Віллем де Сіттер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віллем де Сіттер
нід. Willem de Sitter
WillemDeSitter3.jpg
Народився 6 травня 1872(1872-05-06)[1][2][…]
Снек[d], Фрисландія, Нідерланди[4]
Помер 20 листопада 1934(1934-11-20)[1][2][…] (62 роки)
Leidend, Лейден, Південна Голландія, Нідерланди[4]
Поховання Westerveldd[5]
Країна Flag of the Netherlands.svg Нідерланди[6]
Діяльність астроном, математик, фізик, викладач університету
Alma mater Гронінгенський університет
Галузь астрономія
Заклад Гронінгенський університет, Лейденський університет[6] і Гронінгенський університет[4]
Посада rector magnificus of Leiden Universityd
Науковий керівник Якобус Корнеліус Каптейн
Аспіранти, докторанти Jan Woltjerd[7], Віллем Гендрік ван ден Бос[8], Дірк Брауер[7], Simon Cornelis van Veend[7], Simon Cornelis van Veend[7], Coert Hendrik Hinsd[7], Pieter Kremerd[7] і August Juliaan Leckied[7]
Членство Нідерландська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Міжнародний астрономічний союз[9] і Національна академія наук США
Діти Aernout de Sitterd і Ulbo de Sitterd
Нагороди
Автограф Willem de Sitter signature.png

CMNS: Віллем де Сіттер у Вікісховищі

Віллем де Сіттер (нід. Willem de Sitter; 6 травня 1872 — 20 листопада 1934) — голландський математик, фізик і астроном.

Родився в Снеку. Освіту здобув у Гронінгенському університеті. Після двох років роботи обчислювачем в обсерваторії на мисі Доброї Надії (Південна Африка) в 1899—1907 був асистентом у Астрономічної лабораторії в Гронінгені. У 1908 став професором астрономії в Лейденському університеті, з 1919 — директор Лейденський обсерваторії.

Наукові роботи відносяться до позиційної астрономії і небесної механіки, фотометрії зірок і космології. Більше 30 років вивчав супутники Юпітера. Обробив довгі ряди їхніх геліометричних вимірювань, отримані в обсерваторії на мисі Доброї Надії, сам виконав багато спостережень; розробив нову теорію руху супутників, яка враховує стиснення Юпітера, сонячні збурення й взаємні збурення супутників; отримав нові елементи їхніх орбіт. Теорія де Сіттера використовується для розрахунку руху супутників Юпітера.

Де Сіттер виконав великий об'єм фотометричних вимірювань зірок на різних галактичних широтах і в 1904 встановив систематичні розходження в кольорі між зірками поблизу Чумацького Шляху і поблизу галактичного полюса, які згодом були пояснені концентрацією ранніх зірок у галактичній площині. Низка робіт присвячена узгодженням різних астрономічних сталих; вивчав нерівномірність обертання Землі, пояснив уповільнення обертання припливним тертям. Поряд з А. Ейнштейном в 1917 поклав початок застосуванню теорії відносності до космологічної проблеми. Провів перше повне обговорення астрономічних наслідків загальної теорії відносності. Створив одну з перших релятивістських космологічних теорій, яка передбачала можливість швидких рухів космічних об'єктів і послужила відправною точкою пізніших теорій Всесвіту, що розширюється.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Медаль Джеймса Крейга Ватсона (1929)
  • Медаль Кетрін Брюс (1931)
  • Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1931)

На честь де Сіттера названі кратер на Місяці і астероїд 1686 Де Сіттер

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор
  3. а б Willem de Sitter — 2009.
  4. а б в Catalogus Professorum Academiae Groninganae — 2014.
  5. https://books.google.cat/books?id=WXhvDwAAQBAJ — С. 266.
  6. а б Leidse Hoogleraren
  7. а б в г д е ж Математична генеалогія — 1997.
  8. Математична генеалогія — 1997.
  9. NNDB — 2002.

Посилання[ред. | ред. код]