Віктимологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Віктимоло́гія (від лат. victima — жертва і грец. logos — знання) — галузь у кримінологічній науці, що разом означає «вчення про жертву»). Віктимологія — наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.

У широкому значенні віктимологія вивчає як жертви злочинів, так і жертви певних соціальних та природних явищ (війн, стихійних лих тощо). Віктимологія ж у вузькому значенні — це кримінальна віктимологія, тобто галузь знань про жертву злочину та її роль у генезисі злочинної поведінки, а тому є частиною науки кримінології.

Вперше введена у книзі німецького вченого Г. Гентіга «Злочинець та його жертва» (1948 p.).

Предметом віктимології, а точніше кримінальної віктимології, є:
— жертви злочинів;
— відносини, що пов'язують злочинця та жертву;
— ситуації, які передують злочину.

Функції віктимології: — пізнавальна — полягає у вивченні особи потерпілого, станів віктимності та віктимізації з метою розробки відповідних заходів запобігання їм; — інформаційна — передбачає надання рекомендацій щодо розкриття та розслідування діянь, скоєних за наявності взаємозв'язку між злочинцем і жертвою; — прикладна — визначається тим, що її знання використовуються у правотворчій і правозастосовній діяльності, зокрема, при індивідуалізації відповідальності підсудних, зважаючи на поведінку потерпілих, а також для розробки науково обґрунтованих заходів віктимологічної профілактики злочинів.

Завданням віктимології є встановлення повнішої картини латентної злочинності через виявлення потерпілих від невідомих або прихованих злочинів, а також удосконалення механізмів компенсації шкоди потерпілому на справедливій основі.

Віктимологія вивчає жертву щодо її морально-психологічних і соціальних характеристик, які впливають на її вразливість, та ситуації, що передують злочинові, а також ситуації безпосереднього вчинення злочину. Це дає змогу отримати відповіді на запитання: як у таких ситуаціях у взаємодії з поведінкою злочинця криміногенно-провокаційно виявляється поведінка жертви.

У кримінологічних дослідженнях минулого головна увага приділялася поведінці злочинця, а потерпілий від злочину, переважно, фігурував як учасник кримінального процесу. Водночас, взаємозв'язок злочинця та потерпілого має важливе кримінологічне значення. Із метою об'єктивного дослідження механізму конкретного злочину необхідно вивчати не тільки злочинця, а й жертву злочину. Це зумовлюється тим, що приводом до злочинного посягання й умовою, що полегшує його вчинення, іноді може бути й поведінка потерпілого. Таку поведінку у кримінології називають віктимною, а розділ кримінології, що вивчає пов'язані з цим проблеми, — віктимологією.

Зарубіжні вчені розрізняють віктимологію в широкому та вузькому її значеннях. У широкому значенні віктимологія — це окрема наука, що вивчає як жертв злочинів, так і жертв певних соціальних і природних явищ (війн, стихійних лих тощо). Віктимологія ж у вузькому значенні (кримінальна віктимологія) — частина кримінології, тобто галузь знань про жертву злочину та її роль у генезі злочинної поведінки.

Джерела[ред.ред. код]

Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьев, О. Г. Кулик, П. П. Михайленко та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. — К: Юрінком Інтер, 2002. — 416 с.


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.