Вільгельм фон Тома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм фон Тома
Wilhelm Ritter von Thoma
Bundesarchiv Bild 146-1972-083-25, Wilhelm Ritter von Thoma.jpg
Народження 11 вересня 1891(1891-09-11)
Німецька імперія Дахау, Королівство Баварія
Смерть 30 квітня 1948(1948-04-30) (56 років)
Бізонія Дахау, Баварія
гострий інфаркт міокарда
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
танкові війська
Освіта Мюнхенське військове училище
Роки служби 19121945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал танкових військ
Командування 17-та танкова дивізія
6-та танкова дивізія
20-та танкова дивізія
Корпус «Африка»
Війни / битви
Титул ріттер
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Максиміліана Йозефа (Баварія)
Орден «За заслуги» (Баварія)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Золотий Іспанський Хрест з мечами та діамантами
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За Іспанську кампанію»
Військова медаль (Іспанія)
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Срібний нагрудний знак «За танкову атаку» Нарукавна стрічка «Африка»
Вільгельм фон Тома у Вікісховищі?

Вільгельм ріттер фон Тома (нім. Wilhelm Ritter von Thoma; нар. 11 вересня 1891, Дахау, Королівство Баварія — пом. 30 квітня 1948, Дахау, Баварія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ Вермахту (1942). Кавалер Золотого Іспанського хреста з мечами та діамантами (1939) та Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн, а також Громадянської війни в Іспанії в лавах легіону «Кондор».

Вільгельм фон Тома став відомим після того, як запроторений до британського полону, при спілкуванні з іншими офіцерами вермахту невільно викрив таємниці нацистських розробок ракетної зброї, так званої «зброї відплати», Фау-1 та Фау-2 на полігоні в Пенемюнде, куди він їздив разом з головнокомандувачем сухопутних військ генерал-фельдмаршалом В.фон Браухічем. Завдяки такій інформації британська повітряна розвідка змогла виявити та з часом завдати бомбових ударів по інфраструктурі ракетного полігону й у такій спосіб зірвати терміни введення до строю німецької найсучаснішої зброї.

Біографія[ред. | ред. код]

Вільгельм Йозеф ріттер фон Тома народився 11 вересня 1891 року в баварському місті Дахау в родині лісничого Едуарда та Сабріни Тома. Військову службу розпочав у вересні 1912 року, поступивши фанен-юнкером до 3-го Баварського піхотного полку «Принц Карл Баварський»[de] Баварської армії, що дислокувався в Аугсбурзі.

Військова кар'єра

З жовтня 1913 року і до початку Першої світової війни проходив навчання в Мюнхенському військовому училище.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Напередодні світової війни, 1 серпня 1914 року, отримав звання лейтенанта і повернувся для подальшого проходження служби до 3-го Баварського піхотного полку 2-ї Королівської Баварської дивізії 6-ї армії (Західний фронт). Тома брав активну участь у боях першого періоду війни: бився у Прикордонній битві у Вогезах у Лотарингії. 25 вересня 1914 року отримав кульове поранення в голову, але залишився на фронті. 28 вересня 1914 року призначений командиром 3-ї піхотної роти у своєму полку. 2 жовтня 1914 року дістав друге поранення, цього разу шрапнеллю в праву руку. За активну участь у боях на Західному фронті нагороджений Залізного хреста 2-го ступеня та баварського ордену «За заслуги».

У січні 1915 року призначений полковим ад'ютантом 3-го Баварського піхотного полку, який був переведений на Східний фронт до Галичини. В червні 1915 року удостоєний Залізного хреста 1-го ступеня.

У жовтні 1915 року В. Тома зі своєю частиною переведений на Сербський фронт. Тут під час боїв офіцер дістав третє поранення (осколкове у груді). Був удостоєний австрійського ордену «За військові заслуги».

На початку 1916 року 3-й Баварський піхотний полк повернули на Західний фронт, де він бився під Верденом. Але вже з літа того ж року, його знову передислокували на схід, де довелося відбивати масштабний наступ російської імператорської армії в ході «Брусиловського прориву». За вміле керівництво підпорядкованими підрозділами лейтенант В. Тома був удостоєний Баварського лицарського ордену Максиміліана Йозефа, вищої військової нагороди, яка дала йому титул «ріттер фон» (дворянство в рангу князя).

З квітня 1917 по березень 1918 року — навчався на різних військових курсах, у грудні 1917 року підвищений в обер-лейтенанти. З квітня 1918 року — знову на Західному фронті, 25 квітня 1918 року постраждав у боях учетверте (осколкове поранення лівої руки).

2 травня 1918 року став командиром кулеметної роти, а 14 травня 1918 року — командиром 1-го батальйону 3-го Баварського піхотного полку.

18 липня 1918 року, під час наступу французьких та американських військ у районі Суассона, потрапив до полону американцям.

Між війнами[ред. | ред. код]

27 жовтня 1919 року В.фон Тома був звільнений з полону та з лютого 1920 року після відпустки він продовжив проходження військової служби у рейхсвері, спочатку командиром роти, пізніше батальйонним ад'ютантом. У листопаді 1923 року брав активну участь у придушення нацистського путчу в Мюнхені. 1 лютого 1925 року отримав чергове військове звання гауптман. Подальшу службу проходив на різнорідних командних і штабних посадах (рівні рота-батальйон), навчався на військових курсах, у тому числі у Казанському навчальному центрі в СРСР.

Після приходу нацистів до влади в 1933 році продовжував служити у 7-ій Баварській дивізії. З серпня 1934 року направлений для проходження служби до навчальної моторизованої частини в Ердуруфі, яка стала ядром майбутніх бронетанкових військ вермахту.

У жовтні 1935 року майор фон Тома призначений командиром 2-го батальйону 4-ї танкового полку 2-ї танкової дивізії. З серпня 1936 року — оберст-лейтенант.

Громадянська війна в Іспанії[ред. | ред. код]

23 вересня 1936 оберст-лейтенант В.фон Тома призначений командиром танкового підрозділу німецького легіону «Кондор», що воював в Іспанії на боці франкистів. Танковий підрозділ легіону (приблизно батальйонного рівня) мав на озброєнні німецькі легкі танки PzKw I, з протикульовим бронюванням, двома членами екіпажу і спареними кулеметами MG-13. У цьому підрозділі німецькі інструктори навчали іспанських танкістів. Згодом використовувалися також трофейні танки радянського виробництва, в основному Т-26. Німецькі інструктори, зокрема і сам фон Тома, брали активну участь в бойових діях у Севільї, Касереса, на річці Харама.

1 квітня 1938 року фон Тома присвоєне чергове звання оберста. У червні 1939 року після повернення його з Іспанії він був нагороджений німецьким орденом Золотий Іспанський хрест з мечами та діамантами (вищий ступінь ордена, один з 28 нагороджених). Також він був удостоєний двох медалей Іспанії.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Після повернення з Іспанії оберст В.фон Тома 1 серпня 1939 року призначений командиром 3-го танкового полку 2-ї танкової дивізії вермахту, змінивши на посаді командира полку оберста Й. Гарпе[Прим. 1][1].

З початком Польської кампанії його полк у складі 2-ї танкової дивізії генерал-лейтенанта Р. Файеля діяв на південному фланзі ударного угруповання та з боями дійшов до річки Сан, на лінію розмежування зон окупації Польщі Німеччиною та СРСР. За цю кампанію фон Тома був нагороджений планками до Залізних хрестів обох ступенів (повторне нагородження).

З початку 1940 року — в штабі верховного командування сухопутних сил, з серпня 1940 року — генерал-майор, інспектор моторизованих військ.

З вторгненням німецьких військ до Радянського Союзу, 17-та танкова дивізія 47-го моторизованого корпусу 2-ї танкової групи генерала Г. Гудеріана наступала в центрі бойових порядків вермахту. 24 червня командир дивізії генерал Г.фон Арнім був поранений і командування перейшло до К. фон Вебера, який був смертельно поранений у боях південніше Смоленська 17 липня 1941 року. З 17 липня і до вересня 1941 року Вільгельм фон Тома виконував обов'язки командира 17-ї танкової дивізії, на чолі якої бився спочатку у складі групи армій «Центр»; бої в Білорусі.

З жовтня 1941 року генерал-майор фон Тома командував 20-ю танковою дивізією, що наступала у складі групи армій «Центр» на Москву. 31 грудня 1941 року фон Тома нагороджений Лицарським хрестом.

Влітку 1942 року — в розпорядженні командування сухопутних сил, з серпня 1942 року — генерал-лейтенант.

1 вересня 1942 року призначений командувачем німецького Африканського корпусу. 1 листопада 1942 отримав звання генерала танкових військ.

23 жовтня 1942 року почалася друга битва за Ель-Аламейн — наступ британської армії на німецько-італійські війська. Роммель, який командував Африканською армією, що зазнали великих втрат, мав намір відвести війська з Єгипту до Лівії, проте Гітлер 1 листопада дав наказ утримувати позиції. Генерал фон Тома, згідно з деякими джерелами, назвав цей наказ «божевіллям», а 3 листопада особисто, в одному з танків, відправився на лінію фронту.

4 листопада 1942 року командир корпусу «Африка» генерал танкових військ В. фон Тома був узятий у полон британськими солдатами. Перебуваючи у полоні, на знак милосердя до переможеного ворога він був запрошений командувачем 8-ї британської армії генералом Монтгомері на обід. Цей факт викликав неабиякий скандал в англійській пресі. Коли про це узнав Черчилль, то з притаманним йому гумором сповістив у Палаті громад: «Я співчуваю генералові фон Тома: переможений, у полоні та ….[довга пауза для драматичного ефекту] тут ще обідати з Монтгомері!».

25 листопада 1947 року Вільгельм фон Тома був звільнений з полону; через п'ять місяців помер від серцевого нападу в себе вдома.

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Hayward, Steven F. (1998). Churchill on leadership executive success in the face of adversity. New York, N.Y.: Three Rivers Press. ISBN 030777452X.
  • Jones, R. V. (1978). Most Secret War: British Scientific Intelligence 1939—1945. London: Hamish Hamilton. ISBN 0-241-89746-7.
  • Sönke Neitzel: Abgehört. Deutsche Generäle in britischer Kriegsgefangenschaft 1942—1945. Propyläen, Берлин, Мюнхен 2005, ISBN 3-54907261-9.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела
  1. Panzer-Regiment 3
  2. а б в Thoma, Ritter von, Wilhelm Josef - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 2018-08-31. 
Виноски
  1. На 1 вересня 1939 року 3-й танковий полк фон Тома нараховував наступну кількість танків: 62 — Panzer I, 78 — Panzer II, 3 — Panzer III, 8 — Panzer IV, а також 9 командирських танків.


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
Карл Ріттер фон Вебер
17th Panzer Division (Germany).svg
командир 17-ї танкової дивізії (ТВО)

21 липня — 19 вересня 1941
Наступник:
генерал-лейтенант
Ганс-Юрген фон Арнім
Попередник:
генерал-майор
Франц Ландграф
6th Panzer Division logo.svg
командир 6-ї танкової дивізії (ТВО)

1 — 15 вересня 1941
Наступник:
генерал-майор
Франц Ландграф
Попередник:
оберст
Георг фон Бісмарк
20th Panzer Division logo 2.svg
командир 20-ї танкової дивізії (ТВО)

13 жовтня 1941 — 30 червня 1942
Наступник:
генерал-майор
Вальтер Дюверт
Попередник:
генерал-майор
Густав фон Верст
DAK.svg
командир корпусу «Африка»

17 вересня — 4 листопада 1942
Наступник:
оберст
Фріц Баєрляйн
Попередник:
генерал танкових військ
Георг Штумме
Командувач
Італійсько-німецької танкової армії (ТВО)

24 — 25 жовтня 1942
Наступник:
генерал-фельдмаршал
Ервін Роммель