Військовий літун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Військовий літун» — оповідання Валер'яна Підмогильного.

Історія створення[ред. | ред. код]

Вперше надруковано в журн. "Червоний шлях" (1924. - №1-2. - С.4-33). Попередня згадка про оповідання з'явилася в "Літературно-мистецькій хроніці" журанлу "Нова громада" 1923. - №9. - С.36. Історія публікації оповідання характерна тим, що це було певною мірою примирення редакції "Червоного шляху" з непокірним письменником. Адже за публікації в емігрантській періодиці журнал двічі (1923, №2 та №4-5) виступав з критичними заувагами на творчість В.Підмогильного. Письменник особисто та колективно з Г.Косинкою і Т.Осьмачкою спростовував ті звинувачення журналу "Червоний шлях". Друк оповідання супроводжувався коментарем від редакції, де назвали ситуацію з'ясованою і вичерпаною. Оповідання послужило назвою для нової збірки оповідань (1924), входило до видань "Проблема хліба" (1927, 1930). Рукопис не знайдено.

Фабула[ред. | ред. код]

Військовий літун Сергій Данченко приїздить у рідне місто в надії здобути спокій та гармонію. Тут живе його тітка з двоюрідною сестрою - все, що лишилось від родини. але надії не справджуються: тітка прагне помсти більшовикам, Галочка не відповідає на його почуття, мрії виявляються оманою. Розчарований життям, Сергій накладає на себе руки.

Художня своєрідність[ред. | ред. код]

Епіграфом до оповідання стали рядки з І.Франка.

Оповідання яскраво презентує стиль В.Підмогильного як нову якість української літератури.

Джерела[ред. | ред. код]

Мельник В. Примітки //Підмогильний В.П. Оповідання. Повість. Романи - К.: Наукова думка, 1991. - С.757