Вільгельміна Брауншвейг-Люнебурзька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельміна Брауншвейг-Люнебурзька
Wilhelmine Amalia of Brunswick-Lüneburg.jpg
Народилася 21 квітня 1673(1673-04-21)[1][2][3]
Ганновер, Брауншвейг-Люнебург, Священна Римська імперія[1]
Померла 10 квітня 1742(1742-04-10)[1][2][…] (68 років)
Відень, Габсбурзька монархія[1][3]
·натуральна віспа
Поховання Імператорський склеп
Країна Німеччина
Діяльність Правляча королева
Знання мов німецька
Титул Герцог і консорт-королева
Конфесія католицтво
Рід Вельфи
Батько John Frederick, Duke of Brunswick-Lüneburgd
Мати Бенедикта Генрієтта Пфальцька
Брати, сестри Шарлотта Брауншвейг-Люнебурзька
У шлюбі з Йосип I Габсбург
Діти Марія Жозефа Австрійська, Archduke Leopold Joseph of Austriad[4] і Марія Амалія Австрійська (1701–1756)
Нагороди
Armoiries Saint-Empire bicéphale.svg

Вільгельміна Амалія Брауншвейг-Люнебурзька (нім. Wilhelmine Amalie von Braunschweig-Lüneburg чеськ. Amálie Vilemína Brunšvicko-Lüneburská угор. Vilma Amália Braunschweig–Lüneburgi нар. 21 квітня 1673 [5], Люнебург, герцогство Брауншвейг-Люнебург — пом. 10 квітня 1742 [5], Відень, ерцгерцогство Австрія) — принцеса з дому Вельфів, уроджена принцеса Брауншвейг-Люнебурзька та Каленберзька, дочка Йоганна Фрідріха, герцога Брауншвейг-Люнебурга і князя Каленберга. Дружина імператора Йозефа I; в заміжжі — імператриця Священної Римської імперії, королева Німеччини, Угорщини та Чехії, ерцгерцогиня Австрійська.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походження та ранні роки[ред. | ред. код]

Вільгельміна Амалія народилася в Люнебурзі 21 квітня 1673 року. Вона була наймолодшою з чотирьох дочок в сім'ї Йоганна Фрідріха, герцога Брауншвейг-Люнебурга і князя Каленберга та Бенедикти Генрієтти Пфальц-Зіммернської, принцеси з дому Віттельсбахів [6]. Старшими сестрами Вільгельміни Амалії були Анна Софія, що померла в дитячому віці, Шарлотта Феліціта, в заміжжі герцогиня Модени і Реджо, і Генрієтта Марія, яка ніколи не виходила заміж. По батьківській лінії Вільгельміна Амалія доводилась онукою Георгу, герцогу Брауншвейг-Люнебурга і князю Каленберга і Анні Елеонорі, принцесі з Дармштадтської гілки Гессенського дому. По материнській лінії вона була онукою Едуарда, пфальцграфа Зіммернського і Анни Марії, принцеси з Неверської гілки дому Гонзага [К 1][8].

У ранні роки вихованням принцеси займалася її мати. Потім Вільгельміну Амалію доручили турботам Луїзи Олландіни Пфальцської, двоюрідної тітки по батьківській лінії, яка була настоятелькою в Цистерціанському абатстві Мобюіссон, у Французькому королівстві. У монастирі принцеса отримала освіту гідну її походження. У 1693 році вона повернулася до батьків у Ганновер. Сучасники описували її, як красиву і благочестиву дівчину з серйозним характером. Незабаром після повернення дочки, батьки отримали кілька пропозицій про заміжжя Вільгельміни Амалії і відповіли згодою на пропозицію ерцгерцога Йозефа, номінального короля Угорщини і Німеччини, майбутнього імператора Священної Римської імперії під ім'ям Йозефа I[8].

Шлюб і діти[ред. | ред. код]

15 січня 1699 року в Модені, де Вільгельміна Амалія гостювала, разом з матір'ю, у старшої сестри, герцогині Модени і Реджо, був укладений шлюб за дорученням між нею і ерцгерцогом Йозефом. Союз між принцесою з дому Романових і ерцгерцогом з дому Габсбургів носив династичний характер. 18 лютого того ж року наречена прибула в місто Тульн, де її зустрів наречений в оточенні почту, що складалася з представників угорської знаті. 21 лютого наречений і наречена урочисто в'їхали до Відня, а 24 лютого[8]. в церкві августинців відбулася церемонія одруження. За наказом імператора Священної Римської імперії, Вільгельміна Амалія була одягнена в шлюбну сукню інкрустовану діамантами на суму сто тисяч талерів. Весільні урочистості тривали протягом восьми днів[9].

Після обрання в 1705 році Йосипа імператором Священної Римської імперії титул імператриці отримала і Вільгельміна Амалія. У шлюбі народилися:

  • Марія Жозефа (8 грудня 1699 — 17 листопада 1757) — дружина курфюрста саксонського і короля Польщі Августа III.
  • Леопольд Йосип (29 жовтня 1700 — 4 серпня 1701)
  • Марія Амалія (22 жовтня 1701 — 11 грудня 1756) — дружина Карла VII курфюрста Баварії та імператора Священної Римської імперії.

Шлюб виявився невдалим. У Йосипа було багато фавориток. Старша за чоловіка на п'ять років, Вільгельміна Амалія не чинила на Йозефа I ніякого впливу ні в сімейних, ні в державних справах. Відносини між подружжям остаточно припинилися після народження третьої дитини. Вважається, що імператриця стала безплідною через венеричну хворобу, якою заразив її чоловік[10] .

Вдівство[ред. | ред. код]

У 1711 році імператриця овдовіла. Єдиний син Йозефа і Вільгельміни Амалії помер в дитинстві, тому титул імператора успадкував молодший брат Йозефа — ерцгерцог Карл. Непрості відносини Вільгельміни Амалії зі свекрухою поступово налагодилися після смерті чоловіка. З особливою участю вона доглядала хвору Елеонору Нейбурзьку перед її смертю. Вільгельміна Амалія перенесла свою спальню в кімнату поруч зі спальнею свекрухи, щоб надавати їй необхідну допомогу і вдень, і вночі[11] .

До 1713 році династія Габсбургів не мала спадкоємця чоловічої статі. Обидва імператора мали тільки дочок. Бажаючи забезпечити успадкування престолу, імператор Карл VI видав прагматичну санкцію, яка дозволяла передавати всі права по жіночій лінії при відсутності спадкоємців-чоловіків. При цьому спадкоємицею він призначив свою доньку Марію Терезію, проігнорувавши дочок свого старшого брата.

Після смерті в 1740 році імператора Карла VI послідувала боротьба за австрійський престол між ерцгерцогинею Марією Терезією і Карлом Альбрехтом Баварським, який був одружений з її старшою кузиною. Вільгельміна Амалія спочатку підтримувала свого зятя, але потім повернулася в заснований нею монастир, в якому жила з 1722 року .

Імператриця Вільгельміна Амалія померла 10 квітня 1742 року, переживши чоловіка на тридцять два роки. Вона похована в монастирі салезіанців у Відні. Серце Вільгельміни Амалії поховано в Імператорському склепі.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Вільгельміна Амалія, через діда Едуарда, пфальцграфа Зіммернського, доводилася правнучкою курфюрстіни Пфальцської Єлизавети, уродженої шотландської принцесі з дому Стюартів. Акт про спадкування престолу виключав її з черги спадкоємців шотландського і англійського престолів, бо вона сповідувала католицизм. Але в колі якобітів Вільгельміна Амалія розглядалася, як одна зі спадкоємиць обох престолів[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #101076983 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Find a Grave — 1995.
  3. а б Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Amalie Wilhelmine von Braunschweig-Lüneburg // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 6. — S. 147.
  4. а б Lundy D. R. The Peerage
  5. а б Wurzbach, 1860, с. 147.
  6. Braun, Keller, Schnettger, 2016, с. 176.
  7. McFerran N. S. The Succession to the Throne, August 1714 (en). www.jacobite.ca. Процитовано 13.10.2016. 
  8. а б в Korotin Il. Wilhelmine Amalie, geb. Braunschweig-Lüneburg; Kaiserin // Biografia: Lexikon österreichischer Frauen. — Wien: Böhlau Verlag, 2016. — P. 94—95. — 4248 p. — ISBN 978-3-20-579590-2.
  9. Bermann M. I., Böckh F. H., Fischer J.-W. {{{Заголовок}}}. — Wien : Sollinger, 1825. — P. 164.
  10. Mutschlechner M. Joseph I.: Heirat und Familie. Die Welt der Habsburger (de). www.habsburger.net. Процитовано 30.10.2016. 
  11. Kaps, Wolfgang. Eleonore Magdalena (Theresia) von Pfalz-Neuburg (1655 — 1720) (de). www.pfalzneuburg.de. Процитовано 9.09.2016. 

Література[ред. | ред. код]