Вікторія (озеро)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вікторія.

Озеро Вікторія
Назва на честь:	Вікторія
Рибальський човен на озері Вікторія Рибальський човен на озері Вікторія
1°4′0″ пд. ш. 32°52′0″ сх. д.
Розташування
Країна	Танзанія,  Уганда і  Кенія
Геологічні дані
Тип	прісноводне
Частина від	Великі Африканські озера
Територіально	Велика рифтова долина
Розміри
Площа поверхні	59 947 км²
Висота	1135  м
Глибина середня	40,4  м
Глибина макс.	81  м
Довжина	337 км
Ширина	250 км
Берегова лінія	7142 км
Об'єм	2424 км³
Вода
Період оновлення	757 382 400 s
Басейн
↑ Водний басейн	Басейн Нілу
Власний басейн (категорія)	Q18120944?
Вливаються	Кагера
Витікають	Білий Ніл (відрізок, що має назву Вікторія-Ніл)
Площа басейну	169 858 км² км²
Країни басейну	Кенія  Уганда  Танзанія
Інше
Міста та поселення	Букоба (Танзанія), Мванза (Танзанія), Кісуму (Кенія), Кампала (Уганда), Ентеббе (Уганда)
Острови	понад 3000
Події	Уджамаа Шаблон:Озеро: Події значні
Geonames	148996
Вигляд озера з космосу Вигляд озера з космосу
Вікторія (озеро) (Африка)
Вікторія у Вікісховищі

Вікто́рія, Вікторія-Ньянза, Укереве (англ. Victoria, Victoria Nyanza), мовою луо Nam Lolwe, мовою луганда Nnalubaale — озеро в Східній Африці, розташоване в тектонічній западині між західною та східною гілками Східно-Африканського рифту. Озеро Вікторія є одним з Великих африканських озер.

Площа поверхні озера становить приблизно 59 947 км², тому Вікторія є найбільшим озером Африки за площею, найбільшим тропічним озером світу та другим за площею поверхні прісноводним озером у світі після озера Верхнього. За об'ємом озеро є одним із найбільших континентальних озер світу й містить близько 2424 км³ води.

Озеро займає відносно неглибоку западину: середня глибина становить близько 40 м, а максимальна — близько 81 м. Площа водозбірного басейну становить 169 858 км², а довжина берегової лінії — близько 7142 км при оцифруванні в масштабі 1:25 000; острови становлять близько 3,7% її загальної довжини.

Площа озера розділена між трьома країнами: Танзанія займає близько 49%, Уганда — 45%, а Кенія — 6%. В озері мешкає багато видів риб, які більше ніде не трапляються, особливо представники родини цихлових. Водночас інтродуковані види риб, зокрема нільський окунь, призвели до різкого скорочення чисельності багатьох ендемічних видів.

Озеро побачив і назвав на честь королеви Вікторії британський дослідник Джон Геннінг Спік у 1858 році.

Історія озера Вікторія

Загальні відомості

Перші письмові відомості про озеро, імовірно, походять від арабських торговців, які рухалися внутрішньоафриканськими шляхами у пошуках золота, слонової кістки та інших коштовностей, а також рабів.

Відома старовинна карта, датована 1154 роком, разом із коментарями її автора, мусульманського географа та картографа Мухаммада аль-Ідрісі, у праці «Книга Рожера», відображає уявлення середньовічних учених про велике озеро в районі верхів'їв Нілу.

Першим європейцем, який побачив озеро у 1858 році, був британський дослідник Джон Геннінг Спік, що досяг його південного берега під час подорожі з Річардом Френсісом Бертоном, досліджуючи центральну Африку та Великі африканські озера. Вважаючи, що він знайшов витоки Нілу, Спік назвав озеро на честь королеви Вікторії. Подальші дослідження, зокрема експедиція Генрі Мортона Стенлі, підтвердили зв'язок озера з системою Нілу.

Антропологічна і культурна історія озера Вікторія (літопис)

Береги озера Вікторія здавна були зоною контактів між народами різних мовних і культурних груп, зокрема народами нілотської та банту-мовної традицій. Озеро мало важливе значення для рибальства, місцевої торгівлі, комунікацій та формування політичних центрів у регіоні ще до початку європейських досліджень.

Географічний об'єкт — озеро Вікторія (топоніміка)

Загальні відомості

Площа озера — близько 59 947 км², довжина — близько 337 км, найбільша ширина — близько 250 км. Озеро має безліч островів, приймає води річки Кагера та віддає стік до Білого Нілу. Воно є судноплавним, а місцеві жителі традиційно займаються рибальством і водними перевезеннями.

Північна частина озера перетинається екватором. Попри порівняно невелику максимальну глибину, озеро має велику площу водного дзеркала й відіграє ключову роль у водному балансі регіону.

Озеро отримує значну частину води безпосередньо з опадів — за різними оцінками, від 50% до 80% від загального надходження води формується саме завдяки дощам над озером, а не лише через річковий стік.

В околицях озера проживають десятки мільйонів осіб, а басейн озера є одним із найгустіше заселених районів Східної Африки.

Походження топоніма «Вікторія»

Хоча озеро має кілька назв місцевими мовами (суах. Ukerewe; Luo Nam Lolwe; луг. Nnalubaale; руанд. Nyanza), воно було перейменоване на честь королеви Вікторії дослідником Джоном Геннінгом Спіком, першим британцем, який задокументував його у 1858 році під час експедиції з Річардом Френсісом Бертоном.

Походження озера

Озеро Вікторія є відносно молодим за геологічними мірками: у теперішньому вигляді воно сформувалося приблизно 400 000 років тому внаслідок тектонічних рухів і блокування давніших дренажних шляхів у районі Східно-Африканського рифту. Через невелику середню глибину, обмежений річковий приплив і велику площу поверхні воно виявилося дуже чутливим до кліматичних змін і коливань кількості опадів. Дослідження донних відкладів показали, що у своїй історії озеро повністю висихало щонайменше кілька разів; останній великий епізод висихання завершився приблизно 14 700 років тому.

Озеро лежить у межах складної тектонічної системи Східної Африки, де розломні процеси, вулканізм і вертикальні рухи земної кори вплинули на формування сучасного рельєфу регіону.

Геологія

Озеро Вікторія розташоване в мілкій тектонічній западині на стародавньому кристалічному фундаменті Африканської платформи. На відміну від деяких сусідніх глибоких рифтових озер, воно не займає вузької й глибокої рифтової улоговини, а лежить між східною та західною гілками рифтової системи.

Сейсмоактивність

Район озера Вікторія перебуває під впливом ширших тектонічних процесів Східно-Африканського рифту. Хоча безпосередньо озеро не належить до найактивніших сейсмічних зон континенту, сусідні рифтові області характеризуються підвищеною тектонічною активністю, що позначилося на формуванні басейну озера.

Клімат

Клімат озера Вікторія екваторіально-тропічний із двома сезонами дощів у році. Середня температура січня 22°C, а середня температура липня — +20°C. Середньорічна кількість опадів становить 1500-1600 мм. Перший сезон дощів триває з березня до травня, а другий — з жовтня до грудня. Вимірювання кількості опадів на узбережжі та на островах показали, що приблизно на 30 % більше опадів випадає в середині озера, ніж на його берегах. Характерною особливістю озера є сильні шторми, пов'язані з ураганними вітрами під час тропічних бур. Через загальні кліматичні зміни на планеті, а також інтенсивну вирубку лісів в Африці кількість і частота опадів стали скорочуватися. В останні роки в Кенії, Ефіопії, Сомалі, Еритреї та Джибуті проливні дощі стали дуже рідкісним явищем аж до повної їх відсутності. Це знижує рівень річок та скорочує площі озер, у тому числі озера Вікторія. За даними Організації Об'єднаних Націй, у зв'язку з сильною посухою в цих країнах залишається дуже обмежена кількість води. Через відсутність дощів пасовища теж значно скоротилися, що має вкрай негативний вплив на домашню худобу. Все це ставить під загрозу життя та здоров'я майже 110 мільйонів людей, які живуть у цій частині світу.

Середня кількість опадів за період 1956-1978 р. в міліметрах

Місто	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	Усього за рік
Джинджа	64	85	141	195	140	69	70	83	100	141	161	87	1336
Ентеббе	88	101	179	260	235	121	69	79	72	126	179	111	1620
Калангала	135	137	239	340	322	162	96	94	114	159	210	208	2216
Букоба	150	180	254	398	316	89	51	66	102	153	195	193	2147
Кагондо	119	152	219	362	234	47	26	40	94	115	201	161	1770
Мванза	102	114	156	177	71	16	15	21	25	99	158	146	1100
Мусома	59	84	123	182	101	24	21	22	31	53	117	78	895
Кісуму	71	98	155	234	175	79	63	90	84	87	139	102	1377

Гідрологія (фізіографія)

Річки озера Вікторія

Озеро Вікторія отримує майже всі основні водні ресурси з прямих опадів; за різними оцінками, на них припадає близько 80% надходжень води. Найбільша річка, що впадає в озеро, — Кагера, яка входить до нього із західного боку. Єдина річка, що витікає з озера, — Білий Ніл (Бахр-ель-Абіад), який виходить з північної частини озера, прямує до озера Кйога й далі до озера Альберт.

Відрізок Білого Нілу від озера Вікторія до озера Кйога називається «Вікторія-Ніл». Втрати води з озера відбуваються як через стік, так і через інтенсивне випаровування, яке є одним із ключових чинників його водного балансу.

Гідрохімічний режим

В озері спостерігаються евтрофні умови. Їх формуванню сприяли кілька чинників: збільшення надходження поживних речовин із басейну, забруднення, господарська діяльність уздовж берегів і зміни в складі іхтіофауни.

Деякі дослідники пов'язують посилення евтрофікації з масовим скороченням чисельності видів Haplochromis, які відігравали важливу роль у переробці органічної речовини в екосистемі озера. Зменшення їхньої чисельності могло сприяти збільшенню частоти цвітіння вод і погіршенню кисневого режиму.

Властивості води

Озеро Вікторія має сезонні вертикальні перемішування водних мас, коли водойма стає майже ізотермічною. Протягом червня та липня термоклін може руйнуватися під впливом південно-східних вітрів, що призводить до короткочасного повного або часткового перемішування верхніх і глибших шарів води.

Батиметрична модель озера Вікторія

Батиметрія

З огляду на свою велику площу, озеро є неглибоким: його максимальна глибина становить приблизно 80 метрів, а середня — 40 метрів. У рамках проекту 2016 року було оцифровано десять тисяч точок та створено першу справжню батиметричну карту озера. Найглибша частина озера розташована на сході, поблизу Кенії, а на заході, вздовж узбережжя Уганди, та на півдні, вздовж узбережжя Танзанії, озеро загалом є мілкішим.

Узбережжя та населення

Загальні відомості

Узбережжя озера Вікторія поєднує природні комплекси саван, боліт, лісів і територій інтенсивного сільськогосподарського використання. Значна частина прибережної смуги зайнята орними землями, пасовищами та населеними пунктами, що створює потужний антропогенний тиск на екосистему озера.

Населення

Густота населення в басейні озера є дуже високою порівняно з багатьма сусідніми районами Східної та Центральної Африки. Береги озера — це зона контактів народів різних мовних груп, насамперед нілотських та банту-мовних спільнот.

По береговій лінії широко поширені суахілі та різні мови банту; також у регіоні трапляються франкомовні громади. Більшість населення сповідує християнство різних напрямів.

Промисловість

• Первинна промисловість: товарні культури (кава, чай, бавовна, цукрова тростина).
• Тваринництво (молоко, м'ясо).
• Рибальство (нільський окунь, тілапія).
• Основні зернові культури: пшениця, сорго та інші.
• Обробна промисловість: переробка кави й чаю, виробництво цукру, целюлози, молочних продуктів, харчових товарів, шкіри та текстилю.

Рибальство

Рибалки та їхні човни на березі озера Вікторія

Озеро Вікторія є місцем найбільшого в Африці внутрішнього рибальства (станом на 1997 рік). Спочатку рибальство стосувалося місцевих видів, особливо тілапії та хаплохромінових цихлід, а також сомів (багрус, кларіас, синодонтіс та сріблястий масляний сом), рибу-слона, нінгу (лабео вікторіану) та мармурової легеневої риби (Protopterus aethiopicus). Популяції деяких з них, зокрема тілапії та нінгу (Labeo victorianus), вже скоротилися у першій половині 20 століття через надмірний вилов риби. Для стимулювання рибальства в 1950-х роках в озеро було завезено кілька видів немісцевих тілапій та нільського окуня. Проте місцеві види продовжували домінувати в рибальстві до 1970-х років, коли їх скорочення призвело до значного зсуву в бік немісцевої нільської тілапії (зараз 7 відсотків вилову), немісцевого нільського окуня (60 відсотків) та місцевої сардини озера Вікторія (30 відсотків). Через невеликі розміри та велику чисельність у відкритих водах озера Вікторія сардина забезпечувала лише незначний вилов до зменшення чисельності інших місцевих видів. На піку популярності на початку 1990-х років в озері Вікторія щорічно виловлювалося 500 000 тонн нільського окуня, але в останні роки цей показник значно знизився.

Транспорт

Пором Укереве-Мванза.

З 1900-х років пороми на озері Вікторія є важливим видом транспорту між Угандою, Танзанією та Кенією. Основними портами на озері є Кісуму, Мванза, Букоба, Ентеббе, Порт-Белл та Джинджа. До 1963 року найшвидший і найновіший пором «MV Victoria» мав статус королівського поштового судна. У 1966 році було започатковано залізничне поромне сполучення між Кенією та Танзанією з введенням в експлуатацію суден MV Uhuru та MV Umoja. 21 травня 1996 року пором MV Bukoba затонув на озері, що призвело до загибелі від 800 до 1000 осіб і зробило цю катастрофу однією з найтрагічніших в історії судноплавства Африки. 20 вересня 2018 року сталася ще одна трагедія, пов'язана з пасажирським поромом MV Nyerere з Танзанії, в результаті якої загинуло понад 200 осіб.

6 листопада 2022 року на озері Вікторія сталася авіакатастрофа комерційного пасажирського літака. Літак ATR 42–500 авіакомпанії Precision Air Flight 494, на борту якого перебували 39 пасажирів та четверо членів екіпажу, зазнав аварії під час заходу на посадку в аеропорту Букоба, в результаті чого загинуло 19 людей.

Ресурси озера Вікторія та його узбережжя

Флора і фауна

За 14 000 років після повторного наповнення озера відбулася інтенсивна природна колонізація водойми різними організмами, які зайняли численні екологічні ніші. Озеро Вікторія вирізняється великою кількістю ендемічних видів, зокрема серед цихлових. Проте після введення нільського окуня, посилення евтрофікації та поширення водяного гіацинта біорізноманіття різко скоротилося.

Тваринний світ

Поєднання густого лісу, савани, рідколісся і боліт створює умови для існування різноманітної фауни прибережних районів озера. Зокрема, на острові Рубондо трапляється ситатунга — болотяна антилопа, а також слони, носороги, жирафи, бегемоти, крокодили, шимпанзе, зелені мавпи, їжатці, мангусти, пітони, мамби та інші представники африканської фауни.

У водах озера трапляються крокодили, а також протоптери — давня група риб, здатна дихати атмосферним повітрям.

Птахи

Озеро Вікторія є важливим районом міграції та оселищем для численних видів птахів, особливо у водно-болотних угіддях, заростях папірусу та прибережних заплавах.

У болотяній місцевості озера трапляється китоголов (Balaeniceps rex), що живиться рибою, жабами та молодими черепахами. Тут також мешкають типові водно-болотні види птахів, пов'язані з папірусними заростями, зокрема Cisticola carruthersi, Acrocephalus rufescens, Muscicapa aquatica, Bradypterus carpalis, а також види, що потребують охорони.

Біля урізу води зустрічаються кулики-довгоноги (Himantopus himantopus), баклани, різні чаплі, а у відкритих акваторіях — мартини та крячки.

Комахи

Води озера Вікторія заселені численними водними комахами та їхніми личинками. Серед них є як нешкідливі види, так і переносники небезпечних захворювань. Зокрема, деякі комарі можуть передавати малярію, чікунгунья та жовту гарячку, а муха цеце пов'язана з поширенням сонної хвороби.

Павуки

Evarcha culicivora — вид павуків-стрибунів (родина Salticidae), що мешкає виключно в околицях озера Вікторія в Кенії та Уганді. Він харчується переважно самками комарів.

Рослинний світ

• Основні типи природної деревної рослинності — саванний ліс із представниками родів Acacia, Albizia та інших.
• Основні типи трав'янистої рослинності — угруповання з Cymbopogon, Hyparrhenia та Cyperus papyrus.
• Основні види сільськогосподарських культур — кукурудза, бавовна, сизаль, тютюн, бобові, цукрова тростина, кава, сорго, просо, пшениця й коренеплоди, зокрема маніока.

Озеро оточене переважно саванами; на північному заході до берегів місцями підступають вологі листопадно-вічнозелені екваторіальні ліси. Уздовж берегової лінії, особливо в захищених від хвиль місцях, росте багата прибережна рослинність, серед якої важливу роль відіграє папірус (Cyperus papyrus).

У затишних заводях поширені водні рослини, зокрема Utricularia, Ceratophyllum, водяний горіх і водяний салат (Pistia stratiotes), який місцями був витіснений водяним гіацинтом (Eichhornia crassipes).

Іхтіофауна

Озеро Вікторія має більш ніж 500 видів риб, включаючи близько 300 ендемічних видів у групі цихлід Haplochromis і два ендемічні види тілапії роду Oreochromis (Oreochromis esculentus і Oreochromis variabilis). Нільський окунь (Lates niloticus) і нільську тілапію (Oreochromis niloticus) було завезено в озеро людиною. Після інтродукції нільського окуня в середині XX століття багато ендемічних видів різко скоротилися або зникли.

Ракоподібні, молюски, кільчасті черви, п'явки, коловертки та інші групи безхребетних також широко представлені в озері, формуючи важливу частину його екосистеми.

Корисні копалини

Загальні відомості

Промислово значущих корисних копалин безпосередньо в озері не видобувають.

Перспективи природокористування та гідроресурси озера Вікторія

Багато міст і селищ залежать від озера Вікторія для водопостачання, сільського господарства та інших потреб.

Система водопостачання Ламаді

Водогосподарський комплекс «Ламаді» — це проєкт водопостачання та санітарії, який обслуговує Мванзу та міста-супутники Ламаді, Місунгві, Магу, Букоба та Мусома, розташовані на березі озера Вікторія. Європейський інвестиційний банк розпочав реалізацію цього проєкту у 2013 році з метою збереження екологічного стану озера шляхом поліпшення водопостачання та санітарних умов у містах, забруднення від яких є однією з причин погіршення стану озера. Проєкт має на меті забезпечити безпечною питною водою приблизно один мільйон людей та покращити санітарні умови для 100 000 людей. Осади та зважені речовини фільтруються за допомогою піску, який діє як сито. Після цього вода готова до хлорування або обробки іншим способом. Піщана фільтрація допомагає зменшити кількість захворювань, що передаються через воду, та базується на використанні місцевих природних ресурсів.

Гребля Налубаале

Гідроелектростанція Налубаале в Нджеру, Уганда.

Єдиний витік води з озера Вікторія знаходиться в Джинджі (Уганда), де воно утворює річку Вікторія-Ніл. Протягом щонайменше 12 000 років вода стікала через природний скельний гребель. У 1952 році інженери, що діяли від імені уряду колоніальної Уганди, підірвали гребель і водосховище, щоб замінити їх штучною дамбою для регулювання рівня озера та зменшення поступової ерозії скельного гребля. Був встановлений стандарт для імітації колишньої швидкості стоку, який називається «узгодженою кривою», встановлюючи максимальну швидкість потоку від 300 до 1700 кубічних метрів за секунду залежно від рівня води в озері.

У 2002 році Уганда за сприяння Світового банку завершила будівництво другого гідроелектростанційного комплексу в цьому регіоні — гідроелектростанції Кіїра. До 2006 року рівень води в озері Вікторія досяг найнижчого за останні 80 років рівня, і Деніел Кулл, незалежний гідролог, який живе в Найробі, Кенія, підрахував, що Уганда скидала приблизно вдвічі більше води, ніж дозволено угодою, і була головним винуватцем нещодавнього зниження рівня озера.

Екологічні проблеми

Загальні відомості

Зростання чисельності населення на узбережжі озера Вікторія

Динаміка зростання чисельності населення на узбережжі озера Вікторія в порівнянні з динамікою зростання чисельності населення Африки

Динаміка коливання рівня води в озері

Екологічний стан озера перебуває під серйозним тиском через інтенсивне зростання чисельності населення в басейні, вирубування лісів, посилення рибноекспортної індустрії, евтрофікацію, забруднення стічними водами та поширення інвазійних видів.

Інтродукція нільського окуня спричинила зникнення або різке скорочення чисельності багатьох місцевих риб. Наслідки цих процесів стали значними як для екосистеми, так і для традиційного господарства населення регіону.

Окрім евтрофікації та скидання стічних вод, однією з серйозних проблем озера стало поширення водяного гіацинта, який у 1990-х роках створив великі плавучі масиви рослинності, ускладнив судноплавство, рибальство та роботу гідротехнічних споруд.

Евтрофікація озера

Озеро зазнає посиленої евтрофікації, пов'язаної з господарською діяльністю людини. Наприклад, рівень фосфору в озері значно зріс протягом XX століття. Це пов'язують із зростанням навантаження з водозбору, збезлісенням, перенаселенням прибережної смуги та змінами в іхтіофауні, викликаними інтродукцією нільського окуня.

Ці процеси сприяли збільшенню кількості ціанобактерій і частішому виникненню дефіциту кисню у воді, що, своєю чергою, впливало на смертність риби.

Нільський короп

Інтродукція нільського окуня та нільської тілапії радикально змінила структуру екосистеми озера й рибальства, спричинивши як економічні вигоди, так і значні екологічні втрати для аборигенної іхтіофауни.

Латаття — побороти шкідника

Озеро Вікторія впродовж 1990-х років пережило потужне розростання водяного гіацинта (Eichhornia crassipes), занесеного до регіону з Південної Америки. Ця рослина утворювала щільні плавучі мати, які зменшували доступ кисню до води, шкодили рибним запасам, ускладнювали транспорт, рибальство та роботу систем водопостачання.

У боротьбі з цією інвазією застосовували механічні, хімічні та біологічні методи. Наприкінці 1990-х років значного ефекту вдалося досягти завдяки біологічному контролю за участю спеціалізованих комах-фітофагів, що сприяло зменшенню площ заростей водяного гіацинта.

Статус озера та туристичні можливості

Статус озера

• Організації із захисту озера

Партнерською організацією «Живих озер» на озері Вікторія є OSIENALA (Товариство друзів озера Вікторія) — некомерційна громадська організація, зареєстрована в Кенії, яка активна також у Танзанії й Уганді. Її членами є рибалки, селяни, природоохоронні гуртки, громади, неурядові організації та наукові установи регіону.

Заповідники озера Вікторія

На території навколо озера розташовані національні парки та заповідники, які щороку приваблюють тисячі відвідувачів.

• Національний парк Рума (Ruma) розташований поблизу невеликого містечка Хома-Бей у Кенії, за десяток кілометрів від берега озера, і охоплює території біля підніжжя щитового вулкану Хома. Парк займає площу 120 км² і розташований у долині Ламбве. Частина тварин, що його населяють, була завезена сюди, зокрема єдине стадо от конячих антилоп у Кенії.
• Національний парк Сайва (Saiwa) — найменший національний парк у Кенії, який займає площу лише 2,9 км². Він створений для збереження середовища існування рідкісної антилопи ситатунга. Рослинність являє собою суміш лісів і болотних рослин, високих чагарників і очерету на болотистому березі болота.
• Національний парк на острові Рубондо (Rubondo) у Танзанії, що займає площу 456,8 км², разом із частиною прилеглих вод та невеликих острівців, багатий на унікальні види тварин, птахів і рослин. Його особливістю є відсутність автомобільного руху, що сприяє збереженню природного середовища та розвитку екотуризму. На острові Рубондо немає великих хижаків, а тваринний і рослинний світ дуже багатий. Поєднання густого лісу, савани та боліт створює умови для існування численних тварин, зокрема ситатунги, слонів, жирафів, бегемотів, шимпанзе, мангустів і багатьох видів птахів. На острові зареєстровано понад 430 видів тропічних і перелітних птахів. Він славиться найбільшою щільністю орлів-рибалок у світі. Головною визначною пам'яткою парку є рідкісна антилопа ситатунга.
• Національний парк Катонга (Katonga) займає площу 207 км² уздовж русла однойменної річки в Кенії. Переважна рослинність — савана з поодинокими акацієвими деревами та чагарниками. Є також ділянки прибережних тропічних лісів та зарослих папірусом і очеретом берегів. Тут мешкають мавпи колобус, кілька видів антилоп, зокрема ситатунга. Хоча й рідко, але можна зустріти й слонів. Пташиний світ багатий на багатьох представників водолюбних і водоплавних птахів.
• Національний парк Ндере (Ndere) розташований на острові Ндере в районі Кісуму, провінція Нянза в Кенії. Він був відкритий у листопаді 1986 року. У парку мешкають різноманітні змії, гіпопотами, крокодили та численні водоплавні й водолюбні птахи. Особливою гордістю парку є численні антилопи-ситатунги з рогами у формі спіралі.

Цікаві факти

• У невеликому прибережному містечку Нягома-Когело в Кенії виріс батько президента США Барака Обами. З метою залучення більшої кількості туристів селище отримало від уряду країни статус «Національної пам’ятки».
• В озері Вікторія вже 300 мільйонів років мешкає вид «викопаної» риби, яка може дихати як зябрами, так і легенями. Цей вид — дводихаюча риба Protopterus aethiopicus з підвидом, характерним для озера Вікторія, — Protopterus aethiopicus aethiopicus. Вважається, що подібні риби є проміжною ланкою між водними та наземними тваринами.

Посилання

• вирішення проблеми водяного гіацинта [Архівовано 12 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• статистичні дані про озеро