Віктор де Брольї (1785–1870)
| Віктор де Брольї фр. Achille-Charles-Léonce-Victor de Broglie | |||
.jpg) | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 12 березня 1835 – 22 лютого 1836 | |||
| Монарх: | Луї-Філіп I | ||
| Попередник: | Едуар Мортьє | ||
| Наступник: | Адольф Тьєр | ||
| |||
| 12 березня 1835 - 22 лютого 1836 | |||
| Попередник: | граф Анрі де Ріньї | ||
| Наступник: | Адольф Тьєр | ||
| |||
| 11 жовтня 1832 – 4 квітня 1834 | |||
| Попередник: | барон Орас Себастьяні | ||
| Наступник: | граф Анрі де Ріньї | ||
| |||
| Попередник: | граф Марсьяль де Гернон-Ранвіль[fr] | ||
| Наступник: | Жозеф Мерію[fr] | ||
| |||
| 31 липня – 1 серпня 1830 | |||
| Попередник: | граф П'єр-Дені де Пероне[fr] | ||
| Наступник: | Франсуа Гізо | ||
| Народження: |
28 листопада 1785 Париж | ||
| Смерть: |
25 січня 1870[1][2][…] (84 роки) Париж | ||
| Країна: | Франція | ||
| Партія: | Орлеаністи | ||
| Рід: | де Брольї | ||
| Батько: | принц Шарль-Луї-Віктор де Брольї | ||
| Мати: | баронеса Розен | ||
| Шлюб: | Альбертіна, баронеса Сталь фон Гольштейн | ||
| Діти: | Жак Віктор Альбер де Брольї | ||
| Нагороди: |  | ||
|
| |||
Ашіль Шарль Лео́нс Віктор, 3-й герцог де Брольї (фр. Achille-Charles-Léonce-Victor de Broglie; 28 листопада 1785, Париж — 25 січня 1870, Париж) — французький державний діяч, прем'єр-міністр Франції з 12 березня 1835 до 22 лютого 1836 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Віктор де Брольї народився 28 листопада 1785 року в Парижі. Син страченого під час революції принца де Брольї і онук 2-го герцога де Брольї. Його мати під час страти свого чоловіка була ув'язнена в Везулі; їй вдалося, проте, разом із дітьми врятуватися втечею в Швейцарії. Коли пануванню терору було покладено кінець, вона повернулася у Францію і вийшла заміж за маркіза Войє д'Аржансона. Під час Імперії Брольї перебував при посольствах у Варшаві та Відні; в 1813 році він був радником посольства в Празі. Після першої Реставрації він, за допомогою Талейрана, 4 червня 1814 отримав місце в палаті перів, де незабаром проявив себе як прихильник лібералізму, борючись з осудом Нея, а також проти виняткових законів та декретів про вигнання.
Він одружився в 1816 на Альбертіні (1797–1838), дочці мадам де Сталь, відомої своїми релігійними творами. Хоча він не брав в 1830 році жодної участі в скиненні старшої лінії Бурбонів, але належав до однодумців Гізо і доктринерів, внаслідок чого тимчасовий уряд призначив його 30 липня 1830 міністром внутрішніх справ, а Луї-Філіп у серпні того ж року — міністром духовних справ і народної освіти, як і президентом Державної Ради. Коли в листопаді того ж року в міністерстві взяла гору група рішучіших лібералів, Брольі разом з іншими доктрінерами вийшов у відставку.
З жовтня 1832 до квітня 1834, а потім з листопада 1834 до лютого 1836 Віктор де Брольї був міністром закордонних справ, а з березня 1835 до свого виходу з кабінету обіймав посаду президента Ради міністрів.
Після Революції 1848 року Віктор де Брольї, як прихильник Орлеанської династії, деякий час тримався осторонь від політичної діяльності. Тільки в 1849, після обрання його в департаменті Ер членом Законодавчих зборів, де Брольї став одним з вождів правих і в 1851 доклав чимало зусиль, щоб просунути питання перегляду Конституції. При цьому він мав на увазі відновлення монархічної влади на користь Орлеанського дому, але його плани були зруйновані державним переворотом 2 грудня 1851 року.
Тоді де Брольї зосередився на особистому житті, був обраний в 1855 членом Французької академії і надрукував у 1863 мемуари «Écrits et discours» («Записки та промови»), 3 т. Париж).
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина (з 20 лютого 1816): Хедвіга Густава Альбертіна Сталь фон Гольштейн (1797–1838), дочка барона Еріха Магнуса Сталь фон Гольштейна і Анни-Луїзи-Жермени де Неккер
Діти:
- Поліна де Брольї (1817–1831)
- Луїза де Брольї (1818–1882). Чоловік (1836): граф Жозеф д'Оссонвіль
- Альбер де Брольї (1821–1901), герцог де Брольї
- Поль де Брольї (1834–1895), абат.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ SNAC — 2010.
Література[ред. | ред. код]
- Брольї, Ашіль-Шарль-Леонс-Віктор // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Гізо. Le Duc de Broglie. Париж, 1871.
- Souvenirs du duc du Broglie. В 4 т. Париж, 1886-1887.
