Вільхівка (Калуський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вільхівка
Панорама села
Панорама села
Панорама села
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Громада Дубівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA26060150020016281
Основні дані
Засноване 1672 перша згадка
Населення 637
Площа 8,82 км²
Густота населення 72,22 осіб/км²
Поштовий індекс 77666
Телефонний код +380 03474
Географічні дані
Географічні координати 48°51′05″ пн. ш. 24°11′12″ сх. д. / 48.85139° пн. ш. 24.18667° сх. д. / 48.85139; 24.18667Координати: 48°51′05″ пн. ш. 24°11′12″ сх. д. / 48.85139° пн. ш. 24.18667° сх. д. / 48.85139; 24.18667
Водойми річка Млинівка
Місцева влада
Адреса ради вул. Промислова, 3, с. Вільхівка, 77644
Карта
Вільхівка. Карта розташування: Україна
Вільхівка
Вільхівка
Вільхівка. Карта розташування: Івано-Франківська область
Вільхівка
Вільхівка
Мапа
Мапа

CMNS: Вільхівка у Вікісховищі

Вільхі́вка — село в Калуському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Дубівської сільської громади.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Млинівка.

Історія[ред. | ред. код]

Лісова дорога біля села
На святкування Дня села, серпень 2009 року

Після смерті єпископа Олександра Балабана[джерело?] в 1638 році польський король Владислав IV передав королівське село Перегінське королівському підчашному Станіславові Яблонському. У 1660 році Яблонський мав тут уже «двір» із п'яти кімнат, два будинки, «браму», фільварок із будинком і пекарнею. З часом Яблонський просить у пана ще ряд сіл, серед яких були врови (так називалося село раніше). Перша згадка про цю подію датується 1672 роком. Отже, село з'явилося в кінці XVII ст., хоча не заперечується, що воно виникло набагато раніше.

Але існує інша назва села — «Вільхівка» (Olchowka, Ольховці). Називається так тому, що на тому місці, де зараз знаходиться село, раніше росло багато вільх. І це більше відповідає дійсності для цілого села, бо «Врови», можливо, називалась якась околиця села (так, як тепер є «Рубань», «Солонець»).

Усі навколишні села мусили платити податки і відробляти панщину. Тут продовжувався спір між родом шляхтичів Яблоновських та єпископатом ГКЦ за земельні володіння. Якийсь час шляхтичі Яблоновські володіли цими землями і експлуатували селян, а селяни чинили спротив, і ця боротьба набувала масового характеру. Селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності, що з дня на день зростали і дедалі активніше чинили збройні напади на представників місцевої влади та на жовнірів.

За єпископа Йосифа Шумлянського (1667—1708 рр.) почався другий етап боротьби за володіння Яблоновського. За посередництвом польського короля Яна III Собеського єпископу Йосифові вдалося відібрати частину земель в шляхтича Яблоновського, що коштувало йому, крім королівської допомоги, ще й 70 тисяч тодішніх польських злотих(польський злотий кінця XVII).

Проте конфронтація між шляхтичами та місцевими селянами продовжувалась ще довгий час. Серед населення виникали бунти. Для їх приборкання залучалось військо, яке завдавало чималої кривди селянам та шкоди земельним угіддям.

У 1939 році в селі проживало 550 мешканців (усі 550 — українці)[1].

Церква села Вільхівка[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 23 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  2. Ігор Голинський. 60 вершин Петра Матуляка. — «Галичина», 25.01.2019. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]