Військово-Морські Сили Збройних Сил України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Військово-Морські Сили Збройних Сил України
Emblem of the Ukrainian Navy.svg
Емблема Військово-Морських Сил Збройних Сил України
На службі 12.жовтня.1917 року — 21.листопада.1921 року,
відтворені 12.грудня.1991 року
Країна  Україна
Вид ЗСУ Збройні сили
Тип військово-морські сили
Роль ведення бойових дій на морі та підтримка сухопутних військ на узбережжі
Чисельність

11 000 (2016) особового складу[1]


1 фрегат
1 корвет
1 десантний корабель
1 тральщик
1 ракетний катер
1 десантний катер
6 артилерійських катерів

1 корвет (будується)
Штаб Flag of Odessa.svg Одеса
Штандарт блакитний, золотий         
Пам'ятні дати 29.квітня.1918 року
21.липня.1991 року
1-а неділя липня
14 жовтня
Війни Радянсько-українська війна 
Операція «Океанський щит» 
Російська збройна агресія проти України
Веб-сайт vms-ukraine.info
Командування
Командувач Штандарт КВМС ЗСУ.png віце-адмірал
Ігор Воронченко
Начальник штабу капітан I рангу
Роман Гладкий
Визначні
командувачі
Андрій Покровський, Михайло Остроградський, В'ячеслав Клочковський, Олександр Гадд, Володимир Савченко-Більський, Михайло Білинський, Святослав Шрамченко
Знаки розрізнення
Прапор та Гюйс Naval Ensign of Ukraine.svg
Flag of Ukraine.svg
Майвець Ukrainian Navy Pennant.svg
Кругляк морської авіації Roundel of Ukraine - Naval Aviation.svg
Нарукавний знак НЗ ВМС.svg
Авіація
Патрульні літаки Бе-12
Транспорт Ан-2, Ан-26
Універсальні
вертольоти
Ка-25, Ка-27ПЛ/ Ка-27ПС, Ка-29, Мі-8

Commons-logo.svg Військово-Морські Сили Збройних Сил України у Вікісховищі

Військо́во-Морські́ Си́ли Збро́йних Си́л Украї́ни  — вид Збройних Сил України, призначений для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угруповань ВМС противника у визначених військово-морських зонах[2] самостійно та у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, сприяння Сухопутним військам Збройних Сил України на приморському напрямку.

У складі ВМС ЗС України до російського вторгнення проходило службу 15470 осіб, на озброєнні перебувало 5 корветів, 1 фрегат, 3 тральщики, 2 десантні кораблі, 1 підводний човен, 26 допоміжних кораблів і 35 літаків.

Історія

Запорожці на «чайках» під головуванням гетьмана Петра Сагайдачного знищують турецький флот і захоплюють Кафу в 1616.

Історія українського флоту сягає часів Київської Русі. За тих днів руський княжий флот забезпечував торгову безпеку у Чорному і Азовському морях. Існували віддалені руські морські торгові і державні колонії Тмутараканського князівства, на Дунаї, Дону і Волзі.

Літописні джерела, серед яких «Повість минулих літ», розповідають про походи княжого флоту на Царгород, який на той час був столицею могутньої Візантійської імперії.

Українські козаки успішно воювали проти турків на Дніпрі і у Чорному морі, досягаючи Царгорода (Константинополь). Тодішній флот базувався на Січі. Його основу складали легкі плоскодонні човни — «Чайки». Висока маневреність та невеликі розміри дозволяли козацьким чайкам непомітно нападати на кораблі противника. Козаки могли тримати свій флот у річних плавнях і в найбільш неочікуваний момент завдати вирішального удару супротивнику. У складі Чорноморського козацького війська існувала та успішно діяла під час другої російсько-турецької війни Чорноморська козача флотилія.

За часів Української Народної Республіки російський імператорський Чорноморський флот перейшов під український прапор. За часів Української Держави весь Чорноморський флот увійшов до складу українських військово-морських сил.

Після провалу української національної революції та встановлення радянської влади над півднем України, 25 січня 1921 року голова РНК України Християн Раковський підписав постанову про підпорядкування всіх флотів та флотилій Чорного та Азовського морів більшовицькому військовому керівництву. Так почалася доба радянської історії українського флоту.

Під час Другої світової війни, Чорноморський флот СРСР вів активну боротьбу з сухопутними та морськими військами країн Осі, брав участь в обороні Севастополя.

Після відновлення Незалежності України

Кардинально новий етап у історії вітчизняного флоту розпочався після проголошення Акту про Державний суверенітет України (16 липня 1990 року) та Декларації про незалежність (24 серпня 1991 року) — тепер, коли Україна відновила свою державність, вона повинна була отримати і власний флот, оскільки зробила свій внесок у розбудову Військово-морських сил СРСР. На початок 1990-х проблема розподілу Чорноморського флоту СРСР, який опинився на території незалежної України постала досить гостро. Росія бажала отримати більшу частину кораблів та ресурсів флоту, а окрім того активно використовувала його у своїй шовіністичній політиці в Криму.

Двоякими були і настрої серед особового складу флоту: частина офіцерів не бажала перейти на службу під український прапор, інша — навпаки прагнула служити молодій Україні. Були і випадки радикальних дій з боку проукраїнських офіцерів та екіпажів бойових кораблів. Приклад тому — Повстання на сторожовому кораблі СКР-112, яке сталося 21 липня 1992 року. Тоді команда сторожового корабля СКР-112 вирішила підняти національний прапор України, що передбачало вихід корабля зі складу Чорноморського флоту. Такі дії, що прямо суперечили офіційній політиці Кремля, викликали неприховане обурення командування ЧФ Росії. З метою змусити екіпаж СКР-112 відмовитися від присяги на вірність українському народові, з російського боку був застосований прямий тиск із залученням сторожового корабля «Разітєльний», двох протичовнових літаків Бе-12 та інших кораблів і особового складу. Тільки злагоджені дії з боку проукраїнських військовиків та керівництва ВМС України унеможливили подальшу ескалації конфлікту.

У перші роки незалежності Україна та Росія використовували Чорноморський флот спільно, хоча вже на той час українська сторона почала вводити до складу свого флоту новозбудовані кораблі, закладені ще за часів СРСР. Таким став фрегат «Гетьман Сагайдачний», введений до складу флоту 2 квітня 1993 року. Остаточний розподіл Чорноморського флоту відбувся 28 травня 1997 року за двосторонньою угодою між Україною та Російською Федерацією.

Під час громадянської війни в Лівії десантний корабель «Костянтин Ольшанський» успішно евакуював із зони бойових дій 193 людини, серед яких 85 громадян України[3].

У вересні 2013 року український флот був залучений до боротьби з сомалійськими піратами, дії яких завдають значної шкоди мореплавству. Для цього до берегів Сомалі відправився флагман Українських ВМС фрегат «Гетьман Сагайдачний»[4]. Але через російську агресію у Криму, корабель був вимушений завчасно припинити похід та повернутися в Україну[5].

Кримська криза

Після революційних подій та усунення президента, у Криму розпочалися активні виступи проросійських сил. Для їх підтримки, 26 лютого російські війська починають вторгнення в Україну. Українські війська, дислоковані у Криму, не чинили збройного опору агресорам, обмежившись обороною місць дислокації та військової інфраструктури. У перші дні конфлікту українські кораблі, що стоять у Криму, не покинули півострів і були заблоковані на своїх базах. Також російські війська заблокували всі берегові об'єкти українських ВМС, серед них і штаб та сили берегової оборони[6]. У Севастополі для блокування українських кораблів росіяни використовували буксири, які виставлялися за декілька сотень метрів від причалів, що робило неможливим активне маневрування заблокованих кораблів у вузьких севастопольських бухтах[7]. Щоб заблокувати українські кораблі на озері Донузлав російські військові затопили чотири судна, включаючи списаний протичовновий корабель «Очаків»[6]. З моря український флот блокувала група російських кораблів на чолі з ракетним крейсером «Москва»[8].

Заблокованим кораблям та військовим частинам росіяни висунули ультиматум: здатися, або перейти на їхню сторону. Але жодна військова частина, жоден корабель не виконали ультиматуму, залишившись вірними українській присязі. Водночас, присягу зрадив новопризначений командувач українських ВМС контр-адмірал Денис Березовський, що 2 березня перейшов на бік агресора.[9] Терміново на його місце був призначений контр-адмірал Сергій Гайдук[10].

Ніхто з учасників конфлікту не застосовував зброю на ураження, але російські війська неодноразово намагалися захопити українські кораблі та військові об'єкти. При цьому в атаках часто брали участь бойовики з кримської самооборони та проросійські активісти. 2 березня російські військовики за допомогою бронетранспортера намагалися захопити склади зброї на території 191-го навчального загону ВМС. Під час атаки українські офіцери стали живим щитом перед бронетехнікою і не дали противнику заволодіти зброєю[11]. 4 березня відбулася спроба захопити корабля управління «Славутич». До нього підійшов буксир із озброєною спецгрупою на борту та намагався взяти корабель на абордаж, але екіпаж «Славутича» відбив атаку[12]. Найбільшим досягненням українських ВМС у цей період стала успішна евакуація літаків та вертольотів Морської авіаційної бригади із заблокованого аеродрому біля міста Саки[13]. 9 березня це летовище захопили російські війська за підтримки місцевих сепаратистів, ставши першим важливим об'єктом українських ВМС, який вдалося захопити агресорам[14].

Під час конфлікту на українських військовиків регулярно чинили моральний тиск: росіяни постійно висували ультиматуми, погрожуючи штурмом із застосуванням зброї, а сепаратисти погрожували кримінальними справами за надуманими звинуваченнями[15][16]. Коли такі методи не діяли, вони вдавалися до викрадень українських військовослужбовців та погроз їхнім сім'ям[17][18][19].

Після офіційної анексії Криму Росією 18 березня, агресори різко активізували свої дії. На той час територію півострова повністю контролювали російські війська, а продуктів харчування і питної води в заблокованих частинах вистачало тільки на 7-10 днів[20]. Крім того значно знизився моральний дух військовослужбовців.

19 березня бойовики кримської самооборони захопили штаб ВМС України, під час штурму командир українського флоту контр-адмірал С. Гайдук був викрадений та вивезений у невідомому напрямку[20]. У той же день опір припинили війська берегової оборони[20]. До 21 березня майже всі українські кораблі були захоплені або здалися добровільно, в строю залишилися тільки шість кораблів: один у Севастополі (корабель управління «Славутич») і п'ять на озері Донузлав (ВДК «Костянтин Ольшанський», СДК «Кіровоград», корвет «Вінниця», тральщики «Чернігів» і «Черкаси»)[21]. Того ж дня, 21 березня, українські кораблі на Донузлаві спробували вирватися із блокади, але невдало[22]. 22 березня російські війська захопили «Вінницю» і «Славутич», а «Чернігів» і «Кіровоград» — здалися самі[23][24][25]. 23 березня був захоплений 72-й центр інформаційно-психологічних операцій[26]. В ніч 24 березня окупанти штурмом захопили місце розташування 1-го батальйону морської піхоти у Феодосії, а 80 українських військовослужбовців, які чинили активний опір — узяли в полон[25]. Вечором того ж дня був захоплений «Костянтин Ольшанський». Також 24 березня російські війська двічі атакували тральщик «Черкаси», але команда корабля відбила атаки[25]. Тільки наступного дня, після двогодинного штурму із застосуванням спецпризначенців, вертольотів та швидкісних катерів агресори змогли захопити корабель[27].

Загалом у результаті кримських подій флот утратив 51 корабель, під українським прапором залишилися тільки 10 кораблів та допоміжних суден, включаючи флагман "Гетьман «Сагайдачний»[28][29]. Із військовослужбовців українських ВМС 1/3 залишилися служити України, ще третина звільнилася, а інші перейшли на сторону окупантів[30]. Також через російську агресію Україна втратила ключові військово-морські бази та розвинену інфраструктуру для базування флоту.

Росія спочатку планувала привласнити собі захоплені кораблі і включити частину із них до свого флоту[31][32]. Але Україні шляхом переговорів вдалося вмовити російську сторону повернути кораблі. І вже 11 квітня Україна отримала назад ракетний катер «Прилуки» і танкер «Фастів»[33]. Станом на 3 червня Росія повернула 35 кораблів, але в Криму залишаються ряд бойових кораблів включаючи «Костянтин Ольшанський», «Тернопіль», «Хмельницький», «Луцьк» і «Придніпров'я»[34].

15 квітня 2016 року указом Президента України Петра Порошенка Сергій Гайдук був звільнений з посади командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України.[35] Президент обґрунтував своє рішення позицією волонтерів та громадськості і системними недоліками у виконанні службових обов'язків, а також низьким авторитетом С. Гайдука серед службового складу[36].

Структура

Командування Військово-морських сил України (в/ч А0456 м.Одеса)

1-ша БрНК ВМСУ.png 1 бригада надводних кораблів А0937
Емб плавс вмс 1 (2016).png 1 дивізіон охорони та забезпечення А2951
Емб плавс вмс 1 (2016).png 28 окремий дивізіон аварійно-рятувальної служби А4414
5-та БрНК ВМСУ.png 5 бригада надводних кораблів А1430
Емб плавс вмс 1 (2016).png 8 дивізіон охорони та забезпечення А4288
А4424
10-та МАБр.png 10 окрема морська авіаційна бригада А1688 м.Миколаїв
36 ОБрМП.png 36 окрема бригада морської піхоти А2802
А2777
А1965
701 ОБМП
м.Миколаїв

м.Бердянськ
м.Маріуполь
137 ОБМП.png 137 окремий батальйон морської піхоти А3821 Одеська область
с.Дачне
32 РеАП.png 32 реактивний артилерійський полк А1325 с.Алтестове
Одеська область
406 ОАБр.png 406 окрема артилерійська бригада А2062 м.Миколаїв
  • Спеціальні підрозділи
Emblem of the Ukrainian Navy.svg 29 морський розвідувальний пункт А1430 Миколаївська область
м.Очаків
801ozbPdsz.png 801 окремий загін боротьби з підводними
диверсійними силами та засобами
А1420 м.Одеса
  • Тилові підрозділи
Емб військ зв 1 (2016).png 37 окремий полк зв'язку А1492 Одеська область
с-ще Радісне
Емб чп лог 1 (2016).png Центр оперативного (бойового) забезпечення А3835 м.Одеса
БО ВМС.png 84 арсенал мінно-торпедного озброєння А2637 Миколаївська область
м.Очаків
NU OMA emblem.svg Інститут військово-морських сил
Одеської національної морської академії
м.Одеса
NU OMA emblem.svg Відділення військової підготовки
Морехідного коледжу технічного флоту
Одеської НМА
м.Одеса
Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морський ліцей м.Одеса
Emblem of the Ukrainian Navy.svg 198 навчальний центр ВМС А3163 м.Миколаїв

Військово-морські зони ВМС ЗС України «Чорноморська» та «Азовська» (відповідно) включають акваторії вод територіального моря і внутрішні води України Чорного, а також внутрішні води України в Азовському морі та Керченській протоці[37], річки Дунай, Дністер, Дніпро, а також інші райони морів, які визначаються інтересами держави.

Пункти базування

Головне місце базування Військово-Морських Сил Збройних Сил України — Одеса.

Вербувальні центри

  • Одеський вербувальний центр[39]
  • Миколаївський вербувальний центр[40]

Роди сил Військово-Морських Сил України

Надводні сили

Фрегат ВМС України Гетьман Сагайдачний

Надводні сили ВМС призначені для пошуку та знищення корабельних угруповань і підводних човнів противника, захисту пунктів базування і морських комунікацій, постановки мінних та сіткових загороджень, порушення морських комунікацій противника, участі у вогневій підтримці Сухопутних військ на узбережжі, забезпечення висадки морських десантів, ведення розвідки та радіоелектронної боротьби, пошуку та рятування екіпажів літальних апаратів, надводних суден, підводних човнів, які зазнали аварії.

Вони у своєму складі мають: багатоцільові кораблі, ракетні катери, артилерійські, мінно-тральні, десантні кораблі, катери, кораблі спеціального призначення, морські та рейдові судна і катери забезпечення. Основним тактичним з'єднанням надводних сил є бригада.

Підводні сили

Підводні сили ВМС призначаються для пошуку і знищення підводних і надводних кораблів і суден противника, ведення розвідки, висадки диверсійних груп на узбережжя противника, виконання мінних постановок та вирішення інших завдань. Представлені єдиним підводним човном «Запоріжжя», який з 2014 захоплений Чорноморським флотом Росії.

Морська авіація

Морська авіація є тактичним з'єднанням, організаційно зведеним у морську авіаційну групу. Морська авіація має на озброєнні літаки та вертольоти наземного і корабельного базування і включає: протичовнову, транспортну та пошуково-рятувальну авіацію.

Берегові ракетно-артилерійські війська

Берегові ракетно-артилерійські війська (БРАВ) мають стаціонарні рухомі ракетні і артилерійські комплекси оперативно-тактичного та тактичного призначення. Головним завданням БРАВ є: ураження надводних кораблів, десантних загонів, конвоїв і суден противника. Основним тактичним з'єднанням берегових ракетно-артилерійських військ є бригада.

Морська піхота

БТР-80 під час висадки морської піхоти

Морська піхота України — передовий загін сил висадки, який призначений для дій у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також оборони пунктів базування ВМС, островів, ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об'єктів.

Днем створення морської піхоти сучасної України можна вважати 22 лютого 1992 року, коли в Севастополі 880-й Окремий батальйон під командуванням майора Віталія Рожманова склав присягу на вірність українському народові. Але підрозділ так і не перейшов під юрисдикцію України і був розформований командуванням Чорноморського флоту.

1 липня 1993 року, після створення Військово-морських Сил України, в Севастополі був сформований 1-й Окремий батальйон Морської піхоти, в який були зараховані кращі офіцери Чорноморського флоту, що виявили бажання служити своїй Батьківщині. 1 вересня 1993-го під Феодосією був сформований 41-й Окремий батальйон Морської піхоти, а 20 вересня, згідно з директивою начальника Генштабу ВС України, було сформовано управління 4-ої Окремої бригади МП ВМСУ. З 1995 по 2000 роки бригада входила до складу Національної гвардії. Після повернення до збройних сил, включена до складу військ берегової оборони. У 2003-04 роках морську піхоту скоротили до одного батальйону. У грудні 2013-го в Керчі був сформований ще один (501-й) батальйон морської піхоти.

Після захоплення Криму Росією у березні 2014 року, морські піхотинці були передислоковані в Миколаїв.

Склад військ берегової оборони

Підпорядковані окремі батальйони та інше
36 окрема бригада морської піхоти 1ofbmp.png
137 окремий батальйон морської піхоти
32 реактивний артилерійський полк
406 окрема артилерійська бригада

У результаті російської агресії Україна втратила усі пункти базування та озброєння військ берегової оборони, але згодом Росія погодилась повернути частину захопленого озброєння. Більша частина особового складу перейшла на сторону агресора, або звільнилася із збройних сил, а 450 військовослужбовців, які залишилися вірними українській присязі, були виведені із Криму.

Бойові кораблі та катери Військово-Морських Сил України

Бойові кораблі та катери, які перебувають під українським контролем станом на 6 грудня 2016 року:

Фото Бортовий № Назва Проект Спущений на воду Введений у склад ВМСУ
Українсько-американське навчання “Сі Бриз - 2016” (28075162974).jpg U130 «Гетьман Сагайдачний» Фрегати проекту 1135 29 березня 1992 2 квітня 1993
U206 Vinnitsya.jpg U206 «Вінниця» Корвети проекту 1124М 24 грудня 1976 19 січня 1996
Yuri Olefirenko (U401).jpg U401 «Юрій Олефіренко» Середні десантні кораблі проекту 773 31 грудня 1970 10 січня 1996
Pryluky (ship, 1980) 08.jpg U153 «Прилуки» Ракетні катери проекту 206МР 12 грудня 1980 10 січня 1996
Boat U170 Skadovsk 2012 G1.jpg U170 «Скадовськ» Артилерійські катери проекту 1400М 1990 15 квітня 1992
Артилерійський катер "Рівне" ВМСУ.jpg U172 «Рівне» Артилерійські катери проекту В-376 1972 1998
U173 АК-02.jpg U173 АК-02 Артилерійські катери проекту В-376 1972 1998
АК-03 ВМСУ.jpg U938 АК-03[41] Артилерійські катери проекту В-376 1972 1998
U-174.jpg U174 «Бердянськ» Артилерійські катери проекту 58155 «Гюрза-М» 11 листопада 2015 6 грудня 2016[42]
U-175.jpg U175 «Аккерман» Артилерійські катери проекту 58155 «Гюрза-М» 11 листопада 2015 6 грудня 2016[42]
U-763.jpg U763 «Сватове» Десантні катери проекту 1176 1979 15 квітня 1992
Генічеськ (рейдовий тральщик).jpg U360 «Генічеськ» Рейдові тральщики проекту 1258 10 липня 1985 1 серпня 1997

Прапори ВМС України

Історичні

Флотські прапори Запорізьких козаків

За часів Української Держави та УНР

Штандарт Головнокомандувача (Гетьмана) Прапор командувача флотом Прапор Гюйс Майвець
Штандарт гетьмана на морі.PNG Прапор Командуючого ЧФ.png Naval Ensign of Ukraine 1918 July.png Гюйс (варіант 22.03. 1918).png Ukrainian Navy Pennant.svg
Затверджено 17 вересня 1918 року. Затверджено 17 вересня 1918 року. Затверджено наказом Павла Скоропадського № 192/44 від 18 липня 1918 року. Продовжував використовуватися Директорією Пропонувався до затвердження варіант від 22 березня 1918 р. Ймовірно, затверджений не був. Затверджений від 17 вересня 1918 року.

Сучасні

Штандарт Головнокомандувача Збройними Силами Прапор командувача флотом Прапор Гюйс Майвець
Flag of Commander-in-chief of Ukraine.png Ukrainian Navy Commander's flag.svg Naval Ensign of Ukraine.svg Flag of Ukraine.svg Ukrainian Navy Pennant.svg
Морський прапор Президента України. Затверджено від 7 квітня 1997 р. Затверджено 19 січня 1999 року. Сучасний вигляд морського прапора було затверджено від 20 червня 2006 року. Як гюйс використовується Державний Прапор України. Використання затверджено від 1 серпня 1997 р. Використовується вимлел часів Гетьманату від 17 вересня 1918 року.

Марш ВМС України

Слова Леоніда Курявенка, музика Валерія Громцева[43]

Перший куплет:
Нашої державності оплот,
Кримського південного кордону —
Український Чорноморський флот
Забезпечить міцну оборону.
Синьо-жовтий прапор майорить,
Прийнята присяга Україні,
Будуть вірно моряки служить
Незалежній молодій країні.

Приспів:
Браття! Послужим Україні ми!
За Чорне море станемо грудьми!
За наш чудовий і чарівний Крим!
За Український прапор, що над ним!
(повторюється двічі)

Другий куплет:
Хай завжди на морі буде штиль.
А якщо проб'є сигнал тривоги —
Моряки підуть напроти хвиль
І піднімуть прапор Перемоги.
Бачить Бог, державності оплот,
Кримського південного кордону —
Український Чорноморський флот
Забезпечить міцну оборону.

Приспів:
(повторюється двічі)

Військові звання та відзнаки

Оскільки Україна не є країною-членом, кодування звань армій НАТО наведено для зіставлення

Для корабельного складу ВМС

Код НАТО OF-10 OF-9 OF-8 OF-7 OF-6 OF-5 OF-4 OF-3 OF-2 OF-1 OF(D) Student Officer
 Україна
(Ред.)
Без
відповідника
Ukraine Admiral shoulderboard.svg
OF-9 UN.png
Ukraine Vice Admiral shoulderboard.svg
OF-8 UN.png
Ukraine Counter Admiral shoulderboard.svg
OF-7 UN.png
Без
відповідника
UA-CPT1-NAV.jpg
OF-5 UN.png
UA-CPT2-NAV.jpg
OF-4 UN.png
UA-CPT3-NAV.jpg
OF-3 UN.png
UA-CLT-NAV.jpg
OF-2 UN.png
UA-SLT-NAV.jpg
OF-2 UN lt.png
UA-LT-NAV.jpg
OF-1 UN.png
UA-JLT-NAV.jpg
OF-1 UN lt.png
Без
відповідника
en: Request for creation and upload of a picture!
Адмірал Віце-
адмірал
Контр-
адмірал
Капітан
I рангу
Капітан
II рангу
Капітан
III рангу
Капітан-
лейтенант
Старший
лейтенант
Лейтенант Молодший
лейтенант
Курсант
Код НАТО OR-9 OR-8 OR-7 OR-6 OR-5 OR-4 OR-3 OR-2 OR-1
 Україна
(Ред.)
Starshyi michman ukraine-navy 07.gif Praporschik ukraine-army 06.gif Golov.korabel.starsh.ukraine-navy 05.gif Starshina Головний старшина st-UKR.png Starshina 1 ukraine-navy 04.gif Без
відповідника
Starshina 2 st-UKR.gif Без
відповідника
Starsh.matros ukraine-navy 02.gif Matros ukraine-navy 01.gif
Старший
мічман
Мічман Головний
корабельний старшина
Головний
старшина
Старшина
I статті
Старшина
II статті
Старший
матрос
Матрос

Знаки на головні убори

Командувачі

Прапор командувача флотом

Див. також

Примітки

  1. Чисельність штабу ВМС не повинна перевищувати 300 осіб - Полторак
  2. Указ Президента України №39/2016 "Про затвердження військово-адміністративного поділу території України"
  3. «Костянтин Ольшанський» евакуював із Лівії 85 українців." ua.comments.ua, 05/04/2011.
  4. «Фрегат „Гетман Сагайдачный“ отправили на борьбу с пиратами (видео).» Сегодня.ua, 24 Сентября 2013.
  5. «Фрегат „Гетьман Сагайдачный“ возвращается в Черное море.» Ліга. Новости. 04.03.2014.
  6. а б «Вторжение России в Украину: хроника за 26 февраля — 13 марта.» Ліга. Новости.
  7. «Судна ЧФ Росії заблокували кораблі ВМС України в бухті Севастополя.» nbnews.com.ua, 03.03.2014.
  8. «Ракетный крейсер „Москва“ взял курс на Украину.» Ліга. Новости, 09.03.2014.
  9. «Березовський був відсторонений ще вранці — за наказ не чинити опору військам РФ і скласти зброю.» www.pravda.com.ua, 2 березня 2014.
  10. «Контр-адмірал Березовський Д. В. відсторонений від виконання обов'язків командувача Військово-Морських Сил Збройних сил України.» Офіційний веб-сайт МО України, 02.03.2014.
  11. «Повідомлення про „вихід кораблів Чорноморського флоту України“ з Севастополя — дезінформація іноземних спецслужб.» Офіційний веб-сайт МО України, 02.03.2014.
  12. «В Крыму экипаж корабля „Славутич“ отразил атаку вооруженных людей.» Ліга. Новости, 04.03.2014.
  13. «Крымские военные переправили на материк 4 вертолета и 3 самолета.» Ліга. Новости, 05.03.2014.
  14. «Аэродром в Саках захвачен российскими военными.» Ліга. Новости, 09.03.2014.
  15. «В Инкермане военные РФ с гранатометами грозят штурмовать склады.» Ліга. Новости, 11.03.2014.
  16. «Нелегітимний прем'єр Криму погрожує кримінальними справами українським військовим.» УНІАН, 02.03.2014.
  17. «Похищенный комбат ВМСУ перешел на сторону крымских сепаратистов.» Ліга. Новости, 10.03.2014.
  18. «Російські вояки залякують дітей українських військовослужбовців у Криму та грабують військові частини.» unn.com.ua, 13 березня 2014.
  19. «Російські окупанти оголосили „війну“ сім'ям українських військових.» Укріфнорм, 06.03.2014.
  20. а б в «Вторжение России в Украину: хроника за 14-20 марта.» Ліга. Новости.
  21. «Под украинским флагом в Крыму остаются пять кораблей.» Ліга. Новости, 21.03.2014.
  22. «Украинские корабли пытаются вырваться из Донузлава.» Ліга. Новости, 21.03.2014.
  23. В Крыму российские военные штурмом захватили корвет «Винница» ru.tsn.ua, 22 марта 2014.
  24. «У Криму російські штурмовики захопили корабель „Славутич“.» УНІАН, 22.03.2014.
  25. а б в «Вторжение России в Украину: хроника за 21-27 марта.» Ліга. Новости
  26. У «Криму росіяни заблокували один із останніх осередків опору ВМС України.» ТВі, 23 березня 2014.
  27. «Захвачен тральщик „Черкассы“ — последний украинский корабль в Крыму.» www.sobytiya.info, 25 марта 2014.
  28. «На утро 26 марта российскими войсками был захвачен 51 корабль украинских ВМС.» Facenews, 26 марта 2014.
  29. «Які українські кораблі були захоплені російським спецназом: повний список.» Finance.ua, 26.03.2014.
  30. «30 % військових Криму повертаються на материкову Україну, стільки ж звільняються.» www.radiosvoboda.org, 29.03.2014
  31. «Росія хоче привласнити 20 кораблів ВМС України.» Lb.ua, 19 березня 2014.
  32. Более 30 кораблей ВМСУ войдут в состав ЧФ после техосвидетельствования
  33. «Россия начинает возвращать корабли ВМС: Из Севастополя вышли ракетный катер „Прилуки“ и танкер „Фастов“.» censor.net.ua, 11.04.2014.
  34. «Три корабля украинских военно-морских сил Украины вышли из Крыма.» ru.tsn.ua, 4.06.2014.
  35. Порошенко звільнив Гайдука з посади командувача ВМС. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2016-12-13. 
  36. Порошенко пояснив, чому звільнив Гайдука // Українська Правда, 16 квітня 2016
  37. Указ Президента України від 5 лютого 2016 року № 39 «Про затвердження військово-адміністративного поділу території України»
  38. Азовській військово-морській базі незабаром бути!. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 23 серпня 2016. Процитовано 16 січня 2017. 
  39. В Одесі відкрили вербувальний центр Військово-Морських Сил Збройних Сил України. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 1 серпня 2016. Процитовано 16 січня 2017. 
  40. У Миколаєві відкрили вербувальний центр Військово-Морських Сил Збройних Сил України. http://www.kmu.gov.ua/. Кабінет Міністрів України. 26 серпня 2016. Процитовано 16 січня 2017. 
  41. Шаланды, полные шрапнели | Еженедельник «Военно-промышленный курьер». vpk-news.ru. Процитовано 2016-12-11. 
  42. а б України., Прес-центр Командування ВМС ЗС. Малі броньовані артилерійські катери“Аккерман” і “Бердянськ” включені до складу українських ВМС. Процитовано 2016-12-11. 
  43. Бойовий марш ВМСУ у виконанні Олександра Іванова
  44. Приказ №109 от 25 мая 1993 года
  45. Наказ №150 від 12 червня 1995 року
  46. Командувачі Військово-Морських Сил Збройних Сил України за час їх існування. Офіційний веб-сайт міністерства оборони Україны

Посилання