Вільгельм Пфеффер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Пфеффер
нім. Wilhelm Friedrich Philipp Pfeffer
PSM V50 D330 Wilhem Pfeffer professor of botany tubingen.jpg
Народився 9 березня 1845(1845-03-09)
Гребенштайн, Німеччина
Помер 13 січня 1920(1920-01-13) (74 роки)
Лейпциг
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Місце проживання Німеччина Німеччина
Діяльність ботанік, фармацевт, викладач університету
Відомий завдяки ботаніка, хімія
Alma mater Геттінгенський університет, Гумбольдтський університет Берліна і Марбурзький університет
Науковий ступінь доктор філософії (1865) і Габілітація (1871)
Науковий керівник Вільгельм Рудольф Фіттіг
Володіє мовами німецька[1]
Заклад Тюбінгенський університет, Боннський університет, Лейпцизький університет, Базельський університет і Марбурзький університет[2]
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Баварська академія наук, Королівське фізіографічне товариство у Лунді[d], Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Леопольдина, Саксонська академія наук[d], Q1265246?, Corps Frisia Göttingen[d], Q1016992?, Геттінгенська академія наук і Національна академія наук США
Magnum opus Pfeffer cell[d]
Нагороди
Pfeff. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Вільгельм Пфеффер.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).

Вільгельм Пфеффер (нім. Wilhelm Friedrich Philipp Pfeffer, 9 березня 1845 Гребенштайн — 31 січня 1920, Лейпциг) — німецький хімік, ботанік, займався фізіологією рослин.

Біографія[ред. | ред. код]

Вільгельм Пфеффер народився в родині аптекаря. Під впливом батька він з раннього дитинства цікавився природничими науками і ботанікою. Навчався в гімназії, був учнем аптекаря, у 18 років став помічником аптекаря.

В 1863 році він вступив у Геттінгенський університет, де вивчав хімію і фармацевтику. Його викладачами були відомі хіміки Фрідріх Велер, Вільгельм Рудольф Фіттіг та фізик Вільгельм Едуард Вебер. Після отримання у 1865 році вченого звання, продовжував вивчення фармацевтики у Марбурзькому університеті. У 20 років отримав вчений ступінь доктора філософії.

В 1871 році, як приват-доцент, почав викладання лекцій у Марбурзі. Був професором ботаніки у Бонні (з 1873 року), Базелі (недовго) та Тюбінгені (з 1878 року). З 1887 року очолював кафедру в Лейпцигу.

Перші наукові дослідження Пфеффера були присвячені географії та ембріології рослин. У 1868 році була опублікована «Bryologische Reisebilder aus dem Adula», у 1869 — «Bryogeographische Studien aus den Betischen Alpen» та «Zu Blüthenentwickelung der Primulaceen und Ampelideen». Але незабаром, під впливом відомого Сакса, у котрого він працював у Вюрцбурзі, Пфеффер перейшов на фізіологічні питання і з тих пір працював виключно в цій галузі.

Багато важливих результатів Пфеффер отримав досліджуючи подразливість та рух рослин: «Ueber das Oeffnen und Schliessen der Blüthen» (1872), «Die periodischen Bewegungen der Blattorgane» (1875), «Zur Kenntniss der Contactreize» та ін. Особливими були його дослідження над рухом нижчих організмів: «Locomotorische Richtungsbewegungen durch chemische Reize», а також ряд робіт, що зроблені під його керівництвом його учнями. Разом з дослідженнями Дарвіна ці роботи є основними в даному питанні.

Під час свого перебування у Лейпцигу, Пфеффер опублікував статтю про використання фотографії для вивчення росту рослин. Він працював над тим, щоб розширити хронофотографічні експерименти, які проводив Етьєн-Жюль Марей (1830—1904), створюючи короткометражний фільм про етапи росту рослин. Цей «фільм» був знято протягом тижня через регулярні проміжки часу. Згодом, уповільнена кінозйомка стане звичайним явищем для дослідження процесів, що повільно протікають.[3]

Величезна заслуга належить Пфефферу у вивченні обміну речовин (у вузькому змісті слова) та перетворенні енергії в рослинах.

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • «Bryologische Reisebilder aus dem Adula» 1868
  • «Bryogeographische Studien aus den Betischen Alpen» 1869
  • «Zu Blüthenentwickelung der Primulaceen und Ampelideen» 1869
  • «Ueber das Oeffnen und Schliessen der Blüthen» 1872
  • «Physiologische Untersuchungen» 1873
  • «Die periodischen Bewegungen der Blattorgane» 1875
  • «Zur Kenntniss der Contactreize»
  • «Osmotische Untersuchungen» Erstaufl. 1877
  • «Pflanzenphysiologie: Ein Handbuch der Lehre vom Stoffwechsel in der Pflanze» Leipzig: Engelmann 1881
  • «Beiträge zur Kenntnis der Oxydationsvorgänge in lebenden Zellen» 1889
  • «Über Aufnahme und Ausgabe ungelöster Körper» 1890
  • «Zur Kenntniss der Plasmahaut und der Vacuolen etc.» 1890
  • «Studien zur Energetik der Pflanzen» 1892
  • «Druck und Arbeitsleistung durch wachsende Pflanze» 1893
  • «Untersuchungen über die Entstehung der Schlafbewegungen der Blattorgane» 1907
  • «Der Einfluss von mechanischer Hemmung und von Belastung auf die Schlafbewegung» Leipzig: Teubner, 1911
  • «Beiträge zur Kenntniss der Entstehung der Schlafbewegungen» Leipzig: Teubner, 1915

Див. також[ред. | ред. код]

Список ботаніків за скороченням

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ilse Jahn Geschichte der Biologie. Spektrum, 2000.
  • Karl Mägdefrau: Geschichte der Botanik. Gustav Fischer Verlag, Stuttgart 1992, ISBN 3-437-20489-0.