Віктор де Жонс'єр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор де Жонс'єр
фр. Victorin de Joncières
Joncières, Victorin de, Nadar, Gallica.jpg
Народився 12 квітня 1839(1839-04-12)[1][2][…]
Париж, Франція
Помер 26 жовтня 1903(1903-10-26)[2][3] (64 роки)
Париж, Франція
Поховання Цвинтар Монмартр
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність композитор, музичний критик
Alma mater Вища національна консерваторія музики і танцюd і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі Еме Леборн і Antoine Elwartd
Знання мов французька[1]
Напрямок класична музика
Жанр опера і симфонія
Родичі Auguste-Félix de Joncièresd, André de Joncièresd і Léonce de Joncièresd
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону

Віктор де Жонс'єр (фр. Victorin de Joncières, справжнє ім'я Фелікс-Людже Россіньйоль, фр. Félix-Ludger Rossignol; 12 квітня 1839(18390412) — 26 жовтня 1903) — французький композитор та музичний критик.

Біографія[ред. | ред. код]

Займався живописом у Франсуа Піко, потім навчався в Паризькій консерваторії у Еме Леборна, проте в 1860 році залишив заняття, не закінчивши курсу, під враженням від опер Ріхарда Вагнера, які сильно розходилися з пануючою в консерваторії естетикою. Автор кількох опер: «Сарданапал», в якій Крістіна Нільсон співала головну партію, «Останній день Помпеї», «Димитро Самозванець». У 18711900 роках Жонс'єр виступав як музичний критик у газеті «La Liberté», підтримуючи Сезара Франка та Еммануеля Шабріє.

Література[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б International Music Score Library Project — 2006.