Вільям Генрі Вейдінгтон
| Вільям Генрі Вейдінгтон | |
|---|---|
| фр. William Henry Waddington | |
 | |
| Народився |
11 грудня 1826[1][2][…] Сен-Ремі-сюр-Авр |
| Помер |
13 січня 1894[1][2][…] (67 років) Париж |
| Поховання | Пер-Лашез |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | археолог, політик, дипломат, історик, нумізмат, письменник |
| Alma mater | Триніті-коледж (Кембридж), Регбі (школа)d і ліцей Людовика Великого |
| Знання мов | французька[2] |
| Членство | Грецьке філологічне товариство Константинополяd, Академія надписів та красного письменства, Прусська академія наук і Society of Antiquaries of Londond |
| Посада | Посол Франції у Великій Британіїd, голова Ради міністрів Франціїd, сенатор Третьої Французької Республікиd[4] і депутат Національної асамблеї Франції |
| Партія | лівоцентризм |
| Брати, сестри | Richard Waddingtond |
| У шлюбі з | Mary Alsop King Waddingtond |
| Нагороди | |
Вільям Генрі Ваддінгтон (французька транскрипція Війан-Анрі Вадденгтон — фр. William Henry Waddington; 11 грудня 1826, департамент Ер і Луар — 13 січня 1894, Париж) — французький вчений, політик і державний діяч, очолював кабінет міністрів Франції з 4 лютого до 29 грудня 1879 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Вільям Генрі Ваддінгтон народився в 1826 році в Сен-Ремі-сюр-Авр в родині англійських підданих. Ваддінгтон здобув освіту в Кембриджському університеті. Після повернення до Франції отримав французьке громадянство.
Фінансове становище цілком дозволяло Вільяму присвятити себе своїм улюбленим заняттям — вивченню грецької мови, нумізматиці, подорожам, переважно на Схід. Його вчені праці дозволили йому в 1869 році здобути звання академіка.
У 1871 році Ваддінгтон був обраний (від департаменту Ени) до Національних зборів. Тут він належав спочатку до правого центру, вотував Амністію, потім зайняв місце в Лівому центрі і дотримувався консервативно-республіканської політики Тьєра, що доручив йому 18 травня 1873 портфель міністра народної освіти. Цей пост Вільям займав лише шість днів, оскільки вже 24 травня Тьєр склав із себе звання президента республіки. У 1876 Вільям Генрі Ваддінгтон знову був обраний в Сенат Франції від департаменту Ени.
14 грудня 1877 він був призначений на посаду міністра закордонних справ у кабміні Жуля Армана Дюфора, внаслідок чого був призначений уповноваженим Франції на Берлінському конгресі 1878 року.
Після відходу прем'єра Дюфора у відставку 4 лютого 1879, Ваддінгтон був призначений президентом ради міністрів.
21 грудня 1879 Ваддінгтон подав у відставку через розбіжності з гамбеттистською партією в питаннях про звільнення чиновників та амністії. Пропозиція про запровадження системи виборів за списками зазнала в Сенаті в 1881 різкої критики Ваддінгтона, який вбачав у цій мірі перехід до «цезаристської» республіки.
У 1883 був призначений французьким послом при англійському дворі і на Лондонській конференції того ж року з великою наполегливістю захищав французькі інтереси в Єгипті.
Помер 13 січня 1894 року у Парижі.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- 1852 — «Voyage en Asie mineure au point de vue numismatique».
- 1862 — «Voyage archéologique en Grece et en Asie Mineure».
- Обидва вищезгадані твори були премійовані Паризькою академією написів та витончених мистецтв
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://www.senat.fr/senateur-3eme-republique/waddington_william0028r3.html
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ senat.fr
Джерела[ред. | ред. код]
- Ваддінгтон, Вільям Генрі // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
