Вільгельм Штеммерман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Штеммерман
нім. Wilhelm Stemmermann
Z6667.jpg
Народився 23 жовтня 1888(1888-10-23) або 30 жовтня 1888(1888-10-30)[1]
Раштат, Раштат[1]
Помер 18 лютого 1944(1944-02-18)[1] (55 років)
Черкаси, Київська область, Українська РСР, СРСР
·загиблий у бою
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Генерал артилерії
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Церінгенського лева
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
За поранення (нагрудний знак)
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»

Вільгельм Штеммерман (нім. Wilhelm Stemmermann; 23 жовтня 1888, Раштат, Німецька імперія — 18 лютого 1944, Черкаси, УРСР) — видатний німецький воєначальник, генерал артилерії вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1908 році вступив до 1-й Баденський полк польової артилерії «Великий Герцог». 19 листопада 1909 році отримав звання лейтенанта.

Під час Першої світової війни — артилерійський офіцер і офіцер Генерального штабу німецької армії. Після закінчення війни в званні гауптмана перейшов в рейхсвер, де служив на різних штабних посадах.

З 1 жовтня 1937 року — начальник штабу 13-го армійського корпусу. У складі 13-го корпусу взяв участь у Польській і Французькій кампаніях. З 6 лютого 1940 по 8 січня 1942 року — командир 296-ї піхотної дивізії. На цій посаді вступив у війну з СРСР в червні 1941 року. 1 березня 1942 року переведений в резерв ОКГ. З 5 грудня 1943 року — командир 11-го армійського корпусу в районі Києва у званні генерала артилерії.

У ніч з 17 на 18 лютого 1944 року був убитий під час прориву з Корсунь-Шевченківського котла.

Оцінка особистості[ред. | ред. код]

Письменник Борис Полевой, який приїхав подивитися на труп генерала, записав у свій щоденник: «Як би там не було, він не втік на літаку, як це зробили вищі офіцери його штабу, не залишив солдатів. Він залишився з ними і загинув солдатською смертю.»

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Маршал Конєв особисто розпорядився, щоб німецькі полонені поховали Штеммермана з військовими почестями в окремій могилі біля села Журжинці.

Образ в культурі[ред. | ред. код]

У радянському художньому фільмі 1982 року «Якщо ворог не здається…» генерала Штеммермана зіграв Валентин Гафт.

Література[ред. | ред. код]

  • Полевой Б. Н. В большом наступлении: дневник военного корреспондента. — М.: Советская Россия, 1967. — 351 с.: фот.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1012407268 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.