Вілкул Олександр Юрійович
| Олександр Юрійович Вілкул | |||||
|---|---|---|---|---|---|
_(cropped).jpg) | |||||
| Віце-прем'єр-міністр України | |||||
| 24 грудня 2012 — 27 лютого 2014 | |||||
| Президент | Віктор Янукович | ||||
| Прем'єр-міністр | Микола Азаров | ||||
| Наступник | Олександр Сич | ||||
| Голова Дніпропетровської облдержадміністрації | |||||
| 18 березня 2010 — 24 грудня 2012 | |||||
| Попередник | Віктор Бондар | ||||
| Наступник | Дмитро Колєсніков | ||||
| Народився |
24 травня 1974 (46 років) Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР, нині Україна | ||||
| Освіта | Криворізький технічний університет (1996) | ||||
| Політична партія | Партія регіонів із 2003 → Опозиційний блок | ||||
| Батько | Юрій Вілкул | ||||
| Дружина | Олена Анатоліївна Вілкул | ||||
| Діти | Марія (2008) | ||||
| Нагороди |
| ||||
| Підпис |
 | ||||
| vilkul.ua | |||||
| Олександр Юрійович Вілкул на сайті Верховної Ради | |||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | |||||
|
| |||||
 Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 5-го скликання Партія регіонів, № 59 у списку[1] | |||
| фракція ПР[1] | 25.05.2006 | — | 23.11.2007 |
| 6-го скликання Партія регіонів, № 59 у списку[2] | |||
| фракція ПР[2] | 23.11.2007 | — | 16.04.2010 |
| 8-го скликання Політична партія «Опозиційний блок», № 2 у списку[3] | |||
| фракція Опозиційний блок[3] | 27.11.2014 | — | 29.08.2019 |
Олекса́ндр Ю́рійович Ві́лкул (нар. 24 травня 1974, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) — проросійський український політик, член партії Опозиційний блок (в минулому Партія регіонів).
Колишній член Партії регіонів; депутат Дніпропетровської облради (з листопада 2010); голова Дніпропетровської обласної організації Партії регіонів, нині — в Опозиційному блоці. Син Юрія Вілкула, міського голови Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 24 травня 1974 року в Кривому Розі, Дніпропетровська область, нині Україна (колишня Українська РСР). Дружина Олена Анатоліївна (1978) — домогосподарка; має дочку Марію. Народився в сім'ї заступника голови профспілкового комітету Криворізького гірничорудного інституту Вілкул Юрій Григорович уродженця УРСР СРСР та домогосподарки, уродженки Краснодарського краю РРФСР СРСР.
Освіта[ред. | ред. код]
Криворізький технічний університет (1991–1996), гірничій інженер, «Відкриті гірничі роботи»; аспірантура там же.
Кар'єра[ред. | ред. код]
1991–1996 — як студент Криворізький технічний університет проходив виробничу практику помічником машиніста екскаватора ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
1997–1998 — начальник комерційно-фінансового управління, 1998–2001 — заступник генерального директора з комерційно-фінансових питань ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
2001–2002 — заступник президента з економіки та зовнішньоекономічних зв'язків ГО «Академія гірничих наук України».
2002–2003 — заступник голови правління з комерційних питань ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
З жовтня 2003 — в.о. голови правління, генеральний директор ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». Незважаючи на це, 30 жовтня 2018 року в інтерв'ю заявив, що 2004 року працював у кар'єрі[джерело?].
2004–2006 — генеральний директор ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; генеральний директор (за сумісництвом) ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (обидва входять до Метінвест Холдинг, контрольований компанією Ріната Ахметова Систем Кепітал Менеджмент).
З листопада 2005 — голова Криворізької міської організації Партії регіонів.
З 2006 — почесний директор гірничорудного дивізіону ВАТ «Метінвест Холдинг».
2006–2007 — Народний депутат України 5-го скликання від Партії регіонів, № 59 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006).
2007–2010 — Народний депутат України 6-го скликання від Партії регіонів, № 76 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 16 квітня 2010.
18 березня 2010 — 24 грудня 2012 — голова Дніпропетровської облдержадміністрації.
24 грудня 2012 — 28 січня 2014 — віце-прем'єр-міністр України.
З 28 січня 2014 р. — виконуючий обов'язки віце-прем'єр-міністра України.[4]
Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 року. Обраний від партії «Опозиційний блок» (№ 2). Член Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції.
Заслужений працівник промисловості України (серпень 2005). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2004). Орден «За заслуги» III (червень 2008), II ступенів (серпень 2011).
Критика[ред. | ред. код]
Під час Євромайдану дніпропетровські бізнесмени Геннадій Корбан і Борис Філатов, яким належить торговий центр «Пасаж» у Дніпрі, змушені були виїхати з країни через тиск. Вони прямо звинуватили Вілкула у їх переслідуванні.[5][6]
Активісти Євромайдану звинувачували Вілкула в організації «тітушок» для боротьби з демонстрантами на підтримку Євромайдану в Дніпропетровську 26 січня 2014 року[7][8][9].
Також, Вілкулу ставлять в провину надмірну схильність до самопіару[10].
Під час місцевих виборів 2015 року звинувачувався у підкупу виборців.[11][12][13][14]
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[15]
У червні 2018 року детективи НАБУ відкрили справу проти Олександра Вілкула за підозрою в можливому декларуванні недостовірної інформації. У вересні 2018 року генпрокурор Юрій Луценко вніс до Верховної ради України подання на нардепа Олександра Вілкула, втім Рада відмовилася знімати депутатську недоторканність. У жовтні 2018 Луценко заявляв, що Вілкул під час керівництва Дніпропетровською ОДА незаконно передав в оренду кілька земельних ділянок, чим завдав державі збитків на 5 млн гривень.[16]
6 вересня 2019 Вілкула було заарештовано разом з Дмитром Колєсніковим, проте вже 17 вересня відпущено, їх обох взяв на поруки нардеп Дмитро Шпенов[17].
Напад депутата Парасюка[ред. | ред. код]
22 вересня 2016 року депутат ВРУ Парасюк влаштував бійку з Олександром Вілкулом, після чого пошкодив машину останнього. Бійка сталась після ефіру «Вечірнього прайму» в будівлі телеканалу «112 Україна».[18] Після ефіру Парасюк дочекався під студією свого опонента і завдав удару по голові Вілкулу. Під час бійки Парасюк отримав кілька ударів у відповідь в обличчя від Вілкула. Депутатів розняла охорона. Пізніше Парасюк пошкодив автомобіль Вілкула, який перебував на парковці телеканалу, і влаштував словесну перепалку з водієм автомобіля.[19][20]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Народний депутат України V скликання Вілкул Олександр Юрійович. ВРУ. Процитовано 18.10.2014.
- ↑ а б Народний депутат України VI скликання Вілкул Олександр Юрійович. ВРУ. Процитовано 18.10.2014.
- ↑ а б Народний депутат України VIII скликання Вілкул Олександр Юрійович. ВРУ. Процитовано 05.01.2016.
- ↑ Про відставку Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України. Архів оригіналу за 9 грудень 2014. Процитовано 9 грудень 2014.
- ↑ За трансляцію «5 каналу» бізнесменам довелося виїхати з України, Українська правда, перевірено 29 січня, 2014
- ↑ Утікач Корбан: «Я думаю, влада просто шукає цапів-відбувайлів», Українська правда, перевірено 31 січня, 2014
- ↑ В беспорядках в Днепропетровске обвиняют Вилкула / УНІАН, 26.01.2014 | 21:42
- ↑ Вилкул и Удод отдали приказ милиции Днепропетровска разогнать Евромайдан. Десятки активистов ранены / Цензор.нет, 26.01.14 21:57
- ↑ Вилкул организовывал «титушек» в Днепропетровске? / Обозреватель, 26 января 2014, 21:15
- ↑ Черніков А. Александр Вилкул запутался в собственном пиаре / УП-Блоги, 21 серпня 2013, 14:12
- ↑ У Дніпропетровську та Кривому Розі підкуп виборців став масовим — КВУ. Архів оригіналу за 8 грудень 2015. Процитовано 30 листопад 2015.
- ↑ Філатов оприлюднив докази підкупу 5000 виборців в Дніпропетровську, тсн, 10 листопада 2015
- ↑ Представники Олександра Вілкула скуповують голоси дніпропетровців на дому, Дніпроград, 10 листопада 2015
- ↑ Андрій Денисенко: У схемі підкупу виборців Вілкулом у Дніпропетровську — російський слід, 12 листопада 2015
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-01-21. Процитовано 2018-01-21.
- ↑ Вілкул: свіжі рейтинги на виборах президента України 2019. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-03-01.
- ↑ Вілкула та Колеснікова відпустили на поруки. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-09-17.
- ↑ Нардепы Парасюк и Вилкул подрались в здании телеканала "112 Украина". 112.ua. 2016-09-22.
- ↑ Нардепи Парасюк і Вілкул побилися після ефіру. ukranews.com. Українські новини. 2016-09-22.
- ↑ Вілкул про бійку: правда переможе, Парасюків ми не боїмося. ukranews.com. Українські новини. 2016-09-23.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вілкул Олександр Юрійович |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вілкул Олександр Юрійович |
- Вилкул, Александр Юрьевич на сайті Генштабъ
| |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| ||||||||
|
- Народились 24 травня
- Народились 1974
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери відзнаки «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)
- Заслужені працівники промисловості України
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Другий уряд Миколи Азарова
- Народні депутати України 8-го скликання
- Голови Дніпропетровської облдержадміністрації
- Кандидати в президенти України (2019)
- Віце-прем'єр-міністри України
- Депутати Дніпропетровської обласної ради
- Випускники Криворізького технічного університету
- Народні депутати України 5-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Члени Партії регіонів
- Уродженці Кривого Рогу
- Випускники Національної академії державного управління при Президентові України
- Фракція Опозиційного блоку у ВР України 8-го скликання
- Члени «Опозиційного блоку»
- Відмічені в українофобії