Вікіпедія:Проєкт:Адміністративні одиниці країн світу/Білорусь/Правопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нижче наведені правила правопису, яких варто дотримуватися при передачі білоруських власних назв українською мовою.

IV. ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ[ред. код]

ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ[ред. код]

§ 149. Географічні назви інших країн[ред. код]

Географічні назви інших країн передаємо в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.

Е,…, И
  1. …[У] деяких позиціях літеру е слов'янських мов із кириличним алфавітом передаємо через є:
    1. на початку слова, після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єйськ, Єлéць, Єнісéй, Єгóр'євськ, Колгýєв, Скóп'є;
    2. …
    3. …Білоруське е передаємо через і (у назвах, засвоєних українською мовою) або через е: Білове́зька Пу́ща, Білору́сь, але Ре́чиця.
  2. …
  3. …
  4. Літеру и передаємо:
    1. через і:
      1. а) на початку географічних назв: Ігáрка, Іркýтськ, оз. Ільмéнь, Індигíрка, Іртúш;
      2. б) у кінці незмінюваних назв або слів у формі множини: Брóнниці, Жигулí, Митúщі;
      3. в) усередині слова після приголосного — перед голосним, приголосним й або іншими приголосними (крім випадків, передбачених нижче): Челя́бінськ, Двінá, Кíнешма, оз. Селігéр, Бородінó, Рíєка.
    2. через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Трóїцьк, Анáньїно, Мáр'їно.
    3. через и:
      1. а) після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Жигáлово, Жúздра, А́чинськ, Нáльчик, Єгóршино, Ішúм, Камúшин, Тýшино, Щигрú, Цимля́нськ та ін.;
      2. б) у географічних назвах, утворених від імен, спільних для української та інших слов'янських мов, які в українській мові пишемо з и: Гаврúлово, Данúлов, Дмúтров, Михáйловське, але Ніколáєвськ-на-Амýрі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в інших мовах);
      3. в) …
      4. г) у складних географічних назвах, де и виконує функцію сполучного звука: Владивостóк, П'ятигóрськ, Семипалáтинськ;
      5. ґ) у префіксі при-: Привóлжя, Примóр'я, Прикýмськ;
      6. д) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимóвники, Тупúк; Боровичí, Котéльнич, Осипóвичі, У́глич; Брóнниці, Гливúці, оз. Колвúцьке, Луховúці; Митúщі, Ртúщево;
      7. е) …
    Ы…
  5. Літеру ы … передаємо через и: Вúкса, Вúтегра, Іртúш, Сúзрань, Сиктивкáр, Чебоксáри, Шáхти.

§ 150. Географічні назви з прикметниковими закінченнями[ред. код]

  1. прикметникові закінчення слов'янських географічних назв передаємо так само, як у прізвищах, але у формі всіх трьох граматичних родів та однини й множини: у чоловічому роді — через -ий після твердого приголосного, через -ій — після м'якого приголосного; у жіночому роді — через -а, -я; у середньому роді — через -е, -о, -є; у множині — через -і: Становúй (хребет); Велúкий У́стюг, Новúй Сад, Олéній (острів); Лихá (річка), Нúжня Тунгýска, Бáнська Бúстриця, Зелéна Гýра; Благодáрне, Бологé (рос. Бологóе), Велúко-Тúрново, Покрóвське; Кáрлові Вáри.
  2. слов'янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через -ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих — -ино зі збереженням закінчення -о (на відміну від аналогічних українських назв на -е): Внýково, Гáброво, Кóсово, Орє́хово-Зýєво, Сарáєво; Бородінó, Мáр'їно, Пýшкіно; Єгóршино, Рóщино. Закінчення -о зберігається і в назвах на зразок Радóмсько, що за походженням є відносними прикметниками, які в сучасній українській мові, на відміну від попередніх географічних назв, не відмінюємо;

§ 151. Апостроф, м'який знак[ред. код]

  1. Апостроф, м'який знак у слов'янських географічних назвах ставимо в тих самих випадках, що й у прізвищах (див. § 144), а в назвах неслов'янського походження на території слов'янських країн, крім того, — після деяких інших приголосних: Скóп'є, Ак'я́р, Амудар'я́ ; перед йо апостроф не пишемо: Муравйóво.
    Примітка. Коли я, ю означають сполучення м'якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Вя́зьма, Вя́тка, Кя́хта, Крю́ково, Рязáнь, Хя́рма.
    1. твердий кінцевий приголосний основи ц пом'якшуємо в усіх слов'янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Олóнець, Повенéць, Череповéць, Крáгуєваць, Стóлаць; Дембúця, Лóмниця, Рéчиця, Óломоуць.
    2. суфікси географічних назв -ск, -цк передаємо відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк: Брянськ, Гданськ, Курськ; Кузнéцьк, Трóїцьк.
    Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаємо: Аравíйське мóре, мис Дóброї Надíї, Пéрська затóка, Півнíчний Льодовúтий океáн.
    Звичайно перекладаємо і прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу в складі географічних назв: Велúкий каньйóн, Нúжній Нóвгород, Півдéнна Амéрика, Півнíчний пóлюс.

Апостроф (§ 144): 12. Апостроф пишемо після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аля́б'єв, Арéф'єв, Водоп'я́нов, Григóр'єв, Захáр'їн, Луб'я́нцев, Лук'я́нов, Пом'ялóвський, Прокóф'єв, Рум'я́нцев, Ю́р'єв, В'ю́жин; перед йо апостроф не пишемо: Воробйóв, Соловйóв. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом'якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Бядýля, Пясéцький, Рю́мін.

Джерела[ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Адміністративні_одиниці_країн_світу/Білорусь/Правопис&oldid=31675864