Військова відмова

Військова відмова (англ. military refusal) — зумовлена певними причинами відмова країн-посередників у наданні військової допомоги тимчасово окупованій збройними силами країни-окупанта державі, що є жертвою окупації, та/або ігнорування можливості започаткування програми ленд-лізу відносно пришвидшення процесу ліквідації агресорського режиму на тимчасово окупованій країною-агресором території, або відмова країни-посередника у підтримці воєнних дій проти окупованої держави.

В деяких випадках, військова відмова — реакція країн-посередників на вторгнення країни-агресора на територію іншої держави, що супроводжується введенням активних санкцій проти країни, що є послідовником незаконної агресії.

Програма ленд-лізу включає в себе такі основні поняття:

• постачання від країни-посередника боєприпасів, зброї, військової техніки та військових матеріалів, літаків, різноманітного медичного обладнання, ліків, продовольства, фінансової допомоги (за часів Другої світової війни — локомотивів, пороху, армійських чобіт, ґудзиків тощо) з метою допомоги збройним силам країни, що є жертвою вторгнення.
• за умовою програми, що була затверджена Франкліном Д. Рузвельтом 1941 року, відплата за постачання продукції відбувалася після перемоги держави, що була тимчасово окупована, і лише за техніку, працездатність якої залишилася незмінною, а також, одним із варіантів відплати було повернення недеструйованої, здатної до подальшої роботи, техніки.