Вільгельм Штекель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Штекель
Wilhelm Stekel
Народився 25 березня 1868(1868-03-25)
Бояни,Чернівецька область
Помер 25 червня 1940(1940-06-25) (72 роки)
Лондон, Велика Британія
·Отруєння
Громадянство Австро-Угорщина, Австрія, Велика Британія
Діяльність психолог, лікар, психоаналітик, психіатр
Alma mater Віденський університет
Сфера інтересів психіатрія
Вчене звання професор
Науковий ступінь докторський ступінь[1]
Відомий завдяки: автор терміну парафілія
Діти Éric-Paul Stekel[d]

Вільгельм Штекель у Вікісховищі?

Вільгельм Штекель (англ. Wilhelm Stekel; 18 березня 1868, Бояни — 25 червня 1940, Лондон) — австрійський психіатр і композитор — самоук, один з піонерів психоаналізу, винахідник терміну «парафілія».

Велику роль в створеному Вільгельмом Штекелем активному психоаналізі грає ефект раптовості, бо саме через те інтерпретації робляться активніше. Також для підходу Штекеля є характерною опора безпосередньо на інтуїцію. Штекель твердо дотримувався теорії Едипового комплексу і невпинно підкреслював роль несвідомих процесів у виникненні невротичних розладів. Завдяки дослідженням і працям Штекеля психоаналітична короткострокова терапія збагатилася новими знаннями[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Штекель пішов з життя добровільно в 1940 році.

Творчість[ред. | ред. код]

Вільгельм Штекель відрізнявся поміж інших науковців свого часу величезною літературною плодючістю. Як приклад — праця Штекеля під назвою «Розлади в життя потягів і афектів» (Stekel, 1908) складається з десяти томів.[2]

Для Вільгельма Штекеля незаперечним авторитетом серед колег був Зігмунд Фрейд, але Фрейд часто публічно критикував активну техніку Вільгельма Штекеля, де той легковажно використовував мало аргументовані інтерпретації несвідомих мотивів.[3]Розбіжності між позиціями Штекеля і Фрейда незабаром стали настільки непереборними, що Штекель, слідом за вченим Альфредом Адлером, був змушений покинути членство у Віденському психоаналітичному товаристві.[4]

У 1911 році Вільгельм Штекель опублікував головну наукову працю свого життя — «Мова сновидінь». В цій праці Штекель розвинув свою теорію символів. Книга мала вирішальний вплив на формування психоаналізу.

Примітки[ред. | ред. код]