Вільшана (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Вільшана
Vilshana gerb.png Vilshana prapor.png
Герб Вільшани Прапор Вільшани
Вільшана
Вільшана на карті Городищенського району
Вільшана на карті Городищенського району
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Городищенський район
Рада Вільшанська селищна рада
Код КОАТУУ: 7120355400
Основні дані
Засноване 1598
Статус від 1965 року
Площа  км²
Населення 3256 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 19523[2]
Телефонний код +380 4734
Географічні координати 49°12′35″ пн. ш. 31°12′32″ сх. д. / 49.20972° пн. ш. 31.20889° сх. д. / 49.20972; 31.20889Координати: 49°12′35″ пн. ш. 31°12′32″ сх. д. / 49.20972° пн. ш. 31.20889° сх. д. / 49.20972; 31.20889
Висота над рівнем моря 153 — 162 м[3]
Водойма річка Вільшанка
Відстань
Найближча залізнична станція: Городище
До райцентру:
 - залізницею: 23 км
 - автошляхами: 25 км
До обл. центру:
 - фізична: 65,8 км[4]
Селищна влада
Адреса смт Вільшана, вул. Шевченка, 190, http://vilshana.in.ua/
Голова селищної ради Яровий Володимир Михайлович
Карта
Вільшана is located in Україна
Вільшана
Вільшана
Вільшана is located in Черкаська область
Вільшана
Вільшана

Commons-logo.svg Вільшана у Вікісховищі

Вільша́на — селище міського типу в Україні в Городищенському районі Черкаської області. Центр селищної ради. Населення — 3 455 (2007) чоловік.

Розташоване на річці Вільшанці за 25 км на захід від районного центру — міста Городище та за 23 км від залізничної станції Городище.

Історичні відомості[ред.ред. код]

У письмових документах Вільшана вперше згадується як місто у 1598 році. Її назва походить очевидно від річки Вільшанки, відомої з літопису ще з ХІІ століття[5]. Побутує і інша версія, що «Вільшана» — похідне від свовосполучення «вільним — шана». В самому селищі відома легенда, що дочці Ярослава Мудрого Ольші (Олісаві) належало поселення, яке називали острожок Ольші (назва згодом трансформувалася у Вільшану).

У першій половині XVII століття соціальне, національне й релігійне гноблення призвело до вибуху народно-визвольної війни 1648—1654 років проти польськоко-шляхетського панування, у якій вільшанці боролися під проводом козацького полковника Максима Кривоноса, який за деякими відомостями народився у Вільшані.

Згідно з Андрусівським перемир'ям 1667 року Вільшана залишалася під владою шляхетської Польщі.

У 1791 році Ольшанський ключ перейшов у власність Василя Васильовича Енгельгардта, а пізніше до його сина Павла Васильовича.

З 1793 року Вільшана у складі Правобережної України стала в складі колоніальних володінь Росії.

В 1830 році Вільшану у спадок отримала графиня Олександра Василівна Браницька.

На кінець XIX століття у містечку мешкало понад 3000 жителів, діяли синагога, сільський банк, цукровий завод, поштове відділення[6], було 2 дерев'яні правоставні церкви:

  • Успенська, побудована 1778 року, 5-го класу;
  • Миколаївська, побудована в 1840 році, 5-го класу[7]

Крім того, коштом земства і Браницьких 1895 року побудована лікарня, казенна лавка, 4 заїжджих двори, будинок для бідних. Ще були в містечку аптека, млини (2 водяні та 5 кінного приводу), 12 кузень; працював фельдшер.

28 січня 1920 року через Вільшану під час Зимового походу проходила Київська збірна дивізія Армії УНР, очолювана Юрієм Тютюнником, а слідом за ним Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР, який 2 — 3 лютого зупинився там на короткий перепочинок. У Вільшані Юрія Тютюнника наздогнали посланці від командира Ольвіопольського загону Збройних Сил Півдня Росії полковника Попова з пропозицією спільних воєнних дій проти військ комуністичної Москви, виправлені з Вільшанки Петром Дяченком. Проте їм було відмовлено[8].

Влітку 1921 року у Вільшані була обрана сільська Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Очолив її член КНС Г. С. Костенко.

Внаслідок нового адміністративного поділу, в березні 1923 року Вільшана стала районним центром Вільшанського району Шевченківського округу.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

28 липня 1941 року гітлерівці окупували село. З перших днів вороги почали розстріли. На каторгу до Німеччини вони вивезли 649 чоловік. 5 лютого 1944 року після тижневого бою частини 1-го та 2-го Українських фронтів відвоювали село у окупантів.

У 1965 році село Вільшана отримує статус селища міського типу.

Культура[ред.ред. код]

Меморіал пам'яті жертв голодоморів

У селищі є два музеї, біля десятка пам'ятників, Вільшанський селищний центр культури і дозвілля.

Музеї[ред.ред. код]

У селищі діють два музеї: Музей історії смт Вільшана, у якому можна дізнатися про історію селища та музей «Вільшанська світлиця», в якому відтворена стародавня селянська хата селища. Крім того у «Вільшанській світлиці» є кімната присвячена родині Володимира та Віталія Кличків, родина яких походить з Вільшан.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Пам'ятники Городищенського району.

У Вільшані є понад десяток пам'ятників. Серед них є меморіал жертвам голодоморів, пам'ятний знак родині Віталія і Володимира Кличків та пам'ятний знак на місці, де знаходилася садиба пана Енгельгардта у якій в 1829 році служив козачком Т. Г. Шевченко.

Більша частина пам'ятників є братськими могилами та присвячені подіям і персоналіям Другої світової війни спорудженими у часи СРСР. Проте і у новітні часи споруджені такі пам'ятники як меморіал жертвам голодоморів та пам'ятний знак родині Віталія і Володимира Кличків.

У новітні часи був знищений пам'ятник Леніну. Згідно плану Черкаської ОДА на цьому місці встановлений пам'ятник Тарасу Шевченку[9].

Відкриття пам'ятника Володимиру Леніну у Вільшані
Місце, де знаходився пам'ятник Володимиру Леніну у 2013 році

Економіка[ред.ред. код]

ТОВ «Імперія продуктів» — виробництво кукурудзяних снеків.[10]

Відомі люди[ред.ред. код]

Тарас Шевченко[ред.ред. код]

З Вільшаною тісно пов'язане ім'я Тараса Шевченка. 1828 року, бажаючи навчитись малювати, допитливий хлопець іде до вільшанського управителя маєтком поміщика Енгельгардта за дозволом навчатися у маляра. Але замість науки його приставили попихачем до панської кухні. Під час подорожі на Україну в 18431845 роках Шевченко заїхав до Вільшани, а 1853 року двічі відвідав її. Село згадується в поемі «Гайдамаки» та в інших творах поета.

У Вільшані народилися[ред.ред. код]

  • польський живописець-пейзажист Ян Станіславський, який присвятив Україні багато живописних полотен;
  • письменник Микола Красюк, який писав вірші шрифтом Брайля.
  • Можливо, з містечка походить полковник Максим Кривоніс, оскільки народна дума називає його Вільшанським.

Пов'язані з містечком[ред.ред. код]

  • Понад вісім років у Вільшані жив, а будучи вже відомим художником, кілька раз відвідував її Іван Сошенко, який сприяв викупу з кріпатцтва Тараса Шевченка.
  • У Вільшані також кілька століть проживали предки всесвітньовідомих українських боксерів Віталія і Володимира Кличків.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Сайт Верховної Ради
  3. Погода в Україні
  4. maps.vlasenko.net(рос.)
  5. Городские поселения в Российской империи, т.2, СПб., 1861, стор. 475
  6. Енциклопедія Брокгауза і Ефрона
  7. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
  8. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  9. Дяглюк Ольга. Вільшана в полі зору голови облдержадміністрації (А3) / Іван Дяглюк (фото) // Вісник Городищини. — Городище, 2013. — Серпень. — Вип. № 32. — С. 2.
  10. «Імперія продуктів» ТОВ

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]