Вільгельм Тірський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зображення Вільгельма Тірського у французькій книзі-перекладі ХІІІ ст., Національна бібліотека, Париж

Вільге́льм (Гійо́м) Ті́рський (фр. Guillaume de Tyr; *1130, Єрусалим — †1186) — середньовічний французький історик, учасник і хроніст хрестових походів, автор трактату «Історія священної війни християнських королів у Палестині та східних краях» (лат. Historia belli sacri a principibus christianis in Palaestina et in Oriente gesti).

Вільгельм Тірський народився в Єрусалимі в 1130 році; вільно володів латиною, французькою, грецькою, арабською, сирійською та німецькою мовами.

Вільгельм був архідияконом тірського митрополита і наставником наслідного принца Болдуїна, саме він вперше зауважив у юного принца ознаки прокази. Дещо пізніше Вільгельм був посланцем до Константинополя і Риму; за його участі та його зусиллями в 1168 році було укладено союз із Візантійським імператором Мануїлом I Комнином.

У 1174 році Вільгельма було призначено архієпископом Тірським. На цій посаді він керував політикою Єрусалимського королівства; в 1179 році був присутній на Третьому Латеранському соборі в Римі, що встановив порядок обрання пап. По смерті Балдуїна IV (1185) королівство перебувало на межі загибелі, і Вільгельм переїхав до Франції проповідувати необхідність нового хрестового походу. На його заклик зголосилися кілька європейських монархів (королі Англії, Франції та Німеччини). Вільгельм Тірський помер у 1186 році, так і не закінчивши свої праці.

Твір Вільгельма Тірського «Історія священної війни християнських королів у Палестині та східних краях» (лат. Historia belli sacri a principibus christianis in Palaestina et in Oriente gesti) є сумлінним викладенням пережитих подій, побаченого власними очима й почутого з перших вуст. Вільгельм написав 22 книги, його наступник — монах Герольд — додав ще сім книг, а вже невідомий історії монах довів розповідь до 1275 року.

Джерела і посилання[ред.ред. код]