Військово-повітряні сили Естонії (1918—1940)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Військово-повітряні Сили Естонії
Esti ohuvagi crest.svg
Емблема ВПС Естонії
На службі 1918—1940
Країна Естонія Естонія
Вид Повітряні сили
Тип Збройні сили Естонії
У складі Міністерство оборони Естонії
Штандарт блакитний
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Війна за незалежність Естонії
Авіація
Ударні літаки Potez 25
Бомбард. Short Type 184
White and Tompson NT.2
Friedrichshafen F 41
De Havilland DH-9
Halberstadt C V
Potez 25
Винищувачі Sopwith Camel F-1
SPAD S.VIІ
Gourdou-Leseurre GL-2
Bristol Bulldog
Розвідники RAF B.E.2c
Hawker Hart
Henschel Hs 126
PN-3
PTO-4
Навчальні літаки Avro 504
Avro Tutor Type 621
PON-1
Miles M.14 Magister
PTO-4

Військово-повітряні сили Естонії — один з трьох родів військ в Збройних силах Естонії, що існував у період 19181940 років.

Історія[ред. | ред. код]

Період війни за незалежність[ред. | ред. код]

Основою для створення Збройних сил Естонії стали деякі частини, що були сформовані в ході Першої світової війни. За розпорядженням Тимчасового уряду Естонії у квітні 1917 року почалося створення перших естонських підрозділів національної армії. У листопаді 1918 року був сформований льотний загін, у грудні перетворений в роту, а в березні 1919 року — в авіаційний загін. Парк авіації складався з літаків, що залишилися від російської армії, Північно-Західної (білогвардійської) армії Юденича, наданих Фінляндією та Великою Британією, а також захоплених трофеями. До кінця 1919 року Військово-Повітряні Сили Естонії налічували до 40 літаків[1].

Штандарт ВПС Естонії

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

У 1921 році військово-повітряні сили, що стали окремим родом військ, сформували авіаційний полк, що базувався в Таллінні і підпорядковувався, при цьому, Штабу внутрішніх військ. Наступне розширення естонських військово-повітряних сил припав на 1930 рік. Талліннський авіаполк був розгорнутий в окремі дивізіони[2].

Перед анексією[ред. | ред. код]

2 березня 1939 уряд Естонії уклав з англійською фірмою «Wikkers Supermarme» контракт на поставку дванадцяти літаків «Спитфайр» на суму 151 255 фунтів стерлінгів. Перші два літаки повинні були бути передані до 31 серпня того ж року, наступні два — до 29 лютого 1940 року і ще вісім — до 30 червня 1940 року.

Вже 11 липня 1939 року до відправлення в Естонію були готові «Спітфайри» Mk. I L1046 і L1037. Однак через загальну нестабільність ситуації, що склалася в Європі до кінця літа, англійський уряд спочатку призупинив виконання контракту, а потім 13 вересня 1939 року розірвав його і реквізував обидва «Спитфайра», які призначалися Естонії.

Останні роки існування[ред. | ред. код]

На 1940 рік, у зв'язку з закупівлею нової техніки планувалося провести переформування Збройних сил (і авіації, в тому числі). Однак, у зв'язку з анексією Естонії СРСР плани не були втілені в життя. На період зовнішньої експансії СРСР ВПС Естонської республіки налічували 42 літаки[3].

Штатна організація з 1930 року[ред. | ред. код]

Після реформ і реорганізацій 1930 року ВПС Естонії складалися з наступних частин:

  • авіаційна база
  • льотна школа
  • окремий дивізіон Таллінн
  • окремий дивізіон Раквере
  • окремий дивізіон Тарту
  • Управління ППО, якому підпорядковувалися Авіація і Артилерійська група ППО (сформована в ході тих же перетворень 1930).

Морська авіація[ред. | ред. код]

У 1932 році був створений Загін морської авіації, для виконання розвідувальних польотів над територіальними водами Естонії у Балтійському морі. Дана штатна одиниця була розформована у 1939 році в зв'язку з недостатністю авіаційного парку.

Озброєння[ред. | ред. код]

Іноземна техніка[ред. | ред. код]

На озброєнні ВПС Естонії до 1935 року не було власної техніки. Всі зразки авіапарку були або трофейними або придбаними у міжвоєнний період для посилення обороноздатності держави.

Позначення на авіатехніці

Так, ВПС Естонії у своєму складі мали:

  • 5 розвідувальних літаків Hawker Hart (Велика Британія)
  • 7 розвідувальних літаків Henschel Hs 126 (Німеччина)
  • британські літаки Avro 504, Short Type 184, RAF B.E.2c, White and Tompson NT.2, Sopwith Camel F-1, De Havilland DH-9, Halberstadt C V, Armstrong Whitworth Siskin Mk.III, Bristol Bulldog, Avro Tutor Type 621
  • німецькі літальні апарати Friedrichshafen F 41, DFW C V
  • французькі літаки SPAD S.VII та Gourdou-Leseurre GL-2, Potez 25
  • чехословацький літак Letov S-328[4]

Власна авіатехніка[ред. | ред. код]

З 1935 року у ВПС Естонії почали надходити зразки розробленої в країні власної авіатехніки. Так, станом на 1939 рік на озброєнні ВПС країни знаходилося 7 літальних апаратів власного виробництва. Серед них:

Літак РТО-4А
  • 4 PON-1 (1935 рік випуску)
  • 2 PTO-4 (1938 рік випуску)[5]
Навчальний літак PTO-4
  • 1 Post & Neudorf PN-3 (1939 рік випуску)[6]

Льотна школа ВПС Естонії[ред. | ред. код]

1 вересня 1919 року була заснована національна Льотна школа. Її перші випускники (17 осіб) поповнили лави ВПС у 1921 році. В цілому, з 1919 по 1940 роки льотну школу пройшли 457 осіб. З них: 177 пілотів, 37 спостерігачів, 235 механіки авіації і 8 зброярів[3].

У складі РСЧА та Вермахту[ред. | ред. код]

ВПС Естонії частково увійшли в РСЧА під назвою 22-й корпусного авіазагону, а ще частина була відтворена вже 1941 року як Спеціальна ескадрилья Бушманна у складі Люфтваффе[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Авиация Гражданской войны. Eesti Õhuvägi в эстонской войне за независимость
  2. Эстония. Энциклопедический справочник. — Издательство Эстонской энциклопедии. Таллин. 2008.
  3. а б В. Морозов. Авиация Эстонии /Наши соседи/ Зефиров М. В. Асы Второй мировой войны: Союзники Люфтваффе: Эстония. Латвия. Финляндия. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2003
  4. Aviadejavu
  5. Історія авіації
  6. Андрей Крумкач. Ближний фронтовой разведчик/тренировочный самолёт Post & Neudorf PN-3
  7. Зефиров М. В. Асы Второй мировой войны: Союзники Люфтваффе: Эстония. Латвия. Финляндия. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2003.

Література[ред. | ред. код]

  • Андрей Крумкач. Ближний фронтовой разведчик \ тренировочный самолёт Post & Neudorf PN-3
  • Airwar.valka.cz. Muzeum. AirWar — Aviotehase PN-3
  • Эстония. Энциклопедический справочник. — Издательство Эстонской энциклопедии. Таллин. 2008.
  • Aleks Kivinuk. Eesti sõjalised. Autasud ja rinnamärgid 1918—1940. — Tallinn: 2005.
  • Авиация Гражданской войны. Eesti Õhuvägi в эстонской войне за независимость
  • В. Морозов. Авиация Эстонии /Наши соседи/ Зефиров М. В. Асы Второй мировой войны: Союзники Люфтваффе: Эстония. Латвия. Финляндия. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2003.