Вільховиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вільховиця
Димитріївська церква с.Вільховиця.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Мукачівський район
Рада Бистрицька сільська рада
Код КОАТУУ 2122781002
Основні дані
Населення 749
Площа 0,554 км²
Густота населення 1351,99 осіб/км²
Поштовий індекс 89645
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°28′54″ пн. ш. 22°51′07″ сх. д. / 48.48167° пн. ш. 22.85194° сх. д. / 48.48167; 22.85194Координати: 48°28′54″ пн. ш. 22°51′07″ сх. д. / 48.48167° пн. ш. 22.85194° сх. д. / 48.48167; 22.85194
Середня висота
над рівнем моря
217 м
Місцева влада
Адреса ради с. Бистриця, вул. Шевченка, 39
Карта
Вільховиця. Карта розташування: Україна
Вільховиця
Вільховиця
Вільховиця. Карта розташування: Закарпатська область
Вільховиця
Вільховиця
Мапа

CMNS: Вільховиця у Вікісховищі

Вільхови́ця — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі.

В південно-західній частині села, біля дороги Вільховиця — Ряпідь, в 1832 році знайдено скарб з п'яти бронзових мечів.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадувалося у 16 ст., як село Вусник (назва місцевого струмка). У 1699 році згадується під назвою Егереске. В селі починалася 16.5 кілометрова вузькоколійка Вільховиця-Синяк.

У селі збереглася пам'ятка дерев'яної архітектури — церква св. великомученика Дмитра, XVII ст. У ній зберігаються дві рідкісні ікони українського художника XVII століття Іллі Бродлаковича.(зараз знаходяться у новому храмі)

Дерев'яну церкву, збудовану в сусідньому селі Бистриці, перенесено в Вільховицю в 1910 р. і тоді ж перебудовано: змінено форму завершення башти, плоскі перекриття над навою та вівтарем замінено коробовими, зрізано кронштейни піддашшя на західному фасаді бабинця, розширено отвори вікон. Церкву споруджено з дубових колод, вкрито двосхилим дахом — гранчастим над п'ятигранним вівтарем.

Особливої уваги заслуговує одвірок, збудований з широких тесаних плит у стилі найдавніших церков. Верхню частину одвірка вирізано фігурною аркою. Весь одвірок вишукано декоровано стародавніми символами сонця — «шестилисниками» та «соняшниками» . По внутрішньому краю насічено скупий орнамент.

У інтер'єрі цікавим є фігурний прохід з бабинця до нави. Старий іконостас з образами місцевих іконописців XVII ст., зокрема Іллі з Мукачева, було розібрано в 1990 р., більшість ікон замінено, а намісні образи перемальовано.

У ній були дві рідкісні ікони українського художника XVII століття Іллі Бродлаковича. В церкві зберігається ікона «Поклоніння пастухів», написана в 1672 р. Іллею Бродлаковичем-Вишенським. На іконі є напис: «Вмукачові рок АХОВ Илія Виш маляр мукач» та ікона з написом: «Сію ікону купил ра Бож Сімко Чол и жена его Калина / в Мукачові рок АХЗЗ мі іень дня И / Илиа / Малар»

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 738 осіб, з яких 353 чоловіки та 385 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 743 особи.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,20 %
російська 0,40 %
угорська 0,27 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]