Вік (видавництво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вік — українське видавництво у Києві, що діяло в 18951918 роках.

Засноване з участю Олександра Лотоцького, Сергія Єфремова, Володимира Дурдуківського, Василя Доманицького, Федора Матушевського. Видавництво було засновано (спочатку як гурток студентської молоді) після одного з "антрактів" в українському книговиданні, викликаних обмежувальними заходами російського уряду. Його поява була викликана настійною потребою в українській друкованій продукції. Різні дослідницькі джерела подають суперечливі дані щодо року заснування видавництва: 1895, 1896, 1897 рр. Вважаємо, що видавництво "Вік" розпочало роботу 1894 р. з виходом першої назви його книжкової продукції. План видання книжок вироблено 1895 р. Видання "Віку" 1896-1900 рр. друкувалися у друкарні В.В. Колодочки (Черкаси). Незважаючи на цензурні умови царської Росії, видало 140 назв художньої, навчальної та науково-популярної літератури загальним накладом понад 560 тисяч примірників.

Напрацювавши певного досвіду на виданні "дрібних книжечок", гуртківці укладають ювілейний збірник під назвою "Вік" (далі - Антологія), присвячений виходу 1798 року "Енеїди" І.П. Котляревського. 1900 р. виходить 1-й том Антології, який містив вірші бл. 50-ти поетів; 1902 р. перевидано 1-й том і видано два томи прози. Загалом у тритомнику представлено більш як 70 українських письменників з різних частин України. Видання містило біографічні довідки про письменників, їхні портрети, бібліографію найзначніших творів. Зовнішнє виконання Антології було диференційованим: певні частини тиражу друкувалися на різному за якістю папері, відповідно до чого варіювалася ціна кожного тому. Саме з цього моменту розпочинається послідовна робота, спрямована на вивчення читацького середовища. На той час Антологія була явищем винятковим. Ознаменувавши новий етап українського книгодрукування, вона торувала дорогу новій тенденції - прагненню до фундаментальних узагальнюючих видань. На користь антології свідчить нечуваний читацький попит: більша частина видання розійшлась за передплатою, а за півроку по книгарнях не можна було знайти жодного примірника. Видавничий гурток студентської молоді, перебираючи собі назву "Вік", яка пролунала доволі гучно, і не лише в Україні, перетворюється на одне із найвпливовіших українських видавництв кінця ХІХ - початку ХХ ст. Особливо цінними є видання творів української класичної літератури та тритомної «Антології української літератури».

дві серії: "Селянська бібліотека" (СБ) та "Українська бібліотека" (УБ), які призначалися відповідно для народного читання та інтелігенції. У серії СБ, започаткованій 1894 р., до 1918 р. вийшло 70 випусків, що мали допомогти здобути освіту тим людям, яким не пощастило вчитися "по великих школах". Принципово іншу читацьку адресу мали видання серії УБ та деякі позасерійні, розраховані на підготовленого читача (інтелігенцію). Такі риси цих видань, як багатство оздоблення, талановиті ілюстрації, вишуканість зовнішнього вигляду та вдалий підбір внутрішнього змісту неодноразово підкреслювалися в бібліографічних оглядах у тогочасній періодиці. У 1908 р. започатковано нову серію видань - "Наші справи" (НС). За всі роки існування видавництва випущено 21 назву видань НС.


Література[ред. | ред. код]