Перейти до вмісту

Вільгельм Кінцль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вільгельм Кінцль
нім. Wilhelm Kienzl Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження17 січня 1857(1857-01-17)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняВайценкирхенd, Гріскірхен, Верхня Австрія, Австрія[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті3 жовтня 1941(1941-10-03)[1][2] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіВідень, Третій Райх, Німецький Райх[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВіденський центральний цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Австрійська імперія
 Третій Райх
 Австрія
 Цислейтанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор, диригент, музикознавець, піаніст, біограф Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаВіденський університет, Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона і Празька консерваторія Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіВільґельм Маєр (композитор)[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифортепіано Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
БатькоWilhelm Kienzld Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиNina Kienzld Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зPauline Kienzld і Helene Kienzld[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вільгельм Кінцль (нім. Wilhelm Kienzl; 17 січня 1857(18570117), Вайценкірхен в землі Верхня Австрія — 19 жовтня 1941, Відень) — австрійський композитор, диригент і музикознавець.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вільгельм Кінцль виріс в Ґраці, де зробив перші кроки в грі на фортепіано в школі Йоганна Буви, однак за відсутністю успіхів перейшов до занять скрипкою під керівництвом концертмейстера міського оркестру Ігнаца Уля, потім займався композицією у Вільгельма Майєра, також брав уроки фортепіано у Мортье-де-Фонтена, який працював у цей період переважно в Мюнхені. Далі навчався музиці в консерваторіях Праги і Дрездена, захистив дисертацію з музикознавця у Віденському університеті. Вчителями Кінцля в різний час були Едвард Ганслік, Ференц Ліст і Йозеф Крейчі. Останньому Кінцль зобов'язаний раннім знайомством з музикою Вагнера: Крейчі взяв його з собою до Байройта на прем'єру «Кільця Нібелунгів», і вагнерівське розуміння оперного жанру сильно вплинуло на Вільгельма Кінцля.

Меморіальна дошка на будинку Вільгельма Кінцля у Відні
Могила Вільгельма Кінцля на Віденському центральному кладовищі

Переважно Кінцль був оперним композитором, і найбільшу популярність принесла йому опера «Євангеліст» (нім. Der Evangelimann; 1895). Інші його опери: «Urvasi» (1886), «Heilmar der Narr» (1892), «Дон Кіхот» (1898), «Der Kuhreigen» (1911). Кінцль вважається також, поряд з Гуго Вольфом, найважливішим пісенним композитором з часів Франца Шуберта. Серед його обробок — пісні зі збірки «Чарівний ріг хлопчика»[7] (наприклад, «An einen Boten»[8]). У числі інших малих вокальних творів Кінцля був і перший державний гімн Австрії (до 1929 р.).

Музикознавчі праці Кінцля включають біографію Вагнера (1904), книгу «Музична декламація» (нім. «Die musikalische Declamation») і безліч статей.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Вільгельм Кінцль зображений на австрійській поштовій марці 2007 року[9].
  • У Відні на будинку, де жив композитор, встановлена меморіальна дошка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118777149 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. Krackowizer F., Berger F. Biographisches Lexikon des Landes Österreich ob der Enns: Gelehrte, Schriftsteller und Künstler Oberösterreichs seit 1800Pas, Linz: Institut für Kulturraumforschung Ostbaierns und der Nachbarregionen (IKON), 1931. — S. 152–154. — 411 с.
  6. Österreichisches Musiklexikon Online
  7. Catalog of Copyright Entries: Musical compositions. Library of Congress, Copyright Office. 1941. с. 1362.(англ.)
  8. Wilhelm Kienzl. www.muziekweb.nl (нід.). Stichting Centrale Discotheek. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 18 липня 2018.
  9. Sonderpostmarke [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.].

Посилання

[ред. | ред. код]