Вільсонс-Промонторі
| Вільсонс-Промонторі | |
|---|---|
 | |
| Країна |
.svg){kind=small} Австралія[1] |
 | |
|
| |
 Вільсонс-Промонторі у Вікісховищі | |
Вільсонс-Промонторі (англ. Wilsons Promontory) — півострів у штаті Вікторія (Австралія), на якому розташовано мис Саут-Пойнт, крайню південну точку материкової частини країни. Розташовується приблизно за 160 км на південний схід від Мельбурна.
Географія[ред. | ред. код]
Вільсонс-Промонторі є величезною гранітною масою, що утворилась у період девону (390—395 млн років тому) й у минулому була пов'язана сухопутним мостом з північно-східною частиною Тасманії. У наступних геологічних періодах Вільсонс-Промонторі постраждав від сильної ерозії, в результаті якої відбулось формування обрисів сучасного хребта півострова з численними гранітними вершинами. З кінця третинного періоду, коли спостерігалось то підвищення, то зниження рівня Світового океану, територія сучасного півострова була кілька разів відрізана від Тасманії. Відповідно до окремих думок, приблизно 4 тисячі років тому, Вільсонс-Промонторі являв собою невеличкий архіпелаг[2].
Прибережний рельєф сучасного Вільсонс-Промонторі також постраждав внаслідок сильної ерозії. На березі розташовані великі піщані пляжі, печери, дюни, болота, гранітні скелі. Омивається Бассовою протокою. У безпосередній близькості від півострова розташовано безліч невеликих островів.
На півострові проживає понад 30 видів ссавців (не враховуючи водних ссавців), у тому числі трипалий щуровий потору (лат. Potorous tridactylus), мала сумчаста миша (лат. Antechinus minimus), білонога сумчаста миша (лат. Sminthopsis leucopus), товстохвостий кускус (лат. Cercartetus nanus), кенгуру, коали й вомбати. Окрім того, на півострові гніздиться велика популяція перелітних морських птахів[3].
Вільсон-Промонторі вкритий густою рослинністю, типовою для вологих тропічних лісів. Також зустрічаються пустельні ділянки, болота, прибережні дюни[3].
Історія[ред. | ред. код]
Вільсонс-Промонторі з давніх-давен населяли корінні жителі Австралії — австралійські аборигени племені братауалунг, для яких півострів відігравав важливу духовну та повсякденну роль. Цілком ймовірно, що у роки останнього льодовикового періоду він слугував сухопутним мостом, завдяки якому аборигени змогли дістатись та заселити острів Тасманія[3].
Першим європейцем, що дістався півострова, став англійський мандрівник Джордж Басс, який проплив повз нього у січні 1798 року[4]. Первинно мореплавець прийняв півострів за «Землю Фюрно», відкриту незадовго до цього капітаном Тобіасом Фюрно. Але повернувшись до Порт-Джексона й проконсультувавшись із Метью Фліндерсом, Басс дійшов висновку, що побачена ним суша не була «Землею Фюрно». Надалі мандрівник звернувся до губернатора Нового Південного Уельсу, Джона Хантера, з проханням назвати відкриту ним землю Вільсонс-Промонторі на честь Томаса Вільсона, друга Метью Фліндерса, який займався торгівлею в Австралії[5].
Поява на півострові перших європейців призвела до поступового зменшення чисельності населення корінних жителів, яких було позбавлено традиційної їжі, а також сильно постраждали від нових хвороб. Результатом цього стало переселення племені братауалунг до озера Тьєрс (англ. Lake Tyers)[6]. Наприкінці XVIII століття, одразу ж після відкриття півострова, на ньому з'явились численні мисливці за морськими котиками, промисел яких процвітав у цьому районі наступні сорок років. Однак уже до 1840-х років він прийшов до повного занепаду через практично повне винищення морських котиків у Бассовій протоці[7]. До 1847 року на Вільсонс-Промонторі також різко впала кількість китобоїв. Тим не менше життя на півострові не завмерло: вже незабаром на ньому було організовано вирубку деревини, що доставлялась у Мельбурн. Деревообробна промисловість проіснувала тут до 1906 року[8]. Упродовж XIX століття на Вільсонс-Промонторі також ішов видобуток золота (єдина шахта з'явилась 1866 року, але через низьку рентабельність її було закрито вже 1870 року), олов'яної руди (у 1924—1925 роках)[9].
У 1895 році на Вільсонс-Промонторі було зведено маяк[10]. У 1898 році уряд Вікторії зарезервував значну частину півострова під національний парк, який з'явився у 1908 році. У наступні роки його площа кілька разів розширювалась. Нині Національний парк Вільсонс-Промонторі є найбільшим прибережним заповідником у штаті Вікторія. У роки Другої світової війни доступ до нього було закрито, оскільки в ньому розташовувався диверсійно-десантний навчальний полігон[3]. Єдине поселення на півострові, Тайдл-Рівер, розташоване за 30 км на південь від кордону національного парку, є центром туризму й відпочинку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://quickstats.censusdata.abs.gov.au/census_services/getproduct/census/2016/quickstat/SSC22786
- ↑ Albert Charles Cooke (англійською) . Countrytowns Productions Pty Ltd. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 10 серпня 2011.
- ↑ а б в г Wilsons Promontory National Park (англійською) . Parks Victoria. Архів оригіналу за 30 грудня 2001. Процитовано 10 серпня 2011.
- ↑ Matthew Flinders, A Voyage to Terra Australis, [1] [Архівовано 6 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Ernest Scott, The Life of Captain Matthew Flinders, [ http://www.gutenberg.org/files/7304/7304-h/7304-h.htm [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.]]
- ↑ Daniel Catrice. Wilsons Promontory National Park. — С. 1 (PDF) (англійською) . Parks Victoria. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2008. Процитовано 10 серпня 2011.
- ↑ Mary Ryllis Clark. Sealers Cove — sealed and delivered. — С. 1 (PDF) (англійською) . Parks Victoria. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2008. Процитовано 10 серпня 2011.
- ↑ Daniel Catrice. Wilsons Promontory National Park. — С. 2 (PDF) (англійською) . Parks Victoria. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2008. Процитовано 10 серпня 2011.
- ↑ Daniel Catrice. Wilsons Promontory National Park. — С. 3 (PDF) (англійською) . Parks Victoria. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2008. Процитовано 10 серпня 2011.
- ↑ Wilsons Promontory Lighthouse (англійською) . Parks Victoria. Архів оригіналу за 5 січня 2002. Процитовано 10 серпня 2011.