Вільнопілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вільнопілля
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Громада Ружинська селищна громада
Основні дані
Засноване 1765
Населення 711
Площа 3,239 км²
Густота населення 219,51 осіб/км²
Поштовий індекс 13634
Телефонний код +380 4138
Географічні дані
Географічні координати 49°44′51″ пн. ш. 29°02′45″ сх. д. / 49.74750° пн. ш. 29.04583° сх. д. / 49.74750; 29.04583Координати: 49°44′51″ пн. ш. 29°02′45″ сх. д. / 49.74750° пн. ш. 29.04583° сх. д. / 49.74750; 29.04583
Середня висота
над рівнем моря
237 м
Водойми річка Яр Баришів
Місцева влада
Адреса ради вул. Шевченка, 22, с. Вільнопілля, Ружинський р-н, Житомирська обл., 13634
Карта
Вільнопілля. Карта розташування: Україна
Вільнопілля
Вільнопілля
Вільнопілля. Карта розташування: Житомирська область
Вільнопілля
Вільнопілля
Мапа

CMNS: Вільнопілля у Вікісховищі

Вільнопі́лля[1] — село в Україні, у Ружинській селищній громаді Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 711 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Через село тече річка Яр Баришів, права притока Мурованки. На південній стороні від села пролягає автошлях Р32

Історія[ред. | ред. код]

На місці сучасного села Вільнопілля існувало два населених пункти, які історично тісно пов'язувались між собою: село Царівка, засноване в 1814 році, та, власне, саме Вільнопілля, перша писемна згадка про яке датована 1768 роком. При заснуванні село Вільнопілля називалось Паволоцькі хутори. Сучасна ж назва села, згідно з припущеннями Л. С. Ленчевського, які викладені в його праці «Історія минулого Ружинщини», може походити від назви урочища Вільно поле, названого вільним, тому що за прилеглі до нього землі не платили податку війти, або «нові люди».

На зорі свого заснування Вільнопілля мало 1150 десятин землі, 350 з яких належали поміщику. При Царівці землі було дещо більше — 1661 десятина, а поміщицької 500 десятин.

У 1910 році село Царівка було подароване за гарну службу генералу Андрію Косичу. Його коштом збудовано церкву святого Андрія, яка під час перевороту 1917 року була спалена. Біля місця де колись була церква, знаходиться могила та мармуровий пам'ятник, де можливо, поховані його син і дружина.

Обидва села належали до Малочернявської волості Київської губернії до 1925 року, допоки не було завершено перехід на 3-ступеневу систему адміністративного управління. Вільнолпілля та Царівка, за новою системою адміністративного поділу, стали належати до Ружинського району Бердичівського округу. У 1920-1930-х роках минулого століття у Вільнопіллі діяла 4-річна трудова школа, в якій навчалися 72 учні.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 285 жителів села[2].

У 1951 році Вільнопільський колгосп «Соцзмагання» і Царівський — імені 10-річчя комсомолу України, створені в 1929 року, об'єдналися в один колгосп — імені Жданова. Пізніше він став колгоспом ім. ХХІ з'їзду КПРС, ще пізніше «Україна», а згодом КСП «Дружба». Села ж було об'єднано в 1956 році, саме тоді на карті району зникає назва «Царівка» і залишається — Вільнопілля.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. 
  2. Вільнопілля. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 

Література[ред. | ред. код]

  • Вільнопі́лля // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.624

Посилання[ред. | ред. код]