Військова академія бронетанкових військ
| Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
|
| ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1932 | |||
| Абревіатура |
Военная академия бронетанковых войск | |||
| Ліквідовано |
1998 | |||
| Приналежність | Міністерство оборони СРСР→Міністерство оборони РФ | |||
| Сфера | вищий військовий навчальний заклад | |||
| Розташування |
Москва | |||
| Країна |
| |||
| Тип |
військова академія | |||
| Вебсторінка |
mechcorps.rkka.ru/files/spravochnik/vuz/vamm.htm | |||
Мапа
| ||||
![]() | ||||
Військова орденів Леніна і Жовтневої Революції, Червонопрапорна академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського — вищий військовий навчальний заклад СРСР, що готував командно-штабні та інженерні кадри для танкових військ у 1932–1998 роках. Розташовувалась в місті Москва.
13 травня 1932 року на підставі постанови Ради Праці і Оборони вийшов наказ Реввійськради СРСР (РВР СРСР) № 039 про створення на базі факультету механізації і моторизації Військово-технічної академії імені Ф. Е. Дзержинського та Московського автотракторного інституту імені М. В. Ломоносова Військової академії механізації і моторизації РСЧА.
В академії створили чотири факультети: командний, експлуатаційний, конструкторський та промисловий. Нарівні з основними факультетами при академії створили курси удосконалення командного складу автобронетанкових військ РСЧА, що не мали спеціальної освіти.
Формування академії розпочалось 13 травня 1932 року й завершилось 1 жовтня 1932 року.
У серпні 1933 року відбувся перший випуск слухачів, було випущено 16 командирів і військових інженерів. У лютому 1934 року відбувся другий випуск слухачів академії.
У 1933 році конструкторський факультет був об'єднаний з промисловим, що готував інженерів для виробництва автобронетанкової техніки.
У 1935 році командний факультет був перетворений на інженерно-командний з новим терміном навчання. Проте вже наступного 1936 року факультетові повернуто попередню назву й скорочено термін навчання до 4 років.
У 1936 році промисловий факультет був об'єднаний з експлуатаційним, на їх базі було створено інженерний факультет, який готував інженерів-механіків автобронетанкової спеціальності. Згодом був створений інженерний автотракторний факультет, що дозволило розділити профілі підготовки інженерів-механіків бронетанкової і автотракторної спеціальностей.
У грудні 1938 року був створений інженерний факультет по паливно-мастильним матеріалам (ПММ). Його першими слухачами стали студенти цивільних ВНЗ. Одночасно з ним відкривається й факультет заочного навчання з трьох відділень: командного, інженерно-танкового і інженерного по ПММ, який проіснував до лютого 1941 року.
При академії був створений і діяв військовий полігон, розташований біля Солнечногорська.
З початком німецько-радянської війни 26 червня 1941 року зі складу навчального полку та інших підрозділів академії сформували й відправили в діючу армію окремий танковий батальйон трьохротного складу під командуванням майора Р. С. Гольдіна. До жовтня 1941 року батальйон брав участь у боях на Північно-Західному фронті.
У липні 1941 року академія достроково випустила 358 слухачів, серед них 120 командирів, 98 інженерів-механіків з експлуатації та ремонту танків, 78 інженерів-механіків з автотракторної спеціальності та 62 інженери з ПММ.
Відповідно до наказу НКО СРСР від 13 жовтня 1941 року академія перейшла штати воєнного часу. Згідно з новим штатом, збільшувалася кількість слухачів на факультетах, одночасно скорочувались терміни навчання. При академії створили 3-місячні курси з підготовки викладачів для танкових училищ. Уже в жовтні 1941 року ці курси закінчили 233 командири запасу, які здобули раніше вищу освіту в цивільних технічних ВНЗ.
14 жовтня 1941 року Державний комітет оборони СРСР ухвалив рішення про евакуацію ВАММ до Узбецької РСР. Наприкінці жовтня перший ешелон з командуванням академії, професорсько-викладацьким складом, лаборантами і частиною обладнання прибув до Самарканда. Через брак відповідних будівель в Самарканді, академія розмістилась в Ташкенті. Для неї було виділено будівлі інституту механізації і іригації сільського господарства, інституту сільського господарства та педагогічного інституту.
Танкодром, збірний пункт пошкоджених машин та інші навчальні поля, а також навчальний полк розмістилися в районі Чирчика.
Наказом НКО СРСР № 0274 від 17 квітня 1943 року Військова ордена Леніна академія механізації і моторизації імені Й. В. Сталіна перейменована у Військову ордена Леніна академію бронетанкових і механізованих військ РСЧА імені Й. В. Сталіна.
На початку червня 1943 року відповідно до наказу НКО СРСР № 0275 від 17 квітня 1943 року розпочалось повернення академії до Москви.
Наказом міністра оборони СРСР № 0305 від 30 грудня 1961 року академія позбавлена імені Й. В. Сталіна та почала іменуватись «Військова ордена Леніна академія бронетанкових військ».
З 1967 року академія почала іменуватись «Військова ордена Леніна Червонопрапорна академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського».
У 1998 році академія була об'єднана з Військовою академією імені М. В. Фрунзе в єдину Загальновійськову академію Збройних Сил Російської Федерації. При цьому значна частина професорсько-викладацького складу академії бронетанкових військ залишилась без роботи[1].
Наказом РВР СРСР № 41 від 22 березня 1933 року академії присвоєне ім'я Й. В. Сталіна.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1941 року за видатні успіхи в підготовці кадрів для автобронетанкових військ і з нагоди 10-ї річниці з дня заснування, Академія нагороджена орденом Леніна.
Наказом міністра оборони СРСР № 160 від 16 червня 1967 року академії присвоєно ім'я маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського.
- 1932–1933 — Зонберг Жан Францевич;
- 1933–1936 — Германович Маркіян Якович, комкор;
- 1936–1939 — Лебедєв Іван Андріанович, дивінженер;
- 1939–1947 — Ковальов Григорій Миколайович, бригінженер, генерал-майор т/в, генерал-лейтенант т/в;
- 1947 — Вершинін Борис Георгійович, генерал-лейтенант т/в;
- 1948–1954 — Васильєв Іван Дмитрович, генерал-лейтенант т/в;
- 1954–1956 — Богданов Семен Ілліч, маршал бт/в;
- 1956–1958 — Голіков Пилип Іванович, генерал-полковник;
- 1958–1964 — Ротмістров Павло Олексійович, головний маршал бт/в;
- 1964 — Жданов Володимир Іванович, генерал-полковник т/в;
- 1964–1967 — Марков Петро Олексійович, генерал-полковник;
- 1967–1969 — Бабаджанян Амазасп Хачатурович, маршал бт/в;
- 1969–1987 — Лосик Олег Олександрович, генерал-полковник;
Див. також: Категорія:Начальники Військової академії бронетанкових військ імені Р. Я. Малиновського
- Колесников Семен Гаврилович — Герой Радянського Союзу;
- Левченко Ірина Миколаївна — Герой Радянського Союзу;
- Трошев Геннадій Миколайович — Герой Російської Федерації;
- Черняховський Іван Данилович — генерал армії, двічі Герой Радянського Союзу
-
Зразок 1950 року
-
Другий зразок
- ↑ «Независимое военное обозрение» [Архівовано 3 серпня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- Военная академия механизации и моторизации РККА [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
