Віллем II
| Віллем II | |
|---|---|
 |
|
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 7 жовтня 1840 — 17 березня 1849 | |
| Попередник | Віллем I |
| Наступник | Віллем III |
|
Великий герцог Люксембурзький
|
|
| Час на посаді: | |
| 7 жовтня 1840 — 17 березня 1849 | |
|
|
|
| Народився | 6 грудня 1792[1][2][3][4] Гаага, Голландія, Республіка Об'єднаних провінцій[1] |
| Помер | 17 березня 1849[1][2][3][4] (56 років) Тілбург, Північний Брабант, Нідерланди[1] |
|
|
|
| Батько | Віллем I |
| Дружина | Анна Павлівна Романова |
| Діти | Віллем III Олександр Хендрік Ернст-Казимир Софія |
|
|
|
Віллем II (Вільгельм; нід. Willem II, нім. Wilhelm II., фр. Guillaume II, Віллем Фредерік Георг Лодевейк, 6 грудня 1792, Гаага, Королівство Нідерланди — 7 березня/17 березня 1849, Ньівекерк, Королівство Нідерланди) — король Нідерландів та великий герцог Люксембурзький (7 жовтня 1840 — 17 березня 1849), герцог Лімбурзький, старший син і спадкоємець короля Віллема I.
Зміст
Освіта, наполеонівські війни[ред. • ред. код]
Виховувався у Берлінській військовій академії, завершив освіту в Оксфордському університеті і в 1811 вступив підполковником на іспанську службу. Як нідерландський принц-спадкоємець командував у 1815, під час Ста днів, нідерландськими військами. Віллем показав свою мужність та військові здібності особливо при Катр-Бра і у битві при Ватерлоо, в якій був поранений у плече. Нагороджений 3 липня 1815 орденом св. Георгія 2-го ст. № 75 «За участь у битві при Ватерло».
У Петербурзі в 1816 поєднувався шлюбом із сестрою імператора Олександра I, великою княжною Анною Павлівною (1795—1865). До приїзду принца юний Пушкін написав на замовлення вірші «Принцу Оранському».
Участь у бельгійських події[ред. • ред. код]
Коли у 1830 спалахнула революція у Бельгії, принц Оранський негайно відправився в Антверпен та звідти 1 вересня — у Брюссель, де своєю появою справив сприятливе враження. Незважаючи на це, принц опинився у такому скрутному становищі, що перевищив свої повноваження і 16 жовтня визнав свободу Бельгії. Король скасував повноваження принца, який поїхав до Англії. Наступного року він знову прийняв командування над нідерландськими військами та вів війну з успіхом, поки не був змушений відступити перед збройним втручанням Франції.
31 серпня 1831 отримав звання фельдмаршала Нідерландів та посаду головнокомандувача нідерландськими сухопутними військами.
Царювання[ред. • ред. код]
Прийнявши трон після зречення батька у 1840, Віллем намагався поліпшити скрутне фінансове становище країни, але вагався дарувати політичні реформи, вимога яких ставала все голоснішою. Європейський революційний рух 1848 року зломив його опір. Він погодився на повну зміну конституції, фінансової та податкової систем, але не дожив до закінчення цих реформ та помер 17 березня 1849. Його наступником став син Віллем III.
Віллем II помер у своєму улюбленому місті Тілбурзі, де довго перебував зі своїм двором; його ім'я носить міський футбольний клуб «Віллем II».
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б в г д е Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #100718337 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в г Willem Frederik George Lodewijk van Oranje-Nassau — 2009.
- ↑ а б в г RKDartists
- ↑ а б в г Find a Grave — 1995.
Література[ред. • ред. код]
- Залеський К.А. Наполеонівські війни 1799-1815. Біографічний енциклопедичний словник, Москва, 2003
- Alberts, A., Koning Willem II, Den Haag: Kruseman, 1964
- Hallema, Anne, Koning Willem II: een biografie ter gelegenheid van de herdenking van 's konings overlijden op 17 maart 1849, Assen: Born, 1949
Посилання[ред. • ред. код]
- Усі монархи світу. Віллем II (рос.)
|
|
||||||||||
