Крижанівський Віктор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Крижанівський
Псевдо Сонцеслав
Народився 12 травня 1950(1950-05-12)
Заячівка, УРСР
Помер 21 липня 2016(2016-07-21) (66 років)
Київ, Україна
·ножове поранення
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність художник
Галузь графіка
Alma mater Кінгстонський університет
Заклад Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Членство Національна спілка художників України
Діти Ольга, Оксана, Ярослав
Сайт Персональний сайт

Крижані́вський Ві́ктор Володи́мирович (12 травня 1950, Заячівка, УРСР — 21 липня 2016, Київ, Україна) — український художник, професор кафедри дизайну Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, член Національної спілки художників України, доктор філософії образотворчого мистецтва Кінгстонського університету (США), учасник міських, республіканських та міжнародних виставок. Автор і виконавець культурологічного проекту науково-дослідного та практично-етнічного Центру «Вівтар Матері» ім. А.Малишка[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1950 р. в с. Заячівка, Волинської обл.

Протягом багатьох років Віктор Крижанівський — керівник Академічної дитячої студії образотворчого мистецтва. За 30 років творчої діяльності влаштував 20 персональних виставок. Його самобутні твори зберігаються в музеях України та в особистих колекціях поціновувачів мистецтва багатьох країн світу.

Виставки[ред. | ред. код]

Персональні виставки:

  • Ми — Слов'яни. (Музей історії України, Київ) — 1999р;
  • Персональна виставка. — 1999 р.;
  • Персональна виставка на науково-практичній конференції «Буття Українців» — 2005—2008 рр.;
  • Світло Пращурів Наших (Український Дім, Київ) 14-30 травня — К., 2010р та ін.

За тридцять років творчої діяльності влаштував двадцять персональних виставок. Його самобутні твори зберігаються у музеях України та в особистих колекціях шанувальників мистецтва багатьох країн світу.

Про автора[ред. | ред. код]

Віктор Крижанівський ніколи не підлаштовується під модні напрямки в мистецтві та не обирає визначені, дозволені і прибуткові теми і сюжети. Він намагається своїми непересічними роботами донести до людей власний виважений погляд мислителя, історика та митця на життя і багатопроявне розмаїття світу через художні образи і символи.
Митець вважає, що кожен образ, кожна тема, кожна думка виражені в самобутніх образно-символічних постатях і сюжетах його робіт навіюють людям почуття причетності, гідності й поваги, замилування космічним, священним і світлим минулим нашого древнього, талановитого і могутнього народу.
Його творчий шлях – це пошук форми, композиції, кольору і матеріалу, що допомагають виразити творчий дух і високу духовність, життєву експресію і легкий політ. Відчуття краси і поетичний талант дають йому силу доносити до людей лише добре, вічне, прекрасне і світле.
Романтичне бачення і відтворення староруського міфу дало можливість Віктору Крижанівському досягти належного ступеню узагальнення, набути більшої свободи і розкутості формального вирішення своїх композицій, звівши конкретні зображення в значення образної метафори. Цим саме завданням підпорядковані зображувальні та декоративні можливості трудомісткої техніки кольорового офорту, якою митець володіє без перебільшення майстерно. Слід зауважити, що Віктор Крижанівський не обмежується “золотоносною” для себе міфологічною темою. В жанрових композиціях, пейзажах України, портретних творах знаходять своє образне відображення і події сьогодення. Інша справа, що у видовищно маловиграшних, на перший погляд, мотивах краєвидів, малопримітних окові організованих куточків Києва та інших міст, в яких випало бувати митцеві, незримо присутні улюблені художником персонажі та образи слов’янської міфології.
Мета художника – виступати “за”, а не “проти”; не звинувачувати і не руйнувати, а творити і довершувати своє, воскрешати і повертати дивосвіт Оріїв-Русичів через поглиблене вивчення стародавніх Пам’яток і Літописів, сучасних неупереджених досліджень науки порівнюючи минуле свого народу з минулим інших, далеких і сусідніх народів, з їхньою культурою, вірою, мистецтвом, побутом і звичаями. Увесь набутий досвід і знання він намагається використовувати у своїй творчості.

Віктор Крижанівський зумів втілити у життя одну зі своїх заповітних мрій – запалити Вогонь пращурів наших у місці “звідки Русь пішла”. Хочеться сподіватися: художньо-пізнавальне його Світло, разом з Вогнями, запаленими попередниками та колегами на наукових та мистецьких теренах, стане дороговказом на нашому довгому і такому непростому шляхові до своїх витоків, а значить і до самих себе. Недарма ж бо мудрі люди кажуть, що засвітла легше дістатися мети навіть якщо дорога важка і звивиста.

— Володимир МОГИЛЕВСЬКИЙ, кандидат мистецтвознавства

Телепередачі про автора[ред. | ред. код]

  • Телевізійний фільм «У просвітленному Колі Віктора Крижанівського» Київ, ТРК "Культура" 2008 р.).

Друковані видання[ред. | ред. код]

  • Альбом творчості Віктора Крижанівського «Світло Пращурів Наших». Видавництво «Схід-Захід», Київ, 2010 р.
  • «У просвітленому Колі». Літературна збірка. Київ, 2005 р.
  • «Миттєвості» Літературна збірка. Київ, 2006 р.
  • «Осяяння» Літературна збірка. Київ, 2010 р.

Загибель[ред. | ред. код]

21 липня 2016 року був знайдений у власній квартирі в Києві з ножовим пораненням, від якого невдовзі помер.[4]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Автор та керівник проекту В. В. Крижанівський. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 27 липня 2016. 
  2. Війна проти української історії і культури. 15 березня 2013 р. УНІАН. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 27 липня 2016. 
  3.    Чому горіла наукова бібліотека в Росії? — Секретний фронт, 23.09.15 р.
  4. Віктора Крижанівського знайшли мертвим у квартирі /Українська газета, 29.7.2016/. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 22 липня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міняйло Н. Віктора Крижанівського знайшли мертвим у майстерні // Газета по-українськи. — 2016. — № 61 (1917) (29 лип.). — С. 4. (Скандали)

Посилання[ред. | ред. код]