Вільна зона (регіон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Докладніше: Західна Сахара
SADR location.png

Вільна зона, звільнені території — термін, який використовується Народним фронтом за звільнення Сегієт-ель-Хамра і Ріо-де-Оро для позначення частини Західної Сахари, розташованої на схід від стіни Ганьби (марокканської прикордонної стіни, яку часто називають просто «бермах») і на захід і північ від кордону з Алжиром і Мавританією відповідно. Зона відокремлена від іншої частини території Західної Сахари «2200 кілометровою стіною … оточеною одним з найбільших мінних полів у світі» [1].

Зона була створена на територіях під контролем ПОЛІСАРІО в 1991 році відповідно до договором про припинення вогню між Фронтом ПОЛІСАРІО і Марокко, який був підписаний в рамках Плану врегулювання. Марокко управляє районами на захід від стіни, де проживає більша частина населення регіону. Угода про припинення вогню підтримується присутністю сил ООН МООНРЗС, що знаходяться в цьому регіоні для підтримки миру і організації референдуму про незалежність[2].

Статус і військові угоди[ред. | ред. код]

Про статус Західної Сахари між ПОЛІСАРІО і Марокко ведуться запеклі суперечки — в тому числі про назви, які використовуються для позначення районів, що знаходяться під контролем обох сторін.

У Марокко регіони під контролем ПОЛІСАРІО зазвичай позначають як «буферну зону» або «буферну смугу» і заявляють, що військовим силам ПОЛІСАРІО НЕ дозволений вхід туди і що військова діяльність і цивільне будівництво в цій області є порушеннями угоди про припинення вогню[3][4]. Однак це не відповідає положенням угоди, що регулює статус території, яке Марокко підписало в 1991 році, оскільки «буферна смуга» є лише вузькою смужкою всій території, про яку йшла мова в угоді. Ця зона служить розділюючою лінією для протиборчих сил і фактично є нічийною землею. Області за межами цієї зони відкриті для діяльності сторін, які керують ними, за умови дотримання деяких обмежень на пересування військових підрозділів. Аналогічним чином ПОЛІСАРІО називає дану область «звільненими територіями» або «вільною зоною», але ці терміни не є офіційними назвами. ООН називає територію просто «на схід від Берма», при цьому називаючи території, що знаходяться під контролем марокканських сил, словосполученням «на захід від Берма», тим самим не даючи перевагу в претензії на них жодної зі сторін конфлікту.

Відповідно до Плану врегулювання пересування солдатів ПОЛІСАРІО обмежена точно так же, як обмежена і пересування марокканських сил на «їх» стороні Берма. МООНРЗС details (МООНРЗС_1) детально вказало такі обмеження для обох зон:

  • Одна смуга шириною 5 км — Буферна зона (BS) — на південь і схід від Берма;
  • Дві смуги шириною 30 км — Зони обмеженого доступу (RA) — уздовж Берма. Буферна зона входить в зони обмеженого доступу для ПОЛІСАРІО, а бермах — в зону обмеженого доступу для сил Марокко (RMA);
  • Два райони з обмеженими діями (ALR), якими є дві ділянки території Західної Сахари що залишилися під її впливом по обидві сторони відповідно.
Кожна з п'яти частин має певні обмеження для військової діяльності обох сторін:
  • Буферна зона: Заборона присутності сил марокканської армії або сил сахарських військ (як солдат, так і техніки), як на землі і в повітрі. Неприпустима стрілянина на землі і/або в повітрі.
  • Зони обмеженого доступу: неприпустима стрілянина або військові навчання, за винятком навчально-тренувальних заходів беззбройного особового складу. Неприпустимо нарощування тактичних підкріплень, пересування або передислокація військ, штаб-квартир/підрозділів, складів, обладнання, боєприпасів, зброї, неприпустимі фотозйомка військовими літаками і будь-які зміцнення оборонної інфраструктури.

Деякі винятки, проте, можуть бути застосовані, а деякі види діяльності допускаються після попереднього інформування або по затвердженню з боку МООНРЗС.

(Примітка: наведені лише деякі обмеження, повні вказані в МООНРЗС_1).

  • Райони з обмеженими діями: можуть здійснюватися будь-які звичайні військові дії, за винятком посилення існуючих мінних полів, концентрації сил, будівництва нових штаб-квартир, казарм і об'єктів зберігання боєприпасів. МООНРЗС повинна бути проінформована, якщо сторони мають намір проводити військові навчання, в тому числі з використанням вогнепальної зброї калібром вище 9 мм.

Населення регіону[ред. | ред. код]

Доступ до харчування і воді для жителів Західної Сахари утруднений через суворий клімат Сахари, військового конфлікту в регіоні і достатку наземних мін[5]. Район населений в основному кочівниками, які займаються традиційним для їхніх предків розведенням верблюдів між територією північної частині Мавританії і таборами біженців в Алжирі. Населення території коливається від 30000[1] до 40000[6] жителів. Найбільш великі населені пункти в регіоні — Тіфаріті (діюча фактична тимчасова столиця Садр), Бір-Лелу (колишня фактична тимчасова столиця Садр), Agounit, Meharrize, Mijek, Dougaj і Цуг.

Найважливіші сахарські політичні події, такі як конгреси ПОЛІСАРІО і відкриття сесій сахарського Національної ради (парламенту Садр у вигнанні), впливають на життя в регіоні (особливо в Тіфаріті і Бір-Лелу), оскільки вважається, що соціальні, політичні і дипломатичні реформи важливо провести політичним шляхом.

Чисельність збройних сил ПОЛІСАРІО[ред. | ред. код]

Veronica Forque en el Sáhara libre.jpg

Збройні сили ПОЛІСАРІО (Народно-визвольна армія Сахари, SPLA) діляться на сім «військових округів», кожен з яких контролюється командувачем, відповідальним перед президентом Сахарський Арабської Демократичної Республіки[7]. Загальна чисельність солдатів партизанської армії ПОЛІСАРІО, що знаходиться в регіоні, невідома. Деякі джерела стверджують, що вона становить 3000-6000 військовослужбовців[8], в той час як інші джерела вказують дані в 12000[9], включаючи «допоміжних» бійців, які базуються в Алжирі, Мавританії або демобілізованих в зв'язку з припиненням вогню. Цими силами за час своєї діяльності було вироблено велику кількість робіт, таких як облаштування вогневих рубежів, риття оборонних траншей і будівництво підземних військових баз, а також здійснення мобільного патрулювання територій[10].

Ситуація в регіоні[ред. | ред. код]

Концентрація сил для святкування 30-річчя Сахарской Республіки[11] стала, однак, приводом для засудження з боку Організації Об'єднаних Націй[12]: дана подія розглядалася їй як порушення умов припинення вогню, що проявилося у великій концентрації сил в регіоні.

Tifariti 2005.jpg

МООНРЗС повідомляє, що в середньому 2-4 таких порушення між двома сторонами мають місце на всій території Західної Сахари щомісяця. Крім цього, трапляються і інші порушення, пов'язані з тим, що командири по обидві сторони конфлікту не дозволяють проводити перевірку своїх сил персоналом МООНРЗС. Як зазначено, наприклад, в звіті місії за червень 2006 року, було «189 таких FMO [свободи пересування] порушень, всі вони пов'язані з відмовою допустити військових спостерігачів-офіцерів ООН на військові пункти і в частині» /ceasefire.htm. Незважаючи на ці незначні порушення, до теперішнього часу будь-яких серйозних ворожих дій з обох сторін з 1991 року не було, і території по обидві сторони від Берма вважаються спокійними і дотримуются домовленності з підтримки миру.

Щорічні демонстрації проти марокканської стіни проводяться в Західній Сахарі жителями регіону і міжнародними активістами з Іспанії, Італії та інших — в основному європейських — країн. ООН уважно спостерігає за цими діями[13].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://www.nrc.no/arch/_img/ 9258989.pdf Norwegian Refugee Council Report: Western Sahara, Occupied country, displaced people, 2008
  2. http://www.un.org/Depts/dpko/missions/ minurso / MINURSO homepage Accessed May 21, 2006
  3. http://www.map.ma/eng/sections/politics/polisario_tifariti_f/view
  4. http://www.map.ma/eng/sections/politics/morocco_brings_to_un/view
  5. Landmine Action UK, "Explosive Ordenance Disposal and technical survey in Polisario-controlled areas of Western Sahara, "Project proposal, February 2006, p. 2 — 4, quoted in Land Mine Report, Western Sahara, http://www.icbl.org/lm/2006/western_sahara.html#fn16, footnote 15 and 17
  6. Vivir sin nubes El País, 18 грудня 2010
  7. http://www.arso.org/bhatia2001.htm Western Sahara under Polisario Control: Summary Report of Field Mission to the Sahrawi Refugee Camps (near Tindouf, Algeria) by Michael Bhatia, 2001.
  8. [1 .pdf MINURSO United Nations mission for the referendum in Western Sahara — одна тисяча дев'ятсот дев'яносто один to today]
  9. http://www.spsrasd.info/sps-e270206.html Commemoration of the Saharawi Republic's 30th anniversary in liberated territories of Western Sahara Sahara Press Service, February 27, 2006
  10. http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N06/310/51/PDF/N0631051.pdf?OpenElement Secretary General's report to Security Council on Western Sahara, 19 April 2006
  11. http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N06/310/51/PDF/N0631051.pdf?OpenElement Secretary General's report to Security Council on Western Sahara, 19 April 2006 (pdf file)

Посилання[ред. | ред. код]

  • United Nations (Map) Minurso Deployment as of October 2006, Map No. 3691 Rev. 53 United Nations, October 2006 (Colour), Department of Peacekeeping Operations, Cartographic Section

Координати: 23°20′56″ пн. ш. 12°55′59″ зх. д. / 23.349° пн. ш. 12.933° зх. д. / 23.349; -12.933