Вільгельм Вейтлінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Вейтлінг
нім. Wilhelm Weitling
WilhelmWeitling.jpg
Народився 5 жовтня 1808(1808-10-05)[1][2][…]
Магдебург, Q15806120?, Department of the Elbed, Королівство Вестфалія[4]
Помер 25 січня 1871(1871-01-25)[5][6][…] (62 роки)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4]
Країна Flag of the United States (1867–1877).svg США
Flag of Germany (1867–1918).svg Німеччина
Діяльність публіцист, письменник
Галузь філософія
Знання мов німецька
Вільгельм Вейтлінг

Вільгельм Крістіан Вейтлінг (5 жовтня 1808 — 25 січня 1871) — німецький кравець, винахідник, радикальний політичний діяч і один із перших теоретиків комунізму. До того, як емігрував до США, здобув славу в Європі як соціальний теоретик.

На додаток до своїх обширних політичних праць, Вейтлінг був успішним винахідником насадок для комерційних швейних машин, включаючи пристрої для подвійного зшивання та створення отворів для ґудзиків.

Біографія[ред. | ред. код]

Юність[ред. | ред. код]

Вільгельм Крістіан Вейтлінг народився в Магдебурзі, в сім'ї Крістіани Вейтлінг і Гільома Теріжона. Батько Вейтлінга був молодим французьким офіцером, розміщеним в окупованій Пруссії, який зустрів і закохався в матір Вейтлінга, домашню покоївку[8]. Батьки не були одружені. Батько загинув під час вторгнення Франції в Росію у 1812 році[9].

Вейтлінг виховувався в страшній бідності, часто перебуваючи під опікою інших, а його мати заробляла на життя працюючи покоївкою і кухаркою[9]. Початкову освіту Вейдлінг здобув у школі Магдебурга, часто ходив у бібліотеку[10]. У юності уважно читав Біблію, яку любив цитувати протягом усього життя[10]. Володів французькою та німецькою мовами, вивчав англійську та італійську[10]

В дитинстві Вейтлінг був учнем кравця, жив зі своїм господарем і досконало навчився майстерності пошиття жіночого та чоловічого одягу[11]. У 18 років став підмастером, покинув рідне місто, щоб подорожувати по німецьких землях у пошуках роботи[12]. У 1830 році він прибув до міста Лейпциг, де почав цікавитися політикою і пробувати свої сили у написанні сатиричної поезії[13]. Восени 1832 року потрапив до Дрездена, а звідти в 1834 році до Відня, де працював над виготовленням штучних квітів і прикрас для жіночого одягу[14].

Восени 1837 року Вейтлінг емігрував до Парижа, міста, яке він ненадовго відвідав два роки тому[15]. Там він залишився ще на чотири роки[15], захопившись радикальними політичними ідеями того часу, зокрема, роботами Фур’є, Оуена та Кабе.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Після вступу до Ліги справедливих у 1837 році Вейтлінг приєднався до протестів паризьких робітників і вуличних боїв. Трістрам Хант назвав його доктрину «дуже емоційною сумішшю бабівістського комунізму, хіліастичного християнства та тисячолітнього популізму»:

Відповідно до роботи християнського радикала Фелісіте де Ламенне, Вейтлінг закликав встановити комунізм за допомогою 40-тисячної армії колишніх каторжників. Тоді б виникла долапсарська комунальна власність, спілкування та суспільна гармонія, керована самим Вейтлінгом. У той час як Маркс і Енгельс боролися зі складнощами промислового капіталізму та сучасних способів виробництва, Вейтлінг відродив апокаліптичну політику мюнстерських анабаптистів шістнадцятого століття та їхні криваві спроби започаткувати Друге пришестя. На роздратування Маркса та Енгельса, запаморочлива суміш євангелізації та протокомунізму Вайтлінга привернула тисячі відданих послідовників по всьому континенту[16].

У 1838 році Вейтлінг опублікував свій перший твір «Die Menschheit, wie sie ist und wie sie sein sollte» («Людський рід таким, яким він є і яким має бути»).

У 1841 році, після невдалого повстання бланкістів, він вирушив до Швейцарії, відвідав Женеву, Веве та Лангенталь у кантоні Берн і, нарешті, у 1843 році, оселився в Цюріху. У всіх цих містах, своїми проповідями та публікаціями він пропагував доктрини комунізму, включаючи працю Garantien der Harmonie und Freiheit (Гарантії гармонії та свободи).

Робота Вейтлінга Das Evangelium eines armen Sünders (Євангеліє бідного грішника), що вийшла в 1845 році, привернула увагу швейцарської влади. Його заарештували та притягнули до кримінальної відповідальності за революційну агітацію, включаючи богохульство за те, що він опублікував текст, який зображав Ісуса Христа як комуніста і незаконнонароджену дитину Діви Марії. Вейтлінга визнали винним, йому дали шість місяців ув'язнення[17].

Після звільнення він був депортований назад до Пруссії. Деякий час проживав у Гамбурзі, але потім вирушив у подорож, яка привела його до Лондона, Тревеса, Брюсселя та Нью-Йорка.


Після початку революції 1848 року, Вейтлінг повернувся до Німеччини, пропагуючи ідеї комунізму. Коли революція зазнали невдачі, він повернувся до Нью-Йорка[18].

Його книгу «Гарантії гармонії та свободи» високо оцінили Бруно Бауер, Людвіг Фейєрбах та Михайло Бакунін, з останнім Вайтлінг мав зустрітися в Цюріху в 1843 році[19]. Карл Маркс назвав творчість Вайтлінга «запеклим і блискучим літературним дебютом німецьких робітників»[20]. Сам Маркс підкреслював теоретико-філософський «блиск» Вейтлінга, який вигідно порівнював з більш «економічно» налаштованими англійськими робітниками та більш практичними «політично» орієнтованими французькими робітниками[21].

Життя в Америці[ред. | ред. код]

Вейтлінг продовжував свою активність в Сполучених Штатах. У січні 1850 року почав видавати щомісячний журнал Die Republik der Arbeiter. До кінця року його тираж становив 4 тис. примірників. Наприкінці життя він перейшов від політичної діяльності до технічних та астрономічних досліджень. Сім років перебував на обліку в Castle Garden. Отримав дев'ять патентів на вдосконалення швейних машин, серед яких були подвійний стібок, отвір для ґудзиків і насадки для вишивки. Вейтлінг отримав патент на щипку для обрізки суконь, над якою працював 17 років, і після смерті залишив кілька недороблених машин[22].

Помер 25 січня 1871 року у Нью-Йорку. У нього лишилась вдова та шестеро дітей[22].

Праці[ред. | ред. код]

  • Die Menschheit, wie sie ist und wie sie sein sollte (1838/39)
  • Garantien der Harmonie und Freiheit (1842)
  • Das Evangelium eines armen Sünders (1845)
  • Ein Nothruf an die Männer der Arbeit und der Sorge, Brief an die Landsleute (1847)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  3. Magdeburger Biographisches Lexikon — 2002.
  4. а б Вейтлинг Вильгельм // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. The New York Times / D. BaquetManhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1851. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  6. https://books.google.fr/books?id=H3vjdU-v4isC
  7. The Encyclopedia Americana — 1920.
  8. Carl Wittke, The Utopian Communist: A Biography of Wilhelm Weitling, Nineteenth-Century Reformer. Baton Rouge, LA: Louisiana State University Press, 1950; pg. 3.
  9. а б Wittke, The Utopian Communist, pg. 4.
  10. а б в Wittke, The Utopian Communist, pg. 5.
  11. Wittke, The Utopian Communist, pg. 6.
  12. Wittke, The Utopian Communist, pp. 7-8.
  13. Wittke, The Utopian Communist, pg. 8.
  14. Wittke, The Utopian Communist, pp. 8-9.
  15. а б Wittke, The Utopian Communist, pg. 11.
  16. Hunt, Marx's General, pp. 131-32.
  17. Wilson, Edmund (2003). Marx and Engels Take a Hand at Making History. To the Finland Station: A Study in the Writing and Acting of History. New York Review of Books. с. 164. 
  18. Morris Hillquit, History of Socialism in the United States. New York: Funk & Wagnalls, 1906; pg. 163.
  19. Leier, 106.
  20. Marx, "Crutical Marginal Notes on the Article "The King of Prussia and Social Reform," in The Marx-Engels Reader, 2nd ed., ed. Robert C. Tucker (New York: Norton, 1978), p. 129.
  21. Marx, "Crutical Marginal Notes," p. 129.
  22. а б "Wilhelm Weitling: An Inventor of Prominence — A Remarkable Career," New York Times, Jan. 27, 1871.