльності такої проросійської влади та уникнення прямого порушення міжнародного права у галузі ведення війни, Російською Федерацією здійснюється поступовий підрив громадської довіри до офіційної влади, шляхом активної інформаційної, пропагандистської промивки місцевого населення, у поєднанні з диверсіями, вчиненими силами незаконних загонів злочинців, найманців і радикально налаштованих людей, організованими та керованими спецслужбами Росії.[100][101][102][103][104][105][106]

Протягом 7 — 27 квітня, подібно „Кримському сценарію“, „зеленими чоловічками“ було проголошено „Донецьку та Луганську народні республіки“.[107][108][109][110] 15 травня 2014 року Генеральною прокуратурою України дані бандформування було кваліфіковано як терористичні організації, які насильницько-збройним шляхом здійснюють терор на сході України.[111][111][112] Натомість населенням України новоутворені квазідержави Російської Федерації були іронічно сприйняті й сатирично названі „Луганда“ та „Донбабве“, а їх союз „ЛуганДон“[113].

Антитерористична операція[ред.ред. код]

Причини проведення АТО[ред.ред. код]

Докладніше у статті Антитерористична операція на сході України

Враховуючи військову перевагу Російської Федерації, позицію її керівництва щодо класифікації зовнішньої військової агресії Росії як внутрішньої загрози України, з метою недопущення подальшого введення регулярних російських військ на територію України, прикритих «миротворчою місією» та реалізації «абхазько-осетинського сценарію», 14 квітня 2014 року в Україні була розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області (з 14 квітня по 7 вересня 2014 року) та (з 2 грудня 2015 року — по даний час).[114][115][116][117][118]

Сили сторін[ред.ред. код]

Українські військові підрозділи, сили правопорядку та добровольці[ред.ред. код]

Сепаратисти, терористи та російські військові підрозділи[ред.ред. код]

Крім військових, на Сході України проти Збройних Сил України воюють понад 30000 найманців та близько 7000 кадрових російських військових[119]. Так, на боці ДНР-ЛНР взяло участь майже 30 громадян Франції, котрі також беруть активну участь і у проросійській пропаганді в Євросоюзі[120]. Так, лише на двох пунктах пропуску на україно-російському кордоні представники ОБСЄ виявили біля 30000 людей у військовій уніформі, які перетнули кордон з боку Росії[121].

Збройне протистояння (14 квітня — 19 червня 2014 року)[ред.ред. код]

13 квітня 2014 р. в.о. президента України Олександр Турчинов заявив, що для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, Рада нацбезпеки та оборони розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Він повідомив, що[122]

« Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України.  »

В.о. президента України Олександр Турчинов звернувся до терористів з вимогою скласти зброю до 9.00 ранку 14 квітня. Він оголосив, що[123]

« Для тих, хто не стріляв у наших силовиків, хто складе зброю і покине захоплені адміністративні приміщення до ранку понеділка, я, в підписаному Указі, дав гарантії незастосування проти них відповідного покарання за вчинені дії.  »

Відповідний указ було ним підписано 13 квітня 2014 року[124]. Наступного дня був підписаний указ «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»[125] — офіційний початок Антитерористичної операції.

Барикади навколо Донецької обласної державної адміністрації та банери з антиукраїнськими та антизахідними гаслами, 15 квітня 2014
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Особисте звернення громадянина Крутов Василя до уряду Росії

14 квітня 2014 р. в.о. президента Олександр Турчинов призначив генерал-лейтенанта Василя Крутова першим заступником глави СБУ та головою антитерористичного центру при СБУ. В березні 2014 р. він записав особисте звернення до уряду Росії з закликом припинити ескалацію ситуації в Україні, яка може привести до війни.[126]

За повідомленням одного з керівників контррозвідки СБУ Віталія Найди, російські військові мають завдання вбити кілька сотень людей в Україні, а після цього ввести військовий контингент на територію України[127]. Він зазначив, що перехоплені переговори серед російських військ свідчать:[128]

...що країна, яка декларувала себе братньою, ставить перед своїми спецпризначенцями мету пролити кров на вулицях наших міст. … Задокументовано переговори, які свідчать про те, що треба вбити 100-200 людей, і після цього через півтори години на території України з'являться танки та БТРи російської армії.

За даними голови СБУ Валентина Наливайченка станом на 19 травня в Донецькій області нараховується 500—600 сепаратистів, у тому числі близько 50 їх лідерів, які контролюють Донецьк, Горлівку та Слов'янськ, а також близько 300 — у Луганській області, від рук яких під час антитерористичної операції загинули 24 українських військовослужбовців[129].

15 травня 2014 року спецбатальйоном «Донбас» було зайнято Великоновосілківський район Донецької області, і почато патрулювання разом місцевими добровольцями, а після штурму місцевого райвідділку міліції його співробітників було приведено до повторної присяги на вірність народу України. Водночас голова Новосілківської районної ради та начальник місцевого райвідділку міліції втекли в невідомому напрямі. Разом з тим, до смт Велика Новосілка висунувся батальйон «Схід» невизнаної Донецької народної республіки[130][131].

18 травня відбулась зачистка озброєних сепаратистів у Олександрівському районі Донецької області[132].

11 травня 2014, за словами в.о. голови Адміністрації Президента України Сергія Пашинського, антитерористична операція в районі міст Красний Лиман, Слов'янськ та Краматорськ у Донецькій області перейшла у фінальну стадію[133]. Пізніше, 15 травня відбулась фінальна стадія антитерористичної операції українських силовиків поблизу с. Староварварівка, що недалеко від міста Краматорська[134] та поблизу самого Краматорська[135].

21 травня 2014 року після перебування на позиціях антитерористичної операції в.о. Президента України Олександр Турчинов поставив завдання перед українськими силовиками «повністю очистити регіон від терористів» та «повернути мир і спокій у Донецькій та Луганській областях»[136].

Станом на 21 травня під контролем українських підрозділів силовиків перебували 6 районів Донецької області, в тому числі м. Добропілля, Добропільський, Олександрівський, Великоновосілківський райони під контролем спецбатальйону «Донбас», а у Великоновосілківський, Волноваський, Мар'їнський і Старобешівський райони контролювались підрозділами Національної гвардії[137]. А наступного дня один з підрозділів батальйону «Донбас» взяв під охорону адміністративні будівлі у Володарському районі[138].

3 червня в ході антитерористичної операції була повністю очищена від терористів північ Донецької області, знищено опорні пункти і військові табори бойовиків у цьому регіоні й захоплений їхній головний укріплений район у населеному пункті Семенівка, встановлено контроль над містом Лиман.[139] В боях понад 500 бойовиків знищені в районі села Семенівка під Слов'янськом. Втрати серед українських військовослужбовців склали троє убитих і 50 поранених.

Напади на прикордонні застави на кордоні України з Росією[ред.ред. код]

19 травня 2014 року поблизу міста Амвросіївка Донецької області в районі пункту пропуску через державний кордон України «Успенка» групою проросійських бойовиків (близько 50-и чоловік) здійснено збройний напад на блок-пост Збройних сил України. В результаті протистояння, злочинців було знешкоджено, з них частину затримано та притягнено до кримінальної відповідальності.[140]

Панорама кургану Савур-могила в ракурсі з міста Сніжного Донецької області, що за 12 кілометрів на північ

Опівночі 2 червня проросійськими бойовиками (близько 100 осіб) здійснено штурм Луганської прикордонної бази та в ході 6-ти годинного сутички захоплено будівлю застави.[141][142][143]

5 червня групою озброєних російських бойовиків перетнутий кордон та вчинений напад на прикордонний пункт пропуску Маринівка з боку Російської Федерації[144], в результаті чого було поранено 5 прикордонників України.[145] З метою недопущення проникнення військових загонів та ввезення військової техніки з території Російської Федерації, був залучений з'єднаний загін Державної прикордонної служби та Збройних сил України.[146] В ході операції, по проросійським терористичним угрупуванням, які намагалися прорватись в Україну, завдано два нищівних авіаудари, в результаті чого нейтралізовані 15 бойовиків, знищено їх БТР, автомобіль «Урал-375Д» та два автомобілі КамАЗ.[147] Частина бойовиків втекли назад на територію Росії та безперешкодно там базувалися[146][148][149], інша частина зміцнилися в місті Сніжне Донецької області[150] та з метою моніторингу дій Збройних сил України і коригування артилерійських обстрілів з території Росії, створила укріплений пункт на висоті Савур-Могила.[151]

Зважаючи на необхідність відновлення контролю над державним кордоном України, з метою припинення неконтрольованого руху людей з боку Російської Федерації та подальшого унеможливлення потрапляння на територію України військової техніки, того ж дня Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про закриття восьми прикордонних пунктів пропуску та протягом наступних днів організована посилена охорона стратегічних об'єктів та патрулювання автошляхів на державному кордоні України в Донецькій і Луганській областях, в особливості на проміжку УспенкаМаринівкаДяковеЗеленопілляДовжанський прикордонниками, нацгвардійцями та українськими військовими.[152]

12 червня силами Національної гвардії та Збройних сил України здійснено блокування колон військової техніки[153][154] і російських бойовиків, в південно-східній частині Амвросіївського та на півдні Шахтарського районів. В ході операції також була здійснена спроба відновлення контролю над курганом Савур-Могила, стратегічна важливість якого пов'язана з можливістю відстеження прилеглої території радіусом в 30-40 кілометрів та значної ділянки кордону України з Російською Федерацією. В результаті збройного протистояння загинули 3 та поранено 12 військовослужбовців 79-ї окремої Миколаївської аеромобільної бригади і 3 полку спецпризначення ЗС України.[155][156][157]

В ніч на 17 червня до міста Сніжного Донецької області проросійськими бойовиками здійснено черговий перегін військового озброєння з Російської Федерації, у видовій структурі якого налічувалися танки, бронетранспортери, протитанкові ракетні комплекси, зенітні артустановки, великокаліберні кулемети та міномети. В ході контрабанди зброї, неподалік села Олексіївське Амвросіївського району Донецької області проросійськими бойовиками вчинений напад на підрозділ прикордонної охорони Збройних сил України. В наслідок отриманих поранень загинув солдат.[158][159][160]

Краматорська агломерація[ред.ред. код]

Облога Слов'янська та Краматорська[ред.ред. код]
«Зелені чоловічки»
в амплуа «Новоросійських
польових командирів»
Александр Бородай.jpg
Олександр Бородай
генерал-майор ФСБ РФ
Росія громадянин Росії
Igor Ivanovich Strelkov Yekaterinburg3.JPG
Ігор Гіркін
полковник ГРУ ГШ ЗС РФ
Росія громадянин Росії
кличка «Стрєлок»
Igor Bezler speech on camera.jpg
Ігор Безлер
підполковник ГРУ ГШ ЗС РФ
Росія громадянин Росії
кличка «Бєс»

02014-05-02 2 травня 2014 року у районі смт Андріївка Слов'янського району проросійськими бойовиками вчинений напад на блок-пост Збройних сил України. Загинули 2 бійці 95-ї окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України, 4 особи отримали поранення.[161]

5 травня озброєними проросійськими бойовиками здійснена спроба прориву з оточеного українськими силовиками міста Слов'янськ. В ході спецоперації угруповання терористів було ліквідоване, залишки злочинців повернулися у місто. В результаті протистояння загинули 4 бійці Служби безпеки та МВС України, одна людина отримала тяжкі поранення.[162]

13 травня близько 30-ти проросійських бойовиків влаштували засідку на околиці села Маячка Слов'янського району та вчинили напад на колону українських десантників. В результаті годинного збройного протистояння загинули 7 бійців 95-ї окремої аеромобільної бригади ЗС України, 9 десантників отримали поранення різного ступеня тяжкості та контузії. Після огляду території на місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від російських гранатометів РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень» та гільзи від снайперських гвинтівок. Переміщувалися бойовики кількома мікроавтобусами та легковими авто.[163][164][165][166][167][168]

16 травня поблизу Краматорська проросійськими бойовиками вчинений напад на місцевий аеродром, що патрулювався українськими військовими. В результаті 20-ти хвилинного збройного бою атака проросійських бойовиків була відбита без людських втрат.[169]

18 травня проросійськими бойовиками здійснений обстріл міста Краматорськ та вчинено напад на 5 блок-постів та базовий табір Збройних сил України поблизу Слов'янська і Краматорська. Під час спецоперації зі затримки злочинців українськими військовими нейтралізовані кілька проросійських бойовиків та захоплено ПЗРК «Гром». В ході слідства з'ясувалося, що двоє із затриманих озброєних злочинців виявилися журналістами фейкового російського телеканалу «LifeNews» та видання «Известия» медіахолдингу «Ньюс-Медіа».[132][170][171][172][173][174][175]

24 травня близько 17:00 на північній околиці Слов'янська біля села Карпівка в районі перехрестя автошляхів E40М03 та Т 0513 проросійськими бойовиками з використанням мінометів та гранатометів вчинено напад на блок-пост Національної гвардії України. В ході обстрілу бойовиками були пошкоджені житлові будинки та психіатрична лікарня в Слов'янську. В результаті двогодинного збройного протистояння загинув боєць Національної гвардії України, італійський журналіст та російський перекладач, 4 нацгвардійця поранено.[176][177][178]

4 червня проросійськими бойовиками пошкоджено водогін, внаслідок чого без води тимчасово залишилися Слов'янськ, Дружківка, Дзержинськ, Костянтинівка і Краматорськ.[179][180]

6 червня під Слов'янськом проросійськими бойовиками з території церкви з мінометів обстріляно блок-пост МВС України. Загинула одна особа, ще двоє співробітників міліції отримали важкі поранення.[181]

13 червня за півтора кілометра від Слов'янська проросійськими бойовиками обстріляна колона українських військових. Загинули 2 бійці 25-ї повітряно-десантної бригади ВДВ ЗС України[182][183][184]

В ніч з 26 червня на 27 червня поблизу Слов'янська в районі селища Мирне проросійськими бойовиками із застосуванням мінометів і 8 танків здійснений штурм блок-посту Збройних сил України. Один танк та один міномет українськими військовими були знищені, ще один ворожий танк захоплений, 4 українські БТР зазнали ушкоджень. Внаслідок нападу загинули 5 десантників ВДВ ЗС України та 1 боєць Національної гвардії України, 5 осіб отримали поранення.[185][186]

28 червня в районі перехрестя автошляхів E40М03 та Т 0513 проросійськими бойовиками здійснений повторний мінометний обстріл блок-пост Збройних сил України. Загинули 3 бійці 95-ї окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України.[187][188]

Оборона Карачун-гори[ред.ред. код]
Докладніше: Бої за Карачун
Вежа телерадіоцентру на Карачун-горі поблизу міста Слов'янськ Донецької області

17 квітня 2014 року поблизу міста Слов'янськ Донецької області силами розвідувально-диверсійних груп Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації було захоплено телерадіопередавальний центр на горі Карачун, після чого здійснено її відключення від українських телерадіоканалів та налагоджено трансляцію першого мультиплексу цифрового телебачення Російської Федерації.[189]

3 травня десантними військами Збройних сил України було відновлено контроль над телевежею та організовано посилене патрулювання стратегічного об'єкту. 15 травня силами українських військових були ліквідовані новоутворені укріплення російських бойовиків в п'яти кілометровій зоні навколо телевізійної вежі.[190][191][192]

Через стратегічну важливість гори, її панівну висоту над містом та розташування на ній телерадіовежі, проросійськими бойовиками протягом травнячервня 2014 року неодноразово здійснювалися спроби штурму гори та регулярний її обстріл. 19 травня бойовиками була вчинена невдала спроба повторного захоплення об'єкту: в результаті обстрілу російськими бойовиками з території дитячого садка із великокаліберної зброї блок-посту десантних військ України від отриманих поранень загинув десантник ЗС України.[193][194] 29 травня та 24 червня російськими бойовиками поблизу Карачун-гори вчинено два авіатеракти, в результаті чого загинула 21 людина.

У ніч з 30 червня на 1 липня під час масованого обстрілу Карачун-гори російськими військовими спецпризначенцями з великокаліберної зброї, телевежу було зруйновано.[195]

Визволення Красного Лиману[ред.ред. код]

Протягом 3—4 червня Службою безпеки України та МВС України проведено спецоперацію із затримання проросійських злочинців в місті Красний Лиман, в ході якої було ліквідовано укріплений військовою технікою опорний пункт бойовиків у захопленій в середині квітня міській лікарні. В результаті операції загинула одна людина. 5 червня було відновлено роботу міської ради та міськуправління міліції.[196]

19 червня Збройними силами України знищені укріплення російських бойовиків в південній частині Краснолиманського району (в місті Сіверськ, смт Ямпіль і Зарічне, селі Закітне та залишків в місті Красний Лиман).[197] В ході облави частину бандформування злочинців було затримано та притягнено до кримінальної відповідальності. Однак більшість російських бойовиків передислокувалася до міста Слов'янськ. В результаті операції загинули 16 військовослужбовців 24-ї механізованої, 25-ї повітряно-десантної та 95-ї аеромобільної бригад Збройних сил України.

Західні та південні райони Донецької області[ред.ред. код]

11 травня 2014 року у місті Красноармійськ Донецької області біля міської ради проросійськими бойовиками здійснений напад на правоохоронців. В результаті сутички одна людина загинула та ще одна була поранена.[198][199]

Вранці 23 травня в селі Карлівка Мар'їнського району проросійськими бойовиками, споряджених бронетранспортерами (три БТР), снайперським і важким озброєнням (великокаліберні кулемети та гранатомети), із засідки вчинено збройний напад на транспортну колону Національної гвардії України. В результаті 4-годинного бою загинули 5 та поранено 6 бійців батальйону спеціального призначення резервістів Національної гвардії України «Донбас». Частину нацгвардійців проросійськими бойовиками взято в полон та піддано нелюдським тортурам.[200][201][202][203][204][205][206]

Того ж дня неподалік села Новопавлівка Волноваського району проросійськими бойовиками з автоматичної зброї обстріляно санітарну автомашину, в наслідок чого загинув солдат Збройних сил України, одна людина зазнала поранень.[207].

23 травня та 21 червня поблизу села Золотий Колодязь Добропільського району проросійськими бойовиками зі снайперської гвинтівки здійснений обстріл блок-посту Збройних сил України. Загинули 3 бійці 93-ї окремої механізованої бригади ЗС України.[208][209]

Кадр з відео нападу проросійських бойовиків на блок-пост ЗСУ поблизу Волновахи, 22 травня 2014
Напад поблизу Волновахи[ред.ред. код]

22 травня 2014 року приблизно о 4:30 ранку поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад проросійських бойовиків на блокпост українських військових 51-ї механізованої бригади ЗС України. У результаті нападу проросійських бойовиків загинули 18 людей, 32 особи отримали поранення.[210][211]

Протистояння в Маріуполі[ред.ред. код]

16 квітня 2014 року о 20.30 годині проросійськими бойовиками, озброєними автоматичною зброєю, гранатами та пакетами із запалювальною сумішшю, з метою заволодіння воєнною зброєю здійснено напад на військову частину у місті Маріуполь Донецької області.[89] Силами СБУ та міського управління МВС України штурм бойовиків був відбитий. В результаті протистояння загинули 3 та поранено 15 осіб, спалено автомобіль та дві будівлі.[89][90]

Військові та політичні події в місті Маріуполь Донецької області протягом 2014—2015 років

9 травня 2014 року кількома десятками проросійських бойовиків, озброєних снайперською, автоматичною, великокаліберною зброєю та гранатами, здійснено блокування вулиць міста та вчинено спробу захоплення міського відділення МВС України і військової частини Національної гвардії України.[212][213][214][215] Враховуючи масштабність нападу, рух громадського транспорту в місті було зупинено[216] та залучені Збройні сили України з використанням бронетехніки[217] В результаті протистояння загинули 9 та поранено 42 особи, пошкоджено мережу водопостачання, споруди Маріупольської міської ради, прокуратури, військової частини, житлові будинки, а будівля міського відділку міліції згоріла вщент.[218] Серед загиблих 1 боєць Національної гвардії України, 3 силовики територіальної оборони України «Дніпропетровськ» і «Азов» та 2 працівники Маріупольського міського відділення МВС України, у тому числі начальник Маріупольського міського управління ДАІ підполковник Віктор Саєнко та командир Дніпропетровського батальйону територіальної оборони полковник Сергій Демиденко, якому російські бойовики відрізали вуха і викололи очі.[219][220][221][222][223][224][225][226][227][228][229][230][231][232][233]

13 червня о 4:50 ранку із залученням бійців Національної гвардії України, МВС України та територіальної оборони України «Азов» і «Дніпро-1» розпочата антитерористична операція по тотальній ліквідації терористичних осередків проросійських злочинців в місті Маріуполь.[234][235][236] В ході операції силовими органами України були знищені опорні пункти проросійських бойовиків, ліквідована їхня військова техніка, нейтралізовані самі зловмисники та відновлено контроль над усіма незаконно захопленими спорудами міста.[235][237]

14 червня у центрі міста, в районі заводу «Азовсталь», проросійськими бойовиками із засідки зі снайперської, автоматичної та великокаліберної зброї здійснений обстріл колони автомобілів Державної прикордонної служби. Загинули 5 прикордонників, ще 7 осіб отримали поранення.[238]

Луганська область[ред.ред. код]

Луганська обласна державна адміністрація після теракту 2 червня 2015 року

22 травня 2014 року поблизу міста Рубіжного Луганської області в засідку проросійських бойовиків потрапила 30-та механізована бригада 8-го армійського корпусу Збройних сил України, яка рухалась через міст автошляхом у напрямку до міста Новодружеськ. Бойовики, здебільшого чеченської національності, перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець та вчинили напад на колону механізованого взводу із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів. В результаті сутички загинули 3 людини, ще 5 осіб — важко поранені.[239]

2 червня в місті Луганськ пролунав вибух біля Луганської обласної державної адміністрації, в результаті чого загинули 8 та поранено 28 осіб. Існує декілька версій подій. За заявою ГПУ, причиною вибуху в Луганській обласній державній адміністрації стало потрапляння ракети ПЗРК проросійських бойовиків[240]. За заявою прес-офіцера АТО Олексія Дмітрашковського, вибух стався всередині будівлі через «невміле поводження зі стрілецькою зброєю та вибуховими речовинами», а «обстрілу будівлі зовні, тим більше — з літака, не відбувалося».[241] Місія ОБСЄ в Україні вважає, що Луганська ОДА була обстріляна ракетами з літака.[242][243] За заявою проросійських бойовиків, українські силовики завдали авіаудар по будівлі адміністрації[244].

17 червня в районі селища Металіст (Слов'яносербський район), в 10 кілометрах від Луганська, проросійськими бойовиками із засідки перехресним вогнем із великокаліберної зброї було атаковано колону військових Збройних сил України, що рухалась до блок-поста на околиці населеного пункту. В ході 20-ти годинної сутички загинули 16 військовослужбовців 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної Туркестансько-Закарпатської бригади, 80-ї окремої аеромобільної бригади 13-го армійського корпусу Збройних сил України та батальйону територіальної оборони України «Айдар». Опівдні наступного дня силами АТО за підкріпленням окремих підрозділів Національної гвардії України територія селища була повністю очищена від проросійських бойовиків, знищено кілька їх блок-постів та дві амфібії. В ході боїв загинули 2 журналісти з Російської Федерації, які нелегально перетнули українсько-російський кордон та були в складі проросійських бойовиків.[245][246][247][248]

18 червня біля селища міського типу Станиця Луганська проросійськими бойовиками були обстріляні підрозділи Збройних сил України. В ході збройного протистояння російськими найманцями був оточений та пошкоджений український танк Т-64Б. Два чоловіка екіпажу загинули, відірвавши гранату у середині танку. 21 серпня селище було звільнене від бойовиків[249][250].

28 червня між населеними пунктами Нижня Вільхова та Комишне відбувся напад проросійських бойовиків на колону тилового забезпечення Збройних сил України (водовоз ГАЗ-66 з супроводом). Загинули дві особи.[251]

Рейди бойовиків до Харківської області[ред.ред. код]

У ніч на 18 травня 2014 року поблизу міста Ізюм Харківської області проросійськими бойовиками вчинено напад на табір військовослужбовців України. В результаті збройної сутички поранено два бійці Національної гвардії України.[173]

22 травня неподалік міста Барвінкове проросійськими бойовиками здійснено обстріл блок-посту Національної гвардії України.[252]

29 травня біля села Кам'янка Ізюмського району Харківської області відбувся напад проросійських бойовиків на автоколону військових Збройних сил України, бійців Нацгвардії України та волонтерів, які після доставки харчів та побутових речей на блокпости поблизу Слов'янська Донецької області поверталися до міста Ізюм. В результаті терористичного акту загинув солдат Національної гвардії України.[253]

Одностороннє припинення вогню (20—30 червня 2014 року)[ред.ред. код]

20 червня 2014 року Петро Порошенко віддав наказ силам АТО з 22:00 п'ятниці 20 червня  по 10:00 четверга 27 червня 2014 року в односторонньому порядку припинити бойові дії на окупованих терористами територіях України та закликав бойовиків до участі в переговорах з метою мирного врегулювання інциденту на Донбасі.[254]

"
План мирного врегулювання ситуації на сході України
  1. Гарантії безпеки для всіх учасників переговорів.
  2. Звільнення від кримінальної відповідальності тих, хто склав зброю і не здійснив тяжких злочинів.
  3. Звільнення заручників.
  4. Створення 10-кілометрової буферної зони на українсько-російському державному кордоні і виведення незаконних збройних формувань.
  5. Гарантований коридор для виходу російських і українських найманців.
  6. Роззброєння.
  7. Створення в структурі МВС підрозділів для здійснення спільного патрулювання.
  8. Звільнення незаконно утримуваних адміністративних будівель в Донецькій і Луганській областях.
  9. Відновлення діяльності місцевих органів влади.
  10. Поновлення центрального теле- і радіомовлення у Донецькій і Луганській областях.
  11. Децентралізація влади (шляхом обрання виконкомів, захист російської мови — проект змін до Конституції).
  12. Узгодження губернаторів до виборів з представниками Донбасу (за умови погодження єдиної кандидатури, при розбіжності — рішення приймає президент).
  13. Дострокові місцеві і парламентські вибори.
  14. Програма створення робочих місць у регіоні.
  15. Відновлення об'єктів промисловості та соціальної інфраструктури

 — П. О. Порошенко, м. Святогорськ, 20 червня 2014

 »

Одночасно з припиненням вогню відбувались переговори на рівні Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України.

Звільнення території України від терористичних осередків (1 липня — 5 вересня 2014 року)[ред.ред. код]

Хід звільнення території України від осередків терористів протягом 1 липня — 5 вересня 2014 року

Враховуючи позицію російського керівництва з нехтування домовленостей тристоронньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях та продовження просування проросійського військового контингенту в глиб території України, 02014-07-01 1 липня 2014 року силовими структурами України розпочата повномасштабна військова операція з активного контрнаступу на всій лінії фронту та тотальної ізоляції зони конфлікту від військового забезпечення з боку Російської Федерації.[255]

Станом на 4 липня українськими військовими з початку антитерористичної операції було звільнено 17 населених пунктів, а під контролем урядових сил знаходилось 23 з 36 районів Донецької (13 з 18) та Луганської (10 з 18) областей[256].

Донецька область[ред.ред. код]

Визволення Краматорської агломерації[ред.ред. код]
Мапа боїв за Краматорську агломерацію 1 — 5 липня 2014 року
     Україна
     Територія, яку займали проросійські
      бойовики 1—4 липня 2015 року
     Територія, окупована проросійськими
      бойовиками станом на 5 липня 2015
 Наступ українських військових
      1—5 липня 2015 року
 Відступ проросійських бойовиків
      5 липня 2015 року

02014-07-01 1 липня 2014 року, в результаті поновлення активної фази Антитерористичної операції, військовими силами України розпочато знешкодження російських збройних формувань в населених пунктах Краматорської агломерації та відновлена воєнна блокада головного оперативного військового табору російських бойовиків Сектору «Б» в місті Слов'янськ. На протязі дня в північній частині Слов'янського району, неподалік від стратегічно важливого міста українськими силовиками знищено тренувальний табір та нейтралізовано близько 250 російських бойовиків (майже 70 відсотків з яких — чеченці), а вже наступної доби відновлено контроль над смт Райгородок та селами Різниківка і Рай-Олександрівка. Протягом 3 — 4 липня Збройними силами України здійснено знешкодження близько 200 проросійських бойовиків, знищено їх опорні пункти і склади боєприпасів в місті Миколаївка та взято під контроль саме місто й автошлях E40М03 в східній околиці Слов'янська, унеможливлюючи таким чином проникнення бойовиків зі зброєю на захід, північ та схід.[257][258][259][260][261][262][263]

Поступово в лавах російських бойовиків на підґрунті безрезультатного адміністрування та фінансових проблем посилюються панічні настрої й загострюються внутрішні конфлікти. Протягом 1 — 4 липня бойовики масово дезертують в південно-східному напрямку, інша їх частина — на деякий час самоорганізовуються в місті Слов'янськ, однак вже 5 липня теж тікають через Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку в напрямку Донецька та Горлівки, мінуючи та підриваючи за собою залізничне полотно й автомобільні мости.[264][265] [266][267][268][269][270]

Упродовж 5 — 7 липня силами військовослужбовців Збройних Сил України здійснено остаточне звільнення Артемівського, Мар'їнського і Слов'янського районів Донецької області від залишків чеченських найманців, які залишилися прикривати відхід російських бойовиків; завершено демілітаризаційні й інженерні роботи з розмінування інфраструктурних об'єктів, демонтації фортифікаційних укріплень, ліквідації зброї й боєприпасів, та розпочато місію з адаптації регіону до мирного життя.[271][272][273][274]

Луганська область[ред.ред. код]

Визволення Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації[ред.ред. код]

02014-07-19 19 липня 2014 року силами Національної гвардії та Збройних сил України розпочато спільну операцію зі звільнення стратегічно важливого транспортного вузла Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації. Упродовж двох днів силовими структурами України розгорнуті вогневі позиції у передмістях Попасної, Рубіжного і Сєвєродонецька, а вже 21 липня — одночасно з трьох боків розпочато військову атаку по замкненим у кільце проросійським бойовикам в окупованих населених пунктах агломерації. Попри потужний опір, чинений професійно підготовленими проросійськими спецпризначенцями, активне використання бойовиками житлової інфраструктури як щита, а вузьких ділянок транспортних комунікацій міста (головним чином мостів через річку Сіверський Донець і її приток) та багатоквартирних будинків як вогневих точок для здійснення обстрілів, 22 липня українськими військовими успішно знешкоджено противника та з мінімальними руйнуваннями відновлено контроль над Кремінним, Попасним, Рубіжним і Сєвєродонецьком, а наступного дня — над Новодружеським, Привіллям, та зайнято північні райони міста Лисичанська. З початком бойових дій у Лисичанську, подібно подіям під Слов'янськом, активізовуються панічні спроби втечі з оточеного міста бойовиків на бронетехніці, в супроводі шквального вогню з власних РСЗВ „Град“ по міським житловим кварталам та одночасним знищенням мостів і шляхопроводів на своєму шляху. 24 липня зведеними підрозділами Національної Гвардії та Збройних Сил України нанесено остаточний нищівний удар по сконцентрованим залишкам проросійських бойовиків, в результаті чого у вечері того ж дня місто було повністю звільнено від озброєних іноземців та відновлено контроль над усіма незаконно захопленими міськими спорудами[275], а завдяки створеному навколо міста вогневому мішку, ворожа техніка та близько 35 озброєних осіб, здебільшого кавказької національності, — нейтралізовані.

Докладніше: Бої за Лисичанськ
Облога Луганська[ред.ред. код]

2 липня бої точилися на околицях Луганська, а в самому місті відбувалося переміщення терористів з військовою технікою, та заняття позицій, зокрема, позицій для обстрілу з ПЗРК у різних районах міста[276]. 3 липня бої точилися на краю Луганська, удари по бойовиках наносились з м. Олександрівська, селища Металіст, які знаходились під контролем українських військових, а також з району Станиці Луганської[277]. Ввечері 4 липня бойовики обстрілювали східний район Луганська Велика Вергунка та смт Станиця Луганська, розмістивши бойову техніку у житлових районах міста[278].

3 липня українські військові продовжували вести бої за м. Краснодон[277].

Бої на державному кордоні України[ред.ред. код]

4 липня 2014 року блокпост українських десантників поблизу с. Дякове Антрацитівського району на Луганщині був атакований безпілотним апаратом, з якого скинуто гранату[279].

Зеленопілля[ред.ред. код]
Докладніше у статті Атака біля Зеленопілля

У ніч 10-11 липня 2014 р. коло українського населеного пункту Зеленопілля з Росії міста Гуково та Куйбишево був обстріляний з реактивної системи залпового вогню „Град“ базовий табір тактичної групи „КОРДОН“ ЗСУ, НГУ, ДПСУ (в яку входили 24-та механізована, 72-га механізована та 79-та аеромобільна бригади). У населений пункт Пологи Запорізької області (основний військовий морг) були відправлені тіла загиблих українських військовослужбовців[280][281].

Савур-могила[ред.ред. код]
Докладніше у статті Бої за Савур-Могилу (2014)

28 липня 2014 року ЗСУ спільно з бійцями Нацгвардії у рамках АТО у Донецькій області проти російських найманців та так званого „ополчення Донбасу“ взяли під контроль населений пункт Саурівка та стратегічно важливу висоту — курган Савур-Могила.[282]

Савур-Могила є стратегічною висотою на кордоні Луганської й Донецької областей України та Ростовської області Росії, з якої терористи обстрілювали українських військових та ряд населених пунктів, зокрема, Маринівку, що знаходиться поряд з пунктом пропуску через державний кордон «Маринівка».

Збиття Boeing 777 Malaysia Airlines Flight 17 та його наслідки[ред.ред. код]

Malaysia Airlines Flight 17 crash site.png
Мапа катастрофи літака Malaysia Airlines[283]
 Маршрут рейсу MH17
     Орієнтовна зона запуску ракети (320км2)
     Територія, яку займали проросійські бойовики
в день авіакатастрофи (17 липня 2014)
     Російська Федерація

17 липня 2014 року в підконтрольній зоні терористичній організації «ДНР» між селами Грабове та Розсипне Шахтарського району Донецької області України був збитий пасажирський літак Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс «MH17» Амстердам — Куала-Лумпур. В результаті теракту загинули 298 осіб — громадяни Нідерландів, Малайзії та ще 16 країн.[284] За підсумками розслідувань, здійснених протягом липня-вересня 2014 року представниками Ради безпеки Нідерландів та ряду міжнародних організацій було виявлено, що причиною падіння літака стало його ураження боєголовкою моделі 9N314M ракети класу „земля-повітря“ серії 9M38[ru], якими оснащуються зенітно-ракетні комплекси „Бук“.

Російські засоби масової інформації, всупереч результатам розслідувань, спробували перекласти провину за збиття літака на українських військових. Тим не менше, теракт став безпосередньою причиною міжнародної економічної ізоляції Російської Федерації від цивілізованого світу, яку проголосили 41 країна та ряд міжнародних організацій та спричинив третю хвилю санкцій проти окремих секторів економіки та посилив обмеження на співробітництво і технологічне забезпечення Російської Федерації.[285][286]

Іловайський котел[ред.ред. код]

Докладніше: Бої за Іловайськ

Починаючи з середини серпня 2014 року, наступальні дії українських силовиків в районі Іловайська поступово припиняються у зв'язку з нестачею сил для остаточного взяття міста.

У ніч з 23 на 24 серпня з Росії на територію України в районі Амвросіївки зайшло 4 батальйонно-тактичних групи Збройних сил РФ[287], сформованих на основі підрозділів 6 ОТБр, 8 ОМСБр, 31 ОДШБр, 331 ПДП та ін., які взяли в оточення угруповання українських сил в районі Іловайська.

24-28 серпня точилися запеклі бої, поки російські війська окопувалися на позиціях, укріплюючи кільце. За ці дні українські підрозділи змогли взяти у полон 13 військовослужбовців РФ, захопити новітній російський танк Т-72Б3 та розбити колону 8 ОМСБр.[288]

27 серпня відбулася спроба деблокувати зовні українські формування, оточені під Іловайськом, силами ротно-тактичної групи 92 ОМБр та роти 42 БТрО, але їх колони в ніч з 27 на 28 зазнали артилерійського обстрілу і втратили боєздатність.

Зранку 29 серпня почався вихід українських військ з-під Іловайська по попередньо обговореному з російською стороною маршруту зі спробою прориву. Російські війська відкрили шквальний вогонь по українським колонам. Близько опівдня, для забезпечення прориву українських військ, було задіяно дві пари штурмовиків Су-25. Один з літаків було збито під час повернення на аеродром базування по зворотньому маршруту в районі Старобешеве. Українські війська встигли підбити щонайменше кілька танків 21 ОМСБр, а бійці батальйону «Донбас» змогли взяти в полон ще 4-х військовослужбовців РФ і підбити кілька танків 6-ї танкової бригади РФ. Під час виходу загинуло понад 500 українських бійців, сотні були поранені та захоплені у полон.[289]

Збройне протистояння на лінії розмежування (6 вересня 2014 року — 13 січня 2015 року)[ред.ред. код]

Водночас, бойовики та російські війська продовжували щоденні обстріли позицій українських військових на різних ділянках фронту. Загальна кількість порушень військами Росії і бойовиків режиму тимчасового припинення вогню з моменту підписання Мінських домовленостей наприкінці жовтня перевищила 2 тисячі[290], на початку листопада наблизилось до 2400[291]. Станом на 18 листопада кількість обстрілів бойовиками українських позицій перевищила 3 тисячі[292], а на 24 листопада склала 3412 разів[293]

1 листопада 2014 року українські військові відбили в бойовиків села Геївка.[294]

Відновлення військового наступу Російської Федерації (13 січня — лютий 2015 року)[ред.ред. код]

Оборона Донецького аеропорту[ред.ред. код]

Мапа міжнародного аеропорту „Донецьк“ імені Сергія Прокоф'єва

Активний наступ на Донецький аеропорт бойовики поновили 15 січня 2015. Про наміри захопити аеропорт заявив ватажок ДНР Олександр Захарченко. Успішна оборона аеропорту тривала до 19 січня, проте ситуація погіршилася після того, як бойовикам вдалося підірвати частину перекриття другого поверху. Серед факторів, що ускладнили оборону аеропорту — густий туман та заглушення супротивником засобів радіозв'язку[295]. До 22 січня українські військові змушені були залишити об'єкт. За підрахунками військового експерта Олександра Кривоносова за весь період перебування українських військових в донецькому аеропорту загинуло понад 200 осіб, а поранено — понад 500[296].

Військовий наступ Російської Федерації на Дебальцеве[ред.ред. код]

Мапа боїв за Дебальцеве після Мінського саміту 12 лютого 2015 року
     Україна
     Територія, яку займали проросійські
      бойовики 12 лютого 2015 року
     Територія, яку зайняли проросійські
      бойовики 12—17 лютого 2015 року
 Наступ проросійських бойовиків
      12—17 лютого 2015 року
 Виведення українських військових
      18 лютого 2015
Докладніше: Бої за Дебальцеве

Спроби мирного врегулювання[ред.ред. код]

Учасники Мінського саміту за столом попередніх переговорів у розширеному форматі

Моніторингова місія ОБСЄ[ред.ред. код]

З метою збору фактів інцидентів у сфері безпеки України та міжнародного суспільного висвітлення даної інформації, 21 березня 2014 року Постійною радою Організації з безпеки і співробітництва в Європі ухвалено рішення щодо направлення в Україну Спеціальної моніторингової місії міжнародних спостерігачів терміном на 6 місяців. Улітку того ж року в результаті трансформації окремих терористичних актів у системні та масові бойові дії зі застосуванням військової техніки, мандат цієї місії був продовжений до 31 березня 2016 року, а чисельність збільшена до 500 осіб, з яких близько 350 спостерігачів направлено в епіцентр глобального конфлікту — до Донецької та Луганської областей.[297]

Мінський протокол[ред.ред. код]

Докладніше: Мінський протокол
Мапа лінії розмежування та буферної зони згідно з Мінською угодою[298]  Границя контролю України
 Границя окупації проросійськими
      бойовиками
 Граничні межі 30 км буферної зони для
      артилерії калібром > 100 мм
     Територія, яку займали проросійські
      бойовики 19 вересня 2014 року

5 вересня 2014 року в Мінську в будівлі „Президент-готель“ відбулася третя зустріч Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, в ході якої сторонами конфлікту узгоджено виконання „Плану мирного врегулювання ситуації на сході України“ П. О. Порошенка, з урахуванням ініціатив президента Російської Федерації В. В. Путіна. Дія угоди набрала чинності в той же день о 19:00 (UTC+2)[299][300][301][302].

Починаючи з вересня 2014 року розпочала роботу робоча група спільного Центру з контролю і координації питань припинення вогню і поетапної стабілізації лінії розмежування сторін на Сході України, до складу якої увійшли представники української сторони, моніторингова група ОБСЄ і 76 військовослужбовців ЗС РФ на чолі з заступником головнокомандувача Сухопутних військ РФ генерал-лейтенантом Ленцовым А. В.[298]

20 вересня 2014 року рішенням четвертого засідання Контактної групи затверджений Меморандум щодо двостороннього припинення застосування зброї, який тлумачив шляхи імплементації 1 пункту рішення протоколу[303]. Меморандум передбачав: загальне припинення застосування зброї; зупинка військових формувань сторін на лінії зіткнення станом на 19 вересня; відведення засобів ураження калібром понад 100 міліметрів від лінії зіткнення на відстані не менше 15 кілометрів з кожної сторони; заборону на розміщення важких озброєнь і важкої техніки в районі, обмеженому певними населеними пунктами; заборону на польоти авіації та іноземних літальних апаратів, крім апаратів ОБСЄ; виведення іноземних найманців із зони конфлікту.

З моменту укладання Меморандуму над її виконанням фактично працювала лише українська сторона. Верхівка Російської Федерації та керовані нею бойовики взяті на себе зобов'язання саботували.

Угода про виведення зброї на сході Україні[ред.ред. код]

29 вересня 2015 року сторонами Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України підготовлена «Угода про виведення зброї в Східній Україні».[304][305]

2 жовтня 2015 року у Парижі в ході четвертої зустрічі лідерів держав у нормандському форматі УкраїнаНімеччинаФранціяРосія обговорено шляхи реалізації Угоди та узгоджено ряд питань, що включали: відведення озброєнь калібром понад 100 мм; розмінування окремих територій; розширення мандату гуманітарних та миротворчих місій; звільнення українських заручників; проведення місцевих виборів згідно з чинним законодавством України тощо[306] Питання щодо суверенітету України над Автономною Республікою Крим не були вирішені.

Протягом 319 жовтня 2015 року Збройними силами України реалізований перший етап Угоди з відведення зброї у секторі «Північ», який охоплює частину території Луганської області: 36 жовтня відтягнуті танки, 911 жовтня — артилерійські гармати та міномети.[307][308][309][310]

20 жовтня 2015 року Збройними силами України розпочатий другий етап угоди з відтягнення озброєнь у секторі «Південь», що охоплює Донецьку область та західну частину Луганської області, і має протривати 24 дні.

Відведення зброї проросійськими бойовиками розпочате 18 жовтня 2015 року.

Моніторинговий проект «Прифронтова інспекція»[ред.ред. код]

Проект громадської організації «Фундація.101»[311] за сприяння Уповноваженого Верховної ради України з прав людини[312] та Донецької обласної військово-цивільної адміністрації[313].

Проект являє собою щоденний моніторинг контрольних пунктів в'їзду-виїзду на лінії зіткнення у Донецькій області на предмет дотримання прав людини, а також щодо виконання органами державної влади вимог «Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей».

Проект триває з вересня 2015 року на КПВВ «Зайцеве» та «Новотроїцьке».

Зміна прикордонно-митного контролю України на кордоні з Російською Федерацією[ред.ред. код]

5 червня 2014 було закрито вісім пунктів пропуску на кордоні з Росією.[314]

20 лютого 2015 року Кабмін розпорядився закрити 23 пункти пропуску на кордоні з Росією.[315]

Станом на вересень 2016 працює 31 пункт пропуску на кордоні з Російською Федерацією.[316]

Наслідки російського вторгнення на схід України[ред.ред. код]

Людські жертви[ред.ред. код]

Першою відомою смертю від бойових дій на сході України є загибель капітана СБУ Геннадія Біліченка 13 квітня 2014 року неподалік Семенівки під Слов'янськом, що у складі загону антитерористичного спецпідрозділу «Альфа» був направлений до захопленого напередодні штурмовою групою Ігоря Гіркіна Слов'янська. У першу ж добу після прибуття до Слов'янська російськими бойовиками були викрадені і відправлені «на підвал» охоронці приватної полтавської фірми «Явір-2000», а автомобіль, що був відправлений «Явором» на пошук викрадених, був обстріляний неподалік Семенівки, — у водія влучило 5 куль, одна з яких — у хребет. Вдень 13 квітня бойовики обстріляли у Слов'янську автомобіль журналіста, повідомлялося про поранених. Першою відомою цивільною жертвою російського вторгнення є Володимир Рибак, депутат горлівської міськради, що був викрадений 17 квітня 2014 року, і знайдений страченим 22 квітня. Ймовірна дата смерті — 20-21 квітня.

Рівень насилля продовжував зростати з перших днів — у захопленому Слов'янську, Донецьку та інших містах проросійські бойовики затримували і ув'язнювали громадських активістів, українських кореспондентів і посадовців, осіб, що виявляли проукраїнську позицію або видавалися джерелом наживи, сповідували неприйнятну з точки зору бойовиків віру чи видавалися просто підозрілими. Тільки за перший тиждень з 13 до 22 квітня було викрадено щонайменше 4 журналісти, дані про ще трьох були непідтверджені.[317] Потерпілі, що побували «на підвалі» свідчили про камери тортур, що були обладнані у підвалах штабів та баз бойовиків. Кількість утримуваних вже у перший місяць рахувалася на сотні осіб. 18 травня повідомлялося, що під Слов'янськом бойовики вбили місцевого фермера за те, що він допомагав продуктами українській армії. 8 червня 2014 року бойовики викрали і стратили двох священиків-п'ятидесятників і двох синів пастора, привласнивши також їх автомобілі.

З розгортанням збройного протистояння до рук сепаратистів стали потрапляти військовослужбовці, добровольці й волонтери, які забезпечували армію. Кількість полонених значно зросла після серії поразок української армії у літніх боях за кордон, іловайському котлі та інших точках. Сепаратисти проводили «паради полонених» на вулицях міст — такі випадки гостро засуджувалися правозахисниками, як порушення прав військовополонених. Були випадки, коли бойовики брали у полон родичів, які на свій ризик везли викуп за своїх полонених.

Відеохроніка подій трагедії поблизу м. Волноваха

Ескалація бойових дій взимку 2015 року вилилася у низку надзвичайно кривавих терактів та обстрілів цивільного населення. 13 січня 2015 року контрольно-пропускний пункт поблизу Волновахи був обстріляний проросійськими бойовиками з реактивної системи залпового вогню «Град», внаслідок чого загинуло 13 та було поранено 18 пасажирів рейсового автобуса.[318][319] 22 січня проросійськими військовими здійснено мінометний обстріл зупинки громадського транспорту „Завод Донгормаш“ Ленінського району Донецька, внаслідок чого загинули 8 та поранено 13 жителів міста.[320][321] 24 січня 2015 року проросійським незаконним збройними угруповуванням „ДНР“ із лівобережжя річки Кальміус було вчинено серію артилерійських обстрілів по житловому мікрорайону „Східний“ міста Маріуполь та блокпостах Збройних сил України, у результаті чого загинули 30 мешканців міста та військовослужбовець, а також 117 осіб поранено. Відповідальність за здійснення терористичних актів в обласному центрі Донецької області офіційно взяв на себе лідер терористичної організації „ДНР“ Олександр Захарченко.[322][323][324] 10 лютого 2015 року проросійські формування завдали артилерійського удару з крупнокаліберної системи залпового вогню, використовуючи касетні боєприпаси, по житловим кварталам Краматорська та військового аеродрому поблизу міста. Загинули 17 мирних жителів, поранені 64 особи, серед них 5 дітей.[325][326]

На території східної України, окупованої проросійськими військами зафіксовано щонайменше 26 пунктів, в яких розміщуються концтабори та місця масового поховання людей. Проти полонених бойовиками широко застосовуються жорстокі тортури, а з їх родичів за звільнення вимагаються грошові викупи, які в залежності від статків родин варіюються від 5 000 до 50 000 доларів США. Ув'язненні активно використовуються на каторжних роботах з будівництва фортифікаційних укріплень та вивезення майна підприємств України в Російську Федерацію.[327][328][329][330] За результатами пошукових операцій, у місцях колишнього розташування польових таборів проросійських бойовиків виявлено велику кількість братських могил, тіла в яких з чіткими ознаками тортур. Частину небіжчиків неможливо ідентифікувати внаслідок нелюдського спотворення.[331][332]

3 березня 2016 року голова моніторингової місії ООН озвучила інформацію, що за період з квітня 2014 до 15 лютого 2016 року зафіксовано 9167 вбитих і 21044 поранених в результаті бойових дій. Це число включає українських військовослужбовців, членів проросійських збройних груп, і цивільне населення.[333]

Внутрішньо переміщені особи та біженці[ред.ред. код]

Густина внутрішньо переміщених осіб до місцевого населення по областях станом на грудень 2014

З початком бойових дій мирні жителі почали полишати домівки у зоні бойових дій та окупованих проросійськими бойовиками територій, рятуючи життя своє та своїх близьких.

Місця для поселення переселенців із зони антитерористичної операції були облаштовані у м. Святогірськ Донецької області, який станом на середину червня 2014 року надав притулок 18 тис. переселенців.[334]

Проросійські активісти на Донбасі відправили частину біженців до дитячого будинку поблизу Воронежа, пообіцявши направити їх до Криму[335].

Станом на 2 липня 2014 року із зони Антитерористичної операції за допомогою державних служб України було переміщено понад 27 тисяч осіб.[336] На 18 вересня 2014 року кількість внутрішніх переселенців зросла до 275 тисяч,[337] а до 28 листопада 2014 року, ця цифра перевищила 490 тисяч осіб. Загальне ж число біженців перевищило 1 млн осіб, де понад 545 тисяч осіб виїхали за межі України.[338] Вже у березні 2015 року число внутрішньо переміщених осіб всередині України сягнуло 1 мільйона 177 тисяч чоловік, за кордоном налічувалося понад 760 тисяч біженців, таким чином загальне число осіб, що покинули свої домівки становило майже 2 млн чоловік.[339]

Порушення прав людини[ред.ред. код]

За оцінками офісу ООН з координації гуманітарних зусиль, на кінець листопада 2014 року у зоні бойових дій на сході України мешкало близько 5,2 млн осіб.[340]

Згідно з Рішенням РНБО України, яке було введено в дію 14 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України має вжити заходів щодо евакуації державних підприємств, установ та організацій, їх майна та документації разом з працівниками, якщо вони дадуть згоду на це, Міністерство Юстиції України — щодо переміщення виправних установ до інших частин України та переведення суддів, а Національний Банк України має протягом місця припинити обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, фізичних та юридичних осіб на підконтрольних бойовикам територій.[341][342] З 1 грудня було припинено виплату пенсій та інших соціальних виплат на контрольованих бойовиками територіях.[343][344]

Факти викрадень та катувань бойовиками, здебільшого проукраїнського населення або з метою наживи за викуп, позасудових страт бойовиками місцевого населення, українських бійців, а також активістів «ДНР» та «ЛНР» були зафіксовані представниками міжнародної правозахисної організації «Amnesty International».[345] Фіксувалися випадки стрільби бойовиків по місцевим жителям[346] На підконтрольних бойовикам територіях значне поширення знайшли терор проти місцевого населення, масові вбивства, доноси, які також мають ознаки особистого зведення рахунків. Особи, проти яких доносять, опиняються у в'язницях.[347]

Гуляння, організовані керівництвом ДНР в День пам'яті жертв голодоморів, 28 листопада 2015 року. Розважальний концерт та ярмарка з розпродажем гуманітарної допомоги

Складною є ситуація з харчовими продуктами, особливо через відсутність коштів в місцевого населення.[348] Так, у Первомайську у листопаді 2014 року роздавали 200 г хліба на день за паспортом або за свідоцтвом про народження дитини[349] При цьому доставка гуманітарних вантажів на ці території від української влади блокується бойовиками.[350] За інформацією від місцевих журналістів та жителів у Червонопартизанську померло від голоду 64 особи, а голодні смерті зафіксовані й у Ровеньках, а також є інформація про факти голодування у Лутугиному, Брянці й Горлівці та про складну ситуацію в Антрациті[351]. Через складні соціально-побутові умови життя, невиплату пенсій та неможливість купити харчі через відсутність коштів ускладнилась соціальна ситуація[350][348], і у листопаді 2014 року відбувались виступи населення проти бойовиків з вимогою виплат пенсій та зарплат в Донецьку, Луганську[352], Свердловську[353], Єнакієвому[354], Торезі.[355][351] Також у «Донецькій народній республіці» бойовики відмовились платити заробітні плати та соціальні відшкодування вчителям професійно-технічних училищ до того часу, коли не буде наповнений «бюджет республіки»[356], замінивши її на продовольчі товари першої необхідності.[357] Водночас, у в одному з лікувальних закладів Луганська за робочий день видають по склянці рису.[358] Пізніше бойовики пообіцяли почати виплату пенсії у «Донецькій народній республіці» з 1 грудня 2014 року.[359][360] У середині листопада 2014 року була оприлюднена інформація, що бойовики завозять обладнання для друку фальшивих гривень[361], а наприкінці місяця у «Луганській народній республіці» працівникам установ виплатили зарплатню у розмірі 150 гривень фальшивими купюрами.[362]

Гуманітарна допомога, яка приходила від Росії у вигляді «гуманітарних конвоїв» відбиралась бойовиками у місцевих жителів[363], розкрадалась[348] та продавалась, про що вони самі заявляли[364] або містила лише боєприпаси[365][348][366] чи військову амуніцію, засоби зв'язку та інші предмети військового призначення.[367] Також було зафіксовано, що в складі колон були бензовози[368], а їх на території Донбасу, що підконтрольна бойовикам, супроводжували військові машини, зокрема, бронетехніка та вантажівки з військовими.[369]

Через обстріли бойовиками міст, які вони займають, частим явищем було пошкодження житлових будинків та об'єктів інфраструктури (зокрема, котелень) у Донецьку[370], Горлівці[371] та інших містах. Під час артобстрілів місцеве населення намагалося переховуватись у підвалах, беручи з собою речі першої потреби та мінімальний запас харчів[371] Існує проблема з газо-, водо-, електропостачанням, опаленням, медичним та траспортним забезпеченням на територіях, що контролюються бойовиками.[348]

Через відсутність виплат пенсій на підконтрольних бойовикам територіях серед пенсіонерів набув поширення «пенсійний туризм» з метою реєстрації у найближчих містах, що контролюються українською владою для отримання соціальних виплат та подальшому проживанні на окупованому бойовиками Донбасі.[372][373]

Багато дошкільних навчальних закладів та шкіл не працюють, а більшість з тих, що відкрились на підконтрольних бойовикам території перейшли на навчання за російськими стандартами, програмами та підручниками[374], Єдиний державний іспит[375]

Частим явищем восени 2014 року стало з'ясування стосунків між різними угрупуваннями бойовиків. Відомо, про перестрілки між краснодонським угрупуванням та прихильниками «ЛНР» у Краснодоні[376], Антрациті[377][378][379][380][381], Красному Лучі[382] на Луганщині, а також в районі Олександрівки[383] на Донеччині. Крім того, з'явились повідомлення про появу збройного підпілля проти пограбувань, що чинили бойовики та російські війська.[384]. У листопаді з'явились випадки дезертирства серед членів деяких угрупувань і їх поміщали до в'язниць, а згодом вивозили до Росії.[383]

Голодні бунти[ред.ред. код]

Черга за водою в місті Донецьк, 22 серпня 2014

Починаючи з вересня 2014 року на підконтрольних проросійським військам територіях Донецької та Луганської областей України, розпочалися стихійні протести та акти непокори місцевих жителів, викликані масовим зубожінням населення та нестачею харчових продуктів. Люди вимагали від керівництва проросійських терористичних організацій „ЛНР“ та „ДНР“ виплат пенсій, соціальної допомоги і заробітних плат, а також припинення терору і мародерства. У відповідь проросійські злочинці запропонували мітингувальникам працювати безкоштовно, а за соціальними виплатами їхати на непідконтрольні проросійським бойовикам території України. Подавлення голодних бунтів здійснювалося незаконними озброєними формуваннями „ЛНР“ та „ДНР“ з використанням вогнепальної зброї.[385][386][387]

Самосуд та смертна кара[ред.ред. код]

Починаючи з середини вересня на всій окупованій території східної України проросійськими бойовиками було фактично легалізовано насилля над людьми: Законодавство України визнано як таке, що не має сили, а на його заміну впроваджено систему покарань, яка базується на „законах сумління“ членів терористичної організації та реалізується спеціальними каральними органами і „розстрільними групами НКВС“. Якщо затриманий викликає довіру у бойовиків, вони його відпускають, в іншому випадку, особливо якщо це стосується українських поглядів, під гаслом „очищення суспільства“, розстрілюють. Серед мирного населення жертвами розстрілів стали українські активісти, місцеві підприємці, люди без постійного місця проживання, безробітні та інші особи, які відмовилися співпрацювати з проросійськими бойовиками. Окрім того, зафіксовано ряд випадків здійснення покарань шляхом сексуальної наруги та публічного забиття полонених (пороттям канчуком).[388][389][390][391][392]

Економічні наслідки російського вторгнення на схід України[ред.ред. код]

Донецька область[ред.ред. код]

18 червня 2014 року двома вибухами було пошкоджено автомобільний міст поблизу с. Благодатне Амвросіївського району на Донеччині через р. Кринку для перешкоджання проходу через нього військової техніки на Сніжне, Торез та Шахтарськ[393].

Знищений залізничний міст над автомагістраллю «Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь» поблизу села Новобахмутівка Ясинуватського району Донецька область, 25 липня 2014

Станом на 13 травня 2015 р. за повідомленнями donbass.ua[394] в результаті військових дій на території т.зв. "ДНР" було частково пошкоджено або повністю зруйновано понад 10 550 об'єктів інфраструктури. Прес-служба т.зв. "Уповноваженого з прав людини в ДНР" приводь наступні дані:

  • в Донецьку зруйновано понад 6431 об'єкт,
  • в Дебальцеве - 248,
  • в Горлівці - 387,
  • в Докучаєвську - 61,
  • в Єнакієвому - 268,
  • в Жданівці - 91,
  • в Кіровському - 31,
  • в Макіївці -1025,
  • в Сніжному - 54,
  • в Торезі - 118,
  • в Харцизьку - 713,
  • в Шахтарську - 74,
  • в Ясинуватій - 563,
  • в Амвросіївському районі - 270,
  • у Волноваському районі - 3,
  • в Мар'їнському районі - 24,
  • в Новоазовському районі - 17,
  • в Старобешівському районі - 51,
  • в Тельманівському районі - 92,
  • в Шахтарському районі - 29.

У розрізі галузей зруйновано: 5720 житлових будинків; 719 ліній електропередач і пунктів розподілу електроенергії; 155 об'єктів теплопостачання; 43 об'єкти водопостачання; 2669 об'єктів газопостачання; 11 об'єктів у сфері водовідведення та каналізаційного господарства; 67 об'єктів охорони здоров'я; 440 шкіл і дитячих садів; 54 професійно-технічних навчальних закладів; 54 вищих навчальних закладів; 25 об'єктів у сфері фізичної культури і спорту; 51 заклад культури; 174 об'єкти дорожньо-транспортної інфраструктури; - 56 об'єктів промислового виробництва; 88 торгових підприємств; 224 об'єкти інших сфер.

Також станом на 13 травня на окупованій території з 2560 пошкоджених об'єктів державної і комунальної форм власності відновлено 366 од., Залишилося відновити - 2194 од.

Луганська область[ред.ред. код]

Житловий будинок в місті Лисичанськ Луганської області, зруйнований в ході російського військового вторгнення в Україну, 14 серпня 2014

12 липня 2014 року був підірваний автомобільний міст через р. Айдар (між м. Старобільськ та с. Підгорівка), на автотрасі Р-07 Чугуїв-Мілове.[395] Вибухом міст було пошкоджено (два прогони з шести), але не зруйновано. 23 липня рух цим мостом був відновлений після ремонту.[396]

21 січня 2015 року бойовики підірвали міст через Сіверський Донець в Станиці Луганській, єдина транспортна переправа, через яку здійснювався автомобільний рух з контрольованої Україною Станиці до Луганська. Як наслідок, закрився один з семи пунктів пропуску для в'їзду чи виїзду громадян із зони АТО — «Широкий — Станиця Луганська».[397]

Харківська область[ред.ред. код]

Близько 2-ї години ночі 29 травня 2014 року на залізничному мосту поблизу станції Зелений Колодязь (недалеко від с. Зелений Колодязь Чугуївського району) на перегоні Мохнач — Зелений Колодязь у Харківській області стався підрив рейкового полотна, яке було виявлено машиністом потягу «Адлер — Київ». Також у результаті вибуху ударною хвилею повибивало шибки у будинках поблизу залізниці. Подію кваліфіковано як терористичний акт. Рух потягів на пошкодженій дільниці відновлено близько 9-ї години ранку[398][399][400].

За даними СБУ, у Харкові та області теракти здійснюють члени терористичного угруповання «Харківські партизани», що складається з низки окремих розвідувально-диверсійних груп без горизонтальних зв'язків. Деякі з них «законсервовані», інші проходять підготовку. Ядро угрупування складають особи у віці 30-45 років різних соціальних прошарків (підприємці, колишні міліціонери, таксисти). Станом на листопад 2014 року СБУ встановила близько 70 терористів. Для диверсійної роботи їх вербували як члени терористичної організації, так і спецслужби РФ, які інструктують, навчають, фінансують та озброюють бойовиків. «Партизанами» було здійснено 20 успішних диверсій. 9 силовикам вдалось запобігти, зокрема на заводі імені Малишева. Правоохоронці затримали 14 підозрюваних, які скоїли теракт у харківському пабі «Стіна».[401]

Запорізька область[ред.ред. код]

20 січня 2015 року терористи підірвали залізничний міст на перегоні Розівка — Комиш-Зоря поблизу села Кузнецівка Запорізької області. 10 із 30 вагонів товарного потягу зійшли з рейок.[402][403]

Загальні економічні наслідки для Росії[ред.ред. код]

Окрім втрат, понесених Росією через розрив економічних зв'язків з Україною та неочікувано довготривалі санкції, Росія отримала і певні зиски — прибравши конкурента в стратегічно важливих для Росії галузях економіки шляхом руйнування економіки, насамперед, металургії, сходу України. Цьому також сприяли окремі українські олігархи. Так, за даними Bild (публікація 2016 р.) представники Ахметова ще у 2014 р. брали участь в засіданнях російських урядових структур по Донбасу[404].

Військово-технічні втрати[ред.ред. код]

21 вересня 2014 року Президент України Петро Порошенко оголосив, що українські підрозділи, що брали участь у боях, втратили до 65% техніки.[405]

Втрати військової авіаційної техніки[ред.ред. код]

Під час бойових дій проросійські сили збили 8 реактивних бомбардувальників і винищувачів, 3 літаки військово-транспортної авіації й 9 гелікоптерів. 1 гелікоптер був знищений на землі.

Внаслідок інцидентів поза зоною бойових дій у 2014-2015 роках розбилися два українські реактивні літаки й 1 гелікоптер.

Реакція на агресію Російської Федерації щодо України[ред.ред. код]

Реакція в Україні[ред.ред. код]

Факти російської присутності на Донбасі

Реакція політиків[ред.ред. код]

Олександр Турчинов зазначив, що кров, яка пролилась у містах Східної України, зокрема у Слов'янську під час АТО «пролилася на війні, яку проти України веде Російська Федерація».[122]

За словами в.о. міністра МВС України Арсена Авакова, захоплення міст на Донбасі 12 квітня 2014 року розглядаються владою України як прояв зовнішньої агресії з боку РФ, щодо якого МВС і МО України мають план реагування.[406]

В.о. президента Олександр Турчинов 12 квітня о 21:00 скликав засідання РНБО через загострення політичної ситуація на сході України. Під час засідання він звільнив Валерія Іванова з посади начальника УСБУ в Донецькій області.[407]

Зважаючи на бездіяльність української влади Автомайдан та Автодозор пікетують засідання РНБО з вимогою зупинити агресію Росії на сході України.[408] Активісти заявляють, що

« Засідання з цього приводу мало бути проведено кілька тижнів тому, бо дії були очевидні. Бездіяльність в.о. президента Олександра Турчинова та його команди призводить до втрати територіальної цілісності.  »

На засіданні РНБО 12 квітня 2014 року обговорювалися антитерористичні заходи і питання, пов'язані з нормалізацією ситуації на сході України. Після засідання в.о. президента України Олександр Турчинов відмовився спілкуватися з пресою та пікетувальниками і фактично втік від них.[409]

Представник Міністерства закордонних справ України повідомив, що його міністерство має всі необхідні конкретні докази причетності спеціальних служб Росії до сепаратистського заколоту і захоплення державних установ на сході України.[410] У МЗС України пообіцяли надати міжнародній спільноті відповідні свідчення та докази на зустрічі 17 квітня у Женеві. В офіційній заяві, розповсюдженій МЗС України, зокрема зазначається, що[410]

« У східних областях України російські спецслужби та диверсанти розпочали перехід до широкомасштабної сепаратистської операції з метою захоплення влади, дестабілізації становища із загрозою для життя громадян України, а також відокремлення цих регіонів від нашої держави.  »

13 квітня 2014 року прокуратура Донецької області повідомила, що напади озброєних груп осіб на будівлі органів держвлади в Донецькій області кваліфікуються як "терористичний акт " за ст.258 Кримінального Кодексу України.[411]

Голова СБУ Наливайченко повідомив, що і в даний час у заворушеннях у східних регіонах України беруть участь українські політики, зокрема, з Партії регіонів та КПУ.[412] Він зазначив, що[413]

« Обрані органи влади, від Партії регіонів, беруть пряму участь. Комуністи взагалі беруть автомати… один з депутатів знімався у Луганську у захопленій будівлі. Ми готові назвати конкретні прізвища через матеріали до Генпрокуратури.  »

Наливайченко наголосив, що їхні дії не залишаться безкарними, але притягнути їх до відповідальності можна вже буде після виборів.[412]

Міністр МВС України Арсен Аваков прийняв рішення про створення спецпідрозділів з цивільних для боротьби з терористами і підписав наказ про створення спецпідрозділу «Схід» у Луганській області. Зокрема він зазначив, що[414]

« В умовах інспірованих ззовні сепаратистських терористичних атак, створення бандитських формувань, що фінансуються з-за меж країни, загрози внутрішньому порядку та законності - мною ухвалено рішення про створення корпусу спецпідрозділів МВС на основі цивільних формувань по всій території країни.  »
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Інтерв'ю Андрія Парубія після засідання РНБО

В ніч на 14 квітня секретар РНБО Андрій Парубій повідомив в інтерв'ю Громадському ТБ, що українські спецслужби затримали на території країни співробітників російського ГРУ, причетних до розпалювання протистояння на сході України.[415]

15 квітня 2014 р. СБУ відкрила кримінальне провадження стосовно російського банку за фактом фінансуванням тероризму на сході України. Прес-служба СБУ повідомила, що:[416]

Служба безпеки встановила, що фінансування терористичних груп на Сході України відбувається з використанням активів російської банківської установи.

Для фінансування терористичних груп в Україні службові особи цієї банківської установи організували у березні-квітні переведення 45 мільйонів гривень з безготівкової форми у готівку і щоденно перераховували від 200 до 500 доларів США на платіжні картки, видані учасникам цих терористичних груп.[416][417]

Виконувач обов'язків Генерального прокурора України Олег Махніцький повідомив, що у фінансуванні сепаратизму підозрюються 14 комерційних банків, серед яких і Сбербанк Росії[418].

Народний депутат України Юрій Сиротюк повідомив, що є список понад 40 генералів ЗСУ, які підозрюються у співпраці з ФСБ і в корупційних діях і якщо не провести зачистки, АТО результативним не буде.[419]

15 липня Арсеній Яценюк виступаючи на нараді в Державній фіскальній службі України зазначив[420]:

« У Путіна було і є чітке завдання – знищити Україну, відновити свій вплив на пострадянському просторі. Йому не вдалося зреалізувати цей план так, як вони хотіли. Вони прорахувалися по Донецьку, Луганську, Одесі, Харкову, Миколаєву, Херсону. Путін прорахувався. Аплодисментів російським триколорам не було  »

10 жовтня 2015 р. Президент України Петро Порошенко в ході Всеукраїнського форуму учасників АТО назвав події на Донбасі Вітчизняною війною за незалежність України, яка почалася у 2014 році. «Війна — виснажлива, важка, вітчизняна війна за незалежність України, яка почалася у 2014 році, ще продовжується», — зазначив він.[421]

27 жовтня 2016 р., Президент України Петро Порошенко заявив, що українські дипломати працюватимуть над тим, щоб іноземні держави використовували термін "російська агресія" в своїх офіційних документах. «Я хотів би чітко підкреслити, що у нас немає ніякої АТО. У нас є агресія РФ проти незалежної, суверенної нашої держави",  — сказав він.[422]

Реакція громадськості[ред.ред. код]

Українці також ініціювали низку кампаній зі збору петицій до Адміністрації Президента США Барака Обами, які набрали необхідну кількість підписів для їх обов'язкового розгляду, зокрема, про визнання Росії «державою-спонсором тероризму»[423].

Активісти в різних куточках України розфарбовували стели з назвами населених пунктів при в'їзді до них синьо-жовтих кольорами українського прапора, зокрема, у Мукачево[424], Чинадієві[425] на Закарпатті.

Ультрас харківського «Металіста» заспівали пісню «Путін — х*йло», яка набула великої популярності в інтернеті, і за її мотивами було створено низку роликів та пародій[426][427][428]. Пізніше, 6 квітня 2014 року під час матчу з київським «Динамо» вони виконали її в театралізованій формі[429]. Також цю пісню виконували під час матчу «Динамо» — «Шахтар»[430]. А вже 17 квітня 2014 року ультрас харківського «Металіста» під час матчу з луганською «Зорею» заспівали нову пісню, присвячену Володимиру Путіну, з нецензурним змістом[431].

У Харкові активісти провели низку флеш-мобів у травні 2014 року з прикрашання міста українською символікою та прапорами України, зокрема, мосту поблизу залізничного вокзалу «Харків-Пасажирський»[432], проспекту 50-річчя СРСР[433], а у середині травня у Харкові з'явились патріотичні білборди[434][435] та були вивішені прапори на низці новобудов[436].

10 травня 2014 року з донецького СІЗО в'язні вивісили Державний прапор України[437].

Заяви військових спеціалістів та українських політиків[ред.ред. код]

Дії озброєних терористів у Донецькій області чітко нагадують дії «зелених чоловічків» при військовому вторгненні Росії на територію Криму. За словами адмірала Ігоря Кабаненка:[40]

« Вторгнення військ РФ на Сході відбулося. У Слов'янську та Красному Лимані діють не сепаратисти, а військові розвідувально-диверсійні підрозділи. Почерк чіткий. Вони "допомагають" сепаратистам в розхитуванні ситуації. Чи потрібно задавати риторичне запитання - а чи буде це продовжуватися та поширюватися?  »
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Звернення лідера Правого сектору Дмитра Яроша з приводу вторгнення Росії на схід України

Лідер Правого сектору Дмитро Ярош закликав усі структури ПС до повної мобілізації та рішучих дій. Зокрема, він заявив:[438]

« В ці години на сході України відбувається повторення кримського сценарію. … Інспіровані Москвою групи злочинців захоплюють будівлі силових структур, змушують їх керівників писати заяви про звільнення, беруть у заручники міліціонерів. … Кремль розраховує, що зможе зайняти східні області України, не зустрівши щонайменшого спротиву. … Враховуючи ситуацію, наказую усім структурам ПС провести повну мобілізацію та приготуватися до рішучих дій із захисту суверенітету та територіальної цілісності країни.  »

Дмитро Ярош також закликав українських силовиків не перешкоджати діям Правого сектору, а й допомагати йому у наведенні на українських землях законного порядку.[438]

Лідер «Батьківщина» Юлія Тимошенко в інтерв'ю телеканалу «Україна» заявила:[439]

« Все абсолютно за тим же сценарієм, що і в Криму - 200-250 осіб, які поділені на десятки під керівництвом спецслужб ФСБ організовують штурми адміністративних будівель. … Усе це робиться для того, щоб нагнітати ситуацію перед переговорами, які розпочнуться 17 квітня.  »

Перший віце-прем'єр України Віталій Ярема заявив 15 квітня, що у містах Слов'янськ та Краматорськ Донецької області перебувають представники 45-го полку повітряно-десантних військ РФ. Він зазначив, що[440]

« Ми ідентифікували тих людей, які перебувають зараз у Слов'янську і Краматорську. Це представники підрозділу 45-й гвардійський полк повітряно-десантних військ …, який розквартирований біля Москви. Ось зараз цей підрозділ розташований на території України.  »

16 квітня 2014 один з керівників контррозвідки СБУ Віталій Найда розповів на брифінгу, що головною метою дій диверсантів та спецпідрозділів РФ на території України є максимальна дестабілізація ситуації й що в перехоплених переговорах російські військові обговорюють завдання вбити кілька сотень осіб, щоб після цього на протязі 1,5 години ввести війська на територію України.[441]

Роз'яснювальна інформація прес-центру АТО для населення Донбасу

Винагорода за здану зброю та затриманих диверсантів[ред.ред. код]

Влада Дніпропетровської області на чолі з бізнесменом Ігорем Коломойським пропонують фінансову винагороду за здачу зброї та за передачу владі російських найманців. Про це повідомив заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації та бізнесмен Борис Філатов[442]:

« У нас є пропозиція. За кожну повернуту одиницю зброї — виплачується винагорода: за автомат 1000 доларів США, кулемет — 1500 доларів США, гранатомет — 2000 доларів США. За кожного переданого «зеленого чоловічка», він же найманець, що ступив на нашу спільну землю і що намагається зіштовхнути нас у братовбивчій війні — винагорода 10 000 доларів США. За кожну звільнену будівлю, передану місцевій владі та під охорону спецроти «Донбас» батальйону «Дніпро» — винагорода 200 000 доларів США  »

Луганський депутат Сергій Шахов запропонував грошову винагороду за затриманих бойовиків і повернену правоохоронцям зброю.[443][444]

У дніпропетровській ОДА прийнято рішення виплатити 500 000 гривень особовому складу військової частини Маріуполя, що відбила атаку сепаратистів.[442]

16 квітня 2014 р. заступник керівника дніпропетровської облдержадміністрації Борис Філатов запропонував грошову винагороду за кожну одиницю вогнепальної зброї:[445]

« У нас є пропозиція. За кожен повернутий "ствол" - виплачується винагорода за автомат 1000 доларів США, кулемет - 1500 доларів США, гранатомет - 2000 доларів США. За кожного переданого "зеленого чоловічка", він же найманець, що ступив на нашу спільну землю і намагається зіштовхнути нас у братовбивчій війні - винагорода 10 000 доларів США.  »

17 квітня керівник спецпідрозділу «Дніпро-1» Береза Юрій офіційно підтвердив, що винагороду за спійманих диверсантів і здану зброю жителі південного сходу України можуть отримати конфіденційно на кордоні Дніпропетровської області. Зокрема він оголосив, що[446]

« Передача диверсантів і зброї та відповідна винагорода за них буде відбуватися на блокпостах на кордонах Дніпропетровської області. … Ці блокпости встановлені в Покровському (с. Покровське та с. Просяне) і Межівському (с. Підгороднє, с. Слов'янка, с. Петропавлівка) районах області.  »

Роль Партії регіонів[ред.ред. код]

Бійцями батальйону «Донбас» під час звільнення Великоновосілківського району Донецької області від терористів у місцевому офісі Партії регіонів було знайдено велику партію георгіївських стрічок[447].

Реакція у світі[ред.ред. код]

Засідання Ради безпеки ООН[ред.ред. код]

Засідання Ради безпеки ООН щодо ситуації в Україні заплановане на 13 квітня 2014 р. о 20:00 за часом Нью-Йорка.[448]

Щодо подій на сході України скликалась низка засідань Ради Безпеки ООН: 12 листопада 2014 року (щодо загострення подій і активізації бойових дій на Донбасі та засудження псевдовиборів на підконтрольних бойовикам територіях 2 листопада 2014 року).[449]

Реакція інших міжнародних організацій[ред.ред. код]

1 липня 2014 року на 23-й сесії Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка має назву «Очевидне, грубе і невиправлене порушення Гельсінських принципів Російською Федерацією»[450]. В резолюції серед іншого зазначається, що «…починаючи з лютого 2014 року, Російська Федерація в рамках своїх відносин з Україною порушила всі десять гельсінських принципів…» і що Росія «продовжує порушувати свої міжнародні зобов'язання з наміром висунути такі ж незаконні домагання на східну частину України, як вона вже чинила раніше і загрожує і надалі чинити стосовно інших держав-учасниць». Тому Парламентська асамблея ОБСЄ вважає:

« військову агресію і різні форми примусу, які спрямовані на утиск властивих суверенітету України прав на догоду власним інтересам Російської Федерації, неспровокованими і заснованими на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах; заявляє про тверду підтримку суверенітету, політичної незалежності, єдності й територіальної цілісності України, як це визначено Конституцією країни і в її міжнародно-визнаних кордонах.  »

В листопаді 2016 р. на Парламентській Асамблеї НАТО українському питанню присвятили доповідь, яку виголосив британський парламентарій Лорд Джоплінг. За його словами, Росія продовжує ігнорувати мінські домовленості і не збирається виводити свої війська. Як приклад продемонстрували відео з оглядом російської зброї, яке виявили на Донбасі.[451][452]

Реакція політиків країн Заходу[ред.ред. код]

Політики світу дотримуються різних підходів та поглядів щодо війни, яку веде Україна[453]

  • Польща Польща: Голова Ради міністрів Польщі Дональд Туск, коментуючи початок проведення антитерористичної операції на сході України, заявив що українська держава повинна діяти рішуче, аби показати, що не сприймає розповсюдження терористичних дій на своїй території. Зокрема він зазначив, що[454]
« Путін зупиниться там, де дозволить Україна. Тому Київ має взяти справи у свої руки і сам вирішувати, коли почне боротися за територіальну цілісність країни і які засоби він використовуватиме.  »
  • Європейський Союз Європейський Союз: Верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон 13 квітня 2014 р. висловила серйозну стурбованість останніми подіями на сході Україні. Ештон наполегливо порадила Росії «відвести свої війська від кордону України і припинити будь-які подальші дії, спрямовані на дестабілізацію країни».[455] Вона також зазначила, що ЄС високо оцінює зусилля українські влади у проведення своїх операцій щодо забезпечення правопорядку зваженим чином.[455]
  • Велика Британія Велика Британія: За повідомленням інформаційного агентства Інтерфакс-Україна міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг заявив 14 квітня, що за подіями на сході України стоїть Росія, яка хоче дестабілізувати країну і зірвати президентські вибори. Зокрема він зазначив:[456]
« Не може бути жодних сумнівів, що це було заплановано Росією: сили, які в цьому беруть участь, добре озброєні, добре підготовлені, добре екіпіровані та скоординовані, поводяться так само, як і російські військові поводилися в Криму.  »
« Поведінка Росії та події на місцях говорять самі за себе. Ми принципово не коментуємо дані розвідки, але я вважаю, що є очевидним, що Росія бере активну участь у цьому.  »

Майкл Макфол, екс-посол США в Росії та чинний радник Президента США Барака Обами:

« Я не бачу виходу з цієї кризи на багато років вперед. Ми застрягнемо в цьому положенні на довгі роки. Путін зображує це як поле боротьби зі злом, з нацистами, з НАТО. З дияволом переговорів не ведуть. Думаю, риторика, яку він використовує, не дозволяє Росії і йому відступити.[459]  »

Реакція росіян на агресивну зовнішню політику політичної влади Росії[ред.ред. код]

Москва, 21 вересня 2014 року

Позиція політичної влади Росії та її прихильників[ред.ред. код]

Війна на сході України в культурі[ред.ред. код]

На тему війни на сході України написані численні книги та зняті фільми.

Один з найвідоміших фільмів про війну — Маріуполіс, знятий Мантасом Кведаравічюсом у копродукції з Литвою, Німеччиною, Францією та Україною. Світова прем'єра стрічки відбудеться у лютому 2016 року на Берлінському міжнародному кінофестивалі[460]. Документальні проекти знімали Мустафа Найєм, Богдан Кутєпов, Леонід Кантер, Володимир Тихий, Юлія Шашкова, Руслан Горовий, Альона Полуніна та ін. У музичному плані події конфлікту зображували Kozak System, Океан Ельзи («Мить» та «Не твоя війна»), Арсен Мірзоян, чисельні народні виконавці. У Києві було поставлено виставу за п'єсою «Котел» Марії Старожицької, у Львові — вистава «Безодня» Ореста Огородника, у Запоріжжі — вистава-кіно «Місто Z: Хранителі».

Багато поетів та письменників торкнулися теми війни у своїх творах, зокрема, Василь Шкляр, Євген Положій, Владислав Івченко, Ірена Карпа, Любов Якимчук, Сергій Жадан, Микола Рідний, Анета Камінська, Марія Матіос, Тарас Березовець, Андрій Цаплієнко, Павел Смоленський, Іван Дзюба. Видано декілька фотоальбомів, мистецькі виставки проходили у Європарламенті, на 56-му Венеційському бієннале, столицях та великих містах Європи і світу.

Пам'ятні знаки, стели, монументи та кенотафи героям АТО, загиблим у війні, почали з'являтися у великих українських містах. В Києві встановили стіну пам'яті загиблих бійців АТО[461], між Слов'янськом і Краматорськом — пам'ятний камінь на згадку про бій 4 липня 2014, у Вінниці — фігуру сокола, вписану у державний символ — тризуб. В Кривому Розі відкрито перший в Україні пам'ятник учасникам АТО у вигляді статуї. Центральна фігура монументальної композиції — постать українського солдата у повний зріст, у шоломі та бронежилеті, з автоматом у руках, встановлена на постаменті з написом «Слава героям України».

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Озброєні особи в масках, які захопили будівлю МВС у Краматорську, називали бордюрний камінь російським словом «поребрик» (як називають його в Санкт-Петербурзі), чим викликали підозри про можливе російське походження бойовиків.[462][463][Прим. 1]
  • Одними із перших глав самопроголошених республік ДНР та ЛНР були російські політтехнологи Олександр Бородай та Марат Баширов.
  • Сам «міністр оборони» самопроголошеної Донецької народної республіки росіянин Ігор Гіркін визнав, що саме він почав війну, захопивши адміністративні будівлі за допомогою його людей у Слов'янську і Краматорську[464].
  • За словами колишнього лідера донецьких сепаратистів О. Бородая, під час війни на Сході України, на стороні самопроголошених республік воювало від 30 до 50 тис. громадян Російської Федерації[465].

Зображення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. У статті на сайті Сегодня.ua від 10 жовтня 2013 висловлюється думка, що слово поребрик є також характерним для Донбасу (Самые интересные диалекты Украины: как говорят в Харькове и Донбассе): «В Донецке говорят поребрик, в Одессе и Харькове бордюр, в Киеве — бровка.»

Виноски[ред.ред. код]

  1. Саакашвілі повідомив про участь грузинських офіцерів на боці України в АТО
  2. Які іноземці воюють проти Путіна на Донбасі
  3. На боці терористів воюють французи, італійці, бразильці — МінОборони
  4. Хорватия признала, что ее добровольцы воюют на востоке Украины
  5. «Я приїхав в Україну, щоб воювати за …» Репортаж ВВС щодо іноземців у зоні АТО
  6. Weaver, Courtney (27 May 2014). Chechens join pro-Russians in battle foreast Ukraine. Financial Times. 
  7. How Belarusians are fighting in Ukraine (in Russian). Rosbalt.ru. Процитовано 26 August 2014. 
  8. ru:Госпогранслужба: среди террористов есть абхазцы (Russian). LB.ua. 28 May 2014. Архів оригіналу за 29 May 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  9. http://www.washingtonpost.com/blogs/worldviews/wp/2014/08/22/the-foreigners-who-flocked-to-join-the-fight-in-ukraine/
  10. МВД Приднестровья оказалось на Донбассе
  11. The Two Sides of Volunteers in Ukraine. teleSUR. 21 August 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  12. I was a separatist fighter in Ukraine. The Guardian. 15 July 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  13. French fighters join rebel stronghold in Donetsk. CCTV. 26 August 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  14. За российских боевиков на Донбассе воюет более 100 немцев, — Welt am Sonntag, сайт Цензор. НЕТ, 15.03.2015
  15. Чисельність українських військових на Донбасі доведена до 60 тис., - Порошенко//Еспресо TV, 11 серпня 2014
  16. а б Віктор Муженко про загрозу російського вторгнення: "Це дуже поганий сценарій, але ми змушені його розглядати"
  17. Розвідка повідомляє, що на Донбасі перебувають понад 7,5 тисяч військовослужбовців Росії
  18. Генерал армії США: В Україні воюють 12 тисяч російських військових
  19. МЗС: Понад 2,5 тисяч українських військових загинуло протягом 2 років
  20. Книга пам'яті
  21. За час війни на Донбасі загинуло понад 1,6 тисячі російських військових - СБУ
  22. 7-8 тисяч бойовиків загинуло лише під Донецьком – розслідування. ФОТО, ВІДЕО
  23. Скільки бойовиків і військових РФ загинули в Донбасі за час АТО
  24. Amnesty: В Україні небезпечно підтримувати Росію
  25. 298 осіб у MH17, 1 італійський журналіст та литовський консул
  26. Malaysia Airlines оприлюднили дані по загиблих: 189 із 298 - нідерландці
  27. Під Слов'янськом убили італійського фотокора і росіянина, француза поранили // «Українська правда», 25 травня 2014
    Інформація про загибель італійського журналіста і його перекладача підтверджується // InfoResist, 25 травня 2014
  28. Литовського почесного консула в Луганську вбили терористи
  29. ПОСТАНОВА Верховної Ради України Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором
  30. Joint Statement of the NATO-Ukraine Commission
  31. Ukraine's prosecutor general classifies self-declared Donetsk and Luhansk republics as terrorist organizations
  32. МВС має докази участі військових частин РФ у бойових діях на стороні терористів
  33. Василенко В. А. Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політико-правові оцінки / [Володимир Василенко] // Український. Тиждень, 2014. — № 42. — С. 28-42.
  34. Держкомтелерадіо звинуватило в сепаратизмі 18 газет та журналів ТВі. 16.10.2014
  35. У СБУ закликають не користуватись «ВКонтакте» BBC Україна. 16.10.2014.
  36. Святейший Патриарх Кирилл призвал Предстоятелей Поместных Церквей возвысить голос в защиту православных христиан востока Украины
  37. РПЦ замітає в Інтернеті сліди вчорашнього скандального листа свого патріарха
  38. а б Сепаратисти на Донбасі захопили облпрокуратуру та міськвідділ міліції Українська правда. 11.04.2014.
  39. О.Турчинов заявив про початок масштабної антитерористичної операції comments.ua, 13.04.2014
  40. а б в Вторгнення військ РФ на сході країни відбулося — джерела Українська правда, 12 квітня 2014 р.
  41. Олександр Бригинець. У місті Красний Лиман сепаратисти з автоматами блокують міліцію. IPress.ua. Процитовано 12.04.2014. 
  42. МЗС Росії вимагає припинити АТО в Донбасі сегодня.ua, 29.05.2014
  43. Порошенко: Нинішня неоголошена війна може стати Вітчизняною для українців
  44. Путин ведет гибридную войну в Украине — эксперт
  45. Путин ведет в Украине гибридную войну
  46. Гибридная война
  47. Россия сбила украинский СУ-25 в небе над Донбассом, — СНБО. ВИДЕО.— Цензор. НЕТ, 17.07.14 12:43
  48. Россияне опубликовали доказательства обстрела Украины «Градами» с территории РФ. ВИДЕО (обновлено).— Цензор. НЕТ, 16.07.14 23:25
  49. Погранпункт Мариновка был обстрелян реактивной артиллерией с территории России, — СНБО.— Цензор. НЕТ, 17.07.14 18:40
  50. На Донбассе насчитали порядка 400 «зеленых человечков» в форме ВС РФ, но без опознавательных знаков, — Тымчук.— Цензор. НЕТ, 17.07.14 16:03
  51. Украина требует от РФ назвать имена военнослужащих, запустивших ракету в пассажирский лайнер.— Цензор. НЕТ, 18.07.14 14:04
  52. В Украине задержаны два российских корректировщика огня для «Бука», — Наливайченко.— Цензор. НЕТ, 18.07.14 14:03
  53. Взят в плен солдат срочной службы ВС России 19-летний Андрей Балобанов — его часть вторглась в Украину.— Цензор. НЕТ, 18.07.14 11:19
  54. Обама: Террористы не могли бы сбить ни один самолет, если бы они не получали вооружения из РФ.— УНІАН, 18.07.2014 | 19:19
  55. Служба безпеки України: Військовослужбовці РФ, які брали участь в бойових діях на сході України
  56. Росія здійснила повномасштабне вторгнення на територію України, — Шкіряк
  57. Террористы дважды пытались создать «ЗНР» — безрезультатно
  58. У Запоріжжі згадують «яєчну неділю»
  59. Як Росія дуже хотіла створити в Запоріжжі «ЗНР» і як вона «отримали по зубах»
  60. Яєчна неділя у Запоріжжя: як у місті розганяли любителів Леніна
  61. Як в Запоріжжі били пику сепаратисту-гастролеру Волзі
  62. НАТО оприлюднює супутникові знімки російських військ на кордоні з Україною
  63. НАТО: Росія не відводила військ від українського кордону
  64. Брифінг Голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка, 4 липня 2014 р.
  65. СБУ затримала російського шпигуна
  66. СБУ затримала диверсанта з Головного розвідуправління РФ
  67. Парубій: Українські спецслужби затримали офіцерів ГРУ, які діяли в Україні
  68. В Україні заарештовано понад 20 офіцерів ГРУ РФ — Наливайченко
  69. Українські військові затримали двох бойовиків-розвідників ТВі. 21.05.2014.
  70. Затримані озброєні терористи. Їх готували в Росії Українська правда. 21.05.2014.
  71. СБУ затримала диверсантів, які стали найманцями російських спецслужб
  72. Прикордонники затримали на Харківщині російського танкіста, який їхав до терористів Тиждень.ua. 14.11.2014.
  73. Russian Forces in Ukraine (Російські війська в Україні)
  74. а б в Кто есть кто в ДНР и ЛНР(рос.)
  75. Матіос: Організатором вторгнення до України є начальник російського генштабу /5 канал. — 5 серпня 2015.
  76. Мешканці Красного Лиману стали живим щитом перед озброєними сепаратистами ТСН, 12 квітня 2014 р.
  77. У Слов'янськ на вантажівках привезли «зелених чоловічків» із Криму Українська правда, 14 квітня 2014 р.
  78. До Слов'янська прибули «зелені чоловічки» з Криму Slavgorod.com.uaб 14 квітня 2014 р.
  79. События происходившие 12 апреля в Краматорске Донецкой области (ФОТО, ВИДЕО)
  80. У Горлівці сепаратисти увірвалися до відділення міліції, вивісили російський прапор
  81. Штурмом міліції в Горлівці керував російський підполковник
  82. У Горлівці захоплено відділок міліції: силовики відмовляються віддати зброю сепаратистам
  83. ЗМІ: Захопленого в Горлівці сепаратистами заступника начальника міліції звільнили
  84. Горлівську міліцію захоплено
  85. Сепаратисти у Горлівці захопили будівлю міліції
  86. У Горлівці сепаратисти з боєм захопили відділок міліції
  87. У Єнакієвому з міськради невідомо куди зникли всі сепаратисти — ЗМІ ТСН.ua. 20.04.2014.
  88. У Харцизьку «зелені чоловічки» захопили міськраду. «Регіонал» з ними Українська правда, 13 квітня 2014 р.
  89. а б в Сепаратисти атакували військову частину в Маріуполі. Є загиблі (оновлюється) УНІАН, 16 квітня 2014 р.
  90. а б СБУ зупинила штурм військової частини у Маріуполі і затримала кількох сепаратистів УНІАН, 17 квітня 2014 р.
  91. Луганські сепаратисти поставили ультиматум облраді і поки не стали захоплювати ОДА
  92. «Народний губернатор» Луганщини оголосив Києву новий ультиматум
  93. У Луганську захопили облпрокуратуру
  94. Сепаратисти захопили будівлю Луганської обласної прокуратури
  95. У Луганську сепаратисти захопили СБУ
  96. У Стаханові сепаратисти збираються штурмувати міліцію зі зброєю Українська правда, 17 квітня 2014 р.
  97. У Стаханов приїхало підкріплення з Луганська, дружини міліціонерів стали щитом Українська правда, 17 квітня 2014 р.
  98. Сепаратисти вночі увірвалися в Стаханов — Тимчук
  99. Горсовет Стаханова захватила банда сепаратистов
  100. Hybrid war — hybrid response? (англ.)
  101. В'ятрович: Кремль веде в Україні не гібридну, а „більшовицьку“ війну/ ЕсперсоТв, 29.11.2014 р.
  102. Путін веде в Україні гібридну війну — генерал Каппен/ Радіо Свобода, 26.06.2014 р.
  103. Гібридна війна вимагає від України переходу від реактивних стратегій до проактивних,-Кабаненко/ 112.ua, 30.10.2014 р.
  104. Росія буде наполегливо продовжувати вести гібридну війну проти України — екс-заступник міністра оборони/ Преса України, 30.10.2014 р.
  105. Гібридна війна в Україні, думки експертів/ Polonews, 06.05.2014 р.
  106. Що таке „гібридна війна“ і чи можливий в Україні радіоактивний тероризм?/Андріян Фітьо/galinfo,12.11.2014 р.
  107. Донецькі сепаратисти погрожують, що попросять Путіна ввести війська. Українська правда. 7 квітня 2014. Процитовано 4 травня 2014. 
  108. Сепаратисти проголосили „Луганську народну республіку“, — відео
  109. У Луганську проголосили „Луганську народну республіку“
  110. У Луганську сепаратисти оголосили про створення „Луганської народної республіки“
  111. а б Самопроголошені республіки у Донецькій та Луганській областях кваліфіковано як терористичні організації. ГПУ. 16 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014. 
  112. ГПУ оголосила так звані ДНР і ЛНР терористичними організаціями ТВі. 16.05.2014.
  113. http://tsn.ua/analitika/luganda-ta-donbabve-349028.html
  114. Указ виконуючого обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України“» Офіційний портал Верховної Ради України
  115. Закон України від 20.03.2003 № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» Офіційний портал Верховної Ради України
  116. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» Офіційний портал Верховної Ради України
  117. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053» Офіційний портал Верховної Ради України
  118. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України»
  119. У штабі АТО назвали кількість найманців і російських військових на Донбасі, 15 січня 2016, depo.ua
  120. Привет, французский МИД! Как действующие боевики «л/днр» свобдно обтяпывают свои делишки во Франции. ФОТО, 10.02.2016, сайт «Информационное Сопротивление» (рос.)
  121. OSCE sees over 30,000 individuals in military dress coming from Russia to Donbas
  122. а б РНБО розпочинає масштабну АТО із залученням Збройних Сил — Турчинов Українська правда, 13 квітня 2014 р.
  123. Турчинов оголосив терористам ультиматум: скласти зброю до ранку Українська правда. 13.04.2014.
  124. Турчинов підписав указ для консолідації українців Українська правда. 13.04.2014.
  125. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України
  126. Турчинов призначив нового голову антитерористичного центру Українська правда. 14.04.2014.
  127. Росія доручила сепаратистам вбити 100—200 осіб, щоб був привід ввести танки — СБУ УНІАН. 16.04.2014.
  128. Контррозвідка: Росія збирається вбити 100—200 людей і ввести в Україну війська Українська правда. 16.04.2014.
  129. СБУ підрахувала кількість терористів і жертв на Сході INSIDER. 19.05.2014.
  130. Бійці АТО звільнили ще один район Донецької області від терористів Lb.ua. 15.05.2014.
  131. На Донеччині бійці батальйону «Донбас» взяли під контроль один із районів Тиждень.ua. 15.05.2014.
  132. а б Українські силовики почали зачистку біля Краматорська Високий замок. 18.05.2014.
  133. Пашинський: у районі Красного Лиману, Слов'янська і Краматорська АТО у фінальній стадії Тиждень.ua. 11.05.2014.
  134. Біля Краматорська розпочали фінальний етап боротьби з терористами ТСН.ua. 15.05.2014.
  135. На півночі Донеччини силовики приступили до фінальної фази АТО ТСН.ua. 15.05.2014.
  136. Турчинов наказав силовикам очистити Донбас від терористів ТВі. 21.05.2014.
  137. Українські силовики контролюють 7 районів у Донецькій області ТВі. 21.05.2014.
  138. Силами АТО взято під контроль ще один район Донецької області Еспресо.tv. 22.05.2014.
  139. В ході АТО повністю очищена від бойовиків північ Донецької області
  140. На Донеччині у результаті зіткнення загинув 1 терорист, 7 поранено ТВі. 19.05.2014.
  141. Луганський прикордонний загін передислоковано (4 червня)
  142. Бойовики штурмують Луганський прикордонний загін — є поранені
  143. Пентагон засудив напад на луганський прикордонний загін і участь у ньому Росії (2 червня)
  144. Бойовики на Донеччині напали на прикордонників, — ДПС ТВі. 05.06.2014.
  145. Бій у «Маринівці» завершився. 5 прикордонників поранено
  146. а б Прикордонникам в «Маринівці» надійшла підмога, пліч-о-пліч з бойовими товаришами хочуть далі стояти навіть поранені Еспресо.tv. 05.06.2014.
  147. Авіація ЗСУ двічі завдала вогневого удару по позиціях нападників біля «Маринівки» Еспресо.tv. 05.06.2014.
  148. Бій під прикордонним пунктом «Маринівка» закінчився: українці знищили БТР терористів ТСН.ua. 05.06.2014.
  149. Під час бою у Маринівці знищено 15 терористів, — радник МВС Еспресо.tv. 05.06.2014.
  150. Як терористи заїхали в Сніжне (відео)
  151. Бойові дії в районі Донецького кряжу
  152. Уряд ухвалив рішення щодо припинення руху через деякі пункти пропуску на кордоні з Росією // Урядовий портал. — 5 червня 2014
  153. В атаку під Сніжним українських бійців повів генерал Муженко / Укрінформ, 13.06.2014
  154. Армія потребує командирів-героів // Юрій Луценко, facebook, 13 червня 2014 о 9:00
  155. У Кіровограді попрощалися із заступником командира розвідувальної групи спеціального призначення сержантом Євгеном Бурко
    В Кіровограді в останню путь провели спецпризначенця, який загинув під Сніжним // ТСН, 17 червня 2014
  156. Силовики підбили 2 танки й іншу техніку терористів. 4 військових загинули // «Українська правда», 13 червня 2014
    Ожесточенные бои идут на границе. Нужно немедленно созывать СНБО // «Цензор. НЕТ», 13 червня 2014(рос.)
  157. Во вчерашнем бою погибли не двое, а трое десантников 79-й Николаевской бригады // «НикВести», 13 червня 2014 (рос.)
  158. Лабунець Євген Сергійович
  159. Бойовики збільшили кількість важкого озброєння у Сніжному // 17 июня в 22:09
  160. Терористи проривались боєм біля Сніжного: є загиблі і поранені / Укрінформ, 13.06.2014
  161. Десантники відбили атаку озброєних терористів // Міністерство оборони України, 3 травня 2014
    Співчуття Керівництва Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України рідним та близьким загиблих військовослужбовців 95 оаембр високомобільних десантних військ Збройних Сил України // Міністерство оборони України, 4 травня 2014
  162. Під Слов'янськом загинули 6 людей, кілька десятків — поранені // «Українська правда», 5 травня 2014
  163. Внаслідок атаки терористів під Краматорськом загинуло 6 військовослужбовців Збройних Сил України // Міністерство оборони України, 13 травня 2014
  164. Під Краматорськом силовики потрапили в засідку. Є загиблі // «Українська правда», 13 травня 2014
  165. Генштаб: поранених під Краматорськом добивали снайпери. Українська служба Бі-бі-сі. 14 травня 2014. 
  166. На місці засідки терористів під Краматорськом виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від гранатометів «Муха», гільзи від снайперських гвинтівок. Міністерство Оборони України. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 2014-05-14. 
  167. У Міноборони розповіли про бій під Краматорськом. Укрінформ. 13 травня 2014. 
  168. Під Краматорськом через атаку терористів загинуло шість військових INSIDER. 13.05.2014.
  169. Бойовики обстріляли військовий аеродром під Краматорськом — Міноборони Радіо Свобода. 16.05.2014.
  170. Під Краматорськом затримали бойовиків, які назвалися російськими журналістами Українська правда. 18.05.2014.
  171. Під Краматорськом схопили російських журналістів, які планували обстрілювати літаки із ПЗРК ТСН.ua. 19.05.2014.
  172. Під Краматорськом терористи обстрілюють блокпости українських силовиків з житлових кварталів, — Тимчук iPress.ua. 18.05.2014.
  173. а б Міноборони: На Донбасі дали відсіч терористам, повномасштабних боїв не було Українська правда. 18.05.2014.
  174. Бойовики біля Слов'янська атакували базовий табір сил АТО, є поранені УНН. 18.05.2014.
  175. Ніч у Слов'янську минула без втрат — Аваков Українська правда. 18.05.2014.
  176. У суботу під Слов'янськом один військовий загинув, двоє поранені, — Нацгвардія // «ZIK», 25 травня 2014
    Непоправна втрата // «Національна гвардія України», 25 травня 2014
    В останній путь провели героя // «Національна гвардія України», 28 травня 2014
    На Київщині попрощалися із загиблим бійцем Нацгвардії // ТСН, 27 травня 2014
  177. Під Слов'янськом убили італійського журналіста і його перекладача, — ЗМІ ТВі. 24.05.2014.
  178. Після артилерійського обстрілу біля Слов'янська зайнялася лікарня (фото) ТВі. 24.05.2014.
  179. Слов'янськ залишився без води Українська правда. 04.06.2014.
  180. Мешканці п'яти великих міст Донбасу залишились без води ТСН.ua. 04.06.2014.
  181. Під Слов'янськом сепаратисти обстріляли блокпости українських силовиків // МВС України, 6 червня 2014
    Стало відоме прізвище спецпризначенця з Прикарпаття, який загинув у Слов'янську // «Коломия», 6 червня 2014
  182. Не пришедший с войны // «Пульс», 17 червня 2014(рос.)
    Похорон Антона Ігнатченко // Телерадіокомпанія «Рудана», 17 червня 2014
  183. Прощання з військовослужбовцем 95-ї окремої аеромобільної бригади Олександром Михайловичем Голяченком
  184. Завтра на Черняхівщині поховають десантника Олександра Голяченка, який помер після поранення в ході АТО
  185. Штурми в Артемівську, під Краматорськом і Слов'янськом — 4 військових загинули // «Українська правда», 27 червня 2014
    Бій за блокпост біля Слов'янська тривав кілька годин, військовим довелося відступити // Національна гвардія України, 27 червня 2014
  186. В бою під Слов'янськом загинув бориславець // Офіційний сайт Бориславської міської ради, 27 червня 2014
    Завтра з Майдану проводжатимуть в останній путь бійця 2-ї сотні самооборони Майдану // «Українські Національні Новини», 28 червня 2014
  187. Терористи знову стріляють під Слов'янськом. Є жертви // «Українська правда», 28 червня 2014
  188. Поховали ще одного буковинського вояка // «Від і До», 2 липня 2014
    Буковинець загинув під час мінометного обстрілу поблизу Слов'янська // «Чернівецький промінь», 2 липня 2014
  189. У Слов'янську захопили телевежу і крутять російські канали, УП
  190. Терористи під Слов'янськом знову обстріляли телевежу — поранені четверо силовиків, Телекритика
  191. У Слов'янську спецназ УДО зачистив терористів біля телевежі — журналіст Українська правда. 15.05.2014.
  192. Під Краматорськом зачистили замасковану базу терористів — Турчинов Українська правда. 15.05.2014.
  193. Терористи розстріляли з дитсадка блокпост силовиків — Міноборони // «Українська правда», 19 травня 2014
    В Славянске террористы обстреляли украинский блокпост, погиб житомирский десантник // «Журнал Житомира», 19 травня 2014 (рос.)
  194. Слов'янськ — вранішній бій біля гори Карачун // YouTube, Life-Maria Channel, 19 травня 2014
  195. На Карачуні під Слов'янськом обвалилася телевежа, УП
  196. Над міськрадою Червоного Лиману — знову прапор України Українська правда. 05.06.2014.
  197. Бойовиків у Слов'янську відрізали від шляхів постачання (оновлено) LB.ua. 19.06.2014.
  198. У Красноармійську стрілянина: є загиблий і поранені ТВі. 11.05.2014.
  199. Как сепаратисты провоцировали бойню в Красноармейске (+видео) CRIME.in.UA. 11.05.2014. (рос.)
  200. Батальйон "Донбас" прорвався з засідки біля Карлівки, половина бійців - поранені. Дзеркало Тижня. 23 травня 2014. 
  201. Батальйон "Донбас" потрапив у засідку: бійці в оточенні, армія ігнорує прохання про допомогу. УНІАН. 23 травня 2014. 
  202. Ярош: "Правий сектор" допоміг "Донбасу" вирватися з оточення, ми втратили декілька бійців. УНІАН. 23 травня 2014. 
  203. "БЄС" ЗАЯВИВ КОМАНДИРУ "ДОНБАСУ", ЩО ВБИВ УСІХ ПОЛОНЕНИХ. Українська Правда. 23 травня 2014. 
  204. Комбат "Донбасса" рассказал новые подробности боя под Карловкой. ЛIГА.Новости. 26 травня 2014. 
  205. Стали відомі подробиці бою "Донбасу" з "Востоком" під Карлівкою. УНІАН. 26 травня 2014. 
  206. Кадыровцы вырезали серце у Алексея с батальона Донбасс. 2 фото. Видео // Спротив, 24 травня 2014(рос.)
  207. Львівщина попрощалась із загиблим на сході солдатом (фото) // «Львівські новини», 28 травня 2014
  208. Герої не вмирають // «Павлоград.dp.ua», 27 травня 2014
    Матеріальна допомога сім'ям загиблих // «Павлоград.dp.ua», 12 червня 2014
    Бійця 93-ї окремої механізованої бригади Андрія Абросімова нагороджено посмертно // «УНІАН», 2 липня 2014
  209. Запорожец Андрей Кравченко погиб в субботу — на следующий день после объявленного Президентом перемирия // «Независимое Бюро Новостей», 23 червня 2014 (рос.)
    В Запорожье прощаются с еще одним бойцом, погибшим при проведении АТО // «Комментарии», 23 червня 2014 (рос.)
    Запорожцы простились с погибшим на Донбассе солдатом // «Телекомпания МТМ», 23 червня 2014 (рос.)
  210. Расправа под Волновахой: бей слабых. УНІАН. 2014-05-23. Процитовано 2014-06-02. (рос.)
  211. http://www.pravda.com.ua/news/2014/05/23/7026293/
  212. Під час АТО у Маріуполі знищено близько 20 терористів, загинув один правоохоронець – Аваков. ТСН. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  213. На вулицях Маріуполя сепаратисти почали зводити барикади Тиждень.ua. 09.05.2014.
  214. В Мариуполе останавливают украинский БМП ВИДЕО Новости Донбасса. 09.05.2014. (рос.)
  215. В Маріуполі розпочався бій: 8 бойовиків знищені. Факти ICTV. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  216. У Маріуполі не ходить міський транспорт. «З метою безпеки» Українська правда. 09.05.2014.
  217. В Маріуполі біля управління міліції стрілянина, є поранені. Gazeta.ua. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  218. Маріупольська міськрада: водонапірну вежу не підривали, водопостачання відновлюють Тиждень.ua. 09.05.2014.
  219. Кривавий День Перемоги у Маріуполі. Перший національний. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  220. Силовики проводять АТО в Маріуполі: є загиблі. Deutsche Welle. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  221. Антитерористична операція у Маріуполі 9 травня (ХРОНІКА) Еспресо.tv. 09.05.2014.
  222. Світлана Павлова. Бої в Маріуполі Радіо Свобода. 09.05.2014.
  223. У центрі Маріуполя стрілянина, — пряма трансляція iPress.ua. 09.05.2014.
  224. Біля будівлі Маріупольської міліції лежить труп чоловіка із жовто-блакитною стрічкою Еспресо.tv. 09.05.2014.
  225. Донеччина 9 травня: бої, пожежі, розстріляний священик УПЦ (МП). Радіо Свобода. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  226. Терористи відрізали вуха та викололи очі вбитому командирові. ТСН. 10 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  227. У Маріуполі біля міліції точиться бій, є поранені, ввели бронетехніку Українська правда. 09.05.2014.
  228. Міноборони: блокпости навколо Маріуполя під контролем ЗСУ, 8 військових поранені Українська правда. 09.05.2014.
  229. У Маріуполі за день загинуло 7, поранено 39 — ДонОДА Українська правда. 09.05.2014.
  230. Аваков: Під час АТО в Маріуполі знищено 20 терористів Українська правда. 09.05.2014.
  231. Аваков: у Маріуполі знищено 20 терористів Радіо Свобода. 09.05.2014.
  232. Терористи відрізали вуха та викололи очі вбитому командирові ТСН.ua. 09.05.2014.
  233. Бойовики вбили начальника ДАІ Маріуполя Віктора Саєнка ТВі. 09.05.2014.
  234. Бій за Маріуполь: як це було. Корреспондент.net. 13 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014. 
  235. а б У Маріуполі - активна фаза АТО, зачистили центр дислокації терористів. Українська правда. 13 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014. 
  236. Мариуполь полностью очищен от террористов. Подробности. 13 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014. (рос.)
  237. После штурма Мариуполя СБУ хотело отпустить главного вербовщика террористов, - батальон "Азов". Новости Донбасса. 16 червня 2014. Процитовано 16 червня 2014. (рос.)
  238. Щодо обстрілу прикордонників у Маріуполі // Державна прикордонна служба України, 14 Червня 2014
    14 червня в Маріуполі прикордонники потрапили в засідку, ч. 1 // YouTube, 14 Червня 2014
    14 червня в Маріуполі прикордонники потрапили в засідку, ч. 2 // YouTube, 14 Червня 2014
    Вічна пам'ять загиблим героям-прикордонникам // Державна прикордонна служба України, 24 червня 2014
    Прощання на плацу Оршанця // «Прочерк», 17 червня 2014
  239. У Луганській області йдуть бої Нацгвардії й сепаратистів, є поранені і загиблий // «Українська правда», 22 травня 2014
    Після бою біля Лисичанська та Рубіжного 1 силовик загинув, 11 поранено // InfoResist, 23 травня 2014
    Стало відомо ім'я ще одного військового з Житомирської області, який загинув під Рубіжним // «Житомир.info», 23 травня 2014
  240. Причиной взрыва в Луганской ОГА могло стать попадание ракеты из ПЗРК террористов - ГПУ
  241. Спикер АТО: Луганскую ОГА взорвали изнутри
  242. Latest news from the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine (SMM), based on information received until 18:00 hrs, 2 June (Kyiv time)
  243. Миссия ОБСЕ в Украине считает, что Луганская ОГА была обстреляна ракетами из самолета
  244. Власти ЛНР: 8 мирных жителей Луганска погибли, 28 ранены при авиаударе
  245. Уночі на Луганщині вбито 15 українських силовиків, доля ще 13 невідома // Дзеркало тижня, 18 червня 2014
    Закарпатський солдат переповів, як вони потрапили в засідку на Сході // Інформаційно-діловий портал Mukachevo.net, 18 червня 2014
    Під луганським містечком загинуло троє закарпатців // Високий замок, 19 червня 2014
  246. Мешканці ще одного селища влаштували ЛНР голодний бунт
  247. Під Луганськом загинув журналіст телеканалу «Росія»
  248. Російський журналіст, який загинув під Луганськом, потрапив на територію України нелегально — Тимчук
  249. У Станиці Луганській піднято прапор України (ФОТОФАКТ)
  250. Весь екіпаж українського танка відмовився здаватися в полон і підірвав себе гранатами // Військова панорама, 20 червня 2014
    Волинські танкісти замість полону обрали смерть? // Волинські новини, 23 червня 2014
    Подробиці загибелі волинян, які підірвали себе у танку // Волинські новини, 26 червня 2014
  251. Бойовики активізувалися, обстрілюють сили АТО: 2 загиблих, 8 поранено // «Українська правда», 28 червня 2014
    Бойовики продовжують здійснювати напади на сили АТО // «InfoResist», 28 червня 2014
    На Сході загинуло 2-є військовослужбовців 128-ї гірсько-піхотної бригади з Закарпаття (ПРІЗВИЩА) // «Закарпаття онлайн», 29 червня 2014
  252. Татьяна Федоркова, Григорий Пырлик Вблизи Барвенково обстреляли блокпост. Пострадавших нет MediaPort. 22.05.2014. (рос.)
  253. У Харківській області скоєний напад на військовослужбовців // «Національна гвардія України», 29 травня 2014
    Неподалік Ізюму обстріляли колону українських силовиків // «Українська правда», 29 травня 2014
    На Харківщині загинув солдат Національної гвардії // «Національна гвардія України», 30 травня 2014
  254. Мирний план для Донбасу передбачає широкомасштабну амністію — Порошенко
  255. Оперативна інформація Інформаційно-аналітичного центру РНБОУ 18.06.2014 — 11.07.2014 Офіційний портал Ради національної безпеки і оборони України
  256. З початку АТО звільнено 17 населених пунктів — Парубій