Вільяміна Флемінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільяміна Флемінг
Williamina Paton Stevens Fleming circa 1890s.jpg
Ім'я при народженні англ. Williamina Paton Stevens
Народилася 15 травня 1857(1857-05-15)
Данді, Dundee[d], Ангус[d], Ангус, Шотландія, Сполучене Королівство[1]
Померла 21 травня 1911(1911-05-21) (54 роки)
Бостон, США[1]
·пневмонія
Місце проживання
Країна 46 Star US Flag.svg США
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність астрономка
Галузь астрономія
Заклад Гарвардська обсерваторія[1]
Науковий керівник Едвард Чарлз Пікерінг
Членство Гарвардські комп'ютери, Американське астрономічне товариство, Société astronomique de Franced і Лондонське королівське астрономічне товариство

CMNS: Вільяміна Флемінг у Вікісховищі
Група жінок-обчислювачів в обсерваторії Гарвардського коледжу, яка працювала у астронома Едварда Пікерінга. До групи входили Генрієтта Свон Лівітт, Енні Джамп Кеннон, Вільяміна Флемінг та Антонія Каетана Морі.

Вільяміна Патон Стівенс Фле́мінг (англ. Williamina Paton Stevens Fleming; 15 травня 1857(18570515), Данді — 21 травня 1911, Бостон) — американська астрономка шотландського походження, протягом усієї кар'єри брала участь в розробці єдиної системи класифікації зір, каталогізувала тисячі астрономічних об'єктів. Серед особливих досягнень варто відмітити відкриття нею в 1888 році туманності Кінська Голова.[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Флемінг народилась 15 травня 1857 року в місті Данді, Шотландія, в сім'ї Мері Волкер та Роберта Стівенса.[3] Навчалась в державних школах Данді, в 14 років стала учнем-учителем в школі взаємного навчання. Після закінчення школи вийшла заміж за Джеймса Орра Флемінга (англ. James Orr Fleming), після чого, коли їй виповнився 21 рік, вони переїхали до США в Бостон, штат Массачусетс. В цей час вона була вагітна сином Едвардом. Чоловік її покинув, тому Вільяміні довелось шукати роботу, щоб прогодувати себе і сина[4].

Флемінг почала працювати служницею в будинку професора Едварда Пікерінга. Пікерінг, який в цей час працював в обсерваторії Гарвардського коледжу, був розчарований своїми помічниками і, за легендою, спересердя заявив, що його покоївка могла б краще впоратись з їхньою роботою.[4].

В 1881 році Пікерінг найняв Флемінг для виконання канцелярської роботи в обсерваторії. Незважаючи на таку скромну посаду, вона розробила і допомогла впровадити систему класифікації зір в якій літера присвоювалась залежно від кількості водню в спектрі зорі. Зорі з максимальним вмістом водню класифікуються літерою A, потім B і так далі. Пізніше, Енні Кенон покращила її класифікацію, запропонуваши простішу систему на основі температури зорі.

Флемінг активно працювала над каталогом Генрі Дрейпера. Також за дев'ять років вона каталогізувала понад 10 000 зір. За час своєї роботи вона виявила 59 газоподібних туманностей, понад 310 змінних зір і 10 нових. В 1907 році вона опублікувала список з 222 виявлених нею змінних зір.

В 1888 році Флемінг відкрила на пластині номер B2312 туманність Кінська Голова, описавши її як яскраву туманність (пізніше відому яу IC 434) з «напівкруглими заглибленнями 5 мінут діаметром за 30 мінут на південь від Дзета Оріона». Брат Едварда Пікерінга, Вільям Пікерінг, проаналізувавши фотографію, припустив, що це місце було лише тінню від хмари космічного пилу. Багато зі статей та книг, що виходили пізніше, намагались заперечувати причетність Флемінг до відкриття та приписували його Вільяму Пікерінга, тому що укладач першого Індексного каталогу (IC) Джон Дреєр видалив ім'я Вільяміни Флемінг з авторів списку об'єктів, які вона виявила, приписуючи авторство Пікерінгу (авторство якого не викликало у читачів каталогу сумнівів, оскільки він був директором обсерваторії). Однак, у другому випуску Індексного каталогу в 1908 році, Флемінг та інші автори були вже досить відомі, щоб отримати належне визнання заслуг у відкритих ними пізніше об'єктах, щоправда не для туманності Кінська Голова, яку Флемінг відкрила раніше.

Флемінг керувала групою з дюжини молодих жінок, найнятих для проведення обчислень і редагування публікацій обсерваторії. В 1899 році Флемінг було призначено відповідальною за архів фотопластин. В 1906 році вона стала першою американкою, обраною почесним членом Лондонського королівського астрономічного товариства. Незабаром після цього її було обрано почесним членом коледжа Веллслі в області астрономії. Незадовго до її смерті, Астрономічне товариство Мексики нагородило її медаллю за відкриття нових зір.

Флемінг опублікувала 2 роботи: «Фотографічне дослідження змінних зір» (англ. A Photographic Study of Variable Stars) (1907 рік) та «Спектри і фотографічні величини зір в стандартних кольорах» (англ. Spectra and Photographic Magnitudes of Stars in Standard Regions) (1911 рік). Остання, дуже важлива робота Флемінг «Зорі з пекулярними спектрами» була опублікована в 1912 році вже після її смерті[5].

Померла в Бостоні в 1911 році від пневмонії.

Вшанування[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Собел, Дава (2017). The Glass Universe: How the Ladies of the Harvard Observatory Took the Measure of the Stars.  (англ.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — Vol. 1. — P. 452. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. Cannon, Annie J. (June 1911). Williamina Paton Fleming. Science (30 June 1911) 33 (861): 987–988. Bibcode:1911Sci....33..987C. PMID 17799863. doi:10.1126/science.33.861.987. 
  3. Ewan, Elizabeth; Innes, Sue; Reynolds, Sian (2006). The biographical dictionary of Scottish women : from the earliest times to 2004. Edinburgh, Scotland: Edinburgh University Press. с. 121. ISBN 978-0748626601. OCLC 367680960. Процитовано 14 February 2019. 
  4. а б Kass-Simon, Gabriele (1993). У Farnes, Patricia; Nash, Deborah. Women of science: righting the record. Midland Book 813. Indiana University Press. с. 92–94. ISBN 0-253-20813-0. 
  5. Алиса Тоточава (2009-04-02). ДОЧЕРИ УРАНИИ. Астронет. (рос.)