Вікові та меморіальні дерева України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вікове дерево — це дерево, яке має біологічну, культурну або естетичну цінність зважаючи на його значний вік, а також розміри або стан[1] [2]). Всі вікові дерева являють величезний інтерес, адже кожне таке дерево є свідком минулого, що вижив, і є реліктом колишнього ландшафту.

Меморіальне дерево — дерево, назване на честь якої-небудь відомої історичної події або особи, що його відвідала (в реальності чи за легендою), у зв'язку з чим має історичну цінність і нерідко вшановується у місцевих жителів[1] [3] [4].

Вікові та меморіальні дерева в силу своїх історичних, біологічних, наукових, патріотичних, естетичних, символічних, духовних, внутрішніх цінностей можуть бути захищені державою, відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», і уважатися ботанічними пам'ятками природи [5].

Охорона вікових і меморіальних дерев в Україні[ред.ред. код]

Перша робота про вікові деревах на території України була опублікована в 1883 р. О. Накропіним[6]. У 1914 р. поміщиця Заньковецького повіту Полтавської губернії Токарська передала під охорону Полтавського земства старий дуб[1]. Хортицьке товариство охоронців природи займалося охороною вікових дубів у 1910-1914 рр. [1]. У 1910 р. польський ботанік М. Рациборський опублікував підсумки інвентаризації вікових дерев в Західній Україні[1]. Глава Греко-католицької церкви митрополит Андрей Шептицький 1937 р. видав заборону на рубку старих дерев біля церков[1]. У 1932 р. в Радянській Україні під охорону держави було взято 11 вікових дерев, а до 1935 р. на Західній Україні було взято під охорону 103 вікових і меморіальних дерева[1]. У 1960-х роках Українським товариством охорони природи було розгорнуто роботу з виявлення та охорони вікових дерев, опубліковано праці на цю тему[7] [4]. До початку 1960-х років було виявлено 1800 вікових дерев, з яких заповідано кілька десятків. На 1975 р. в Україні було заповідано 616 вікових дерев[1]. На даний момент в Україні заповідниками вважаються близько 2800 вікових і меморіальних дерев[1]. Найбільше заповідних дерев взято під охорону держави у Львівській [8], Тернопільській областях та у м. Києві[1].

Найстарішими деревами України уважаються 2000-річна олива (Крим, Нікітський ботанічний сад) і 2000-річний ялівець (Крим, мис Сарич під Севастополем) [1]. Крім цього в Україні росте 43 дерева, що мають вік близько 1000 років. Серед них 9 дубів (4 — у Черкаській області, 1 — у Рівненській, по 2 у Львівській і Закарпатській областях), а також 34 дерева, що мають вік близько 1000 років росте в Криму, серед них 14 — ялівців, 4 — фісташки, 1 — олива, 1 — самшит, 5 — суничників і 9 — тисів [1].

Історія[ред.ред. код]

Екологи України розпочали на початку 21 ст. пошуки ветеранів рослинного світу України[9]. Мета — дослідити стан справ в цій галузі. Цим займаються не тільки в Україні, а і в черзі західноєвропейських країн. В прадавній історії людства зафіксоване шанобливе ставлення до окремих рослин і особливо, до старих дерев. Вони віднайдені в Німеччині, Франції, в Сполучених Штатах тощо.

Екологи України на 2009 рік виявили близько ста п'ятдесяти (150) стародавніх дерев [10]. Зробили спробу паспортизації (наукового опису) ветеранів рослинного світу. Серед виявлених - шістнадцять старовинних дерев мають вік близько 1.000 років. Рослини зосереджені не тільки в теплому Криму. Так, вісім дубів-«тисячників» ще живі в Львівській, Рівненській, Закарпатській та Черкаській областях[11].

Але ветеранами є не тільки дуби. В місті Бучач росте 700-річна липа[12]. Так, в Криму ростуть дві фісташки (кевове дерево Histacia mutica), суничник дрібноплідний (Arbutus andrachne), три тиси, два ялівця, вік яких теж досяг 1000 років.

Кепське ставлення до ветеранів рослинного світу[ред.ред. код]

Екологи України виявили також вкрай кепське ставлення до стародавніх дерев і рослин. Воно йде традиційно від зниклого СРСР, де не переймались екологічними проблемами, не вкладали відповідних зусиль в природоохоронні галузі, зневажливо ставились як до цілих народів, так і до природних об'єктів, де мешкали ці народи. Чого вартий лише план зміни напрямку сибірських річок на південь — без прорахування віддалених наслідків такого насильницького втручання в природу. Була і залишається низькою культура ставлення до рослинного світу і серед народів України, роками примушених до виживання. Процес ганебного ставлення до ветеранів-рослин так і залишився не скерованим на покращення.

Ветерани рослинного світу України часто не заповідані, дерева десятиліттями не обстежувались і не лікувались, нічим не огороджена їх більшість. Не проводяться лікування стовбурів, не ставлять підпори під великі гілки, що загрожує їх пошкодженням і обвалом під час буревіїв. В реальному житті ветеранів рослинного світу України ніхто не охороняє і ніхто не захищає ні від природних лих, ні від агресії байдужих до всього людей. Високі дерева України негайно потребують обладнання блискавковідводами, як і високі архітектурні споруди. Але цього не зроблено для жодного з дерев-ветеранів. Серед шістнадцяти дерев-ветеранів під охорону поставлено лише три дерева (на 2009 р.), котрим пощастило зрости на територіях ботанічних садів.

Опіку над деревами-ветеранами України узяв на себе Київський еколого-культурний центр. Але всі дерева-ветерани розташовані далеко від Києва, що робить їхню охорону вкрай неефективною, як і лікування дерев-ветеранів, хоча на лікування цих пам'яток рослинного світу потрібно близько трьох тисяч гривень на кожне. І такі гроші є, бо їх виділяло Міністерство природи України[13].

Національні дерева України[ред.ред. код]

У грудні 2009 р. наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України було затверджено проведення конкурсу «Національне дерево України». Згідно з положенням про проведення конкурсу, будь-який громадянин України або організація могли номінувати дерево і брати участь у його обранні. Було визначено чотири номінації:

  • найстаріші дерева; в номінації брало участь 9 дерев віком від 300 (каштан Петра Могили в Києві) до 2000 років (маслина в Нікітському ботсаду);
  • меморіальні дерева — 10 дерев, пов'язаних з життям і діяльністю знаменитих людей;
  • історичні дерева — 8 дерев, пов'язаних з історичними подіями або є історичними символами;
  • Естетично цінні дерева — 8 дерев[1].

Конкурс проводився з лютого до 1 липня 2010 р. 6 липня за підсумками конкурсу вийшов наказ Мінприроди України про присвоєння звання 17 деревам[1] [14]. На презентації Національних дерев України, яка проходила в Київському зоопарку 13 липня 2010 р. були присутні понад 40 українських та зарубіжних журналістів, подія висвітлювалося 14 телеканалами. Після презентації було організовано екскурсію до єдиного дерева Києва, що отримало звання — дуба Грюневальда. 2 вересня 2010 р. відбулося перше урочисте нагородження Національного дерева України.

Список Національних дерев України[ред.ред. код]

Найстаріші дерева України[ред.ред. код]

Меморіальні дерева України[ред.ред. код]

Історичні дерева України[ред.ред. код]

Естетично цінні дерева України[ред.ред. код]

Охорона вікових дерев в інших країнах[ред.ред. код]

Одними з перших охороною вікових дерев стали займатися в Англії ще в XVII ст. [1]. Першу книгу про вікові дерева — дуби Нотінгема було опубліковано у Великій Британії ще в 1790 р. У Вікторіанську епоху одному з найстаріших дубів Англії — 1000-річному дубу Мейджора було надано лікувальну допомогу[1]. Інтерес до охорони вікових дерев у Великій Британії стимулюється різними телевізійними програмами — "Дерева в часі і просторі", "Зустрічі з чудовими деревами". В 2000 р. у Великій Британії затверджено список "50 великих британських дерев". В даний час у Великій Британії заповідано 22000 вікових дерев[1], в Польщі охороні підлягають 53 тис. вікових дерев[2], в Італії — 22 тис. дерев [1]. У США великим попитом користуються різні ілюстровані довідники, наприклад, "Природна історія дерев західного світу", деякі вікові дерева стають символами міст, де вони виростають. У Польщі перше лікування старого дерева було організовано в 1920 р. На лікування найстарішого дуба Польщі - дуба Бартека держава виділила в 2005 р. 100 тис. злотих, для підтримки дерева було встановлено 12 металевих підпорок, а також на його верхівці укріплений громовідвід[1]. Польські ентузіасти описали понад 1500 старих дерев Біловезької пущі, створили спеціальні сайти про них, на яких розмістили понад 8000 фотографій і 300 фільмів[1].

Лікування вікових дерев[ред.ред. код]

Міжнародний досвід захисту вікових дерев свідчить про те, що самих лише заходів із заповідання вікових дерев недостатньо. Багато старих дерев гине через удари блискавок, буревії, гнильні процеси в їхніх дуплах. Тому фахівці з охорони вікових дерев проводять комплекс лікувальних заходів — пломбують дупла (в Україні — церезитом), ставлять під великі важкі скелетні гілки підпірки, прив'язують їх канатами до стовбура, огороджують дерева і підживлюють їх за допомогою добрив[1].

Фотогалерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Шнайдер С.Л., Борейко В.Е., Стеценко Н.Ф. 500 выдающихся деревьев Украины. – К.: КЭКЦ, 2011. - 203 с.
  2. а б Kasprzak K. Ochrona pomnikow przyrody. - Poznan, 2005. - 132 s.
  3. Сумцов Н.Ф. Дубы Т.Г. Шевченко. - Харьков, 1911. - 4 с.
  4. а б Івченко С.І. Дерева-пам’ятники. – К.: Наук. думка, 1967. - 93 с.
  5. Закон України "Про природно-заповідний фонд України"
  6. Накропин О. Замечательные древние большие деревья в Крыму // Вестник садоводства, плодоводства и огородничества. 1883. - № 6. - С. 272-275.
  7. Лыпа А.Л. Достопримечательные деревья Крыма. - Симферополь, 1967. - 55 с.
  8. Стойко С., Шушняк В., Савка Г., Шубер П., Шляхта Я. Вікові дерева Львівщини. - Львів, 2006. - 97 с.
  9. газета «Ильичёвец» 26 сентября 2009 г.
  10. газета «Ильичёвец» 26 сентября 2009 г.
  11. газета «Ильичёвец»26 сентября 2009 г.
  12. газета «Ильичёвец» 26 сентября 2009 г.
  13. газета «Ильичёвец» 26 сентября 2009 г.
  14. а б Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про підведення підсумків Всеукраїнського конкурсу "Національне дерево України" http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2010/07/prikazminprirody274.PDF

Посилання[ред.ред. код]