Вільям Кларк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Кларк
англ. William Clark
William Clark-Charles Willson Peale.jpg
Народився 1 серпня 1770(1770-08-01)[1][2][…]
Керолайн, Вірджинія, США
Помер 1 вересня 1838(1838-09-01)[1][2][…] (68 років)
Сент-Луїс, Міссурі, США
Поховання Беллефонтейн-Семетеріd
Країна Flag of the United States (1795-1818).svg США
Діяльність мандрівник-дослідник, політик, військовослужбовець, натураліст, slave holder
Знання мов англійська[4]
Членство Американське антикварне товариство
Посада губернатор Міссуріd
Батько John Clarkd[5]
Мати Ann Rogersd[5]
Брати, сестри  • George Rogers Clarkd[5] і Jonathan Clarkd[5]
У шлюбі з Judith Hancockd[5] і Harriet Kennerlyd[5]
Діти Meriwether Lewis Clark, Sr.d[5]
Автограф William Clark Signature.svg

Вільям Кларк (англ. William Clark; 1 серпня 1770 року — 1 вересня 1838 року) — американський мандрівник, один з організаторів експедиції Льюїса і Кларка, згодом другий і останній губернатор території Міссурі. З 1822 року до смерті обіймав посаду суперінтенданта у справах індіанців .

Біографія[ред. | ред. код]

Вільям Кларк народився в окрузі Керолайн, в англійській колонії Вірджинія. Він був дев'ятою з десяти дітей Джона і Енн Роджерс Кларк. Джон і Енн були уродженцями віргінського округу Кінг-енд-Квін, нащадками англійців і шотландців. Сім'я Кларк належала до Англіканської церкви, володіла кількома маєтками і рабами. Старший брат Вільяма — Джордж Роджерс Кларк — став героєм Війни за незалежність США.

Вільям Кларк не отримав ніякої формальної освіти, але, як це було тоді прийнято, навчався вдома. Після Війни за незалежність вся сім'я разом з рабами переїхала в Кентуккі, який в той момент ще не став штатом США. Вільям Кларк прибув в Кентуккі в березні 1785. Сім'я оселилася на плантації близько Луїсвілла, де Кларк прожив до 1803 року.

Після закінчення Війни за незалежність Кентуккі був задіяний у війні з індіанцями на північ від річки Огайо. У 1789 році Кларк записався в добровільну міліцію під керівництвом майора Джона Гардіна. Планувалося, що загін Гардіна нападе на індіанців Веа, що жили на річці Вобеш, проте помилково вони напали на табір мирних індіанців шауні і вбили кілька людей, включаючи жінок і дітей.

У 1790 році губернатор Північно-Західної території призначив Кларка капітаном міліції Кларксвілла (нині у штаті Огайо). Кларк багато подорожував Середнім Заходом і на південь до Нового Орлеана. З 1791 року він служив у Легіоні Сполучених Штатів, зокрема, відзначився в 1794 році в битві повалених дерев, очоливши загін, що зайшов в тил канадської та індіанської армії. 1 липня 1796 року він пішов у відставку.

Експедиція Льюїса і Кларка[ред. | ред. код]

Шлях експедиції Льюїса і Кларка

У 1804—1806 роках Кларк разом з Мерівезером Льюїсом очолив першу в історії експедицію, що вийшла сушею до Тихого океану. Метою експедиції було дослідження Луїзіани, яку США купили у Франції в 1803 році, встановлення торгових відносин з корінним північноамериканським населенням на річці Міссурі, а в переспективі — встановлення прав США на володіння північно-західними територіями і Орегонського землями до того, як це зробили б європейські держави. Організатором експедиції президент США Томас Джефферсон призначив свого особистого секретаря Льюїса, а Льюїс призначив Кларка співорганізатором. Формально Кларк підкорявся Льюїсу, але реально виконував незалежну функцію одного з організаторів експедиції, котра відповідала за складання карт, поповнення запасів експедиції і полювання. Експедиція стала відомою як експедиція Люїса і Кларка .

Льюїс і Кларк зустрілися в Сент-Чарльзі (Міссурі), і експедиція пройшла вгору вздовж річки Міссурі, потім перетнула Скелясті гори і спустилася річкою Колумбія до Тихого океану, після чого повернулася назад, досягнувши Сент-Луїса 23 вересня 1806 року . Повний звіт про експедицію був опублікований в 1814 році. Експедиція мала величезне значення для розуміння географії Північної Америки (до неї, наприклад, було невідомо про існування Скелястих гір), для вивчення природних ресурсів Північної Америки і для встановлення союзницьких відносин з індіанцями.

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

Після повернення в 1807 році Кларк призначений бригадним генералом міліції території Луїзіана. Кларк виконував функцію представника уряду території з відносин з індіанцями. Його бюро знаходилося в столиці території, Сент-Луїсі. Кларк активно брав участь в Англо-американській війні 1812 року.

У 1813 році Кларк був призначений губернатором території Міссурі, і став її другим і останнім губернатором. Його призначення було підтверджено в 1816 і 1820 роках. У 1821 році південний схід території увійшов до складу США як штат Міссурі, і губернатором штату був обраний Олександр МакНейр. Кларк брав участь у виборах і програв. У 1822 році він був призначений суперінтендантом у справах індіанців і займав цю посаду до своєї смерті в 1838 році. Кларк помер і похований в Сент-Луїсі.

Сім'я[ред. | ред. код]

Вільям Кларк одружився з Джулією Генкок 5 січня 1808 рку у Вірджинії. Від неї мав п'ятьох дітей: Мерівезер (названий на честь Льюїса, 1809—1881); Вільям Престон (1811—1840); Мері Маргарет (1814—1821); Джордж Роджерс (1816—1858), Джон Джуліус (1818—1831). Після смерті Джулії в 1820 році одружився з її сестрою, Геррієт Кеннерлі Редфорд, і мав від неї трьох дітей: Джефферсон Кірні (1824—1900); Едмунд (1826—1827); Геррієт (померла в дитинстві). Його друга дружина померла в 1831 році.

Вшанування[ред. | ред. код]

На честь Кларка названий рід рослин Clarkia родини онагрових, а також форель Oncorhynchus clarki.

У п'яти штатах є округи, названі на його честь: Айдахо, Арканзас, Вашингтон, Міссурі і Монтана (Льюїс-енд-Кларк). На його честь названі річки Кларкс в західному Кентуккі, Кларк-Форк в Айдахо і Монтані, а також Кларкс-Форк-Єллоустоун в Монтані і Вайомінгу.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]