Військо Речі Посполитої
| Військо Речі Посполитої | |
|---|---|
| пол. Wojsko Rzeczypospolitej | |
 прапор кавалерії Речі Посполитої | |
| На службі | 1569—1795 |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Війни/битви |
польсько-турецькі, польсько-шведські, російсько-польські, молдавсько-польські, польсько-козацькі, Велика Північна війна |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Станіслав Жолкевський, Ян-Кароль Ходкевич, Станіслав Конецпольський, Стефан Чарнецький, Ян Собеський, Юзеф Понятовський |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Військо Речі Посполитої — Збройні Сили Речі Посполитої, що складалися з двох армій: Королівства Польського та Великого князівства Литовського, які об'єдналися у конфедерацію у 1569 році після укладання Люблінської унії. Командирами армії були гетьмани (коронний чи Великі гетьман литовський). Збройні сили Республіки складалися з сухопутних і морських військ. Основну частину складали саме сухопутні війська. Військово-морські сили Речі Посполитої ніколи не відігравали важливої ролі у військовій структурі країни і не припиняли своє існування в середині XVII століття[прояснити].
Чисельність[ред. | ред. код]
- у 1626 р.: 16 піхотних хоругв — 2380 осіб; 20 гармат, у тому числі 7 важких, 2 середні та 11 легких. Гусарів: 18 хоругв — 2930 вершників. Козаків: 28 хоругв — 3450 вершників.
- у 1633 р.: 5990 вершників, 10600 піхотинців.
- у 1659 р.: від 54 000 до 60 000
- у 1696 р.: 23 914[1]
- у 1699 р.: 18 250[2]
- у 1700 р.: 17 570[3]
- у 1702 р.: 18 140[2]
- у 1717 р.: 24 200. Німий сейм 1717 р. заявив, що чисельність армії Речі Посполитої повинна становити 24 200 (18 000 від Польщі та 6 200 від Литви). Армії сусідів Речі Посполитої були до 12 разів більшими: Імператорська російська армія налічувала 300 000; Пруська армія та Імперська Австрійська армія[ru] — 150 000[4], що зросли до 200 000[5].
- у 1775 р.: цільове число Постійної Ради в 30000 вояків не було досягнуто[6]
- у 1791 р.: Були спроби провести військову реформу з прийняттям Конституції 3 травня 1791 р., де зазначалося, що армія повинна налічувати до 100 000 вояків[7]
- у 1792 р.: 65 000 (22 травня 1792 р. — 25 654 кавалерії та 72 910 піхотинців[8])
- у 1794 р.: 14 000
Після поразки Речі Посполитої у війні з Росією та скасування Конституції армія Речі Посполитої була скорочена приблизно до 36 000 вояків. А у 1794 р. Росія вимагала подальшого скорочення армії Речі Посполитої до 15000 воїнів. Цей російський план призвів до остаточного конфлікту армії Речі Посполитої з Росією, повстання Тадеуша Костюшка[9].
Типи підрозділів[ред. | ред. код]
- Кварцяне військо — регулярні підрозділи оплачувані з «кварти», тобто податку, що отримувався з королівщини. Створена у другій половині XVI століття від поточної оборони. Їх відділи мали від 2 до 6 тисяч вояків. Вони складалися з кінноти, піхоти та артилерії.
- Військо суплементове — формувалось під час війни.
- Військо компутове — регулярні війська, створені в 1652 р..
- Королівська гвардія — підрозділ короля, основною метою якого було забезпечення безпеки правителя та його родини.
- Посполите рушення — загони шляхти сформовані під час війни як підтримка регулярних військ.
- Військо приватне, військо ординацьке — підрозділи підтримувані магнатами (чисельність від декількох сотень до кількох тисяч вояків).
- Найманці — складалися переважно з іноземців, у Речі Посполитій їх застосовували рідко.
- Повітове військо — підрозділи територіальної оборони, зараховані та сплачені за рішенням сеймиків; метою яких була боротьба з місцевими загрозами у повітах (банди злочинців, набіги татарів); вони іноді брали участь у війнах з державною армією.
- Міські війська — піхота та артилерія, призначені муніципальним урядом для захисту міста.
- Реєстрове козацтво — відділи складені запорозькими козаками й зареєстровані на службі.
Військові формування[ред. | ред. код]
- Кіннота:
- Крилаті гусари — ауторамент державний
- Панцирні козаки — ауторамент державний
- Петигорці — ауторамент державний
- Легка кавалерія — ауторамент державний
- Козацька кіннота — ауторамент державний
- Татарська кавалерія — ауторамент державний
- Волоська кіннота — ауторамент державний
- Лісовчики — наймити
- Рейтари — ауторамент іноземний
- Аркебузерія — ауторамент іноземний
- Піхота:
- Ланова — ауторамент державний
- Вибранецька — ауторамент державний
- Димова — ауторамент державний
- Угорська піхота — польсько-угорська піхота, ауторамент державний
- Німецька піхота — ауторамент іноземний
- Драгуни — ауторамент іноземний
- Запорозькі козаки
- Реєстрове козацтво
- Гармаші (артилерія)
- Польський флот — невеликий.
Керівництво[ред. | ред. код]
Військом Речі Посполитої командували два гетьмани великі (коронний і литовський), та два польні. Керували вони двома арміями: Коронною й Литовською. Які об'єднувалися у час небезпеки.
- Великий гетьман коронний
- Великий гетьман Литовський
- Польний гетьман литовський
- Польний гетьман коронний
Галерея[ред. | ред. код]
Уніформа литовсько-польської армії у 1569-1795 роках
1576-1586
1588-1632
1633-1668
1674-1696
1697-1795
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ (пол.) Wimmer J., «Materiały do zagadnienia liczebności i organizacji armii koronnej w latach 1690—1696» // Studia i Materiały do Historii Wojskowości. Tom 9, Cz. 1. Warszawa, 1963.
- ↑ а б (пол.) Wimmer J., Wojsko Rzeczypospolitej w dobie wojny północnej 1700—1717. Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1956.
- ↑ (пол.) Wimmer J., «Wojsko Polskie w przededniu Wojni Polnocnej (1699—1702)» // Studia i Materiały do Historii Wojskowości. T. 1. Warszawa, 1954. — S.339–392.
- ↑ (пол.) Bardach, Juliusz; Lesnodorski, Boguslaw; Pietrzak, Michal (1987). Historia panstwa i prawa polskiego. Warsawa: Paristwowe Wydawnictwo Naukowe. — S.231.
- ↑ (пол.) Bauer Krzysztof. Uchwalenie i obrona Konstytucji 3 Maja. — Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne, 1991. — С. 9. — ISBN 978-83-02-04615-5. Архівовано з джерела 19 грудня 2019.
- ↑ (пол.) Bardach, Juliusz; Lesnodorski, Boguslaw; Pietrzak, Michal (1987). Historia panstwa i prawa polskiego. Warsawa: Paristwowe Wydawnictwo Naukowe. — S.299.
- ↑ (пол.) Bardach, Juliusz; Lesnodorski, Boguslaw; Pietrzak, Michal (1987). Historia panstwa i prawa polskiego. Warsawa: Paristwowe Wydawnictwo Naukowe. — S.317.
- ↑ (пол.) Jadwiga Nadzieja (1988). Od Jakobina do księcia namiestnika. Wydawnictwo «Śląsk». — p.34. ISBN 978-83-216-0682-8.
- ↑ (пол.) Jadwiga Nadzieja (1988). Od Jakobina do księcia namiestnika. Wydawnictwo «Śląsk». — p.55. ISBN 978-83-216-0682-8.
Джерела[ред. | ред. код]
- (пол.) Bauer Krzysztof. Uchwalenie i obrona Konstytucji 3 Maja. — Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne, 1991. — ISBN 978-83-02-04615-5. Архівовано з джерела 19 грудня 2019
- (пол.) Leszek Podhorodecki. Stefan Czarniecki. — Książka i Wiedza, 1998. — ISBN 978-83-86170-36-4. Архівовано з джерела 24 червня 2020
- (пол.) Paweł Jasienica, «Rzeczpospolita Obojga Narodów. Srebrny Wiek», Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa, 1985. — ISBN 83-06-01093-0
- (пол.) Bronisław Gembarzewski, «Rodowody pułków polskich i oddziałów równorzędnych od r. 1717 do r. 1831 [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.]», Warszawa, Towarzystwo Wiedzy Wojskowej, 1925.
- (пол.) Urszula Augustyniak (2004). W służbie hetmana i Rzeczypospolitej. Klientela wojskowa Krzysztofa Radziwiłła. Warszawa: „Semper”. ISBN 83-89100-54-1. OCLC 830636209.
- (пол.) Konstanty Górski, «Wojna Rzeczypospolitej ze Szwecją od 1626 do 1629», «Biblioteka Warszawska», 1888.
- (пол.) Leszek Podhorodecki, «Chanat Krymski», ISBN 83-05-11618-2.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Військо Речі Посполитої