Вікіпедія:Це зробила вона 2021/Статті на перевірку (фемінітиви 2)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гінда Олена Миколаївна[ред. код]

(редагувати) 1978—1984 року — асистент кафедри російської літератури Львівського університету, 1984—1986 року — аспірантка, 1986—1990 року асистент, 1990—1994 року — доцент цієї ж кафедри.

Гінда Олена Миколаївна[ред. код]

(редагувати) Науковий редактор видань — Олена Гінда.

Сіріндхорн[ред. код]

(редагувати) Так з 1977 року принцеса стає виконавчим директором тайського товариства Червоного Хреста, головою кількох освітніх, релігійних та мистецьких фундацій, засновниця благодійного фонду свого імені.

Влад Марія Миколаївна[ред. код]

(редагувати) Працювала редактором журналу Welcome to Ukraine.

Влад Марія Миколаївна[ред. код]

(редагувати) 2003 року стала лауреатом премії «Благовіст» за книжку «Який цей світ».

Косак-Баб'юк Любов Олексіївна[ред. код]

(редагувати) Коссак-Баб'юк Любов Олексіївна ( , м. Коломия, Івано-Франківська область — 2015) — музикознавець, кандидат філософських наук, професор, завідувач кафедри історії музики ЛНМА ім.

Савицька Наталія Владиславівна[ред. код]

(редагувати) Наталія Владиславівна Савицька (Швець) (26 березня 1955 — 15 липня 2015) — видатний український вчений-музикознавець, доктор мистецтвознавства, професор, критик і педагог, завідувач кафедрою теорії музики ЛНМА ім.

Савицька Наталія Владиславівна[ред. код]

(редагувати) Батько, Владислав Олександрович Швець (1926—2007) — професор, диригент, викладач класу труби у Львівській консерваторії ім. М. В. Лисенка, мати, Тамара Наумівна, — відомий у Львові лікар, психолог і логопед.

Савицька Наталія Владиславівна[ред. код]

(редагувати) Династію визначних львівських музикантів продовжує нині донька Наталії Владиславівни, Анна Савицька — скрипалька, лауреат міжнародних конкурсів.

Савицька Наталія Владиславівна[ред. код]

(редагувати) М.Лисенка(з 1988– доцент; з 2000 р. — професор кафедри), з 2013 року обіймала посади завідувача кафедри теорії музики, заступника Голови Спеціалізованої ради по захисту кандидатських дисертацій при ЛНМА ім. М. В. Лисенка.

Дубрівська загальноосвітня школа[ред. код]

(редагувати) Першим бібліотекарем була Слободенюк Зіна Мартинівна, яка попрацювала тут наступні 17 років, до 1975 р.

Дубрівська загальноосвітня школа[ред. код]

(редагувати) З 2014 р. бібліотекарем працює Марчук Світлана Петрівна.

Міжнародний день Навруз[ред. код]

(редагувати) Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова акцентувала увагу на те, що Навруз допомагає людству виявитися на висоті на нинішньому етапі історії.

Васильєв Сергій Вікторович[ред. код]

(редагувати) • Мати — Васильєва (Зайчик) Ніна Петрівна, вчитель російської мови та літератури

Скоропадська Марія Павлівна[ред. код]

(редагувати) Марія змогла завершити своє медичне навчання в університеті Лозанни і стала асистентом відомого медика-ортопеда професора Вірхова.

Мельник-Калужинська Галина Яківна[ред. код]

(редагувати) Тоді було створено оргкомітет фестивалю, секретарем якого стала Галина Мельник-Калужинська.

Колосова Наталія Феоктистівна[ред. код]

(редагувати) Вона була ініціатором і науковим керівником науково-дослідної теми: «Бібліографія бібліографії Української РСР (1976—1980)».

Музей сучасного мистецтва (Краків)[ред. код]

(редагувати) Першим директором Музею сучасного мистецтва є Марія Анна Потоцька, куратор і теоретик мистецтва.

Штурман Дора Мойсеївна[ред. код]

(редагувати) Штурман співпрацювала з журналом «Час і ми» (головний редактор і засновник журналу — Віктор Перельман), будучи членом редакційної колегії журналу, а з 1981 року стає заступником головного редактора та завідувачкою ізраїльського відділення журналу.

Козлик Ігор Володимирович[ред. код]

(редагувати) Середню освіту здобув у місцевих школах — восьмирічній № 8 (1969—1977, вчитель зарубіжної словесності Тамара Данилівна Нісонська) та середній № 2 (1977—1979, вчитель зарубіжної словесності Леонід Іванович Дубінін).

Коваленко Поліна Іванівна[ред. код]

(редагувати) Поліна Іванівна Коваленко (, місто Маріуполь, тепер Донецької області — , місто Київ) — українська радянська діячка, лікар-психіатр, 1-й заступник міністра охорони здоров'я Української РСР.

Шовкопляс Єлизавета Іванівна[ред. код]

(редагувати) Єлизаве́та Іва́нівна Шовкопля́с  — українська радянська діячка, інженер-хімік, 3-й секретар Полтавського обкому КП(б)У.

Рашківська Стефанія Олександрівна[ред. код]

(редагувати) З 1955 р. — агроном машинно-тракторної станції (МТС) у с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області, згодом була обрана заступником голови виконкому Хотинської районної ради.

Рашківська Стефанія Олександрівна[ред. код]

(редагувати) Працювала агрономом-ентомологом Клішковецької МТС, агрономм районної сільськогосподарської інспекції, завідувачкою контрольно-насіннєвої лабораторії, начальником Хотинської районної державної насіннєвої інспекції.

Сидорчук Таїсія Михайлівна[ред. код]

(редагувати) У 2006—2010 роках — завідувач науково-дослідного відділу розвитку музейної справи та заступник заступник генерального директора Мистецького Арсеналу з музейної роботи, співаторка першого масштабного виставкового проєкту на його території.

Іванникова Людмила Володимирівна[ред. код]

(редагувати) Іванникова Людмила Володимирівна (10 травня 1963, с. Губча Старокостянтинівського району Хмельницької області) — фольклорист, етнограф, педагог, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України.

Еллен Черчіл Семпл[ред. код]

(редагувати) Семпл була членом-засновником Асоціації американських географів (AAG).

Фактчекінг[ред. код]

(редагувати) Головний редактор «Слова і Діла» Катерина Пітєніна наголошує: «для перевірки виконання обіцянок… колеги надсилають у різні державні органи запити, телефонують або, якщо є можливість, виїжджають на місце»

Велігоцька Ніна Іванівна[ред. код]

(редагувати) В 1958—1992 роках працювала старшим науковим співробітником у Київському НДІ історії та теорії архітектури.

Народна хорова капела «Дніпро»[ред. код]

(редагувати) За цей час капела стала лауреатом та переможцем міжнародних та республіканських конкурсів і фестивалів.

Бекетова Валентина Михайлівна[ред. код]

(редагувати) З 1977 по 1989 роки — працювала старшим науковим співробітником відділу історії краю сучасного періоду.

Торговельно-економічний коледж КНТЕУ[ред. код]

(редагувати) Костюк Євгенія Миколаївна, заступник директора з навчально-методичної роботи, працює у коледжі з 1974 року.

Торговельно-економічний коледж КНТЕУ[ред. код]

(редагувати) За цей період займала такі посади: майстер виробничого навчання, викладач, завідувач денного відділення, а з 2003 року — заступник директора з навчально-методичної роботи.

Торговельно-економічний коледж КНТЕУ[ред. код]

(редагувати) Сухова Галина Леонідівна, заступник директора з навчально-виховної роботи, працює у коледжі з 1994 року.

Макаревич Марія Флоріанівна[ред. код]

(редагувати) В 1934 році стала співробітником науково-дослідного інституту агрогрунтознавства та хімізації сільського господарства.

Макаревич Марія Флоріанівна[ред. код]

(редагувати) Макаревич М. Ф. з 1936 року п'ятдесят років працювала в лабораторії ліхенології Інституту ботаніки Академії Наук України спочатку лаборантом, а потім науковим співробітником з 1938 року була аспірантом під керівництвом Альфреда Миколайовича Окснера, спеціалізувалася з області ліхенології.

Бурда Раїса Іванівна[ред. код]

(редагувати) З 1965 до 1968 рр. в цьому ж інституті у місті Сімферополі працювала асистентом кафедри ботаніки.

Бурда Раїса Іванівна[ред. код]

(редагувати) З 1973 року працювала в Донецькому ботанічному саду НАН України, спочатку старшим науковим співробітником, а з 1986 по 1989 — завідувачем відділу природної флори.

Бурда Раїса Іванівна[ред. код]

(редагувати) В 1989—1998 рр. обіймала посаду заступника директора.

Білай Віра Йосипівна[ред. код]

(редагувати) З 1933 по 1935 роки В.Білай працювала асистентом Агроінженерного факультету Інституту цукрового буряка у Києві.

Білай Віра Йосипівна[ред. код]

(редагувати) Білай також працювала завідувачем кафедри мікробіології та загальної імунології біологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Руденко Марія Антонівна[ред. код]

(редагувати) Марія Антонівна Руденко (, село Довгалівка Нікопольського повіту Катеринославської губернії, тепер у складі міста Нікополя Дніпропетровської області — ?) — українська радянська діячка, секретар Волинського обкому КПУ, голова Луцького та Ковельського міськвиконкомів Волинської області.

Вусенко Юлія Василівна[ред. код]

(редагувати) Юлія Василівна Вусенко (, місто Луцьк Волинської області) — українська діячка, секретар Луцької міської ради у 2015—2017 роках.

Протопопова Віра Вікторівна[ред. код]

(редагувати) Протопопова Віра Вікторівна ( , ) — український учений-ботанік, доктор біологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, почесний член Українського ботанічного товариства.

Пеггі Вуд[ред. код]

(редагувати) За свою роботу в театрі вона неодноразово ставала лауреатом багатьох премій, а з 1959 по 1966 рік була президентом Американського національного театру та академії (ANTA).

Стрілецька Марина Сергіївна[ред. код]

(редагувати) Стріле́цька Мари́на Сергі́ївна ("у дівоцтві — Сеникоби́ленко") (*22 серпня 1983, Луганськ, УРСР) — українська футболістка, футбольний тренер і арбітр, асистент арбітра ФІФА.

Сара Хакабі Сандерс[ред. код]

(редагувати) У 2008 році була політичним директором президентської кампанії свого батька Майка Хакабі.

Сканографія[ред. код]

(редагувати) В Україні сканограми робили: художник з Ужгорода Пимина Давидова в рамках проєкту «Амнезія project»; київський художник Михаїл Заблодський; фотохудожник Сергій Михалків.

Айлса Макгаун Кларк[ред. код]

(редагувати) У 1953 висунута на посаду старшого наукового співробітника; у 1958 році призначена головним науковим співробітником.

Сидорова Антоніна Василівна[ред. код]

(редагувати) Після захисту дисертації працювала молодшим науковим співробітником в Інституті економіки промисловості АН України.

Сидорова Антоніна Василівна[ред. код]

(редагувати) З грудня 2004 р. до 2006 р. була членом Експертної ради ВАК, а впродовж 2006—2010 рр. — заступником голови Експертної ради ВАК.

Нафікова Фірдаус Мухаметвалеївна[ред. код]

(редагувати) Народилася у 1938 році в Уфі в багатодітній родині співробітника НКВД і вчительки початкових класів.

Калачевська Клавдія Степанівна[ред. код]

(редагувати) З 1923 до 1934 року працювала старшим науковим співробітником Акліматизаційного саду імені М. Кащенка.

Калачевська Клавдія Степанівна[ред. код]

(редагувати) З 1944 до 1952 рр. працювала завідувачем бібліотеки Центрального ботанічного саду АН УРСР (Київ).

Костюшко Ольга Іванівна[ред. код]

(редагувати) До 1949 року працювала вчителем біології та хімії і завідувачем навчальної частини Олександрійської середньої школи № 4.

Костюшко Ольга Іванівна[ред. код]

(редагувати) Деякий час працювала інспектором Олександрійського міського відділу народної освіти.

Журкіна Надія Олександрівна[ред. код]

(редагувати) До виходу на пенсію працювала начальником відділу кадрів швейного об'єднання «Ригас айгербс» (Латвія).

Срірасмі[ред. код]

(редагувати) Срірасмі стала ініціатором кампанії «Любов і турбота від матері до дітей» («Sai Yai Rak Jak Mae Су Luk»), що пропагує грудне вигодовування.

Дядюша Галина Федорівна[ред. код]

(редагувати) В 1943—1948 роках за сумісництвом працювала старшим науковим співробітником Інституту клінічної фізіології АН УРСР в місті Києві.

Дядюша Галина Федорівна[ред. код]

(редагувати) В 1953—1958 рр. — старшим науковим співробітником і завідувачкою експериментального онкологічного кабінету Українського національно-дослідного санітарно-хімічного інституту.

Дядюша Галина Федорівна[ред. код]

(редагувати) З 1958 по 1960 рр. працювала старшим науковим співробітником Інституту геронтології і експериментальної патології АМН СРСР (Київ).

Дядюша Галина Федорівна[ред. код]

(редагувати) В 1971—1974 рр. працювала завідувачем відділу моделювання пухлин, в 1974—1980 рр.– старшим науковим співробітником-консультантом Інституту проблем онкології АН УРСР (тепер Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України, Київ).

Дядюша Галина Федорівна[ред. код]

(редагувати) Сестра — Толочко Ірина Федорівна (1905—1989), перекладач

Троцька Надія Василівна[ред. код]

(редагувати) Працювала викладачем сільськогосподарської практики в школі-інтернаті у Підгайцях, завідувачкою Великоборківського райвідділу РАГС, товарознавцем гуртової бази Райспоживтовариства, секретарем-друкаркою міжрайпалива у Підволочиському районі.

Петрова Ніна Павлівна[ред. код]

(редагувати) Працювала рахівником, машиністкою, бібліотекарем, бухгалтером.

Петрова Ніна Павлівна[ред. код]

(редагувати) Працювала інструктором з воєнізованих видів спорту ДСТ «Спартак», методистом ДСТ «Схід» при Ленпромгоспі.

Петрова Ніна Павлівна[ред. код]

(редагувати) Як інструктор зі снайпінгу навчального батальйону 284-го стрілецького полку, старший сержант Н. П. петрова до квітня 1943 року підготувала понад 100 відмінних стрільців.

Цимбалюк Михайло Петрович[ред. код]

(редагувати) Усе життя працює в регіональних засобах масової інформації: районні газети "Вперед" (кореспондент, завідувач відділу, Ярмолинці), "Прибузька зоря" (редактор, Хмельницький); обласні "Актуально для подолян" (спеціальний кореспондент),"Всім" (заступник редактора), "Подільський кур'єр" (кореспондент), "Фортеця" (власний кореспондент); в Хмельницькій обласній держтелерадіокомпанії "Поділля-Цкентр" (завідувач відділу), у прес-службах "Хмельницькобленерго" та обласної адміністрації Державної податкової служби України.

Емма Булл[ред. код]

(редагувати) Після випуску вона деякий час працювала журналісткою та графічним дизайнером.

Гражина Аугусцік[ред. код]

(редагувати) Гражина Аугусцік (; 17 серпня 1955, Слупськ) — польська вокалістка, аранжувальник, композитор, продюсер і лідер власного колективу.

Мрозовська Єлена[ред. код]

(редагувати) Мрозовська спочатку працювала вчителем і продавщицею.

Кордюм Єлизавета Львівна[ред. код]

(редагувати) Кордюм Єлизавета Львівна (, Київ) — український космобіолог, вчений у галузі цитоембріології і клітинної біології, доктор біологічних наук (1969), професор (1986), член-кореспондент НАНУ (2000), Заслужений діяч науки УРСР (1984), завідувач відділу клітинної біології та анатомії Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (з 1976 року).

Кордюм Єлизавета Львівна[ред. код]

(редагувати) Чотири роки після закінчення вишу пра­­цювала молодшим науковим співробітником Ботанічного саду імені академіка О. В. Фоміна Київського університету.

Кордюм Єлизавета Львівна[ред. код]

(редагувати) Паралельно з цією посадою з 1998 по 2003 роки працювала заступником директора з наукових питань, а в 1998—1999 рр. — виконувачем обов'язків директора Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Лауер Ніна Володимирівна[ред. код]

(редагувати) В 1935—1941 та в 1944—1974 роках працювала в Інституті фізіології АН УРСР: старшим науковим співробітником відділу психіатрії, від 1961 до 1973 рр. — завідувачкою відділу вікової фізіології, від 1973 до 1974 рр — старшим науковим співробітником-консуль­тантом відділу фізіології газообміну.

Медведєва Ніна Борисівна[ред. код]

(редагувати) Одночасно Медвєдєва Н. Б. у 1934—1948 роках працювала старшим науковим співробітником в Інституті клінічної фізіології.

NikLife[ред. код]

(редагувати) Головний редактор — Тетяна Вязнікова.

Решетник Євдокія Григорівна[ред. код]

(редагувати) З 1920 до 1924 р. навчалася на біологічному факультеті і одночасно працювала вчителем біології у Дитячому будинку.

Решетник Євдокія Григорівна[ред. код]

(редагувати) Решітник була науковим співробітником у Науково-дослідній станції м. Харкова.

Решетник Євдокія Григорівна[ред. код]

(редагувати) Згодом, коли в будинку ВУАН (нині будівля ННПМ) було створено Інститут захисту рослин, з травня 1942 року до вересня 1943 року Євдокія Решітник працювала в ньому науковим співробітником.

Lil’ Kim[ред. код]

(редагувати) Також вона зайняла посаду головного адміністратора лейблу Queen Bee Records (зараз відомий як IRS Records).

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Крістін Лагард, директор-розпорядник МВФ, відзначила , що серед пріоритетів реформ в тому числі є стабілізація фінансової системи.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) «Діагностичне обстеження найбільших 20 банків засвідчило, що фінустанови часто переоцінювали фінансову спроможність позичальників і зволікали з визнанням активів проблемними», — зазначила заступник Голови Національного банку України Катерина Рожкова .

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua:

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua зазначала:…

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Через півроку, в інтерв'ю Liga.net заступник керівника голови НБУ Катерина Рожкова розкриє окремі деталі трансформації кредитного портфеля банку: «Заборонити трансформацію ми не могли: тоді у „ПриватБанку“ були б підстави заявляти, начебто НБУ занадто необ'єктивний і своєю забороною проводити трансформацію завадив банку виконати програму поліпшення якості кредитного портфеля.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua : "… ми маємо підписаний лист.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Пізніше, в інтерв'ю Liga.net заступник голови НБУ деталізувала: «Лист колишніх акціонерів написано у вільній формі, це добровільно взяте на себе зобов'язання.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови НБУ Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua відзначила складну фінансову ситуацію в банку на момент націоналізації: «(Скільки часу «ПриватБанк» міг ще пропрацювати в тому форматі, в якому він працював) — …Ніскільки.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Колишній корпоративний секретар «ПриватБанку» Вікторія Страхова зазначала: «Потрібно розуміти, що націоналізація „Привату“ — це не бажання когось в Україні.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) На думку Марії Репко, заступника виконавчого директора Центру економічної стратегії, уряд вдався до входження до капіталу приватного банку через кілька ключових ризиків: ризик неплатоспроможності найбільшого банку в країні та ризик макроекономічної дестабілізації.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua зазначила: "(Рішення українських судів, які вже були прийняті в Україні по Суркісам, А-Банку по bail-in) як мінімум, дивують, оскільки закон чітко визначає, що при націоналізації системного банку всі відповідні зобов'язання повинні бути конвертовані в капітал…

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Пізніше заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua зазначала: «За підсумками річного аудиту, який був проведений компанією Ernst & Young, загальний обсяг резервів під кредитний портфель, наданий юридичним особам, склав 184 млрд грн.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua: « … компанія Ernst & Young предметно не вивчала проблематику інсайдерських кредитів у рамках підготовки висновку до звітності банку за 2016 рік за міжнародними стандартами фінзвітності.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Колишній корпоративний секретар «ПриватБанку» Вікторія Страхова у соціальній мережі зазначала: «…

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Щодо ролі куратора від Національного банку в «ПриватБанку» протягом цього періоду, заступник глави НБУ зазначила наступне:…якщо банк навмисно приховує операції, куратор про них нічого не знає, оскільки подібні рухи за рахунками не відображаються в реальному часі.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua повідомила: «Ми розуміли, що такий великий обсяг кредитів повернути разово неможливо, тому що це вб'є бізнес — для цього і був необхідний план реструктуризації кредитів.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua зазначила:

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua розказала подробиці роботи з банківським аудитором: "PricewaterhouseCoopers — це компанія, яка офіційно здійснювала щорічній аудит «ПриватБанку».

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) В інтерв'ю liga.net заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова розказала про особливості віднесення «ПриватБанку» до неплатоспроможних: «Причина, по якій банк був віднесений до категорії неплатоспроможних — відсутність капіталу і ліквідності.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua доповнювала, що "Бурхливий розвиток «ПриватБанку» і зростання його кредитного портфелю почалися десь з 2007—2008 року.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua зазначила:…перше завдання, яке стоїть перед банком сьогодні, — це провести інвентаризацію активів, перевірити документи, які є в наявності (на відповідність їх вимогам законодавства), і зробити нову оцінку активів.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю Zn.ua:…

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Такий дисбаланс свідчить про те, що в мережу АЗС незаконно потрапляють невраховані нафтопродукти з приховуваним джерелом походження», — зазначила Вікторія Войціцька, яка виступила ініціатором депутатського запиту.

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Катерина Рожкова, заступник голови НБУ в інтерв'ю finbalance.com.ua повідомила: «Вони (власники облігацій) робили висновки (про інвестування в облігації банку) на основі звітів PwC…

Націоналізація ПриватБанку[ред. код]

(редагувати) Крістін Лагард, Директор-розпорядник МВФ прокоментувала рішення уряду про входження держави в капітал банку: «Сьогоднішнє рішення української влади щодо націоналізації „ПриватБанку“ є важливим кроком у зусиллях, спрямованих на забезпечення фінансової стабільності.

Ла-Верн Бейкер[ред. код]

(редагувати) Їздила у В'єтнам як артистка, потім оселилась на Філіппінах, де працювала директор з розваг військовій базі США в Субік-Бей.

Ткачук Олена Анатоліївна[ред. код]

(редагувати) Дипломант Всеукраїнського літературного молодіжного конкурсу «Гранослов» (2006), лауреатка конкурсів «Старосинявська весна», «Вірю в майбутнє твоє, Україно!», «Європа в школі», «Троянди і виноград» та ін. Володарка гран-прі фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (2018).

Марія Емілія Снетляге[ред. код]

(редагувати) З 1914 по 1922 роки була директором музею Museu Paraense Emílio Goeldi.

Гончаренко Катерина Омелянівна[ред. код]

(редагувати) Катери́на Омеля́нівна Гончаре́нко (, станція П'ятихатки Катеринославської губернії, тепер П'ятихатського району Дніпропетровської області — ?) — українська радянська діячка, заступник начальника комбінату «Артемвугілля» Сталінської області.

Женев'єва Б'южольд[ред. код]

(редагувати) Женев'єва Б'южольд (; нар. 1 липня 1942) — канадська акторка, лауреат премій «Золотий глобус» і «Джині», номінантка премії «Оскар» в категорії «Краща жіноча роль».

Шрам (роман М'євіля)[ред. код]

(редагувати) Белліс Хладовін біжить з гігантського мегаполісу Нью-Кробюзон за своїх обставин; досвідчений лінгвіст, вона влаштовується перекладачем на цей корабель.

Рут Вейкфілд[ред. код]

(редагувати) Рут працювала лікарем-дієтологом, читаючи ще й лекції з культури їжі.

Поліщук Любов Костянтинівна[ред. код]

(редагувати) Згодом, вона обійняла посади асистента та доцента кафедри фізіології рослин КДУ імені Т. Г. Шевченка.

Катажина Пелчиньска-Наленч[ред. код]

(редагувати) Раніше займала посаду заступника Міністра закордонних справ Польщі.

Катажина Пелчиньска-Наленч[ред. код]

(редагувати) У 1992-1995 роках і 1999-2012 роках працювала в варшавському Центрі східних досліджень, в якому пройшла шлях від експерта до начальника Російського відділу і заступника директора.

Катажина Пелчиньска-Наленч[ред. код]

(редагувати) У тому ж році стала директором програми Відкритого європейського Фонду імені Стефана Баторія.

Мануель Пуїг[ред. код]

(редагувати) Пуїг жив у Парижі, Лондоні, Стокгольмі, працював учителем, помічником директора фільму, посудомийкою, перекладачем субтитрів.

Ірена Адамович[ред. код]

(редагувати) Після війни працювала в польському Управлінні репатріації у Франкфурті як перекладачка й інспекторка дитячих будинків, також була співробітником Національної бібліотеки у Варшаві.

Бетті Вільямс[ред. код]

(редагувати) Бетті Вільямс (; 22 травня 1943, Белфаст — 17 березня 2020, там само) — лауреат Нобелівської премії миру 1976 року спільно з Мейрид Корріган.

Адамська Марія Федорівна[ред. код]

(редагувати) Потім перейшла до інтернет-видання «Українська правда», де працювала редактором, писала статті.

Емі Гутманн[ред. код]

(редагувати) У 1990 році вона стала першим професором університету Лаурезі С. Рокфеллера в Прінстоні та директором-засновником свого Університетського центру людських цінностей, першого та найуспішнішого серед університетських мультидисциплінарних етичних центрів у світі.

Ковальова Євдокія Юхимівна[ред. код]

(редагувати) Під час німецько-радянської війни була евакуйована в Казахську РСР, де працювала завідувачем дитячих ясел та головою виконавчого комітету Бурундайської сільської ради Алма-Атинського сільського району Алма-Атинської області.

Пола Стаут[ред. код]

(редагувати) Народилася в Стрию, вона навчалась із Йозефом Гофманом у Відні в Школі мистецтв і ремесл (тепер — Університет прикладного мистецтва) і працювала дизайнером для Віденських майстерень перед тим як іммігрувати в США в 1925 році зі своїм першим чоловіком, архітектором і дизайнером Вольфгангом Гофманом.

Пола Стаут[ред. код]

(редагувати) Пізніше вона створювала колекції для J. P. Stevens & Company (1958-59) і була дизайнером-консультантом для Ames Textile Corporation.

Пола Стаут[ред. код]

(редагувати) Інші персональні виставки робіт Стаут були представлені в Філадельфійському музеї коледжу мистецтв та в Інституті моди технологій, де Стаут була викладачем та консультантом.

Єфременко Софія Михайлівна[ред. код]

(редагувати) Софі́я Миха́йлівна Єфре́менко (, село Мокроєланчик, тепер Амвросіївського району Донецької області — ?) — українська радянська діячка, змінний майстер цеху випалювання цементу Амвросіївського цементного заводу (комбінату) Сталінської області.

Капран Клавдія Омелянівна[ред. код]

(редагувати) Кла́вдія Омеля́нівна Капран (Матвіє́нко) (, село Іванівка, тепер селище Антрацитівського району Луганської області — ?) — українська радянська діячка, інженер, майстер пресового цеху, старший інженер виробничого відділу Часів-Ярського шамотного заводу імені Орджонікідзе Сталінської області.

Пащенко Антоніна Максимівна[ред. код]

(редагувати) Антоні́на Макси́мівна Па́щенко (, село Байрак, тепер північно-східний район міста Горлівки Донецької області — ?) — українська радянська діячка, інженер, начальник технічного відділу Краснолиманського відділку руху Північно-Донецької залізниці Сталінської області.

Удовиченко Надія Яківна[ред. код]

(редагувати) Наді́я Я́ківна Удовиченко (, село Благодатне, тепер селище Волноваського району Донецької області — ?) — українська радянська діячка, інженер, науковий співробітник Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт в гірничій промисловості Сталінської області.

Удовиченко Надія Яківна[ред. код]

(редагувати) У середній школі вибиралася комсомольським організатором, в Московському хіміко-технологічному інституті — членом комітету та секретарем факультетського бюро ВЛКСМ, у Макіївському науково-дослідному інституті — членом комітету інститутської організації ЛКСМУ, членом бюро районного комітету та членом бюро Макіївського міського комітету ЛКСМУ.

Харченко Раїса Василівна[ред. код]

(редагувати) Раї́са Васи́лівна Ха́рченко (, селище Уразово, тепер Валуйського району Бєлгородської області, Російська Федерація — ?) — українська радянська діячка, інженер із експлуатації, начальник ремонтно-конструкторського відділу Зуївської державної районної електричної станції Сталінської області.

Білецька Марія Василівна[ред. код]

(редагувати) Марі́я Васи́лівна Біле́цька — український лікар та волонтер.

Ведута Микола Іванович[ред. код]

(редагувати) У 1967 році в БДІНГ ім. В. В. Куйбишева була утворена кафедра економіко-математичних методів і програмування, М. І. Ведута був першим її завідувачем.

Ямщикова Ольга Миколаївна[ред. код]

(редагувати) Ольга Миколаївна Ямщикова ( — ) – льотчик-винищувач, командирка ескадрильї 586 ІАП.

Ластовенко Іван Герасимович[ред. код]

(редагувати) У 1931—1938 роках — заступник голови і голова колгоспу в селі Павлівка Донецької області.

Полюдова Дар'я Володимирівна[ред. код]

(редагувати) Мати  – Полюдова Тетяна Федорівна  – працювала вихователем у школі-інтернаті.

Мартиненко Олена Кирилівна[ред. код]

(редагувати) 1956 р., Магадан, )— майстер пошиття народного одягу, членкиня Спілки майстрів народних мистецтв України.

Доскоч Анжела Альфредівна[ред. код]

(редагувати) Анжела Альфредівна Доскоч ( 10 червня 1975, м. Вижниця) — український педагог, художній керівник Народної хорової капели «Зоринка», директор «Дитячої хорової школи «Зоринка» імені Ізидора Доскоча" (м. Тернопіль).

Минтус Людмила Миколаївна[ред. код]

(редагувати) Людмила Миколаївна Минтус (, Кролевець, Кролевецький район Сумська область), — майстер художнього ткацтва, членкиня Спілки майстрів народних мистецтв України.

Чень Хао[ред. код]

(редагувати) Чень Хао (; 9 грудня 1979, Ціндао) — китайська акторка, телеведуча, співачка; заступник керівника профсоюзу акторов «Китайської асоціації телевізійних артистів».

Будзан Богдан Павлович[ред. код]

(редагувати) Одночасно Будзан Б. П. був позаштатним радником віце-прем'єрів міністрів України, членом Наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень, заступником голови Конгресу української інтелігенції, співголовою Тернопільського земляцтва в Києві.

Рут Дрейфус[ред. код]

(редагувати) Далі вона була обрана Секретарем Швейцарського союзу профспілок, де вона мала справу із питаннями, пов'язаними із соціальним страхуванням, трудовими законами та правами жінок.

Калмикова Раїса Іванівна[ред. код]

(редагувати) Раїса Іванівна Калмикова, (, , Сумська область), — майстер художнього ткацтва, членкиня Спілки майстрів народних мистецтв України.

Петрова Олена Анатоліївна[ред. код]

(редагувати) Петрова Олена Анатоліївна, (, , Сумська область), — майстер художнього ткацтва, членкиня Спілки майстрів народних мистецтв України.

Вільям Рендольф Герст[ред. код]

(редагувати) Дружина Джорджа — Фібі Герст, меценат і феміністка

Емі Гудман[ред. код]

(редагувати) Дороті Гудман, вчитель літератури, а згодом і соціальний працівник, заснувала місцевий розділ миротворчої групи SANE / Freeze.

Емі Гудман[ред. код]

(редагувати) Гудман була новинним директором радіостанції Pacificia WBAI в Нью-Йорку протягом десятиліття, коли вона заснувала Демократію зараз!

Вакуленко Надія Вікторівна[ред. код]

(редагувати) Надія Вікторівна Вакуленко (20.09.1962, с. Бокиївка Волочиський район, Хмельниччина) — майстер художньої вишивки, заслужений майстер народної творчості УРСР (1969), членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва.

Вакуленко Надія Вікторівна[ред. код]

(редагувати) Надія Вакуленко — членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва (1991), заслужений майстер народної творчості України, Лауреат обласної премії ім. П. Артеменка, районної — «Решетилівські дивоцвіти — 2015».

Дмитренко Наталія Євгенівна[ред. код]

(редагувати) Дмитренко Наталія Євгеніївна (, Мічурінськ, Тамбовська область) — майстер килимарства, член Національної спілки художників України.

Дмитренко Наталія Євгенівна[ред. код]

(редагувати) 2005—2006 рр. працювала художником по килимарству на Решетилівській фабриці художніх виробів ім. [Клара Цеткін[|Клари Цеткін]].

Бренда Шаффер[ред. код]

(редагувати) Її робота є предметом деяких суперечок, і вона працювала консультантом Державної нафтової компанії Азербайджану, одночасно написавши в рекламних цілях азербайджанському уряду.

Бренда Шаффер[ред. код]

(редагувати) і була науковим директором проєкту "Каспійські дослідження" в Школі державного управління Кеннеді Гарвардського університету  де вона була докторантом у програмі міжнародної безпеки.

Алек Давидович Епштейн[ред. код]

(редагувати) Дизайнером і автором оригінал-макету альбому була Галина Блейх.

Катя Войвуд[ред. код]

(редагувати) З епізоду 189 вона виступає новим начальником шосе поліції в німецькому серіалі Спецзагін «Кобра 11» — Дорожня поліція.

Баїшева Саргилана Макарівна[ред. код]

(редагувати) Саргилана Макарівна Баїшева (; нар. 22 червня 1952, Якутськ) — якутська дослідниця малочисельних народів Півночі, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, член Союзу журналістів Росії.

Баїшева Саргилана Макарівна[ред. код]

(редагувати) 2004—2007 — заступник директора з науки, завідувачка сектору соціально-економічних досліджень Інституту проблем малочисельних народів Сибірського відділення РАН.

Хайді Брюль[ред. код]

(редагувати) Вона також була успішним художником-постановником і відома своєю участю в Євробаченні 1963 року.

Данішевська Валентина Іванівна[ред. код]

(редагувати) У 2001 році стала директором Центру комерційного права в проєкті Делойт в Україні, а з 2006 року очолювала благодійну організацію «Центр комерційного права».

Роменська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1 ім. П.І.Калнишевського[ред. код]

(редагувати) У Роменській жіночій гімназії навчалися такі видатні земляки: професор, доктор педагогічних наук, заслужений учитель України Тетяна Федорівна Бугайко, майстер художньої кераміки, кандидат технічних наук, лауреат Державної премії СРСР О.Черепанова, заслужена вчителька України Неоніла Омельченко.

Роменська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1 ім. П.І.Калнишевського[ред. код]

(редагувати) З 1950 по 1955 рік директором школи була Тригуб Ганна Юхимівна.

Шкром'юк Уляна Андріївна[ред. код]

(редагувати) Уляна Андріївна Шкром'ю́к ( 15 жовтня 1952, Нагірянка, Україна) — український майстер художніх народних промислів.

Загладін Микита Вадимович[ред. код]

(редагувати) Мати — Світлана Михайлівна (дівоче прізвище — Козлова; 1929—1995) — співробітник ІСЕМВ, доктор економічних наук, професор.

Гулик Микола Володимирович[ред. код]

(редагувати) Виховувався в родині місцевої інтелігенції: мати Алла Федорівна була бібліотекарем, батько Володимир Миколайович працював художником-оформлювачем у Будинку культури (його майстерня знаходилася в центрі міста), а також займався музикою.

Новое литературное обозрение[ред. код]

(редагувати) Головний редактор — кандидат філологічних наук Ірина Прохорова.

Рахімова Венера Тімерханівна[ред. код]

(редагувати) Венера Тімерханівна Рахімова (, ; 10 червня 1946, Кардар'їнське, Узбецька РСР) — радянська та російська акторка, Народна артистка Башкортостану, лауреат премії імені Салавата Юлаєва.

Айгумов Айгум Ельдарович[ред. код]

(редагувати) Директор Кумицька музично-драматичного театру ім. А.-П. Салаватова (1994—2017).

Гезер Нойєрт[ред. код]

(редагувати) Після закінчення навчання Гезер Нойєрт працювала урядовим консультантом з податків, медичного страхування та справах, пов'язаних із соціальним захистом.

Покровський педагогічний коледж[ред. код]

(редагувати) У 2010 році директором педагогічного коледжу стала Олена Іванівна Олійник, кандидат педагогічних наук, колишня випускниця цього навчального закладу.

Квентін Скіннер[ред. код]

(редагувати) Його батько-колоніальний адміністратор-зробив кар'єру в Західній Африці, мати до весілля працювала вчителем у школі.

Шурова Ольга Володимирівна[ред. код]

(редагувати) До 2015 року була головним редактором українського видання «Экспресс-газета».

Шурова Ольга Володимирівна[ред. код]

(редагувати) Невдовзі, у зв'язку з розширенням франшизи, переїхала до Києва, де стала головним редактором української версії видання «Экспрес-газета» і познайомилась з Шуровим.

Валдімер Орландо Кей[ред. код]

(редагувати) Продовжуючи навчання в Брін Маур Коледжі, вона отримала докторський ступінь з політичних наук з університету штату Іллінойс, де вона була співробітником Карнегі з міжнародного права в 1925 році.

Кавос Альберт Катаринович[ред. код]

(редагувати) У Петербурзі Катаріна Кавос став «директором музики» імператорських театрів, писав і ставив опери, в тому числі «Життя за царя» (1815).

Іоніна Марина Антонівна[ред. код]

(редагувати) Під час німецько-радянської війни перебувала у евакуації в східних районах РРФСР, працювала лаборантом спеціальної станції Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна Челябінської області.

Глущенко Любов Михайлівна[ред. код]

(редагувати) Любов Михайлівна Глущенко (, село Олексіївка, тепер селище Олексієво-Дружківка Костянтинівського району Донецької області — ?) — українська радянська діячка, директор Катерино-Олександрівської початкової школи Костянтинівського району Сталінської області.

Чілдрен Кінофест[ред. код]

(редагувати) Покровителькою першої події стала почесний Посол Фестивалю – відома українська співачка і композитор Джамала.

Стовпченко Ганна Петрівна[ред. код]

(редагувати) Стовпченко Ганна Петрівна (, Дніпропетровськ) — українська вчена у галузі металургії, провідний науковий співробітник Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України, доктор технічних наук (1993), професор (2006).

Романовська Олена Владиславівна[ред. код]

(редагувати) Олена Романовська є лауреатом багатьох престижних фестивалів та нагород, серед яких Червона рута, Слов'янський базар, Крізь терни до зірок, Мелодія.

Прокопенко Гаврило Никифорович[ред. код]

(редагувати) Його дружина працювала директором письменницького клубу, керувала секцією дитячої літератури обласної письменницької організації, мала десяток книжок, але її через чоловіка не приймали в члени СПУ.

Масудзое Йоїті[ред. код]

(редагувати) ЛДП секретар Нобутеру Ісіхара вказала в жовтні 2010 року, що Масудзоэ буде балотуватися в якості кандидата в 2011 Токіо губернаторських виборах, які Масудзое категорично заперечив, заявивши, що він буде відбувати термін його повноважень у палаті радників.

Добромислов Аполлон Миколайович[ред. код]

(редагувати) Дочка — Наталія Аполлонівна Добромислова, кандидат медичних наук, лікар-рентгенолог.

Вакуленко Тамара Олексіївна[ред. код]

(редагувати) Тамара Олексіївна Вакуленко (Самарська) (7 квітня 1963, с. Петриківка, Дніпропетровська область) — українська художниця, майстриня петриківського розпису, заслужений майстер народної творчості України (2006), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1995), лауреат премії ім.

Пімахова Діна Вікторівна[ред. код]

(редагувати) Діна Вікторівна Пімахова (?, Запоріжжя) — колишній перший заступник Голови Державної міграційної служби України.

Пімахова Діна Вікторівна[ред. код]

(редагувати) 1999—2007 працювала на посадах у Запорізькій області, починаючи від державного виконавця районного відділу до заступника начальника Державної виконавчої служби у Запорізькій області.

Пімахова Діна Вікторівна[ред. код]

(редагувати) 2007—2010 роках працювала на посаді начальник відділу в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України.

Бібіана Беглау[ред. код]

(редагувати) Бібіана Беглау була лауреатом багатьох нагород, у тому числі Срібного ведмідя Берліналу за кращу жіночу роль, премію Ульріха Дідгрубера та премію Адольфа Грімме.

Ана-Люсія Кортес[ред. код]

(редагувати) Після цього Ана-Люсія звільнилася з поліції, посварившись з матір'ю, яка була її начальником, і стала працювати офіцером безпеки в аеропорті Лос-Анджелеса.

Светлана Китич[ред. код]

(редагувати) З 2006 по 2008 рік обіймала посаду спортивного директора жіночої збірної Боснії і Герцеговини з гандболу.

Міленко Валентина Іванівна[ред. код]

(редагувати) Валентина Іванівна Міленко (, Балівка, Дніпропетровська область) — майстер петриківського розпису, заслужений майстер народної творчості України (2014), народний майстер петриківського розпису (1989).

Міленко Валентина Іванівна[ред. код]

(редагувати) Протягом 1986—1990 рр. працювала художником на петриківській фабриці художніх виробів «Дружба».

Міленко Валентина Іванівна[ред. код]

(редагувати) Валентина Іванівна Міленко — майстер петриківського розпису Експериментального цеху петриківського розпису Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату.

Тимошенко Віра Іванівна[ред. код]

(редагувати) Тимошенко Віра Іванівна — український правознавець, доктор юридичних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Національної академії внутрішніх справ.

Тимошенко Віра Іванівна[ред. код]

(редагувати) З 1986 р. по 1995 р. працювала в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: займала посади молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника.

Дубинка Ніна Дмитрівна[ред. код]

(редагувати) Дубинка Н. Д. працювала майстром на заводі «Художній керамік», учителем гончарства в Колегіумі мистецтв у Опішному (нині — Державна спеціалізована художня школа-інтернат I-III ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» імені Василя Кричевського).

Дубинка Ніна Дмитрівна[ред. код]

(редагувати) Дубинка Н. Д. працювала творчим майстром на заводі «Художній керамік», пізніше у Національному музею-заповіднику українського гончарства в Опішному, згодом навчала майбутніх художників-керамістів у Дитячій спеціалізованій художній школі-інтернаті «Колегіум мистецтв у Опішному».

Шах Зінаїда Савеліївна[ред. код]

(редагувати) Працювала заступником секретаря партійної організації колгоспу імені РСЧА, членом правління артілі.

Ситдикова Адія Хабібуллівна[ред. код]

(редагувати) Адія Хабібуллівна Ситдикова (; 12 грудня 1913 — 29 травня 2000) — Народний художник Башкирської АРСР, лауреат державної премії Республіки Башкортостан імені Салавата Юлаєва.

Стець Наталія Григорівна[ред. код]

(редагувати) Наталія Григорівна Стець ( 20 вересня 1972, с. Шманьківчики, Україна) — український педагог, композитор, співачка.

Тіеко Асакава[ред. код]

(редагувати) Вона лауреат численних галузевих та державних нагород.

Тіеко Асакава[ред. код]

(редагувати) Вона приєдналася до на тимчасову посаду в 1984 році, і стала постійним науковим співробітником тут же роком пізніше.

Шеннон Разерфорд[ред. код]

(редагувати) З вісімнадцяти років працювала балетисткою та інструктором в Лос-Анджелеосі.

Джекі Даррелл[ред. код]

(редагувати) Була головним організатором однієї з аргентинських експедицій.

Дикий Театр[ред. код]

(редагувати) "Надія Стефурак, "головний редактор Teatrarium.com, театрознавець.""«Візитівкою формації „Дикий театр“ стали відсутність пафосу, моралізування та удаваної цноти.

Дикий Театр[ред. код]

(редагувати) "Анастасія Гайшенець, журналіст, театральний критик, головний редактор журналу «Український Театр».

Сидоренко Світлана Павлівна[ред. код]

(редагувати) Світла́на Па́влівна Сидоре́нко (, м. Київ — Київ) — науковець у галузі біології нормальних і злоякісно трансформованих клітин та клітинної імунології, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, завідувачка відділу молекулярної та клітинної патобіології Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2015).

Айме Мяеметс[ред. код]

(редагувати) З 1961 до 1996 року була науковим співробітником Інституту зоології та ботаніки Академії наук Естонської РСР (згодом Академії наук Естонії).

Мюзидора[ред. код]

(редагувати) У 1940-х-50-х роках Мюзидора працювала науковим співробітником з історичних досліджень Французької сінематеки.

Макарова Людмила Андріївна[ред. код]

(редагувати) Разом зі своєю сестрою Валентиною Макаровою у 1986 році стала ініціатором створення дитячої філармонії, а також ансамблю скрипалів «Cantabile».

Транспорт Американських Віргінських Островів[ред. код]

(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.

Транспорт Пуерто-Рико[ред. код]

(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.

Українська асоціація юдаїки[ред. код]

(редагувати) Вчений секретар УАЮ — випускниця магістерської програми з юдаїки й аспірантка кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» Надія Уфімцева (обрано лютий 2020 р.).

Піппа Норріс[ред. код]

(редагувати) Піппа Норріс (народилася 10 липня 1953 р.) — викладач порівняльної політики в Університеті Кеннеді, австралійський лауреат, професор уряду та міжнародних відносин у Сіднейському університеті та директор Проєкту доброчесності виборців.

Піппа Норріс[ред. код]

(редагувати) Статті з журналів включають публікації в Британському журналі політичних наук, політологічні дослідження, політичні комунікації, Європейського журналу політичних досліджень, Міжнародні політологічні огляди, виборчі дослідження та законодавчі дослідженння, а також вона була засновником Гарвардського університету та редактором Міжнародного журналу про політику.

Ребекка Шугар[ред. код]

(редагувати) До цього працювала художником розкадровки та автором історій над телесеріалом «Час пригод».

Ткачук Ярослава Юріївна[ред. код]

(редагувати) Ярослава Юріївна Ткачук (29 січня 1957 р., с. Березово, Хустський р-н, Закарпатська область) — український мистецтвознавець, генеральний директор Національного музею Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського у Коломиї.

Олсуф'єв Микола Григорович[ред. код]

(редагувати) Донька Еле­о­но­ра Ми­ко­лаївна (нар. 1930), лікар-пе­діатр, зав. клінічною ла­бо­ра­то­рією дитячої міської клінічної лікарні ім. Н. Ф. Філа­то­ва у Мо­ск­ві.

Березівський навчально-виховний комплекс[ред. код]

(редагувати) З 1974 року по 1989 рік директором школи працювала Самойленко Наталія Павлівна.

Маргарет Гамільтон[ред. код]

(редагувати) У березні 1986 року вона стала засновницею і генеральним директором Hamilton Technologies, Inc. в Кембриджі, штат Массачусетс.

Сінчук Слава[ред. код]

(редагувати) У 2015 році почалася активна творча співпраця зі співачкою та композитором "Каріною Плай" — запропонував їй увійти в оновлений склад ГАЛАКТИКИ, випустив із нею два спільних альбоми.

Морозко Любов Георгіївна[ред. код]

(редагувати) По закінченні університету до 1994 року працювала інструктором Харківського міськкому комсомолу, секретар Дзержинського райкому, заввідділу Харківського обкому ЛКСМУ, у 1988—1994 рр. — депутат Дзержинської районної ради м. Харкова.

Каращук Катерина Семенівна[ред. код]

(редагувати) Каращук Катерина Семенівна (1933, Вересоч, Чернігівська область — 15 червня 2014, Прилуки) — художник традиційної художньої вишивки, заслужений майстер народного мистецтва України (2001).

Морозова Маргарита Кирилівна[ред. код]

(редагувати) Директор Російського музичного товариства, дружина московського фабриканта, мецената й колекціонера російського та європейського живопису, літератора, художнього критика М. А. Морозова (1871-1903).

Далія Трускіновська[ред. код]

(редагувати) Далія Трускіновська є лауреатом премії «Фанкон» у 1997 році за роман «Монах і кішка».

Ненсі Роман[ред. код]

(редагувати) Залишалася в університеті ще впродовж шести років, працюючи в Єркській обсерваторії й іноді подорожуючи до обсерваторії Макдональд в Техасі, де як науковий співробітник співпрацювала з В. В. Морганом.

Ненсі Роман[ред. код]

(редагувати) Дослідницька посада не була постійною, тому Роман стала інструктором, а пізніше асистент-професором.

Ненсі Роман[ред. код]

(редагувати) Роман стала першим начальником відділу астрономії в Управлінні космічної науки НАСА, започаткувавши саму програму; цим самим вона стала першою жінкою, призначеною на керівну посаду в космічному агентстві.

Ненсі Роман[ред. код]

(редагувати) Займала різні інші посади в НАСА, зокрема була начальником відділу астрономії і теорії відносності.

Ненсі Роман[ред. код]

(редагувати) Роман також була консультантом в ORI, Inc. з 1980 по 1988 рік.

Айвазова Світлана Григорівна[ред. код]

(редагувати) Кандидат історичних наук, Доктор політичних наук, головний науковий співробітник Інституту соціології РАН, членкиня Ради при Президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини.

Джоан Фейнман[ред. код]

(редагувати) Вона також була редактором трьох наукових книг.

Джоан Фейнман[ред. код]

(редагувати) У 1974 році Фейнман стала першою жінкою, обраною членом Американського геофізичного союзу (АГС), а пізніше двічі обиралася секретарем Відділення сонячної і міжпланетної фізики ().

Джоан Фейнман[ред. код]

(редагувати) Вона також була організатором комітету АГС, який займався питаннями справедливого ставлення до жінок всередині геофізичної спільноти.

Джоан Фейнман[ред. код]

(редагувати) Вона була членом кількох підрозділів МАС, включаючи такі як «Division E Sun and Heliosphere; Division G Stars and Stellar Physics; and Division E Commission 49 Interplanetary Plasma & Heliosphere», а також була асоційованим редактором журналу Journal of Geophysical Research: Space Physics.

Масляник Олександр Іванович[ред. код]

(редагувати) Батько Іван Юрійович (1920—1996) — журналіст; мати Єва Василівна (1933) — пенсіонерка; дружина Олена Петрівна (Дзюба,1959) — хореограф, приватний підприємець, донька Олена (1979) — журналіст, син Володимир (1986) — фахівець з міжнародних економічних відносин, онуки Олександр (1999, студент Львівського національного університету імені І. Франка), Володимир (2009) та Максим (2017).

Рубан Валентина Василівна[ред. код]

(редагувати) Понад десять років віддала видавництву «Радянська школа», де працювала редактором художньої редакції та старшим редактором редакції естетичного виховання.

Рубан Валентина Василівна[ред. код]

(редагувати) З 1963 по 1974 рр. працювала старшим редактором видавництва «Радянська школа», закінчила аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН України.

Міа Лерер[ред. код]

(редагувати) Вона є засновником та президентом фірми ландшафтної архітектури, Mia Lehrer + Associates, яка розташована в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія .

Власенко Наталія Андріївна[ред. код]

(редагувати) Від 1960 року працювала в Інституті фізики напівпровідників НАН України (Київ): старшим науковим співробітником, від 1966 до 1995 року — завідувачем відділу електролюмінесценції, від 1995 року — провідним науковим співробітником.

Караченцева Валентина Юхимівна[ред. код]

(редагувати) Від 1971 до 1988 рр.– у Спеціальній астрофізичній обсерваторії АН СРСР (селище Нижній Архиз, Карачаєво-Черкесія, РФ); від 2009 Караченцева В. Ю. працювала провідним науковим співробітником Головної астрономічної обсерваторії НАНУ (Київ).

Сусак Катерина Романівна[ред. код]

(редагувати) Катерина Романівна Сусак (, Косів, Івано-Франківська область), — мистецтвознавець, педагог, вихователь фахівців художньої вишивки, ректор Косівського інституту ПДМ, членкиня Спілки народних майстрів України, заслужений працівник культури України.

Мізецька Ірина Борисівна[ред. код]

(редагувати) До початку другої світової війни (1938—1940 рр.) І.Мізецька також працювала на посаді молодший науковий співробітник Інституту фізики АН УРСР.

Мізецька Ірина Борисівна[ред. код]

(редагувати) У 1954 році вона повернулась до Інституту фізики АН УРСР, де обійняла посаду старший науковий співробітник.

Нянькіна Лідія Степанівна[ред. код]

(редагувати) Лідія Степанівна Нянькіна (; 23 вересня 1965, с. Серп Алнаського району Удмуртії) — удмуртська письменниця, поетеса, журналіст, перекладач.

Максін Сінгер[ред. код]

(редагувати) Як головний редактор відмовила у публікації статті щодо заперечення зв'язку між ВІЛ та СНІД, що викликало широку дискусію в наукових колах та пресі (втім, статтю було надруковано за наступного головного редактора).

Транспорт Американського Самоа[ред. код]

(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.

Транспорт Гуаму[ред. код]

(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.

Транспорт Північних Маріанських Островів[ред. код]

(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.

Левицька Тамара Василівна[ред. код]

(редагувати) Тамара Василівна Левицька була художником-оформлювачем Сумського відділення Художнього фонду.

Самусенко Олександра Григорівна[ред. код]

(редагувати) За деякими відомостями, єдина жінка-танкіст у 1-й гвардійській танковій армії та єдина жінка, що обіймала посаду заступника командира танкового батальйону.

Єгорова Ганна Олександрівна[ред. код]

(редагувати) Отримала направлення в школу льотчиків у Херсон, По закінченні якого в 1939 році була інструктором Калінінського аероклубу.

Єгорова Ганна Олександрівна[ред. код]

(редагувати) Залікувати рани їй допомогли спочатку санінструктор Юлія Кращенко, яка потрапила в полон у ході боїв на магнушевському плацдармі близько Студзянок, який і повинні були допомогти обороняти штурмовики 805-го ШАП; в Зоннебурге — військовий лікар 2-го рангу Георгій Федорович Синяков, потрапив у полон ще в серпні 1941 року під Києвом, і професор Белградського університету Павле Трпинац.

Ложовська Зінаїда Яківна[ред. код]

(редагувати) Згодом була засновником Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Надбужжя».

Інститут управління землею[ред. код]

(редагувати) В ІУЗ працює декілька дослідницьких віце-президентів, серед яких президент та головний виконавчий директор Фонду ІУЗ, Кетлін Б. Кері (колишня компанія GE Capital Real Estate); [8] головний спеціаліст з маркетингу та членства, Адам Й. Смоляр (колишній — Савилз Стдлі) ; [9] головний виконавчий директор, Жанна Р. Меренсон (керівник групи «Белграв»); [10] виконавчий віце-президент мережі для країн Америки, Стефані С. Вассер; [11] та виконавчий директор ІУЗ Terwilliger Center for Housing, Stockton Williams.

Селянчина Ганна Онуфріївна[ред. код]

(редагувати) Ганна Онуфріївна Селянчина (, селище Воловець, тепер Воловецького району Закарпатської області — ?) — українська радянська діячка, вчителька, секретар Закарпатського обласного комітету ЛКСМУ.

Литвинович Марина Олексіївна[ред. код]

(редагувати) Займала посаду директора ТОВ «Фонд ефективної політики» по новим проєктам.

Литвинович Марина Олексіївна[ред. код]

(редагувати) Восени-взимку 2003 року Марина Литвинович працювала директором проєктів фонду «Відкрита Росія», заснованому співвласниками «ЮКОС» Михайлом Ходорковським і Леонідом Невзліним.

Залізняк-Охримович Олена Юліанівна[ред. код]

(редагувати) 1920 у Відні стала ініціатором і засновником першої жіночої організації в українській діаспорі — Українського жіночого союзу, 1921 заснувала секцію студенток товариства «Січ».

Залізняк-Охримович Олена Юліанівна[ред. код]

(редагувати) 1927 з сім'єю переїхала до Львова, працювала директором фахової школи в жіночому кооперативі «Труд».

Жозе Альберту Кошта[ред. код]

(редагувати) 1980 року Кошта у групі з 15 гравців був також залучений у внутрішній конфлікт, в результаті якого було звільнено головного тренера Хосе Марію Педроту і спортивного директора Хорхе Нуну Пінту да Кошту.

Ангеліна Кріхелі[ред. код]

(редагувати) Мати — представник циркової династії Ірина Михайлівна Кріхелі, згодом — Майстер народньої творчості (декоративно-ужиткове мистецтво), виступила ілюстратором деяких книжок Ангеліни Кріхелі.

Ангеліна Кріхелі[ред. код]

(редагувати) Консультант з медичних питань — ендокринолог Наталя Кошова

Ангеліна Кріхелі[ред. код]

(редагувати) Консультант — дитячий психолог Юлія Смаровоз

Корольова Оксана Михайлівна[ред. код]

(редагувати) З 1945 року — лікар-терапевт, завідувачка медичної частини санаторію «Ударник» міста Євпаторії Кримської області.

Аваков Олександр Арсенович[ред. код]

(редагувати) В результаті відео вийшло в ефір, а Ольга Червакова, перший заступник голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, написала у Facebook «відкрите депутатське звернення» до генерального прокурора Віктора Шокіна та міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з проханням порушити кримінальне провадження, оскільки, за її словами, в діях Олександра Авакова, описаних журналісткою, містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 171 Кримінального кодексу України «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».

Дудура Дарія Макарівна[ред. код]

(редагувати) Дарія Макарівна Дудура (, село Крутьки, тепер Чорнобаївського району Черкаської області — ?) — українська радянська діячка, директор Сімферопольського тютюново-ферментаційного заводу Кримської області.

Дудура Дарія Макарівна[ред. код]

(редагувати) Після закінчення німецько-радянської війни працювала заступником керуючого Кримського обласного тресту «Головтютюнсировина».

Букви[ред. код]

(редагувати) Головний редактор — Тетяна Ніколаєнко.

Бурак Юлія Василівна[ред. код]

(редагувати) Юлія Василівна Бурак (, тепер Львівська область — ?) — українська радянська діячка, новатор виробництва, регулювальниця радіоапаратури, старший майстер відділу технічного контролю Львівського виробничого об'єднання «Електрон» Львівської області.

Бурак Юлія Василівна[ред. код]

(редагувати) З 1939 року працювала секретарем дирекції заводу, а потім техніком-регулювальником Львівського заводу «Контакт».

Бурак Юлія Василівна[ред. код]

(редагувати) З 1950 року працювала старшим контрольним майстром відділу технічного контролю цеху складання електролічильників, а після реорганізації заводу «Контакт» у Львівський телевізорний завод в 1957 році — старшим контрольним майстром відділу технічного контролю та регулювальницею радіоапаратури.

Бурак Юлія Василівна[ред. код]

(редагувати) З 1970 року — регулювальниця радіоапаратури, старший майстер відділу технічного контролю Львівського виробничого об'єднання «Електрон» Львівської області.

Кодимська центральна районна бібліотека[ред. код]

(редагувати) Його бібліотекарем була Кожушко Ганна Олексіївна.

Ломакович Світлана Володимирівна[ред. код]

(редагувати) У 1975—1977 роках працювала молодшим науковим співробітником науково-дослідного сектору з проблем розвивального навчання при кафедрі психології Харківського державного університету.

Ломакович Світлана Володимирівна[ред. код]

(редагувати) У 1977—1978 роках працювала на кафедрі російської мови Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди асистентом, 1982—1985 роках — старшим викладачем, 1985—1989 роках — доцентом.

Ломакович Світлана Володимирівна[ред. код]

(редагувати) У 1995—2000 роках була професором, а в 2000—2007 роках завідувачем кафедри українознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Немиринецька школа[ред. код]

(редагувати) Хорошим організатором піонерських справ була Пустельник  Роза Вініамінівна.

Немиринецька школа[ред. код]

(редагувати) Директором школи була призначена Бернадіна Ольга Пилипівна.

Немиринецька школа[ред. код]

(редагувати) В школі в цей час працювали такі вчителі: Бернадіна Ольга Пилипівна — директор школи,   Андрійчук Андрій Омельянович — завуч, Загорівська Антоніна Яківна, Біленька Марія Захарівна, Городецька Федора Григорівна, Сускіна Меланія Григорівна, Рибак Костянтин Спиридонович, Ткачук Марія Тимофіївна, Петричук Любов Петрівна, Темченко Галина Максимівна, Городецька Галина Олександрівна.

Немиринецька школа[ред. код]

(редагувати) В школі працювали такі вчителі: Махиня Федір Гнатович - директор, Ковальчук Наталія Сергіївна — завуч, Андрійчук Андрій Омельянович, Загорівська Антоніна Яківна — вчитель історії, потім з 1954 р.

Немиринецька школа[ред. код]

(редагувати) Рачук Галина Макарівна, Біленька Марія Захарівна — вчитель біології, Городецька Марія Іванівна — вчитель російської мови і літератури, Рибак Костянтин Спиридонович — вчитель математики, Рибак Галина Іванівна — вчитель російської мови і літератури, Нікітенко Марія Семенівна, Петричук Любов Петрівна, Городецька Федора Григорівна, Сускіна Меланія Григорівна.

Немиринецька школа[ред. код]

(редагувати) Прийшло нове поповнення вчителів: Григорусь Галина Миколаївна – вчитель російської мови і літератури , Гоменюк Антоніна Ананіївна – вчитель хімії і біології , Куніц Лариса Миколаївна – вчитель фізкультури ,  Воронцова Людмила Іванівна , Яценко Наталія Олександрівна, Кот Валентина Петрівна, Лариса Іванівна Гарбовська, Мудрак Олександр Іванович, Тетяна Олексвандрівна Міськова.

Махалія Джексон[ред. код]

(редагувати) Популярність Махалії Джексон на Середньому Заході швидко зростала, і в 1937 році вона стала першим виконавцем госпел у фірмі Decca Records, зробивши чотири записи у супроводі піаніста і органіста Естел Аллен.

Пам’ятний знак робітникам і службовцям заводу гірничого машинобудування, які загинули у 1941-1945 рр.[ред. код]

(редагувати) Пошукову роботу провела співробітник відділу кадрів заводу «Комуніст» Тетяна Яківна Гуль.

Терещенко Агафія Корніївна[ред. код]

(редагувати) Агафія Корніївна Терещенко (, село Новопавлівка, тепер Межівського району Дніпропетровської області — ?) — українська радянська діячка, секретар первинної партійної організації і заступник голови колгоспу імені Маленкова Рожищенського району Волинської області.

Терещенко Агафія Корніївна[ред. код]

(редагувати) У 1950 році працювала директором інкубаційно-птахівничої станції у Волинській області.

Габрієль Яред[ред. код]

(редагувати) Габрієль Яред є засновником і директором «Академії плеяди», створеною для підтримки молодих композиторів у виробництві і просуванні їхньої музики.

Старєва Анна Михайлівна[ред. код]

(редагувати) Старєва Анна Михайлівна (, м. Миколаїв) — український педагог, директор Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (2010—2016), кандидат педагогічних наук, доцент навчально-наукового інституту історії, політології та права Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (2016—2017).

Старєва Анна Михайлівна[ред. код]

(редагувати) Працювала директором Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (2010—2016).

Яремійчук Марія Олексіївна[ред. код]

(редагувати) Обиралася делегатом XXIII з'їзду КП України, депутатом Івано-Франківської обласної ради, депутатом і заступником голови виконавчого комітету Балинцівської сільської ради депутатів трудящих, членом Івано-Франківського обласного і Снятинського районного комітетів КПУ, членом правління республіканського товариства «Знання».

Скобельська Марія Володимирівна[ред. код]

(редагувати) Марія Володимирівна Скобельська ( — ?) — українська радянська діячка, лікар Станіславської районної лікарні Станіславської області.

Гольденберг Надія Марківна[ред. код]

(редагувати) Наді́я Ма́рківна Го́льденберг (; 1891, Київщина — 1981, Москва) — українська і російська піаністка, музичний педагог, композитор.

Федорчак Парасковія Андріївна[ред. код]

(редагувати) Парасковія Андріївна Федорчак (, село Росохач?, тепер Городенківського району Івано-Франківської області — ?) — українська радянська діячка, новатор сільськогосподарського виробництва, завідувач свиноферми колгоспу імені Хрущова села Росохач Гвіздецького району Станіславської (Івано-Франківської) області.

Світлична Мотрона Андріївна[ред. код]

(редагувати) Мотрона Андріївна Світлична (, село Харьковка (Харківка), тепер Старополтавського району Волгоградської області, Російська Федерація — ?) — українська радянська діячка, заслужена вчителька Української РСР, директор Станіславського інституту удосконалення вчителів, директор Станіславського педагогічного училища.

Світлична Мотрона Андріївна[ред. код]

(редагувати) З початком німецько-радянської війни у 1941 році була евакуйована у східні райони СРСР, працювала директором середньої школи у місті Совєтську Саратовської області РРФСР; завідувачем районного відділу народної освіти.

Ткаченко Валерій Вікторович[ред. код]

(редагувати) Мама — Віра Степанівна, в той час працювала вчителем початкових класів.

Литовченко Дар'я В'ячеславівна[ред. код]

(редагувати) Дар'я В'ячеславівна Литовченко (*2 травня 1989) — українська вокалістка, сопрано, лауреат міжнародних конкурсів.

Литовченко Дар'я В'ячеславівна[ред. код]

(редагувати) І в цьому ж році стала асистентом-стажистом у класі професора Валентини Антонюк.

Литовченко Дар'я В'ячеславівна[ред. код]

(редагувати) В цьому ж роцi стала лауреатом Другого міжнародного конкурсу «Impreza.

Мітрясова Олена Петрівна[ред. код]

(редагувати) З 1993 по 2010 рр. працювала асистентом, старшим викладачем, доцентом, професором кафедри ґрунтознавства та агрохімії Миколаївського національного аграрного університету.

Мітрясова Олена Петрівна[ред. код]

(редагувати) З 2010 р. і по 2018 обіймала посаду завідувача кафедри екології та природокористування Чорноморського національного університету імені Петра Могили.

Хельга Андерс[ред. код]

(редагувати) У 1967 році вона стала лауреатом премії «Deutscher Filmpreis» в номінації "Краще виконання молодою акторкою за роль Анджели у фільмі «Дівчата, Дівчата».

Ярмоленко Марія Федорівна[ред. код]

(редагувати) Марія Федорівна Ярмоленко (, тепер Чернігівська область — ?) — українська радянська діячка, новатор виробництва, майстер цеху 4-ї взуттєвої фабрики міста Києва.

Міждержавний інститут українсько-казахстанських відносин ім. Н. А. Назарбаєва[ред. код]

(редагувати) Валентина Василівна Магда — вчений секретар Міждержінституту ім. Н. А. Назарбаєва;

Вожейко Галина Григорівна[ред. код]

(редагувати) З 1946 року працювала лікарем-хірургом Шаргородської районної лікарні Вінницької області.

Гринюк Марія Леонтіївна[ред. код]

(редагувати) Марія Леонтіївна Гринюк (30 грудня 1984, Каунас, Литовська РСР) — український художник.

Юлія Брістігер[ред. код]

(редагувати) Після звільнення із МГБ — письменниця, редактор у видавництві.

Там, де ти[ред. код]

(редагувати) Режисером виступив Семен Горов, а головну роль зіграла тодішній директор гурту — Юлія Колодюк.

Лікаря викликали?[ред. код]

(редагувати) Незважаючи на складності, скептичне ставлення хворих до молодого лікаря, вона стає відмінним лікарем і отримує запрошення працювати в клініці у знаменитого професора Медведєва (Леонід Бронєвой).

Куземко Анна Аркадіївна[ред. код]

(редагувати) Анна Аркадіївна Куземко  — українська вчена у галузях ботаніки, екології та охорони природи, доктор біологічних наук (2013), провідний науковий співробітник Інституту ботаніки НАН України.

Хроніки зради[ред. код]

(редагувати) У центрі сюжету — класичний любовний трикутник: Ганна — дизайнер інтер'єру, Андрій — керівник архітектурної фірми.

Ніженець Анастасія Максимівна[ред. код]

(редагувати) Серед студентів А. М. Ніженець була така відома в майбутньому постать, як Надія Світлична (учасниця руху щістдесятників, лауреат премії В. Стуса, премії імені Т. Г. Шевченка) та ін.

Ніженець Анастасія Максимівна[ред. код]

(редагувати) Ніженець була ініціатором вивчення й увічнення місць перебування Г. С. Сковороди на Харківщині.

Ніженець Анастасія Максимівна[ред. код]

(редагувати) Сковороди у засобах масової інформації України, постійно виступала з лекціями, бесідами, доповідями перед фахівцями й громадськістю міста та області, була авторитетним консультантом з проблем сковородознавства на рівні державних структур.

Ніженець Анастасія Максимівна[ред. код]

(редагувати) Ніженець була також ініціатором увічнення пам'яті П. А. Грабовського в Харкові.

Цирен-Дулма Дондокова[ред. код]

(редагувати) У 1948—1953 роках працювала літературним редактором у видавництві словників іноземних та національних мов у Москві.

Гермаш Людмила Павлівна[ред. код]

(редагувати) Людми́ла Па́влівна Ге́рмаш (, Умань — , Київ) — український фізик і педагог, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри загальної фізики та фізики твердого тіла НТУУ «КПІ».

Гермаш Людмила Павлівна[ред. код]

(редагувати) Була серед організаторів створення фізико-математичного факультету НТУУ «КПІ» (разом з В. Г. Бар'яхтаром і В. В. Ваніним), працювала заступником декана цього факультету, завідувачем кафедри загальної фізики та фізики твердого тіла.

Грушко Олена Арсенівна[ред. код]

(редагувати) Олена Грушко вважається засновником унікального жанру російських романів для жінок.

Пілюс Антоніна Іванівна[ред. код]

(редагувати) У той же час була диктором Берлінського телебачення, вела програму «Для друзів російської мови», знімалася у кіно та телерекламі.

Колтановська Валентина Василівна[ред. код]

(редагувати) Валентина Василівна Колтановська (1 травня 1965, Вінниця) — український художник.

Мельник Тетяна Лук'янівна[ред. код]

(редагувати) Тетяна Лук'янівна Мельник (, місто Мала Виска, тепер Маловисківського району Кіровоградської області — ?) — українська радянська діячка, вчителька, директор Паліївської неповної середньої школи Маловисківського району Кіровоградської області.

Зофія Морачевська[ред. код]

(редагувати) З 1891 по 1893 роки вона працювала вчителем у гімназії імені В. Недзялковської у Львові, потім до 1895 року практикувала у школі при тій гімназії.

Грищенко Віра Семенівна[ред. код]

(редагувати) Ві́ра Семе́нівна Гри́щенко (Красо́вська)  — українська радянська діячка, робітниця Кіровоградського заводу сільськогосподарського машинобудування «Червона зірка», інструктор відділу кадрів Кіровоградського обласного комітету КП(б)У.

Іліяна Йотова[ред. код]

(редагувати) З 2000 р. була членом вищої ради Болгарської соціалістичної партії, з 2006 по 2012 рр. обіймала посаду заступника голови софійської міської організації БСП.

Єкатерина Захарієва[ред. код]

(редагувати) Єкатерина Спасова Гечева-Захарієва (; , Пазарджик) — болгарський юрист і політик, заступник прем'єр-міністра з питань судової реформи і міністр закордонних справ Болгарії з 2017 р.

Барбара Крюгер[ред. код]

(редагувати) Початкова кар'єра художниці була пов'язана з журнальними видавництвами, і складалася досить успішно: це були такі видання, як «» (де працювала художнім редактором), «».

Вакуловська Оксана Олександрівна[ред. код]

(редагувати) Під час першої світової війни разом із родиною переїхала в місто Калязін Тверської губернії, де працювала інспектором шкіл.

Вакуловська Оксана Олександрівна[ред. код]

(редагувати) Одночасно працювала заступником голови Володимирівської сільської ради, головою ревізійної комісії сільського споживчого товариства.

Вакуловська Оксана Олександрівна[ред. код]

(редагувати) Під час німецько-радянської війни була евакуйована до Сталінградської області РРФСР, де працювала вчителькою початкових класів і німецької мови, завучем та директором Коршеватської семирічної школи Ленінського району.

Кривий Олександр Васильович[ред. код]

(редагувати) Ірина Георгіївна Кравченко (12 лютого 1949, Томськ — 2003) — український художник.

Сара Райх[ред. код]

(редагувати) З того часу Сара була запрошена як виконавець, хореограф та інструктор в більш ніж 40 країн.

Еліза Бонапарт[ред. код]

(редагувати) Оскільки була хорошим адміністратором, Еліза відсторонила від справ чоловіка і твердою рукою взялася за економіку краю, активно розвиваючи не тільки будівництво, але і культуру.

Рада громадського контролю НАБУ[ред. код]

(редагувати) Галина Янченко, секретар РГК НАБУ ІІІ скликання

Джилл Абрамсон[ред. код]

(редагувати) Джилл Елен Абрамсон (, 19 березня 1954, Нью-Йорк) — американська письменниця та журналістка, колишній виконавчий редактор The New York Times.

Джилл Абрамсон[ред. код]

(редагувати) Працювала провідним репортером The American Lawyer, згодом головним редактором The Legal Times.

Вогонь і лють[ред. код]

(редагувати) На щоденному прес-брифінгу 3 січня, Сара Хакабі Сандерс, прес-секретар Білого дому, назвала книгу «наповненою фальшивими та оманливими даними».

Крестовська Наталя Миколаївна[ред. код]

(редагувати) Керувала підготовкою 6 кандидатів юридичних наук, була науковим консультантом 1 доктора юридичних наук.

Маркос Таварес[ред. код]

(редагувати) Таварес народився в Порту-Алегрі та провів своє дитинство у міських нетрях разом з батьком, працівником футбольного клубу «Інтернасьйонал», та його матір'ю, вчителем.

Тимофєєва Ольга Вікторівна[ред. код]

(редагувати) 2007 року стала лауреатом Всеросійського телевізійного конкурсу «ТЕФІ — регіон» в номінації «Кращий інтерв'юер».

Гергель Марфа Іванівна[ред. код]

(редагувати) Марфа Іванівна Гергель (, тепер Черкаської області — ?) — українська радянська діячка, новатор сільськогосподарського виробництва, свинарка, завідувач свиноферми колгоспу «Україна» Іркліївського району Черкаської області.

Ярова Ірина Анатоліївна[ред. код]

(редагувати) Паралельно заочного навчання у 1983—1988 роках працювала в Далекосхідному тресті інженерно-будівельних вишукувань, спочатку секретарем-друкаркою, потім інженером з охорони праці.

Ярова Ірина Анатоліївна[ред. код]

(редагувати) Послідовно займала посади стажиста, слідчого, помічника прокурора, заступника прокурора Петропавловська-Камчатського, начальника слідчого відділу, старшого помічника прокурора Камчатської області.

Ярова Ірина Анатоліївна[ред. код]

(редагувати) У грудні того ж року була знову обрана депутатом Ради народних депутатів Камчатської області третього скликання і очолила комітет по державному будівництву та місцевому самоврядуванню (колишній конституційно-правовий комітет), а також стала заступником голови комісії з регламенту, депутатської етики та процедурних питань.

Ярова Ірина Анатоліївна[ред. код]

(редагувати) У тому ж році на з'їзді «Яблука» була обрана заступником Явлінського.

Ярова Ірина Анатоліївна[ред. код]

(редагувати) У 2008—2009 роках була заступником голови думського комітету у справах федерації та регіональної політики, в 2009—2011 роках — заступником голови комітету з конституційного законодавства і державного будівництва.

Ярова Ірина Анатоліївна[ред. код]

(редагувати) Пізніше разом із Віктором Звагельським стала ініціатором внесення в Кодекс про адміністративні правопорушення поправок, які вводять відповідальність за порушення закону про торгівлю у вигляді оборотних штрафів..

1962 у Чернігові[ред. код]

(редагувати) 22 грудня — 55 років від дня народження Роговець Лариси Вікторівни (1962) — оперної співачки, Народної артистки України, лауреата престижних Міжнародних конкурсів, солістки Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм.

1962 у Чернігові[ред. код]

(редагувати) 26 грудня — 55 років від дня народження Людмили Василівни Пархоменко (1962) — журналістки й поетеси, головного редактора обласної газети «Деснянська правда», лауреата літературно-мистецької премії імені Леоніда Глібова.

Марія Пейчинович-Бурич[ред. код]

(редагувати) Марія Пейчинович-Бурич (; 9 квітня 1963, Мостар, Боснія і Герцеговина) — хорватський політик, економіст, колишній депутат парламенту, член консервативної партії ХДС.

Марія Пейчинович-Бурич[ред. код]

(редагувати) У 1997—2000 роках була директором у фармацевтичній компанії «Pliva».

Марія Пейчинович-Бурич[ред. код]

(редагувати) У 2004—2005 рр. була державним секретарем у відомстві з європейської інтеграції, а потім до 2008 р. — у Міністерстві закордонних справ та європейської інтеграції.

Марія Пейчинович-Бурич[ред. код]

(редагувати) Зокрема, була приватним консультантом з питань проєктів ЄС, Програми розвитку ООН та обопільного фінансування таких проєктів у країнах-кандидатах і потенційних кандидатах на вступ у ЄС, а також у державах-сусідках Європейського Союзу.

Чижевська Марія Павлівна[ред. код]

(редагувати) Була членом комсомолу, секретарем комсомольського осередку села Коритища.

Чижевська Марія Павлівна[ред. код]

(редагувати) Під час німецько-радянської війни у 1941 році була евакуйована до Курганської області РРФСР, де працювала завідувачем вівцеферми, ланковою з вирощування кок-сагизу в колгоспі села Піски.

Їржі Драгош[ред. код]

(редагувати) Єва Драгошова працювала бібліотекарем у бібліотеці Інституту водних ресурсів ім. Масарика.

Ейпріл О'Ніл[ред. код]

(редагувати) Ейпріл починала свою кар'єру як асистент Бакстера Стокмана.

Лях Валентина Петрівна[ред. код]

(редагувати) Валентина Петрівна Лях ( — ?) — українська радянська діячка, лікар, завідувач Старо-Романівської лікарської дільниці Новоград-Волинського району Житомирської області, завідувач Городницького районного відділу охорони здоров'я Житомирської області.

Лях Валентина Петрівна[ред. код]

(редагувати) Під час німецько-радянської війни була евакуйована на Урал, працювала лікарем на нікелевих рудниках.

Шугалей Людмила Миколаївна[ред. код]

(редагувати) До 2014 року була заступником начальника Військово-медичного управління Служби безпеки України, у 2014 очолила Управління.

Шугалей Людмила Миколаївна[ред. код]

(редагувати) В 2004 році звання генерал-майора міліції отримала прес-секретар МВС Тетяна Подашевська.

Левіна Теерлінк[ред. код]

(редагувати) Левіна Бенінг, старша з п'яти дочок фламандського художника Симона Бенінг, вчилася живопису у батька і у Джуліо Кловіо і до кінця 1530-х років отримала визнання як майстер мініатюри.

Бабенко Галина Миколаївна[ред. код]

(редагувати) Бабенко Галина Миколаївна — радянський і український художник-мультиплікатор, художник-постановник, художник-ілюстратор.

Савка Степан Станіславович[ред. код]

(редагувати) Батько — Савка Станіслав Степанович, мати — Хомик Віра Антонівна, дружина — Савка Галина Михайлівна, артистка, працює з чоловіком, дочка — Савка Мар'яна Степанівна, співачка, актриса, диктор телебачення, син — Савка Сергій Степанович, ілюзіоніст, фокусник, ведучий авторської телепередачі «Атака магії».

Мамишева Тетяна Григорівна[ред. код]

(редагувати) Під час німецько-радянської війни у 1941 році була евакуйована в Узбецьку РСР, де працювала директором школи для евакуйованих дітей у місті Ташкенті.

Мкртчян Наталя В'ячеславівна[ред. код]

(редагувати) Мкртчян Наталя В'ячеславівна (дівоче прізвище Нікітіна) — сучасна українська художниця, живописець, лауреат Міжнародної премії імені Володимира Винниченка (2019).

Тамаркіна Роза Володимирівна[ред. код]

(редагувати) 1937 — стала лауреатом III Міжнародного конкурсу піаністів ім.

Довгань Стефанія Ігорівна[ред. код]

(редагувати) Мама — художник-реставратор, викладає у коледжі в Америці, бабуся — журналістка, культурний діяч Маргарита Довгань, а дідусь — відомий український скульптор Борис Довгань.

Булдаков Олексій Іванович[ред. код]

(редагувати) Друга дружина — Людмила Булдакова, педагог за освітою, працювала директором взуттєвого магазину.

Барбара Раш[ред. код]

(редагувати) У 1951 році відбувся її дебют у фільмі «Голдберги», а в 1954 році — стала лауреатом премії «Золотий глобус» у номінації "«найбагатообіцяючий новачок серед жінок»" за роль у фантастичному фільмі «Воно прийшло з далекого космосу».

Френсіс Граймс[ред. код]

(редагувати) З 1901 року Граймс стала асистентом Огастеса Сент-Годенс і працювала з ним до самої його смерті в 1907 році.

Віоріка Денчіле[ред. код]

(редагувати) Вона була вчителем в середній школі (м. Віделе), працювала інженером в румунській нафтовій компанії Petrom.

Віоріка Денчіле[ред. код]

(редагувати) З 2009 р. — депутат Європарламенту від Румунії, обіймала посаду заступника голови Комітету з питань сільського господарства та розвитку села.

Кірстен Нільсен[ред. код]

(редагувати) Нільсен була заступником голови адміністрації президента США з вересня по грудень 2017 р. і керівником апарату міністра внутрішньої безпеки з січня по липень 2017 р.

Биконя Оксана Павлівна[ред. код]

(редагувати) З 1989 року по 1990 рік працювала лаборантом воєнної кафедри Далекосхідного державного університету у місті Владивосток.

Биконя Оксана Павлівна[ред. код]

(редагувати) З 1998 року по 1999 рік працювала асистентом кафедри іноземних мов по 11 розряду в Далекосхідному державному технічному рибогосподарському університеті міста Владивосток.

Биконя Оксана Павлівна[ред. код]

(редагувати) З 2008 року по 2010 рік працювала завідувачем кафедри гуманітарних дисциплін Чернігівського факультету бізнесу Української академії бізнесу та підприємництва.

Негода Світлана Дмитрівна[ред. код]

(редагувати) З 1993 по січень 2000 року — провідний спеціаліст Служби Першого Віце-прем'єр-міністра України, головний спеціаліст, консультант, головний консультант, завідувачка сектору Управління з питань обласних державних адміністрацій, місцевого самоврядування та органів виконавчої влади Кабінету Міністрів України.

Deso Dogg[ред. код]

(редагувати) З 2011 року вона працювала перекладачем в ФБР і мала допуск до секретних справ, пов'язаних з національною безпекою.

Лісненко Тетяна Станіславівна[ред. код]

(редагувати) Працювала вчителем, у 2004 року отримала посаду заступника директора з виховної роботи Роменської школи-інтернату ім. О. А. Деревської.

Слабунова Емілія Едгардівна[ред. код]

(редагувати) Потім перейшла на роботу МОУ «Ліцей № 1» в Петрозаводське, де була вчителем, заступником директора з науково-методичної роботи.

Пєшкова Катерина Павлівна[ред. код]

(редагувати) Пізніше була заступником голови цієї організації.

Захарова Марія Володимирівна[ред. код]

(редагувати) Була редактором щомісячного видання «Дипломатичний вісник».

Бодак Оксана Іванівна[ред. код]

(редагувати) У період з 1957 по 1958 рік працювала бібліотекарем Дубриницького ліспромгоспу Закарпатської області.

Бодак Оксана Іванівна[ред. код]

(редагувати) Протягом наступного року працювала бібліотекарем Поморянської середньої школи.

Бодак Оксана Іванівна[ред. код]

(редагувати) У 1964 році займала посаду старшого лаборанта кафедри неорганічної хімії.

Бодак Оксана Іванівна[ред. код]

(редагувати) Із 1965 по 1975 займала посаду асистента кафедри неорганічної хімії.

Бодак Оксана Іванівна[ред. код]

(редагувати) Оксана Іванівна Бодак обіймала посаду завідувача кафедри неорганічної хімії Львівського університету із 1989 по 2005 рік.

Бодак Оксана Іванівна[ред. код]

(редагувати) Професор Бодак була керівником 34 кандидатських і консультантом 5 докторських дисертацій.

Олів'є Мартінес[ред. код]

(редагувати) Мати, француженка Розмарі, працювала секретарем.

Передрій Ганна Романівна[ред. код]

(редагувати) Передрій Ганна Романівна ( 25 січня 1925 р., с. Дацьки Чуднівського району Житомирської обл. — 16 вересня 2019, м. Київ) — науковець-методист, філолог, кандидат педагогічних наук, доцент, Почесний професор Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, автор посібників для учнів і студентів, володар грандів Фонду Сороса, багаторічний очільник обласного Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, учасник Другої світової війни.

Передрій Ганна Романівна[ред. код]

(редагувати) Від 1961 р. працювала асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри української мови Черкаського педагогічного інституту, викладала курси методики навчання української мови в школі, сучасної української літературної мови, спецкурси з мови, керувала педпрактикою.

Гросмейстер (фільм)[ред. код]

(редагувати) Зустрічаються вони вже дорослими — перекладач Олена Андріївна Донцова і шахіст Сергій Олександрович Хлєбніков.