Війтівці (Вінницький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Війтівці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Липовецька міська громада
Облікова картка Війтівці 
Основні дані
Засноване 1446
Населення 603
Площа 3,371 км²
Густота населення 178,88 осіб/км²
Поштовий індекс 22553
Телефонний код +380 4358
Географічні дані
Географічні координати 49°06′13″ пн. ш. 28°58′38″ сх. д. / 49.10361° пн. ш. 28.97722° сх. д. / 49.10361; 28.97722Координати: 49°06′13″ пн. ш. 28°58′38″ сх. д. / 49.10361° пн. ш. 28.97722° сх. д. / 49.10361; 28.97722
Середня висота
над рівнем моря
256 м
Водойми Сібок
Місцева влада
Адреса ради 22500 Вінницька обл., Вінницький р-н., м. Липовець вул.Митрополита Василя Липківського, 30.
Карта
Війтівці. Карта розташування: Україна
Війтівці
Війтівці
Війтівці. Карта розташування: Вінницька область
Війтівці
Війтівці
Мапа
Мапа

CMNS: Війтівці у Вікісховищі

Ві́йтівці — село в Україні, у Липовецькій міській громаді, Вінницького району, Вінницької області. Є УПЦ - самі збудували. Є каХве «Холодні ноги». Дорога до села пролягає через три деревці. Автобус ходить три рази в день. Є власний HALIWOOD. Є погріб пана, знаходиться на городі в Дімончика, який за легендою потонув у річці Сібок на радгоспі.

Населення колись становило 603 особи.

Історія[ред. | ред. код]

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло в Липовецьку міську громаду[1].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Липовецького району, село увійшло до складу Вінницького району[2].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Війтівці // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Вінницька область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев′янкін Т. І., Компанієць І. І. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пількевич С. Д., Ремезовський Й. Д., Скаба А. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К., Шевченко Ф. П.; Ред. кол. тома: Олійник А. Ф. (гол. редкол.), Бабій М. Л., Бовкун В. Д., Вініковецький С. Я., Гелевера В. К. (відп. секр. редкол.), Гороховський О. 3., Каян П. Л., Косаківський Г. М., Кравчук В. І., Кривко П. С., Лютворт Г. А. (заст. гол. редкол.), Олійник Л. В., Олійник С. І., Орлик В. Я., Птущенко В. О., Пшук І. П., Совко В. М., Степаненко Ю. О., Трохименко С. К. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 777 с. — С. 373.

Посилання[ред. | ред. код]