Віленський край

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ві́ленський край, Вільнюський край (лит. Vilniaus kraštas, пол. Wileńszczyzna, біл. Віленшчына) — східна та південно-східна частина Литви з Вільнюсом, до 1939 належала Польській республіці, що відрізняється особливостями національного складу населення і його політичними та культурними орієнтаціями.

Історія[ред. | ред. код]

Історія Летуви
Coat of arms of Lithuania.svg
Доісторична Летува
Велике князівство Литовське, Жемайтійське і Руське
Річ Посполита
Російська імперія
Лісові брати (1905—1906)
Королівство Литва
Летувіська радянська республіка
Летувісько-Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Летувіська Республіка
(Серединна Литва • Віленський край)
Окупація Летуви СРСР
Окупація Летуви Третім Рейхом
Лісові брати (1940-1957)
Летувіська РСР
Летувіська Республіка

Портал «Летува»
Серединна Литва і території, на які претендувала Литва

Німецькі війська, які виводилися з територій, зайнятих під час Першої світової війни та за Брестським миром, наприкінці грудня 1918 залишили Віленщину і околиці. На початку січня ці території, включаючи Вільну (5 січня), зайняла Червона Армія, опір якій слабкі місцеві польські збройні формування чинити не могли. В ході радянсько-польської війни польські війська зайняли Вільну 1921 квітня 1919. За радянського наступу у липні 1920 регіон знову займають червоні частини.

У радянсько-литовських переговорах з травня 1920 умовою, що визначала східні та південно-східні кордони Литви, були спочатку її військова співпраця у війні проти Польської республіки, потім, при погіршенні воєнної ситуації, — її нейтралітет. 12 липня 1920 у Москві було підписано договір про мир між РСФРР і Литвою, який визнавав державну незалежність Литви у кордонах колишньої Ковенської губернії, частини Віленської, Гродненської, Сувалкської губерній, включаючи Відзи, Вільну, Ошмяни, Ліду, Щучин, Гродно. Договір набирав чинності 14 жовтня. Однак вже 26 серпня 1920 Вільну було передано владі Литви. Інші місцевості, які відходили за радянсько-литовським договором до Литви, також поспішно передавалися під контроль литовської адміністрації при польському наступі після «дива на Віслі».

З вторгненням у серпні 1920 польських частин на территорії, на які претендувала Литва, польські війська зіткнулися з литовськими частинами. Рада Ліги Націй 20 вересня прийняла рекомендацію, що підтверджувала як східний кордон Польської республіки «лінію Керзона», на захід від якої простягалися землі з переважаючим польським населенням, на схід — території з переважанням непольського (литовського, білоруського, українського) населення, і запропонувала Польщі рахуватися з нейтралітетом территорії Литви зі східного боку лінії. Литва та Польська республіка офіційно прийняли цю рекомендацію. Під тиском Ліги Націй в останніх числах вересня 1920 в Сувалках почалися польсько-литовські переговори. 7 жовтня було підписано договір, котрий розмежував польську і литовську зони. Відповідно до договору Вільна та території, що до неї прилягали, опинялися на литовському боці демаркаційної лінії. Договір мав набути сили 10 жовтня 1920.

За два дні до набрання чинності Сувалкським договором за негласним розпорядженням Юзефа Пілсудського польські частини під командуванням генерала Люціана Желіговського, імітуючи непідкорення верховному командуванню, почали наступ і зайняли Вільну (9 жовтня) та Віленський край. Зайняті території були оголошені державою Серединна Литва, тимчасово керованою Верховним головнокомандувачем і Тимчасовою урядовою комісією. Вибори, проведені 8 січня 1922, сформували представницький орган населення Серединної Литви — Віленський сейм. Сейм 20 лютого 1922 більшістю голосів прийняв резолюцію про включення Віленського краю до складу Польської республіки. 22 березня 1922 Установчий сейм у Варшаві прийняв Акт возз'єднання Віленського краю з Польською Республікою. В квітні 1922 Віленський край увійшов до складу Польщі.

Однак Литва не відмовлялася від прав Вільнюський край та вела за нього активну пропагандистську і дипломатичну боротьбу. Лише в 1938, коли Литва після збройних інцидентів на кордоні і ультиматуму Польській республіці була вимушена погодитися з відновленням дипломатичних відносин, були відкриті кордони і поновлено сполучення.

З вторгненням у вересні 1939 радянських військ на територію Польської республіки Віленський край було спочатку передано Білоруській РСР. За Договором про передачу Литовській Республіці міста Вільно та Віленської області і про взаємодопомогу між Радянським Союзом і Литвою від 10 жовтня 1939 частину Віленського краю було передано Литві. Ця частина становила територію у 6 909 км² з 490 тис. жителів.

Після прийняття Литовської РСР до складу Радянського Союзу до Литви у жовтні 1940 відійшла додаткова територія площею 2 637 км².

Див. також[ред. | ред. код]