Вілфред Берчетт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вілфред Берчетт
англ. Wilfred Graham Burchett
Народився 16 вересня 1911(1911-09-16)[1]
Мельбурн, Австралійський Союз
Помер 27 вересня 1983(1983-09-27)[2][1] (72 роки)
Софія, Болгарія
·злоякісна пухлина
Поховання Центральний цвинтар Софіїd
Країна Flag of Australia (converted).svg Австралійський Союз
Діяльність військовий кореспондент, журналіст
Мова творів англійська[3]
Жанр публіцистика

Вілфред Грем Берчетт (англ. Wilfred Graham Burchett, 16 вересня 1911, Мельбурн, Австралія — 27 вересня 1983, Софія, Болгарія) — відомий австралійський журналіст-міжнародник, який протистояв цензурованій і пропагандистській[ненейтрально] західній точці зору часів «холодної війни»: перший західний журналіст, який окреслив приховувані урядом США наслідки атомного бомбардування Хіросіми[джерело?], писав репортажі «з того боку»[якого?] війни в Кореї (зокрема виявив і взяв інтерв'ю у генерала Вільяма Діна[ru], якого вважали вбитим) і у В'єтнамі.

1957 року став платним агентом КДБ.[4] Був оголошений радянським шпигуном[ким?], звинувачений у зраді[ким?].

Життєпис[ред. | ред. код]

1940 року Берчетт почав свою кар'єру в журналістиці. Його повідомлення про повстання проти режиму Віші в Новій Каледонії допомогли йому отримати акредитацію в газеті Daily Express. Частину війни провів у Китаї і Бірмі. Був першим західним журналістом, який відвідав Хіросіму після атомного бомбардування, прибувши сам на поїзді з Токіо 2 вересня, в день офіційної капітуляції на борту лінкора «Міссурі». Відправлену азбукою Морзе статтю надруковано на першій сторінці газети Daily Express у Лондоні 5 вересня 1945 року під назвою «Атомна чума» (англ. The Atomic Plague). Це була перша публікація у ЗМІ, в якій йшлося про наслідки радіації і ядерних опадів.1951 року Берчетт вирушив до Китайської Народної Республіки як іноземний кореспондент французької комуністичної газети l'Humanite. В липні 1951 року він і британський журналіст Алан Віннінґтон[5] вирушили в Північну Корею для висвітлення мирних переговорів у Пханмунджомі. Берчетт відвідав кілька таборів для військовополонених у Північній Кореї, порівнявши їх з «розкішним курортом», «курортом у Швейцарії». Берчетт прославився, опитавши військовополоненого генерала США Вільяма Діна, чия доля була невідома. В автобіографії пізніше Дін назвав одну з глав: «Мій друг Вілфред Берчетт».[6][7]1956 року Берчетт прибув до Москви як кореспондент газети National Guardian, американського тижневика. Він отримував щомісячну допомогу від радянської влади. Протягом наступних шести років повідомляв про досягнення СРСР в науці і про відновлення післявоєнної економіки. В останні роки війни у В'єтнамі Берчетту було вже понад 60 років. Він подорожував на сотні миль з солдатами В'єтнамської народної армії і В'єтконгу, перебуваючи під атакою американських військ. Берчетт опублікував численні книги про В'єтнам і війну в ці роки. У 1975 і 1976 роках Берчетт надіслав кілька повідомлень з Камбоджі, вихваляють новий уряд Пол Пота. В статті від 14 жовтня 1976 року в «The Guardian» (Велика Британія) він писав, що «Камбоджа стала робітничо-селянською державою», і її нова конституція «гарантує, що кожна людина має право на чесний і справедливий рівень життя». Проте незабаром відносини між Камбоджею і В'єтнамом погіршилися. Після того, як Берчетт відвідав табори біженців 1978 року, він усвідомив справжню ситуацію. Він засудив «червоних кхмерів», і згодом вони помістили його в список смертників[8].Берчетт переїхав до Болгарії 1982 року і помер від раку в Софії через рік, у віці 72 років.

Проблеми з паспортом[ред. | ред. код]

1955 року британський паспорт Берчетта пропав і вважався вкраденим. Австралійський уряд відмовився випустити заміну і попросив британців зробити те ж саме. Протягом багатьох років Берчетт жив із в'єтнамським, а потім кубинським паспортом. 1969 року Берчетту відмовили у в'їзді в Австралію для участі в похороні батька. Австралійський паспорт видав Берчетту уряд Вітлема 1972 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. SNAC — 2010.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Bukovsky-Archives.net
  5. See «Alan Winnington, 1910—1983», A Compendium of Communist Biographies, Graham Stevenson's website.
  6. Gavan McCormack, "Korea: Burchett's Thirty Years' War, " in Ben Kiernan (ed.), 1986, p. 169.
  7. William F Dean and William L Worden, General Dean's Story, The Viking Press, New York, 1954, pp. 239, 244.
  8. Ben Kiernan (ed.), Burchett: Reporting the Other Side of the World, 1939—1983, Quartet Books, London, 1986, pp. 265–267.

Книги[ред. | ред. код]

  • Вверх по Меконгу. М.: Издательство иностранной литературы, 1958
  • Вьетнам и Лаос в дни войны и мира. М.: Издательство иностранной литературы, 1963
  • Война в джунглях Южного Вьетнама. М.: Прогресс, 1965
  • Народ Южного Вьетнама победит. М.: Прогресс, 1969
  • Вновь Хиросима. М.: Прогресс, 1987

Література[ред. | ред. код]

  • Burchett, George and Shimmin, Nick (eds.)(2005), Memoirs of a Rebel Journalist. The Autobiography of Wilfred Burchett, University of New South Wales Press, Sydney, New South Wales. ISBN 0-86840-842-5
  • Heenan, Tom (2006), From Traveller to Traitor. The Life of Wilfred Burchett, Melbourne University Press, Melbourne, Victoria. ISBN 0-522-85229-7
  • Kane, Jack (1989), Exploding the Myths. The Political Memoirs of Jack Kane, Angus and Robertson, North Ryde, New South Wales. ISBN 0-207-16169-0
  • Kiernan, Ben (ed.)(1986), Burchett Reporting the Other Side of the World 1939—1983, Quartet Books, London, England. ISBN 0-7043-2580-2
  • Meray, Tibor (2008), On Burchett, Callistemon Publications, Kallista, Victoria. ISBN 978-0-646-47788-6

Посилання[ред. | ред. код]