Вільгельм Монке

Вільгельм Монке
Wilhelm Mohnke
Народження	15 березня 1911(1911-03-15) Гамбург
Смерть	6 серпня 2001(2001-08-06) (90 років) Гамбург, Шлезвіг-Гольштейн
Країна	Третій Рейх
Приналежність	Ваффен-СС
Рід військ	Ваффен-СС
Роки служби	1931–1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член	СС
Звання	Бригадефюрер СС,  генерал-майор військ СС
Командування	1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер» 12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»
Війни / битви	Друга світова війна:
Інше
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Німецький Олімпійський знак 2-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Медаль «За вислугу років у СС» (12 років) Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Медаль «За вислугу років в НСДАП» Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Золотий німецький хрест Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія) Срібний хрест Заслуг (Угорщина) Цивільний знак СС Почесний кут старих бійців Йольський свічник СС Спортивний знак СА Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Кільце «Мертва голова» Штурмовий піхотний знак в бронзі
Вільгельм Монке у Вікісховищі

Вільгельм Генріх Йоганнес Монке (нім. Wilhelm Mohnke; 15 березня 1911, Любек — 6 серпня 2001 Гамбург, Шлезвіг-Гольштейн) — командир з'єднань військ СС, бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (30 січня 1945). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (11 липня 1944).

Біографія

Ранні роки

Народився в сім'ї столяра-червонодеревника Вільгельма Монке. В 1926–1929 навчався в торговельній школі. Після смерті батька працював у скляній і порцеляновій промисловості, став менеджером.

1 вересня 1931 вступив в НСДАП (партійний квиток № 649 684), в листопаді 1933 року - в СС (службове посвідчення № 15 541).Після вступу в СС перебував у 4-му штандарті (Любек), з січня 1932 — у 22-му штандарті (Шверін). З 17 березня 1933 служив у щойно створеної штабсвахте (штабний сторожі) СС «Берлін» — особистої охорони Адольфа Гітлера — складалася з 117 чоловік під командуванням Йозефа (Зеппа) Дітріха. Потім проходив службу в сформованому на її основі у вересні 1933 «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». Командував в ньому 5-й ротою, в цій якості брав участь у аншлюсі Австрії, захоплення Чехословаччини.

Друга світова війна

Командував своєю ротою під час бойових дій в Польщі на початку Другої світової війни. З 28 березня 1940 — командир 2-го батальйону дивізії «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер», брав участь у боях в Бельгії і Нідерландах. Після війни звинувачувався в тому, що 28 травня 1940 організував знищення групи полонених англійців у Вормхуда (загинули від 65 до 80 полонених, яких загнали в сарай і закидали гранатами). У 1988 член британської палати громад Джефф Рукер наполіг на відновленні розслідування цього злочину, але німецький прокурор визнав, що доказів винності Монке недостатньо.

Навесні 1941 Монке брав участь у кампанії на Балканах, 5 квітня 1941 був важко поранений в Югославії (йому хотіли ампутувати ногу), займався підготовкою новобранців, повернувся в 1942, з 16 березня того ж року був призначений командиром батальйону в «Лейбштандарті». З 21 червня 1943 по 19 серпня 1944 — командир 26-го моторизованого полку знову сформованої дивізії СС «Гітлерюгенд», з червня 1944 брав участь у боях у Франції проти американських, британських і союзних їм військ, що висадилися в Нормандії, на чолі бойової групи, названої його ім'ям. 11 липня 1944 р. за відвагу був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. Звинувачували в розстрілі канадських військовополонених, але справа так і не дійшла до суду.

17 липня 1944 був знову поранений, але вже 20 серпня того ж року призначений командиром 1-ї танкової дивізії СС «Лейбштандарт Адольф Гітлер» (після поранення її колишнього командира Теодора Виша). У цій якості брав участь у грудневому наступ в Арденнах, у якому його дивізія зазнала великих втрат — це пояснювалося великою кількістю новобранців, на підготовку яких не вистачало часу, і дефіцитом пального. Підозрювався в причетності до розстрілу його підлеглими американських військовополонених у Мальмеді, але участь Монке в цьому злочині доведено не було. На початку 1945 отримав нове важке поранення, у зв'язку з цим 2 лютого 1945 здав командування дивізією і призначений в резерв фюрера. Перебував на лікуванні в клініці Хоенліхен.

В ніч на 21 квітня 1945 Адольф Гітлер особисто призначив його командиром «бойової групи Монке», якій була доручена оборона рейхсканцелярії і фюрербункера. Група була сформована з частин, які ще не перебували в бою. Всього до складу групи входило близько 9 батальйонів загальною чисельністю близько 2100 чоловік (включаючи рештки 33-ї гренадерської дивізії СС "Шерлемань"), які мали на озброєнні 108 ручних 24 станкових кулемети та 16 мінометів. Після самогубства Гітлера Монке 1 травня очолив групу, що вчинила прорив з бункера і безуспішно намагалася вирватися з Берліна на північ. Був узятий в полон радянськими військами і під посиленим конвоєм доставлений до Москви.

Життя після війни

Після закінчення Другої Світової, Монке був перевезений в СРСР, де утримувався в Бутирській і Лефортовській в'язницях в Москві, а до 1949 перебував в одиночній камері. 13 лютого 1952 Вільгельма Монке засудили за військові злочини військовим трибуналом військ МВС Московського військового округу до 25 років позбавлення волі, був в ув'язненні у в'язниці № 2 міста Володимира. 10 жовтня 1955 Монке репатріювали у Західну Німеччину, жив в Барсбюттелі. У мирний час працював торговим агентом, продаючи невеликі вантажівки та причепи. Вільгельм Монке помер 6 серпня 2001 в містечку Дамп, біля Гамбурга.

Підвищення в СС

• Анвертер СС (1 листопада 1931)
• Манн СС (16 листопада 1931)
• Шарфюрер СС (5 березня 1932)
• Труппфюрер СС (9 березня 1933)
• Штурмфюрер СС (28 червня 1933)
• Штурмгауптфюрер СС (1 жовтня 1933)
• Гауптштурмфюрер СС (1935)
• Штурмбаннфюрер військ СС (1 вересня 1940)
• Оберштурмбаннфюрер військ СС (21 червня 1943)
• Штандартенфюрер військ СС (21 червня 1944)
• Оберфюрер військ СС (4 листопада 1944)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (30 січня 1945)

Нагороди

• Цивільний знак СС (№10 362)
• Почесний кут старих бійців
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Німецький Олімпійський знак 2-го класу
• Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931
• Спортивний знак СА в золоті
  • в бронзі (1937)
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1937)
• Кільце «Мертва голова»
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (21 вересня 1939)
  • 1-го класу (8 листопада 1939)
• Нагрудний знак «За поранення»
  • в чорному (10 лютого 1940)
  • в сріблі (15 вересня 1941)
• Штурмовий піхотний знак в бронзі (3 жовтня 1940)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (3 жовтня 1940)
• Німецький хрест в золоті (26 грудня 1941)
• Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія)
• Хрест Заслуг (Угорщина) в сріблі
• Лицарський хрест Залізного хреста (11 липня 1944)

Вільгельм Монке у телекартинах

Вільгельм Монке у ролі персонажа був представлений у таких кінокартинах:

• В американському фільмі The Bunker («Бункер»; 1981, роль виконував Майкл Калвер);
• У британському серіалі Selling Hitler («Продаючи Гітлера»; 1981, роль виконував Ральф Майкл);
• У німецькому фільмі Der Untergang («Бункер»; 2004, роль виконував Андре Хенніке).

Література

• Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. М., 2004. С. 359—360.
• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.167-168, ISBN 978-5-9955-0081-0
• Waffen SS Commanders Vol.2 — Mark C. Yerger Pgs.115-117

• Thomas Fischer: Die Verteidigung der Reichskanzlei 1945 – Kampfkommandant Mohnke berichtet, 2007, ISBN 978-3866190214
• Walther-Peer Fellgiebel: Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945, Podzun-Pallas Verlag, Friedburg 2000, ISBN 3-7909-0284-5
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 549, ISBN 978-3-938845-17-2

Посилання

• Життя Монке [Архівовано 3 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Біографія