Віктор Ульман
(Перенаправлено з Віктор Ульманн)
| Віктор Ульман | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1 січня 1898[1][2][…] |
| Місце народження | Чеський Тешин[4] або Цешин, Республіка Польща[5] |
| Дата смерті | 18 жовтня 1944[1][2][…] (46 років) |
| Місце смерті | концтабір Біркенау або Освенцим, Малопольське воєводство, Республіка Польща[5] |
| Причина смерті | задуха |
| Громадянство | Австрія |
| Віросповідання | юдаїзм |
| Професії | композитор, диригент, піаніст, хормейстер, музичний критик |
| Освіта | Віденський університет |
| Вчителі | Арнольд Шенберґ |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера, класична музика і атональність |
 Файли у Вікісховищі | |
Віктор Ульман (нім. Viktor Ullmann; 1 січня 1898, Тешин, Австро-Угорщина (нині Цешин, Польща) — 18 жовтня 1944, Аушвіц, Польща) — австрійський і чеський композитор єврейського походження. Загинув у газовій камері в нацистському концтаборі Аушвіц (Польща).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в 1898 році в єврейській родині кадрового військового, яка прийняла католицтво. У 1909 році родина переїхала до Відня. Вивчав право у Віденському університеті (серед його викладачів був Вільгельм Ієрузалем), брав уроки музики у Йозефа Польнауера — учня Арнольда Шенберга.
У 1919 році Віктор Ульман переїхав до Праги і, за рекомендацією Шенберга, розпочав музичну кар'єру під керівництвом композитора Александра фон Цемлінського в Новому німецькому театрі, де прослужив на посаді капельмейстера з 1922 по 1927 рік; потім нетривалий час очолював оперний театр у місті Усті-над-Лабем, але швидко вийшов у відставку через надмірну для невеликого містечка радикальність репертуару.
У 1929—1931 роках був диригентом у Цюриху, захопився антропософією, відкрив антропософську книжкову крамницю «Новаліс» у Штутгарті, в 1931 році вступив до Антропософського товариства Чехословаччини. У 1933 році магазин збанкрутував, і Ульман із сім'єю повернувся до Праги.
8 вересня 1942 року, разом з третьою дружиною і сином від першого шлюбу, Ульман був депортований до концтабору Терезієнштадт, де впродовж двох років писав музичні твори і виступав з концертами в місцевому музичному театрі.
16 жовтня 1944 року його з дружиною перевезли в Аушвіц, де через два дні вони обоє загинули в газовій камері.
Творчість[ред. | ред. код]
Значно вплинула на музику Віктора Ульмана творчість Шенберга і Альбана Берга; після 1935 року в композитора виробилася власна експресивна манера написання і виконання творів. Загалом В. Ульман є автором понад 40 музичних творів. У 1990-х роках твори Ульмана, серед них опери «Падіння Антихриста», «Пісня про любов і смерть», «Імператор Атлантиди», активно виконуються на театральних сценах Австрії, Німеччини, Чехії, Великої Британії та США.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Drei Männerchöre a cappella (1919)
- Lieder mit Orchester (1921)
- Abendlied für Chor, Soli und Orchester (1922)
- Musik zu einem Märchenspiel (1922)
- Sieben Lieder mit Klavier (1923)
- Streichquartett (1923)
- Sieben Lieder mit Kammerorchester (1924)
- Symphonische Phantasie (1924)
- Bühnenmusik zu «Der Kreidekreis» (1925, за Клабундом)
- Variationen und Doppelfuge über ein kleines Klavierstück von Schönberg (1925)
- Trio für Holzbläser (1926)
- Konzert für Orchester (1928)
- Sieben kleine Serenaden für Gesang und 12 Instrumente (1929)
- Peer Gynt (1927—1929, опера, за Ібсеном)
- 2. Streichquartett (1935)
- Elegien für Sopran und Orchester (1935)
- Der Sturz des Antichrist. Bühnenweihefestspiel in 3 Akten (1935, опера)
- 1. Klaviersonate (1936)
- Chinesische Melodramen (1936)
- Huttens letzte Tage, lyrische Symphonie für Tenor, Bariton und Orchester (1936—1937)
- Missa symphonica für Chor, Soli, Orchester und Orgel (1936)
- Drei Chöre a cappella (1936)
- Oster-Kantate für gemischten kleinen Chor und 6 Instrumente (1936)
- Sonate für Viertelton-Klarinette und Viertelton-Klavier (1936)
- Sechs Lieder für Sopran und Klavier (1937)
- Lieder (1937, на вірші Гете, Новаліса, Карла Крауса)
- 2. Klaviersonate (1938—1939)
- Geistliche Lieder für hohe Stimme und Klavier (1939—1940)
- Kinderlieder (1939—1940).
- Der Gott und die Bajadere für Bariton und Klavier (1940, на вірші Гете)
- Slawische Rhapsodie für Orchester und obligates Saxophon (1939—1940)
- Klavierkonzert (1939)
- Fünf Liebeslieder für Sopran und Klavier (1939)
- Lieder des Prinzen Vogelfrei (1940, на вірші Ніцше)
- 3. Klaviersonate (1940)
- Drei Sonette aus dem Portugiesischen für Sopran und Klavier (1940, на вірші Рільке)
- Liederbuch für Baß und Klavier (1940, на вірші Хафіза)
- Krieg. Kantate für Bariton (1940)
- Die Heimkehr des Odysseus (1940—1941, опера)
- Six Sonnets für Sopran und Klavier (1941, на вірші Луїзи Лабе)
- Sechs Gesänge für Alt oder Bariton und Klavier (1941)
- Der zerbrochene Krug (1941—1942, опера, за Кляйстом)
- Drei Lieder für Bariton und Klavier (1942)
- 4. Klaviersonate (1941)
- Sonate für Violine und Klavier
- Konzertarie (1942, на вірші Гете).
- Drei Lieder für Bariton (1942)
- 3. Streichquartett (1943)
- Herbst für Sopran und Streichtrio (1943, на вірші Тракля)
- Lieder der Tröstung für tiefe Stimme und Streichtrio (1943)
- Zehn jiddische und hebräische Chöre (1943)
- Bühnenmusik zu einem Francois-Villon-Spiel (1943)
- Wendla im Garten für Singstimme und Klavier (1943)
- 5. Klaviersonate (1943)
- Hölderlin-Lieder für Singstimme und Klavier (1943—1944)
- Immer inmitten. Kantate für Mezzo-Sopran und Klavier (1943)
- 6. Klaviersonate (1943)
- Der Mensch und sein Tag. 12 Lieder für Singstimme und Klavier (1943)
- Chansons des enfants francaises für Stimme und Klavier (1943)
- Drei chinesische Lieder für Singstimme und Klavier (1943)
- Імператор Атлантиди, або Відречення смерті (1943—1944, опера)
- Don Quixote. Ouverture für Klavier (1943)
- Drei jiddische Lieder für Singstimme und Klavier (1944)
- Die Weise von Liebe und Tod. 12 Stücke für Sprecher und Orchester oder Klavier (1944, за Рільке)
- 7. Klaviersonate (1944)
- Abendphantasie für Singstimme und Klavier (1944, за Гельдерліном)
- Drei hebräische Knaben-Chöre (1944)
Ульман про музику[ред. | ред. код]
- 26 Kritiken über musikalische Veranstaltungen in Theresienstadt / Viktor Ullmann. Mit einem Geleitw. von Thomas Mandl. Hrsg. und kommentiert von Ingo Schultz. Hamburg: Von Bockel, 1993.
Література про композитора[ред. | ред. код]
- Karas J. Music in Terezín 1941—1945. — New York: Beaufort Books, 1985.
- Hans-Günter Klein (Hrsg. ) Viktor Ullmann — Materialien. — Hamburg, 1997. — ISBN 3-928770-40-3.
- Viktor Ullmann. 26 Kritiken über musikalische Veranstaltungen in Theresienstadt. / Hrsg. und kommentiert von Ingo Schultz. — ISBN 3-928770-08-X.
- Schultz I. Verlorene Werke Viktor Ullmanns im Spiegel zeitgenössischer Presseberichte . — ISBN 3-928770-10-1.
- Schultz I. «Leben, wo alles Musische im Gegensatz zur Umwelt steht». Viktor Ullmann zum 100. Geburtstag. / NOVALIS. — Nr. 12/1, Schaffhausen 1997.
- Viktor Ullmann — Die Referate des Symposions anläßlich des 50. Todestages. 14.-16. Oktober 1994 in Dornach. — Hamburg, 1996.
- Schultz I. Verlorene Werke Viktor Ullmanns im Spiegel zeitgenössischer Presseberichte: Bibliographische Studien zum Prager Musikleben in den zwanziger Jahren . — Hamburg: Von Bockel, 1994.
- Viktor Ullmann: Materialien. / Hrsg. von Hans-Günter Klein. — Hamburg: Von Bockel, 1995.
- «Spuren zu Viktor Ullmann» mit Beiträgen von Viktor Ullmann, Herbert Thomas Mandl, Dzevad Karahasan, Ingo Schultz und Herbert Gantschacher. / Hrsg. ARBOS — Gesellschaft für Musik und Theater. — Wien: edition selene 1998. — ISBN 3-85266-093-9.
- Viktor Ullmann: Beiträge, Programme, Dokumente, Materialien / Red. Christian Eisert, Ulrich Prinz. — Kassel ao: Bärenreiter, 1998.
- Initiative Hans Krása, Verein der Freunde und Förderer der Theresienstädter Initiative e . V. (Hrsg.): Komponisten in Theresienstadt. 2. Auflage. — Hamburg 2001. — ISBN 3-00-005164-3.
- Naegele, Verena. Viktor Ullmann. Komponieren in verlorener Zeit. — Köln: Dittrich, 2002. — ISBN 3-920862-40-6.
- Herbert Thomas Mandl. «Spuren nach Theresienstadt» (über Theresienstadt und Viktor Ullmann). DVD. ARBOS Wien-Salzburg-Klagenfurt, 2007.
- Erich Heyduck / Herbert Gantschacher Viktor Ullmann — Weg an die Front 1917. — DVD. ARBOS Wien-Salzburg-Klagenfurt, 2007.
- Калузький М. Репресована музика. — М.: Видавничий дім «Класика-XXI», 2007.
- Herbert Gantschacher Viktor Ullmann — Zeuge und Opfer der Apokalypse / Witness and Victim of the Apocalypse / Testimone e vittima dell'Apocalisse / Svědek a oběť apokalypsy / Prič in žrtev apokalipse. ARBOS-Edition, Arnoldstein- Klagenfurt — Salzburg — Vienna — Prora — Prague 2015 року, ISBN 978-3-9503173-3-6
- Герберт Ганчахер Віктор Ульман — Свідок і жертва апокаліпсису «Культ-інформ-прес» Санкт-Петербург 2016, ISBN 978-5-8392-0625-0
Див. також[ред. | ред. код]
- Аушвіц
- Рут Маєр
- Рутка Ласкер
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119065193 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б Czech National Authority Database
Посилання[ред. | ред. код]
- Виктор Ульман и «Император Атлантиды». ИСРАГЕО. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 1 лютого 2017.
- Антон Гопко (2013). Опера с петлёй на шее, или Терезинский узник. OperaNews. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 5 лютого 2017.
- Виктор Ульман. Музыка периода холокоста. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 5 лютого 2017.
- Gwyneth Bravo. Viktor Ullmann (англ.). The OREL Foundation. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 1 лютого 2017.
- The Viktor Ullmann Foundation (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 1 лютого 2017.
- Viktor Ulmann (англ.). Musicalics. Архів оригіналу за 14 листопада 2013. Процитовано 5 лютого 2017.
|
