Вільгельм II (граф Голландії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільгельм II
William 2 of Holland.jpg
Король Німеччини
Правління 1247-1256
Коронація 1 листопада 1248
Попередник Генріх Распе
Наступник Річард Корнуольський
Альфонс X Кастильський
Інші титули Граф Голландії
Біографічні дані
Народження 19 липня 1227(12270719)
Смерть 29 січня 1256
Hoogwoud[d], Opmeer[d], Північна Голландія, Нідерланди
Дружина Єлизавета Брауншвезька
Діти 1 син і 1 донька
Династія Q389703?
Батько Флоріс IV
Мати Мехтильда Брабантська
Armoiries empereur Guillaume.png
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Вільгельм II (нім. Wilhelm II; *19 липня 1227 — †29 січня 1256) — король Німеччини 12471256 років та граф Голландії і Зеландії 12341256 років.

Життєпис[ред.ред. код]

Граф[ред.ред. код]

Син Флоріса IV, графа Голландії та Зеландії, і Мехтильді (матильди) Брабантської. У 1234 році його батько загинув під час лицарського турніру в Корбі. Вільгельму було всього 6 років, тому для управління графствами Голландія і Зеландія був призначено опікун, яким став стрийко Вільгельм, який керував графствами до своєї смерті в 1238 році. У 1238—1239 роках регентом був інший стрийко Вільгельма II — Оттон, який пізніше він став єпископом Утрехта. По досягненню повноліття у 1246 році зробив матір своєю радницею.

Король[ред.ред. код]

Після смерті антикороля Німеччини Генріха Распе в 1247 році частина німецької знаті, незадоволена політикою імператора Фрідріха II, вирішила обрати нового антикороля. Вибір припав на Вільгельма II Голландського, який 3 жовтня 1247 року був обраний в Воррінгені королем за сприяння вуйко Генріха II, герцога Брабанта. Вибір підтримали архієпископи Кельна, Майнца і Тріра. 8 листопада Вільгельма було визнано королем папою римським Інокентієм IV. Після п'ятимісячної облоги він взяв Ахен, де і був коронований 1 листопада 1248 року Конрадом фон Гохштаденом, архієпископом Кельна. Того ж року наказав звести фортецю навколо Гааги.

Втім фактичну владу король Вільгельм спочатку мав тільки в Рейнській області. Для збільшення впливу йому довелося вести війну з Конрадом IV, який також вважався королем Німеччини. Після того, як Вільгельм переміг останнього у битві при Оппенгеймі в 1251 році, той був змушений відступити до Італії. Крім того, додаткову підтримку знаті Вільгельм дістав завдяки шлюбу з донькою герцога Брауншвейзького. Більшість німецьких князів визнало його своїм королем.

У липні 1252 року на з'їзді, який проходив поблизу Франкфурта, було вирішено відібрати у Гогенштауфенов усі лени. Король роздав ці землі своїм прихильникам, а щоб здобути додаткову підтримку князів і міст Гарлем, Делфт і Алкмар, дарував їм нові пільги. На цьому закінчилося реальне правління Вільгельма. Хоча він був людиною хороброю, доброю і чесною, як монарх він не мав ніякого значення, оскільки не володів ні великим розумом, ні широкими політичними поняттями.

Могутні князі незабаром зовсім перестали зважати на нього. Ніхто з князів не з'являвся до королівського двору на з'їзди по великих святах. Вільгельм, втім, не звертав на це уваги, цілком задоволений своєю номінальною величчю. Він був зайнятий війнами в своїх родових володіннях.

1252 року Вільгельм вступив у конфлікт з графством Фландрією на підставі того, що графиня Маргарита II не принесла королю оммаж. У липні 1253 року король здобув перемогу над фламандцями у битві при Весткаппелі (також знищено фландрський флот), а 1254 року уклав з графинею Маргаритою Фландрской перемир'я. Водночас погіршилися стосунки з Францією та архієпископами Кельна, Трира, єпископством Льєзьким.

З 1254 року король Вільгельм вів успішні війни проти західних фризів, звівши потужні фортеці Хеемскерк і Гарлем та провівши гарні військові шляхи. Але під час одного з походів 28 січня 1256 року біля Хогвуда при спробі перетнути замерзле озеро загін фризів влаштував засідку Вільгельму. На короля були залізні обладунки, і навіть коня вкривала кольчужна попона. Лід не витримав, король провалився у воду і не зміг вибратися. Вояки Вільгельма втекли, а фризи накинулися з усіх боків з дротиками. Тонучи, Вільгельм запропонував їм величезний викуп, щоб зберегти життя, однак вороги вбили його. Поховано в абатстві Міделбурга. Після смерті Вільгельма в Німеччині настало так зване велике міжцарів'я.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Єлизавета, донька Оттона I, герцога Брауншвейг-Люнебурга

Діти:

  • Флоріс (1245—1296), граф Голландії та Зеландії
  • Мехтильда (1256-д/н)

1 бастард

Джерела[ред.ред. код]

  • Bernd Schneidmüller/Stefan Weinfurter (ed.): Die deutschen Herrscher des Mittelalters, Historische Porträts von Heinrich I. bis Maximilian I., C.H. Beck: Monaco di Baviera 2003
  • Martin Kaufhold: Die Könige des Interregnum. Konrad IV., Heinrich Raspe, Wilhelm, Alfons, Richard (1245—1273). In: Bernd Schneidmüller, Stefan Weinfurter (Hrsg.): Die deutschen Herrscher des Mittelalters, Historische Porträts von Heinrich I. bis Maximilian I. C.H. Beck, München 2003, S. 315—339.