Віллард Ван Орман Квайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Віллард Ван Орман Квайн
Західна філософія
Willard Van Orman Quine passport.jpg
Народження 25 червня 1908(1908-06-25)
Акрон, Огайо, США
Смерть 25 грудня 2000(2000-12-25) (92 роки)
Бостон
Поховання кремація[1]
Громадянство (підданство) Flag of the United States.svg США
Знання мов
  • англійська[2]
  • Діяльність
  • математик, філософ-аналітик, філософ мови, епістемолог, філософ науки, викладач університету, професор, логік, мовознавець
  • Викладав Гарвардський університет[3][4], Весліанський університет і Військово-морські сили США[4]
    Член Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
    Школа / Традиція аналітична філософія
    Основні інтереси логіка, теорія множин, епістемологія, філософія науки, філософія математики, філософія мови
    Alma mater Гарвардський університет (1932)[4] і Oberlin Colleged (1930)[4]
    Визначний твір
  • Word and Objectd, The Roots of Referenced, Two Dogmas of Empiricismd, Метод Куайна — Мак-Класкі, Теза Дюгема-Квайна, Quine's paradoxd і Quine–Putnam indispensability argumentd
  • Історичний період Філософія 20 століття
    Конфесія атеїзм
    Діти
  • Douglas Boynton Quined
  • Нагороди

    CMNS: Віллард Ван Орман Квайн у Вікісховищі

    Віллард Ван Орман Квайн (англ. Willard Van Orman Quine, 25 червня 1908 — 25 грудня 2000) — американський філософ та логік, представник аналітичної філософії.

    Життя Квайна, починаючи з 1930 року, пов'язане з Гарвардським університетом, де він навчався, потім викладав філософію, логіку й теорію множин. Уже на пенсії він опублікував кілька книг. Недавній опит аналічних філософів поставив Квайна на 5 місце серед філософів двох останніх століть[5]. 1993 року він став першим лауреатом премії Рольфа Шока за «систематичні й проникливі дискусії щодо того, як мова й спілкування мають у своїй основі досвід суспільної практики, й які наслідки це має для теорії знання й лінгвістичної теорії смислу»[6]. 1996 року його нагородили кіотською премією з мистецтва й філософії за «надзвичайний внесок у прогрес філософії в 20 столітті завдяки численним теоріям, що ґрунтуються на глибокому проникненні в логіку, епістемологію, філософію науки й філософію мови»[7].

    Хоча Квайн належав до аналітичної школи, він відстоював думку, що філософія не тільки концептуальний аналіз. Серед його найважливіших праць «Дві догми емпіризму» (1951), що критикує розрізнення аналітичних та синтетичних суджень й ратує за семантичний холізм, а також «Слова й об'єкти» (1960), що розвиває ці думки далі й вводить тезу невизначеності перекладу, ратуючи за біхейвіористську теорію смислу. Він розробив впливову оприроднену епістемологію, що намагалася дати «краще наукове пояснення того, яки ми зуміли розробити вишукані наукові теорії, виходячи зі скромних сенсорних вхідних даних»[8]. Для філософії науки його значення в «систематичному намаганні зрозуміти науку, виходячи з ресурсів самої науки»[8] та в концепції нерозривності між філософією та наукою. Звідси його знаменитий закид: «філософія науки — це вже досить філософії»[9]. Зокрема, щодо філософії математики Квайн з гарвардським колегою Гіларі Патнемом доводили реальність математичних сутностей, виходячи з тези про те, що математика є суттєво необхідною для природознавства та інших наук[10].

    Біографія[ред. | ред. код]

    Квайн народився в місті Акрон, Огайо, в родині підприємця та шкільної вчительки. Він отримав ступінь бакалавра в Оберлінському коледжі, а ступінь доктора філософії в Гарварді 1932 року. Його науковим керівником був Альфред Норт Вайтхед. Отримавши стипендію, Квайн відправився в Європу, де познайомився з провідними філософами, зокрема з Альфредом Тарським та членами Віденського гуртка. Після цього він повернувся на викладання в Гарвард. Під час війни він викладав у Бразилії португальською мовою, а потім працював у розвідці військово-морського флоту США, займаючись дешифруванням.

    Після війни Квайн повернувся до Гарварда. Під його керівництвом виросла плеяда відомих філософів. За своїми політичними поглядами Квайн був консерватором, хоча його праці носили спеціальний характер, і він рідко висловлювався щодо політичних питань.

    Філософія[ред. | ред. код]

    Дисертація Квайна та його перші публікації стосувалися формальної логіки та теорії множин. Проблемами епістемології та онтології він почав цікавитися вже після війни. До 1960-х склалася його природознавча епістемологія, в якій він намагався знайти відповіді на проблеми суті знання, використовуючи підхід і методи природознавчих наук. Квайн відкидав думку про існування «первинної філософії», чогось такого, що стояло б над природознавством. У цьому він стояв на позиціях натуралізму.

    Інше[ред. | ред. код]

    Квайном називають комп'ютерну програму, яка друкує свій текст.

    Виноски[ред. | ред. код]

    1. Find a Grave — 1995.
    2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. The Flying University // The New York Review of Books / R. B. Silvers, B. Epstein, E. Hardwick et al. — 1980. — ISSN 0028-7504; 1944-7744
    4. а б в г https://plato.stanford.edu/entries/quine/
    5. "So who *is* the most important philosopher of the past 200 years?" [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] Leiter Reports. Leiterreports.typepad.com. 11 March 2009. Accessed 8 March 2010.
    6. "Prize winner page" [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.]. The Royal Swedish Academy of Sciences. Kva.se. Retrieved 29 August 2010.
    7. Willard Van Orman Quine. Inamori Foundation. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 15 грудня 2012. 
    8. а б "Quine's Philosophy of Science" [Архівовано 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Internet Encyclopedia of Philosophy. Iep.utm.edu. 27 July 2009. Accessed 8 March 2010.
    9. "Mr Strawson on Logical Theory" [Архівовано 7 листопада 2015 у Wayback Machine.]. WV Quine. Mind Vol. 62 No. 248. Oct. 1953.
    10. Colyvan, Mark, "Indispensability Arguments in the Philosophy of Mathematics" [Архівовано 2 січня 2016 у Wayback Machine.], The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Fall 2004 Edition), Edward N. Zalta (ed.)

    Література[ред. | ред. код]