Вільфредо Парето

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільфредо Парето
Vilfredo Pareto
Vilfredo Pareto.jpg
Народився 15 липня 1848(1848-07-15)[1][2]
Париж, Сена[d], Франція
Помер 19 серпня 1923(1923-08-19) (75 років)
Céligny[d], Женева, Швейцарія
Громадянство
(підданство)
Франція і Королівство Італія
Alma mater Politecnico di Torino[d]
Галузь наукових інтересів економіка і Соціологія
Автограф Vilfredo F. D. Pareto.jpg

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Вільфредо Парето на Вікісховищі

Вільфре́до Паре́то (італ. Vilfredo Pareto; *15 липня 1848, Франція—† 19 серпня 1923, Лозанна, Швейцарія) — італійський економіст і соціолог, зробив важливий внесок в економіку, соціологію і моральну філософію. Він ввів поняття ефективності Парето і допоміг розвитку галузі мікроекономіки. Його теорії вплинули на Беніто Муссоліні і розвиток Італійського фашизму. Один з основоположників теорії еліт. Він розробив теорії, названі згодом його ім'ям: статистичний розподіл Парето і оптимум Парето, широко використовувані в економічній теорії та інших наукових дисциплінах.

Біографія[ред.ред. код]

Вільфредо Парето народився 15 липня 1848 р. на Парижі в сім'ї італійського маркіза, вихідця з портового міста Генуя, вимушеного емігрувати через своїх ліберальних і республіканських переконань. Мати Парето була француженкою, і він з дитинства однаково добре володів італійською та французькою, однак все життя він відчував себе насамперед італійцем.

У 1858 році сім'я Парето повернулася до Італії. Там Вільфредо починає вчитися і отримує одночасно класичне гуманітарну і технічну освіту. При цьому велика увага він приділяє вивченню математики.

Після закінчення Політехнічної школи в Туріні Парето в 1869 р захищає дисертацію «Фундаментальні принципи рівноваги в твердих тілах». Тема ця сприймається як ознака, враховуючи важливе місце поняття рівноваги в його наступних економічних і соціологічних працях. Протягом кількох років він досить важливі посади в залізничному відомстві і в металургійній компанії.

У 1890-і роки він робить невдалу спробу зайнятися політичною діяльністю. В цей же час він активно займається публіцистикою, читанням і перекладами класичних текстів. У першій половині 90-х років Парето публікує ряд досліджень в галузі економічної теорії та математичної економіки. З 1893 року і до кінця життя він був професором політичної економії Лозаннського університету в Швейцарії, змінивши на цій посаді відомого економіста Леона Вальраса.

В останній рік життя Парето в Італії вже встановився фашистський режим. Деякі видатні діячі цього режиму, і перш за все сам Муссоліні, вважали себе учнями лозаннського професора. У зв'язку з цим в 1923 р він був удостоєний звання сенатора Італії. Парето висловив стриману підтримку новому режиму, одночасно закликавши його бути ліберальним і не обмежувати академічних свобод.

Помер Парето 20 серпня 1923 р. в місті Селиньї (Швейцарія), де він жив останні роки свого життя, там він і був похований.

Соціологічні дослідження[ред.ред. код]

На думку Парето, суспільство має пірамідальну структуру, на вершині якої знаходиться еліта - керівний соціальний шар, що направляє життя всього суспільства. У своїх роботах Парето скептично ставився до демократичних режимів, називаючи їх «демагогічною плутократією», вважаючи, що в політичному житті є універсальний закон, при якому еліта завжди обманює маси.

Успішний розвиток суспільства, проте, можливо лише при своєчасному оновленні еліт, що розумілося у Парето, в висунутої їм концепції «циркуляції еліт», як абсорбування і включення найбільш мобільних представників нееліт або контр-еліт в еліту по директивному «обрання зверху» з боку самої ж правлячої еліти. В іншому випадку, відповідно до його концепції, суспільство чекає застій і заміна, в результаті революції, старої еліти - нової[3][4].

Розподіл Парето (правило 80/20)[ред.ред. код]

Докладніше: Принцип Парето

Спрощене виклад закону:

Витрати часу на виконання плану: 20% праці реалізують 80% результату, але решта 20% результату вимагають 80% загальних витрат.

Закон має вельми віддалене відношення до самого Парето. Італієць помер в 1923 році, а назву закону запропонував в 1941 році американський фахівець в області якості Джозеф Джуран на честь однієї з робіт, де говорилося про те, що в Італії 20% домогосподарств отримують 80% доходів.

Відомі тези[ред.ред. код]

«Історія - це кладовище аристократій».

Список творів[ред.ред. код]

  • Курс політичної економії (Cours d'économie politique, 1896-1897)
  • Соціалістичні системи (Les Systémes socialistes, 1902-1903)
  • Підручник політичної економії (Manuale di economia politica, 1906)
  • Трактат із загальної соціології (Trattato di sociologia generale, 1916)
  • Короткий посібник з загальної соціології (Compendio di sociologia generale, 1920)
  • Публікації російською мовою
  • Соціалістичні системи = Les Systémes socialistes // Теоретична соціологія. Антологія. У 2 частинах (Складання, наукова редакція, передмова С. П. Баньковський), Т 1 - М .: Книжковий дім «Університет», 2002..
  • Компендіум із загальної соціології = Compendio di sociologia generale / Пер. А. А. Зотова. - 2-е вид. - М .: Изд. будинок ГУ ВШЕ, 2008. - 511 с. - 1 000 прим. - ISBN 978-5-7598-0573-1.
  • Трансформація демократії / пер. з італ. М. Юсіма. М .: Видавничий дім "Територія майбутнього", 2011. - 208 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC
  3. http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Aschin/03.php
  4. Парето В. Трансформация демократии, М.: Издательский дом «Территория будущего», 2011. – 207 с.(Серия «Университетская библиотека Александра Погорельского»). Марк Юсим. Парето и демократия, стр 19 - 20

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Блауг М. Парето, Вільфредо // 100 великих економістів до Кейнса = Great Economists before Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. - СПб .: економікус, 2008. - С. 233-235. - 352 с. - (Бібліотека "Економічної школи», вип. 42). - 1 500 прим. - ISBN 978-5-903816-01-9.
  • Блюмин І. Г. Теорія Парето // Критика буржуазної політичної економії: В 3 томах. - М .: Изд-во АН СРСР, 1962. - Т. I. Суб'єктивна школа в буржуазній політичній економії. - С. 826-865. - VIII, 872 с. - 3 200 прим.
  • Осипова Е. В. Соціологічна система Вільфредо Парето // Історія буржуазної соціології XIX - початку XX століття / Под ред. І. С. Кона. - М .: Наука, 1979. - С. 309-331. - 6 400 екз.
  • Парето Вільфредо / Добронравов І. С., Латинський І. Т. // Отомі - Пластир. - М.: Радянська енциклопедія, 1975. - (Велика радянська енциклопедія: [в 30 т.] / Гл. Ред. А. М. Прохоров; 1969-1978, т. 19).
  • Шумпетер Й. Глава 5. Вільфредо Парето (1848-1923) // Десять великих економістів від Маркса до Кейнса = Ten Great Economists: From Marx to Keynes. - М .: Інститут Гайдара, 2011. - С. 162-205. - 400 с. - 1 000 прим. - ISBN 978-5-91129-075-7.

Література[ред.ред. код]

  • Д. Колісник. Парето Вільфредо // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.534 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред.ред. код]



Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.