Вільховиця
| село Вільховиця | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Громада | Чинадіївська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 749 |
| Площа | 0,554 км² |
| Густота населення | 1351,99 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89645 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°28′54″ пн. ш. 22°51′07″ сх. д. / 48.48167° пн. ш. 22.85194° сх. д.Координати: 48°28′54″ пн. ш. 22°51′07″ сх. д. / 48.48167° пн. ш. 22.85194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
217 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Бистриця, вул. Шевченка, 39 |
| Карта | |
  Вільховиця | |
 Вільховиця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вільхови́ця — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі. Входить до складу Чинадіївської селищної громади.
В південно-західній частині села, біля дороги Вільховиця — Ряпідь, в 1832 році знайдено скарб з п'яти бронзових мечів.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше згадувалося у 16 ст., як село Вусник (назва місцевого струмка). У 1699 році згадується під назвою Егереске. В селі починалася 16.5 кілометрова вузькоколійка Вільховиця-Синяк.
У селі збереглася пам'ятка дерев'яної архітектури — церква св. великомученика Дмитра, XVII ст. У ній зберігаються дві рідкісні ікони українського художника XVII століття Іллі Бродлаковича.(зараз знаходяться у новому храмі)
Дерев'яну церкву, збудовану в сусідньому селі Бистриці, перенесено в Вільховицю в 1910 р. і тоді ж перебудовано: змінено форму завершення башти, плоскі перекриття над навою та вівтарем замінено коробовими, зрізано кронштейни піддашшя на західному фасаді бабинця, розширено отвори вікон. Церкву споруджено з дубових колод, вкрито двосхилим дахом — гранчастим над п'ятигранним вівтарем.
Особливої уваги заслуговує одвірок, збудований з широких тесаних плит у стилі найдавніших церков. Верхню частину одвірка вирізано фігурною аркою. Весь одвірок вишукано декоровано стародавніми символами сонця — «шестилисниками» та «соняшниками» . По внутрішньому краю насічено скупий орнамент.
У інтер'єрі цікавим є фігурний прохід з бабинця до нави. Старий іконостас з образами місцевих іконописців XVII ст., зокрема Іллі з Мукачева, було розібрано в 1990 р., більшість ікон замінено, а намісні образи перемальовано.
У ній були дві рідкісні ікони українського художника XVII століття Іллі Бродлаковича. В церкві зберігається ікона «Поклоніння пастухів», написана в 1672 р. Іллею Бродлаковичем-Вишенським. На іконі є напис: «Вмукачові рок АХОВ Илія Виш маляр мукач» та ікона з написом: «Сію ікону купил ра Бож Сімко Чол и жена его Калина / в Мукачові рок АХЗЗ мі іень дня И / Илиа / Малар»
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 738 осіб, з яких 353 чоловіки та 385 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 743 особи.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,20 % |
| російська | 0,40 % |
| угорська | 0,27 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Дупко Ельвіра Павлівна — депутат Верховної Ради УРСР 7-9-го скликань.
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- В селі починалася 16.5 кілометрова вузькоколійка Вільховиця-Синяк.
- в 1832 році знайдено скарб з п'яти бронзових мечів.
- храм св. великомученика Дмитра, XVII ст. У ній зберігаються дві рідкісні ікони українського художника XVII століття Іллі Бродлаковича.(зараз знаходяться у новому храмі)
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Святого Великомученика Дмитра
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільховиця |
- Погода в селі [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Церква у Вільховиці на сайті «Дерев'яні храми України» [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
