Очікує на перевірку

Вілкул Юрій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Вілкул.
Юрій Григорович Вілкул
Юрій Григорович Вілкул
Юрій Григорович Вілкул
секретар Криворізької міської ради, тимчасово здійснює повноваження Криворізького міського голови
Нині на посаді
На посаді з25 серпня 2021
ПопередникОлександр Котляр
Міський голова м. Кривий Ріг
3 листопада 2010 — 17 грудня 2020
ПопередникЮрій Любоненко
НаступникКостянтин Павлов
Народився14 листопада 1949(1949-11-14) (74 роки)
Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Відомий яквикладач університету, гірничий інженер, міський голова
Місце роботиКриворізький національний університет
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Національністьукраїнець
Alma materКриворізький національний університет (1973)
Політична партіяКПРС→Партія регіонів→Опозиційний блок→Блок Вілкула «Українська перспектива»
ДітиВілкул Олександр Юрійович, донька
Званнядоктор технічних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Заслужений діяч науки і техніки УкраїниДержавна премія України в галузі науки і техніки
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
 Медіафайли у Вікісховищі

Ві́лкул Ю́рій Григо́рович (нар. 14 листопада 1949, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР) — український проросійський[1] політик, міський голова Кривого Рогу у 2010—2020 роках та виконувач обов'язків міського голови Кривого Рогу з 25 серпня 2021 року. Поки що є найстаршим очільником міста в Україні. Колишній член КПРС, Партії регіонів та Опозиційного блоку, згодом — член Блоку Вілкула «Українська перспектива». Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Батько Олександра Вілкула.

З 25 серпня 2021 року обраний секретарем Криворізької міської ради, здійснює повноваження Криворізького міського голови у зв'язку зі смертю Костянтина Павлова[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 14 листопада 1949 року у Кривому Розі на Дніпровщині.

Освіта

[ред. | ред. код]

З 1968 по 1973 рік навчався у Криворізькому гірничорудному інституті, за спеціальністю «Технологія і комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин» і отримав диплом з відзнакою за кваліфікацією «Гірничий інженер».

Діяльність

[ред. | ред. код]

З 1965 року по 1968 рік працював токарем на криворізькому заводі гірничошахтного обладнання «Комуніст»;

З 1973 року по 1983 рік — молодший та старший науковий співробітник, заступник голови профспілкового комітету Криворізького гірничорудного інституту;

З 1983 року по 1987 рік працював заступником начальника управління «Криворіжкомплектпостач»;

З 1987 року по 2003 рік — старший викладач, доцент, начальник науково-дослідного комплексу, завідувач кафедри, проректор, перший проректор Криворізького технічного університету.

З 2003 року по 2010 рік — ректор Криворізького технічного університету (за виключенням періоду з 30 серпня 2006 року по 03 червня 2010 року).

Дніпропетровська обласна рада

[ред. | ред. код]

30 серпня 2006 — 3 червня 2010 голова Дніпропетровської обласної ради V скликання.

Криворізький міський голова

[ред. | ред. код]

З 8 листопада 2010 року  по грудень 2020 року — Криворізький міський голова.

Місцеві вибори 2010

[ред. | ред. код]

На виборах 31 жовтня 2010 року Вілкула обрано Криворізьким міським головою вперше.

Місцеві вибори 2015

[ред. | ред. код]

25 жовтня 2015 року Вілкул у другому турі набрав на 752 голоси більше за Юрія Милобога (49,3 % проти 48,8 %) зі 108 тис. виборців. При цьому, Юрій Милобог переміг у п'яти районах міста з семи. В найменшому районі міста, Інгулецькому, Вілкул набрав порівняно багато голосів, хоча раніше всі райони міста голосували приблизно однаково на всіх виборах. Результати було оскаржено представниками партій Самопоміч, УКРОП та Сила людей через підозри щодо фальсифікацій, але суди відмовили у задоволені позовів. Згадані події призвели до серії протестів у листопаді-грудні 2015 року.

У результаті 23 грудня Верховна рада України призначила позачергові вибори Криворізького міського голови на 27 березня 2016 року.[3] На них Вілкул набрав 70 % голосів виборців, але згодом всі бюлетені місцевих виборів у Кривому Розі 2015—2016 років, що мали зберігатись у міському архіві п'ять років, було викрадено[4]. Вілкула обрано Криворізьким міським головою вдруге.

Місцеві вибори 2020

[ред. | ред. код]

На виборах 25 жовтня 2020 року Вілкул у першому турі набрав 44,96 % голосів і вийшов у другий тур виборів з Дмитром Шевчиком від президентської партії Слуга народу, що набрав 25,94 %. Вілкул зняв свою кандидатуру після першого туру, пояснивши це станом здоров'я, замість себе підтримав кандидата від проросійської партії ОПЗЖ Костянтина Павлова[5]. У першому турі Костянтин Павлов набрав 9,15 % голосів виборців. За результатами повторного голосування Павлова обрано Криворізьким міским головою.

2021

[ред. | ред. код]

Відразу після смерті Криворізького міського голови Костянтина Павлова у серпні 2021 секретар Криворізькоі міськоі ради, депутат від «Слуги народу» Олександр Котляр подав у відставку.

З 26 серпня 2021 року як новообраний секретар Криворізькоі міськоі ради Юрій Вілкул почав здійснювати повноваження Криворізького міського голови до дострокових виборів Криворізького міського голови[2], хоча за десять місяців до цього Вілкул заявляв, що стан здоров'я не дозволяв йому здійснювати повноваження Криворізького міського голови[5].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Є автором та співавтором 8 монографій та близько 120 наукових праць. Має 28 авторських свідоцтв та патентів на винаходи.

Громадська робота

[ред. | ред. код]
  • член організаційного комітету Всесвітнього Гірничого конгресу,
  • президент Академії гірничих наук України,
  • член міжнародної асоціації гірничих професорів.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений, має сина-політика Олександра та доньку. Згідно з декларацією (2015), заробітна плата становить 268,5 тис. гривень, дивіденди та відсотки — 427,352 тис. гривень, продаж цінних паперів — 1,34 млн грн.

У власності Вілкула житловий будинок площею 123,1 м2, квартира 74,5 м2, дачний будинок площею 15,6 м2. Його дружина задекларувала земельну ділянку площею 800 м2 і житловий будинок площею 255,4 м2, автомобілі: Toyota Land Cruiser Prado (2006) і Mitsubishi Outlander (2003).

На банківському рахунку у Вілкула відкрито депозити на загальну суму 3,544 млн гривень.[6]

Скандали

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вибори у Кривому Розі (2015‒2016)

У листопаді 2015 року потрапив до скандалу через підкуп виборців під час виборів Криворізького міського голови. Через фальсифікації[7] під час другого туру виборів у місті пройшли протести проти визнання переможцем Вілкула. З 7 районів, Вілкул переміг лише у двох, в решті округів переміг представник «Самопомочі» Юрій Милобог.

У результаті масових протестів оголошення переможцем Вілкула відклали. Протестувальники зайняли міськраду.[8]

17 листопада 2015 більше ніж три тисячі мешканців міста протестувало проти призначення Вілкула міським головою. Силовики намагалися розігнати мітинг.[9]

27 березня 2016 року було проведено дострокові вибори мера Криворізького міського голови. На початку 2016-го Юрій Вілкул почав роздавати «допомогу» у вигляді 500 гривень містянам, які працюють на комунальних підприємствах, багатодітним сім'ям, пенсіонерам.[10]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ На Днепропетровщине Вилкулы пропиарили организацию, связанную с фанатами «русского мира». Інформатор. 13 липня 2020. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 10 лютого 2022.
  2. ↑ а б Вілкул почав здійснювати повноваження Криворізького міського голови. РБК-Украина (рос.). 25 серпня 2021. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021.
  3. ↑ Рада призначила дострокові вибори в Кривому Розі на 27 березня // Українська правда. — 23.12.2015. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 5 грудня 2020.
  4. ↑ Кривий Ріг: З архіву втрачено абсолютно всі виборчі документи за 2014-2016 рік – #данівиборів (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 5 грудня 2020.
  5. ↑ а б Мер Кривого Рогу Вілкул знявся з виборів. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 18 листопада 2020.
  6. ↑ Вілкул-старший задекларував за минулий рік 2,16 млн. Українська правда. 14 грудня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 травня 2021.
  7. ↑ «Самопоміч» оскаржить у суді протокол про обрання Вілкула — Лаврик. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
  8. ↑ У Кривому Розі готують Майдан через фальсифікації [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.], УП, 17 листопада 2015
  9. ↑ Кривий Ріг: Силовики намагалися розігнати мітинг під міськвиконкомом. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
  10. ↑ Юрій Вілкул вирішив перед виборами роздати жителям Кривого Рогу по 500 грн. Слово і Діло (укр.). Процитовано 9 квітня 2023.
  11. ↑ а б Міський голова Вілкул Юрій Григорович [Архівовано 8 червня 2020 у Wayback Machine.] // Сайт Виконкому Криворізької міської ради
  12. ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 619/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
  13. ↑ Указ Президента України від 14 травня 2004 року № 543/2004 «Про відзначення державними нагородами України наукових працівників»
  14. ↑ Міністр оборони нагородив ексрегіонала Вілкула медаллю за допомогу ЗСУ [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.] // Українська Правда, 1 червня 2020 р.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вілкул_Юрій_Григорович&oldid=40637513