Вільховець (Бережанський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вільховець
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район Бережанський район
Громада Саранчуківська сільська громада
Код КОАТУУ 6120485502
Облікова картка Вільховець 
Основні дані
Засноване 1534
Населення 650 (2014)
Площа 1,354 км²
Густота населення 564.99 осіб/км²
Поштовий індекс 47531
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°24′25″ пн. ш. 24°55′33″ сх. д. / 49.40694° пн. ш. 24.92583° сх. д. / 49.40694; 24.92583Координати: 49°24′25″ пн. ш. 24°55′33″ сх. д. / 49.40694° пн. ш. 24.92583° сх. д. / 49.40694; 24.92583
Водойми річка Вільхівчик, став Запанський, став Комарів
Відстань до
районного центру
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47531, с. Вільховець
Сільський голова Фанго Галина Василівна[1]
Карта
Вільховець. Карта розташування: Україна
Вільховець
Вільховець
Вільховець. Карта розташування: Тернопільська область
Вільховець
Вільховець
Мапа

Вільховець у Вікісховищі?

Вільхове́ць — село Бережанського району Тернопільської області.

До 2017 — центр сільради. Від 2017 року ввійшло у склад Саранчуківської сільської громади.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на берегах р. Вільхівчанка.

Населення — 740 осіб (2003). Дворів — 194[2].

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено поховання 11-13 ст. із срібними та бронзовими прикрасами.

Перша писемна згадка — 1374. Згадується 6 березня 1441 року у книгах галицького суду [3].

Діяло товариство «Просвіта». У 1905 році було відкрито читальню «Просвіта» і двокласну школу, які були споруджені громадським коштом. Тоді ж збудовано плебанію — будинок для священика.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква Івана Хрестителя (1938), «фігура» Матері Божої (1998). Стара церква не збереглася, перед першою світовою війною парохом села був Пилип Свергун.

Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипана символічна могила воякам УПА (1992).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють ЗОШ 1-2 ступенів, бібліотека.

Школа[ред. | ред. код]

З приходом на західноукраїнські землі австрійської влади почався розвиток освіти в селі. Згідно закону 1869 р. навчання стало обов'язковим. З 1873 по 1882 р. у селі вчителював батько Антона Лотоцького Лев.

Офіційною датою заснування громадою двокласної школи вважається 1893 рік. Вона була у хаті Федора Свища. Єдиним учителем був місцевий дяк. В цей час лише 17% селян були письменними.

З 1905 року діяла двокласна школа, у якій вчителювали Бояновська та Левицька. При школі була кімната для проживання вчителів. У 1936 році в школі вчителювала Галина Михальчук. В селі її з любов'ю називали «професоркою Галюсею».

В 1937 році в початковій школі почала працювати вчителька Г. Бачинська. Жила вона в шкільному приміщенні з сином Юрієм. З переказів відомо, що вона була полька, але навчання проводилося українською мовою. В цей час Західна Україна входила до складу Польщі. Навчання було необов'язкове. Деякі діти не навчались у школі через бідність. В 1946 році Бачинська виїхала в Польщу.

У 1939 році з приходом радянської влади, до вчительської праці в селі став Василь Степанович Лясковський, абсольвент Бережанської гімназії, уродженець села. Він проводив освітянську й національно-просвітницьку роботу, був керівником читальні і драматичного гуртка. З 1939 р. — директор початкової школи, де працювали вчителі Кордяк Діонісій, Т. Бесага.

Під час війни школа була початковою. Тоді ще працювала вчителька Ващенко.

Після другої світової війни класи були переповнені, до навчання залучали всіх дітей шкільного віку. Ті, що закінчили 4 класи і хотіли навчатися далі, ходили до Бережанської середньої школи. В цей час в селі вчителювали В. С. Лясковський, М. М. Новікова, М. М. Зінь. У 1946 році почала працювати вечірня школа (5,6 класи).

У 1948–1949 роках вчителями були Євгенія Гаврилівна Пасічник та Ірина Гаврилівна Пасічник.

У 1950 році приміщення школи розширили за рахунок церковного проборства, будинку де жив священик Шеремета, якого відтак заарештували і вивезли. Перед тим у хаті вивезеного священика перебував гарнізон — кілька енкаведистів і «яструбків», тут же проводили попередні допити затриманих «неблагонадійних». Школа міститься тут і понині. Правда за колгоспних часів, у 1969 р. старе приміщення розширено добудовою — громадським коштом і силами.

У 1951 р. початкова школа була реорганізована в семирічку, директором якої став Лясковський Василь Степанович.

З 1953 по 1969 рр. на посаді директора школи перебував Кошаровський Микола Васильович. Багато років трудової діяльності присвятили Вільховецькій школі: Р. М. Кошаровська, М. М. Ступницький, Д. Р. Шумада, В. М. Мрочко, Г. Ф. Раєвська, Т. М. Блага, Н. Г. Байда, Г. І. Мищишин, І. В. Храпцьо, В. А. Порохняк, М. Г. Лисяк, І. І. Олійник, С. О. Колісник, В. Н. Бузяк.

В 1958 р. школа стає восьмирічною.

З 1969–1972 рр. директором школи був В. С. Лясковський, завучем М. І. Харишин.

З 1972–1992 рр. директор школи М. І. Харишин, завуч М. М. Ступницький.

На сьогоднішній день школа розміщена в 3-ох корпусах. Очолює школу з 1992 р. Орест Васильович Цімерман, заступник Г. М. Мельник. Працюють в школі 18 вчителів, з них випускники місцевої школи: О. В. Цімерман, Г. М. Мельник, О. Р. Онишків, Г. І. Савків, Н. І. Онишків, С. М. Олійник, О. М. Кравчук, О. В. Лясковський, Р. В. Мартинишин, Г. В. Цюпера, Г. С. Олійник, М. І. Харишин, Л. М. Олійник. постійно проживають Г. К. Лужна, Г. П. Цімерман. Доїжджають: Я. А. Макух з Бережан, М. В. Грицик з с. Біще.

Із здобуттям Україною незалежності в 1993 р. у школі було створено гурток «Молода просвіта», яким керувала молода вчителька Лідія Степанівна Скальська. Хор Вільховецької ЗОШ І-ІІст. (під керівництвом Лідії Степанівни Скальської) був нагороджений почесною грамотою за творчі успіхи в обласному огляді — конкурсі Всеукраїнського фестивалю «Таланти твої, Україно» в серпні 1997 р., а у липні 1998 р. Дипломом І ступеня, як переможця обласного етапу Всеукраїнського фестивалю «Таланти твої, Україно».

За роки існування школи в с. Вільховець тут працювало понад 120 вчителів.

Неповну середню освіту з 1969 по 2005 рр. отримали 611 учнів.

13 березня 2002 року було закладено камінь під будівництво нової школи, проте вона так і не була добудована.

Фольклор[ред. | ред. код]

Село згадує у стрілецькій пісні «Ой там, у Вільхівці…» Роман Купчинський, яку він написав 1918 року.

Ой там у Вільхівцях, там дівчина живе,
Від неї, мов від сонця, проміння ясне б'є.
Сіяють карі очі, мов зорі серед ночі,
Від неї, мов від сонця, проміння ясне б'є.
До тої дівчиноньки хорунжий заходив
І в синіх оченятах спокій душі втопив.
Чи в хаті чи на полі він кляв нещасній долі
І в злости дві російських дивізії розбив.
Тепер він маршерує в далекую Сибір
І очі все звертає до ясних, ясних зір.
Та скільки раз він гляне, то Вільхівец огляне
І дивиться так сумно в синіючий простір.

Героями пісні були реальні історичні особи — хорунжий — січовий стрілець Теодор Чернник. Дівчина — Галина Михальчук — племінниця місцевого пароха о. Пилипа Свергуна. У 1936 році виїхала в Польщу (м. Санок, біля Перемишля). За участь у національно-визвольній боротьбі більшовики вивезли її після війни в Сибір, де вона й загинула.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У Вільховці народилися:

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]