Вільгельм I (герцог Аквітанії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм I
Guillpieux.jpg
Народився 22 березня 875(08750322)
Помер 6 липня 918
Бріуд
Діяльність суверен
Титул герцог Аквітанії
Термін 893—918 роки
Попередник Ебль I
Наступник Вільгельм II
Конфесія католицтво
Рід Гільєміди
Батько Бернард де Оверні
Мати Ерменгарда Овернська
Брати, сестри  • Adelinde of Aquitaine[d]
Дружина Енгельберга Бозонід
Діти 1 син і 1 донька

Вільгельм I Побожний (*Guillaume le Pieux, 22 березня 875 — 6 липня 918) — герцог Аквітанії у 893918 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду Гільємідів. Син Бернарда, графа Оверні, маркграфа і герцога Аквітанії, і Ерменгарди Овернської. Народився у 875 році. У 886 році втратив батька. Після цього успадкував графство Оверні.

У 892 році надав притулок Еблю, якого король Одо I повалив з герцога Аквітанії. У 893 році Вільгельм сам вдерся до Аквітанію, знать якої підтримала його. Того ж року з успіхом діяв проти короля Одо I, якому завдав поразки. Невдовзі зайняв віконтство Лімузен, графство Отен, Беррі, Макон, Велей, Жеводан, Ліоне. В результаті держава Вільгельма охоплювала значну частину центральної та південної Франції. Було встановлено зверхність над графством Тулузи.

Фактично з цього часу починається діяльність самостійного герцогства Аквітанського. На підтвердження цього першим серед франкських феодалів став карбувати власну монету — денарій (деньє).

У 898 році задля зміцнення свого становища на східному кордоні оженився на доньці короля Нижньої Бургундії. 902 року поставив графом Пуатьє свого родича Ебля. 909 року залишився вірним королю Карлу III Простакуватому. У 916—917 роках з успіхом діяв проти короля Рауля I, але графство Тулузи в цей час стає самостійним від Вільгельма Аквітанського.

909—910 року заснував бенедиктинське абатство Клюні. На відміну від інших впливових феодалів, що встановлювали контроль над монастирями, що засновували, Вільгельм Аквітанський надав ченцям абатства повну свободу дій.

Помер 918 року. Поховано в монастирі Сен-Жюльєна. Володіння успадкував його небіж Вільгельм.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Енгельберга, донька Бозона, короля Нижньої Бургундії

Діти:

  • Бозон (д/н—до 918)
  • Ерменгарда, дружина Ротбольда I, графа Авіньйона

Джерела[ред. | ред. код]

  • Alexander Hamilton Thompson, Gli ordini monastici, in «Storia del mondo medievale», vol. V, 1980, pp. 245—294
  • Jean-Noel Mathieu: Les Guilhemides et le nord de la Francia sous Charles le Chauve, in: Alain Dubreucq/ Christian Lauranson-Rosaz/ Bernard Sanial (Hg.), Brioude aux temps carolingiens. Actes du colloque international organisé par la ville de Brioude 13-15 septembre 2007, Le Puy-en-Velay 2010, S. 101—117.