Вільгельм II (граф Ено)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм II
William IV, Count of Holland, by Hendrik van Heessel.jpg
Народився 1317
Помер 26 вересня 1345
Staverend
·загиблий у бою
Діяльність політик
Титул граф[d]
Рід House of Avesnesd
Батько Вільгельм I (граф Ено)[1]
Мати Жанна Валуа (графиня Ено)[1]
Брати, сестри Joanna of Hainautd, Філіппа де Авен і Маргарита I (графиня Голландії)
У шлюбі з Жанна Брабантська

Вільгельм II Сміливий (фр. Guillaume le Hardi, нід. Willem de Stoute; 1317 — 26 вересня 1345) — граф Ено (як Вільгельм II), граф Голландії і Зеландії (як Вільгельм IV) в 13371345 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Авенів. Другий син Вільгельма I, графа Ено, Голландії і Зеландії, та Жанни де Валуа. Народився 1317 року. Оскільки його старший брат Жан перед тим помер, став спадкоємцем родинних володінь. Отримав титул графа Остервана.

1334 року оженився на представниці Брабантського дому. Цим шлюбом було закріплено встановлення миру між Авенами і герцогством Брабантським.

1337 року після смерті батька успадкував Ено, Голландію і Зеландію. На цей час тривала Столітня війна. Під тиском швагрів Едуарда III, короля Англії, та Людвига IV, імператора Священної Римської імперії, Вільгельм II приєднався до антифранцузької коаліції.

1340 року Вільгельм II брав участь у битві при Слейсі, де англо-фламандський флот завдав поразки франко-генуезькому. Того ж року надав Роттердаму права міста. В подальшому Вільгельм II обмежувався нападами на прикордонні французькі міста. Втім невдовзі уклав перемир'я з французьким королем Філіппом VI.

Тричі брав участь у хрестових походах проти пруссів та литовців на боці Тевтонського ордену. Здійснив прощу до Палестини.

1345 року Йоганн IV фон Аркель, єпископ Утрехту, спробував звільнитися від залежності з боку графа. У відповідь Вільгельм II взяв в облогу Утрехт, змусивши після 8 тижнів облоги єпископа Йоганна IV підкоритися. Того ж року рушив проти повсталої Фризландії, де зазнав поразки в битві біля Ставерне, де загинув. Володіння отримала сестра Маргарита.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Жанна, донька Жана III, герцог Брабанту.

Діти:

  • Вільгельм (помер дитиною)
  • 2 бастарди

Джерела[ред. | ред. код]

  • Detlev Schwennicke, Europäische Stammtafeln: Stammtafeln zur Geschichte der Europäischen Staaten, Neue Folge, Band II (Marburg, Germany: Verlag von J. A. Stargardt, 1984), Tafel 4
  • A. Janse, Grenzen aan de macht. De Friese oorlog van de graven van Holland omstreeks 1400, Hollandse Historische Reeks 19 (Den Haag 1993);
  1. а б Lundy D. R. The Peerage