Вільям Руто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Руто
англ. William Ruto
{{{ім'я}}}
Президент Кенії
Нині на посаді
На посаді з 30 серпня 2022
Віцепрезидент Ріга Гачагуа
Попередник Ухуру Кеніятта
Міністр вищої освіти
21 квітня 2010 — 19 жовтня 2010
Міністр сільського господарства
17 квітня 2008 — 21 квітня 2010
Міністр внутрішніх справ
30 серпня 2002 — грудень 2002
Член Національної асамблеї
1998 — 2013
Народився 21 грудня 1966(1966-12-21)[1] (55 років)
Kamagutd, Кенія[1]
Відомий як політик, бізнесмен
Країна Кенія
Alma mater Університет Найробіd і Kapsabet High Schoold
Політична партія United Democratic Allianced
У шлюбі з Rachel Rutod

Вільям Самоей Арап Руто (нар. 21 грудня 1966(19661221)) — кенійський політик, президент Кенії[2]. З 2013 року обіймав посаду помічника президента Кенії[3][4][5]. На президентських виборах 2013 року його обрали помічником президента разом із президентом Ухуру Кеніяттою у складі Ювілейного альянсу. Руто був членом парламенту (НА) з 1998 по 2013 рік. З серпня по грудень 2002 року обіймав посаду міністра внутрішніх справ в адміністрації Данієля арап Мої. Пізніше працював міністром сільського господарства з 2008 по 2010 рік і міністром вищої освіти з квітня по жовтень 2010 року в адміністрації Мваї Кібакі. Став президентом Кенії за результатами президентських виборів 2022 року.

Молодість і освіта[ред. | ред. код]

Вільям Руто народився 21 грудня 1966 року в селі Самбут, округ Уасін Гішу, в родині Деніела Черуйота та Сари Черуйот[6]. Він навчався в початковій школу Керотет. Його зарахували до середньої школи Варенг для отримання звичайного рівня освіти, а потім в школу для хлопчиків Капсабет в окрузі Нанді для отримання просунутого рівня. Він здобув ступінь бакалавра ботаніки та зоології в Університеті Найробі, який закінчив у 1990 році. У 2011 Руто здобув ступінь магістра з екології рослин. Наступного року після кількох невдалих спроб[7] він здобув ступінь доктора філософії в Університеті Найробі, який закінчив 21 грудня 2018 року. Руто є автором кількох статей, зокрема статті під назвою «Розмаїття видів рослин і склад двох водно-болотних угідь у Національному парку Найробі, Кенія»[8]. Під час навчання в студентському містечку Руто був активним членом Християнського союзу. Він також очолював хор Університету Найробі[9].

Завдяки своїй церковній діяльності в Університеті Найробі Руто познайомився з президентом Данієлем арапом Мої, який пізніше познайомив його з політикою під час кампанії, пов'язаної з загальними виборами 1992 року[10].

Руто володіє чималою курячою фермою у своєму рідному селі Сугої, на яку його надихнула торгівля живими курками на шосе Найробі-Елдорет[11].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення Університету Найробі в 1990 році з 1990 по 1992 рік Руто працював учителем у регіоні Північний Рифт у Кенії, де він також керував місцевим хором Африканської внутрішньої церкви (АВЦ)[10].

МК'92[ред. | ред. код]

Руто розпочав свою політичну кар'єру, коли став скарбником агітаційної групи Молодь для Кенії'92 (МК'92) яка лобіювала переобрання президента Мої в 1992 році, звідки він дізнався тонкощі кенійської політики[9][12]. Також вважається, що він накопичив певні багатства в цей період[13]. Після виборів 1992 року президент Мої розпустив МК'92, а Руто намагався поборотися за різні партійні посади в Національному союзі африканців Кенії (НСАК) (тоді керівної партії країни), але не досяг успіху[14].

Член парламенту[ред. | ред. код]

Руто балотувався на місце в парламенті на загальних виборах 1997 року. Він несподівано переміг чинного президента Рубена Чесіре, обраного кандидата Мої, а також голову відділення Уасіна Гішу та помічника міністра[15][16]. Згодом він здобув прихильність Мої та його призначили директором НСАК з виборів[17]. Його підтримка у 2002 році улюбленого наступника Мої Ухуру Кеніятти дозволила Руто отримати місце помічника міністра в міністерстві внутрішніх справ. Під час виборів 2002 року деякі міністри уряду пішли у відставку для приєднання до опозиції, він отримав підвищення до повноцінного міністра уряду Кенії[13]. НСАК програв вибори, але Руто зберіг своє місце в парламенті. У 2005 році Руто обрали генеральним секретарем НСАК, а Ухуру Кеніятта став головою[17].

У 2005 році в Кенії відбувся конституційний референдум, який не підтримував НСАК[9]. Деякі члени керівного коаліційного уряду НАРК, головним чином колишні міністри НСАК з опозиційної коаліції у складі Ліберально-демократичної партії (ЛДП), були незадоволені недотриманням президентом Кібакі передвиборчого Меморандуму про взаєморозуміння[18] щодо розподілу влади та створення на посаді прем'єр-міністра, приєднався до КАНУ, щоб виступити проти запропонованої конституції[19]. Оскільки символом голосування «Ні» був апельсин, ця нова група назвала свій рух Помаранчевим демократичним рухом (ПДР). Руто був частиною його вищого керівництва під назвою Пентагоном. Він зміцнив свою виборчу базу в провінції Рифт-Веллі. ПДР переміг на референдумі[20].

У січні 2006 року Руто публічно заявив, що боротиметься за пост президента на наступних загальних виборах (2007). Його заяву засудили деякі його колеги з НАРК, зокрема колишній президент Мої. До цього часу ПДР перетворилася на політичну партію[9]. Руто домагався свого висунення кандидатом у президенти від Помаранчевого демократичного руху (ПДР), але 1 вересня 2007 року він посів третє місце з 368 голосами. Переможцем став Раїла Одінга з 2656 голосами, друге місце посів Мусалія Мудаваді з 391 голосом[21]. Після голосування Руто висловив підтримку Одінгу[22]. 6 жовтня 2007 року[23] він пішов у відставку з посади генерального секретаря НАРК, коли Асамблея під керівництвом Ухуру Кеніятти підтримала Кібакі[24].

Державний секретар США Гілларі Клінтон (у центрі) гуляє з міністром сільського господарства Вільямом Руто (ліворуч), екологічним і політичним активістом Вангарі Маатаї (праворуч) під час екскурсії в Кенійський сільськогосподарський науково-дослідний інститут (КСГНДІ) поблизу Найробі, 5 серпня 2009 року.

Президентські вибори у грудні 2007 року зайшли в глухий кут. Виборча комісія Кенії оголосила переможцем Кібакі, але Раїла та ПДР заявили про свою перемогу. Мваї Кібакі поспішно склав присягу як президент під час президентських виборів у грудні 2007 року. Після виборів і суперечок щодо результатів Кенію охопила жорстока політична криза. Кібакі та Одінга домовилися сформувати уряд із розподілом влади[25][26]. У великому коаліційному кабінеті, призначеному на 13 квітня 2008 року[26] і приведеному до присяги 17 квітня[25], Руто був призначений міністром сільського господарства[26]. Руто також став членом парламенту від виборчого округу Елдорет-Нортз з 2008 по 4 березня 2013 року[27].

Руто був у списку людей, які були звинувачені перед судом у МКС за причетність до політичного насильства в Кенії у 2007—2008 роках. Однак справа МКС зіткнулася з проблемами, особливо щодо відводу ключових свідків обвинувачення. У квітні 2016 року суд зняв звинувачення проти Руто[28].

21 квітня 2010 року Руто перевели з Міністерства сільського господарства до Міністерства вищої освіти, помінявшись посадами з Саллі Косгей[29]. 24 серпня 2011 року Руто звільнили з посади міністра, але він залишився членом парламенту. Він об'єднався з Ухуру Кеніяттою для формування альянсу для участі в президентських виборах 2013 року.

Виконувач обов'язків президента[ред. | ред. код]

Під час перебування президента Ухуру Кеніятти у Гаазі Руто виконував обов'язки президента Кенії з 5 по 8 жовтня 2014 року.

Помічник президента[ред. | ред. код]

Руто з прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді у 2016 році

6 жовтня 2014 року президент Ухуру Кеніятта призначив Руто виконувачем обов'язків президента Кенії після його виклику до МКС[30].

На загальних виборах у серпні 2017 року Ухуру та Руто були оголошені переможцями, набравши 54 % від загальної кількості поданих голосів. Однак Верховний суд Кенії визнав вибори недійсними. У жовтні 2017 року відбулися нові вибори, які бойкотувала опозиція. Ухуру та Руто були переобрані, набравши 98 % голосів. Верховний суд Кенії підтвердив результати[31].

Кандидат у президенти[ред. | ред. код]

У грудні 2020 року Руто оголосив про свій союз із новоствореною партією Об'єднаний демократичний альянс[32]. Він був єдиним кандидатом у президенти, який брав участь у другій частині президентських дебатів 2022 року[33].

Суперечки[ред. | ред. код]

Захоплення землі[ред. | ред. код]

Руто пов'язують з багатьма спорами щодо захоплення земель, включно з кількома кенійськими державними корпораціями, втягнутими в нескінченні земельні судові процеси[34]. Багато засобів масової інформації, а також політиків і активістів часто описують його як «Арап-Машамба» (слово є телескопія від сина земель)[35][36][37].

Земля готелю «Вестон»[ред. | ред. код]

Руто пов'язують із захопленням землі для готелю «Вестон», що викликано публічним звинуваченням з боку кількох державних корпорацій Кенії, які територіально розташовані поряд. Згідно з «Стандард» державне Управління цивільної авіації Кенії (УЦАК) обдурили, змусивши відмовитись від землі, на якій побудували готель «Вестон»[34][38]. У 2001 році УЦАК, яка спочатку займала цю землю, отримала альтернативні ділянки, які належали іншій державній установі, Метеорологічному департаменту[38]. УЦАК не займало альтернативну ділянку землі, на якій побудували готель Руто «Вестон». За даними УЦАК, з метою відмови від тієї самої ділянки землі потужний картель, який працював у міністерстві земельних ресурсів, і кілька держслужбовців з Міністерства земельних ресурсів вступили у змову[38]. У січні 2019 року з'ясувалося, що згідно з Національною комісією з земельних ресурсів, Руто винен і повинен сплатити народу Кенії за землю площею 0,773 акра навпроти аеропорту Вілсона, на якій побудували готель «Вестон». У лютому 2019 року Руто публічно визнав, що та земля була незаконно придбана першими власниками, у яких він її придбав[39][40][41]. У серпні 2020 року Руто запропонував держагентству заплатити за землю[42]. У зв'язку з відмовою у компенсації за землю, УЦАК вимагало знесення готелю через незаконне придбання, шахрайство та корупцію. За даними УЦАК, державна земля була призначена для будівництва штаб-квартири та злітно-посадкових смуг, її відчуження відбулося внаслідок змови з приватними організаціями, пов'язаними з Руто, як-от Priority ltd і Monene Investments[43][44][45]. Інший законодавець, Нгунджірі Вамбугу, вимагав припинити всі інші справи в Кенії, пов'язані з викраденим майном, якщо підозрювані готові на компенсації, намагаючись поскаржитися на преференційне ставлення до Руто за його участь у вкрадені державного майна. У грудні 2020 року банк КЦБ підтримав Руто у судовій боротьбі за повернення землі[46].

Скандал з лісовими землями у Нгонзі[ред. | ред. код]

Руто на 54-й черговій сесії Генеральної конференції МАГАТЕ

У 2004 році Руто заарештували та притягнули до відповідальності за звинуваченням у викраденні іншою державною корпорацією Kenya Pipeline Company (Кенійська трубопровідна компанія) величезних сум грошей через сумнівні земельні угоди[34]. Конституційний суд призупинив подальший розгляд справи через скарги Руто на судове переслідування на політичному підґрунті. Проте Верховний суд дозволив висунути кримінальні звинувачення проти міністра вищої освіти щодо ймовірного продажу компанії Kenya Pipeline Company Ltd. ділянки землі в лісі Нгонг[47][48]. У 2011 році його виправдали. У 2020 році поліція відновила розслідування у цій справі, оскільки стосунки Руто з президентом Ухуру Кеніяттою похитнулися на тлі антикорупційної війни[49][50].

Земля Мутеші[ред. | ред. код]

У червні 2013 року суд зобов'язав Руто виплатити жертві насильства після виборів 2007/08 років 5 мільйонів шилінгів за незаконне привласнення його землі[51][34]. У тому ж рішенні Руто виселили із захопленої землі в провінції Уасін Гішу. Адріан Мутеші звинуватив Руто у змові з метою захоплення його земельної ділянки площею 100 акрів в Уасін Гішу під час насильства після виборів 2007/08 років, коли він, Адріан, утік у пошуках безпеки. Відповідно до матеріалів суду, Адріана насильно вигнали зі своєї ферми, а йому та членам його родини неодноразово погрожували вбивством[51]. У лютому 2014 року Руто оскаржив рішення суду про сплату штрафу у розмірі 5 мільйонів шилінгів. У 2017 році Руто відкликав апеляцію на вирок. У жовтні 2020 року Адріан Мутеші помер з невідомих причин. Останні вісім років свого життя він займався судовою боротьбою за незаконно привласнену ділянку землі в Елдореті[51].

900 акрів Джозефа Мурумбі[ред. | ред. код]

У жовтні 2019 року «Дейлі нейшн» повідомила про придбання Руто земельної ділянки площею 900 акрів іншого колишнього віцепрезидента Джозефа Мурумбі, який переслідував Руто через участь у незаконному придбанні землі[52]. У тому ж місяці Руто звернув увагу на постійне обговорення цієї теми, що очевидно свідчило про спонсорування фейкових новин. Того ж місяця правозахисний лобіст з Довіреного товариства правозахисного альянсу закликав до розслідування таємничого придбання земельної ділянки площею 900 акрів, яка раніше належала іншому колишньому віцепрезиденту Мурумбі[53]. Відповідно до звинувачень, Мурумбі мав кредитну суперечку щодо невиплати позики з державною корпорацією AFC за землю, яка була стягнута як забезпечення виплати[53]. Стверджується, що Мурумбі не виплатив позику, тому AFC отримала право власності на землю, яку врешті продали Руто після його виплати позики, заборговану державній корпорації[53].

Звинувачення у вбивстві Джейкоба Джуми[ред. | ред. код]

Кілька засобів масової інформації, активісти, політики та опозиційні діячі Кенії неодноразово пов'язували Руто з убивством Джейкоба Джуми[54][55]. Джейкоб Джума був багатим бізнесменом[56], який відомий своєю критикою уряду та борцем із корупцією, публікацією цілеспрямованих твітів проти Руто та уряду Джубілей за кілька місяців до його вбивства в Найробі[57][58][59]. У грудні 2015 року Джейкоб Джума у своїх твітах заявив, що Руто хоче його вбити[55][60]. У травні 2016 року Джейкоба Джуму застрелили на дорозі Нгонг[61]. Під час поховання Джейкоба Джуми, колишній член парламенту Сайрус Джіронго та колишній близький соратник Руто заявив, що Джейкоб Джума напав на Руто, дав йому ляпаса за погані стосунки з ним з невстановлених причин[62]. Джиронго закликав поліцію розслідувати вбивство на основі нападу[63]. Того ж місяця Руто погрожував подати до суду на Джиронго за його причетність до вбивства[64][65]. Джиронго стверджував, що він та ще один колишній міністр, Кріс Окемо, були особисто залучені до сплати за навчання в університеті вбитого критика уряду, і що він надто добре знав суть суперечки[62]. За словами Джиронго, ті самі вбивці брали участь у вбивстві Мешака Єбея, потенційного свідка захисту в судовому процесі МКС проти Руто[62].

У червні 2016 року канадська газета «Файненшиал пост» і кенійська газета «Стандарт» повідомили, що Джейкоб Джума був директором канадської компанії (Pacific Wildcat), ліцензію якої на розвідку корисних копалин на 2 мільярди доларів в окрузі Квале в Кенії анулювали[66][67]. Це змусило Джейкоба Джуму скликати пресконференцію, на якій він заявив, що тодішній міністр гірничодобувної промисловості Наджиб Балала вимагав хабар за повторне надання ліцензії. Анулювання ліцензії призвело до особистого фінансового краху Джейкоба Джуми, а також спіткало його стати критиком уряду[68]. За словами іншої посадової особи тієї ж канадської компанії, Руто та Балала вимагали від уряду Кенії передати ліцензію новій компанії, щоб безкоштовно отримати 50 % акцій нової компанії[66][67]. Зрештою це викликало різку критику Руто й уряду Джейкобом Джумою у твітах, інтерв'ю ЗМІ, судових клопотаннях і політичному листуванні з опозиційними діячами, а також дипломатичними місіями в Кенії[58][69]. Пізніше з'ясувалося, що Джейкоб Джума пообіцяв правлінню канадської компанії Pacific Wildcat, що боротиметься з бюрократичними затримками, а також з корупцією, яка стоятиме на шляху отримання ліцензії на видобуток. Рішення Верховного суду Кенії визнало, що міністр гірничої промисловості мав рацію, скасувавши ліцензію канадської компанії[70].

У жовтні 2016 року фотожурналіст Боніфас Мвангі також пов'язав Руто з убивством[71][72]. Руто подав на нього до суду за наклеп. За словами адвоката Руто, претензії активіста знизили авторитет Руто серед «високодумаючих» людей Кенії[72].

У грудні 2016 року повідомлялося, що один зі співробітників офісу Руто також пов'язав Руто з убивством, передавши листа Мвангі з проханням допомогти у його справі про наклеп проти Руто, надавши подробиці вбивства особами з офісу Руто[73][74]. Того ж місяця повідомлялося, що співробітників мали звинуватити в суді за вимагання[74]. Слідчий офіцер стверджував, що заарештовані співробітники офісу Руто повідомили, що їхній колега, на ім'я Роно, володів правдивою інформацією про загибель активіста Мвангі в інсценованій ДТП[75]. Пізніше заарештованого співробітника офісу Руто відправили на психічне обстеження через заяви, що його навчили брехати про вбивство Джейкоба Джуми Мвангі[75].

У лютому 2017 року повідомлялося, що Мвангі стверджував, що Руто хотів його смерті, як він убив Джейкоба Джуму[76][77].

Звинувачення в корупції[ред. | ред. код]

Руто кілька разів звинувачували в корупції та захопленні землі[78]. Його колишній союзник, який став лютим ворогом, Раїла Одінга звинуватив його в корупції, ставлячи під сумнів джерела коштів, які він регулярно збирає на благодійних акціях. Кілька його союзників і помічників також були змушені піти у відставку через корупційні скандали[79]. Його також звинуватили у захопленні землі початкової школи в Найробі[80] та землі, призначеної для очисних споруд у Руаї, Найробі[81]. Руто спростував ці звинувачення[78].

Виклик до Міжнародного кримінального суду[ред. | ред. код]

У грудні 2010 року прокурор Міжнародного кримінального суду оголосив, що він вимагає виклику шістьох осіб, зокрема Руто, через їхню причетність до насильства на виборах 2007—2008 років[82]. Згодом Палата попереднього провадження МКС викликала Руто на прохання прокурора[83]. Руто звинуватили в плануванні та організації злочинів проти прихильників Партії національної єдності президента Кібакі. Його звинуватили за трьома пунктами злочинів проти людства: один у вбивстві, один у насильницькому переселенні та один у переслідуванні. 23 січня 2012 року МКС підтвердив звинувачення проти Руто та Джошуа Санги у справі, в якій також фігурували Ухуру Кеніата, Френсіс Мутаура, Генрі Косгі та генерал-майор Мохаммед Хусейн Алі[84]. Руто сказав уряду США, що пожежа в церкві Кіамбаа 1 січня 2008 року після загальних виборів 2007 була випадковою[85]. У доповіді Комісії Вакі у 2009 році зазначено, що у наслідок «інциденту, який привернув увагу як кенійців, так і всього світу, були навмисно спалені живі люди, переважно жінки кікую, і діти, які зібралися разом у церкві» в Кіамбаа 1 січня 2008[86]. У квітні 2016 року Міжнародний кримінальний суд припинив переслідування Руто[28].

Напад[ред. | ред. код]

28 липня 2017 року будинок Руто став мішенню щонайменше одного нападника, озброєного мачете. Під час нападу поліцейський, який охороняв резиденцію, отримав поранення[87]. У цей час Руто та його родини не було на території комплексу, оскільки він за кілька годин до інциденту відправився на передвиборчий мітинг у Кітале. Також надходили повідомлення про стрілянину, і кілька джерел зі служби безпеки заявили, що атаку влаштували кілька озброєних людей. Поліція також припускала, що нападників було кілька, оскільки використовувалась різна вогнепальна зброя[88][89]. Приблизно через 48 годин начальник поліції Кенії Джозеф Бойннет оголосив, що нападника застрелили, і ситуація під контролем[90].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1991 році Руто одружився з Рейчел Чебет. Пара спочатку жила в Дагоретті, де у них народився первісток Нік Руто[91].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://www.africa-confidential.com/whos-who-profile/id/3440/William_Ruto
  2. Kenya's deputy president Ruto declared election winner. AP NEWS (англ.). 15 серпня 2022. Архів оригіналу за 15 серпня 2022. Процитовано 15 серпня 2022. 
  3. The Office Of The Deputy President, Kenya. deputypresident.go.ke. 17 травня 2022. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
  4. William Ruto. kenyans.co.ke. 17 травня 2022. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
  5. Kenya General Election Results (2013). iebc.or.ke. 17 травня 2022. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
  6. William Samoei Arap Ruto. Africa Confidential. Архів оригіналу за 30 травня 2022. Процитовано 30 липня 2017. 
  7. I failed Ph.D. exam, admits DP William Ruto. Business Today. 2 December 2016. Архів оригіналу за 21 грудня 2018. Процитовано 20 грудня 2018. 
  8. Ruto, W. K. S. (2 November 2012). Plant Species Diversity and Composition of Two Wetlands in the Nairobi National Park, Kenya. Journal of Wetlands Ecology (амер.) 6: 7–15. doi:10.3126/jowe.v6i0.5909. Архів оригіналу за 21 грудня 2018. Процитовано 21 грудня 2018. 
  9. а б в г Joel Muinde (21 липня 2019). A brief profile of DP William Ruto: PHOTOS. K24. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 29 квітня 2020. 
  10. а б Fayo, G (18 травня 2022). How shy Ruto rose from a CU leader to money, power. The Business Daily. Архів оригіналу за 2 June 2022. Процитовано 18 травня 2022. 
  11. Shiundu, Alphonce. William Ruto: How he rose from roadside Kuku-seller to multi-billionaire. Standard Entertainment and Lifestyle. Архів оригіналу за 26 липня 2022. Процитовано 16 грудня 2020. 
  12. Hull, C. Bryson (11 січня 2008). Ghost of Moi surfaces in Kenya's violence. Reuters. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 16 грудня 2020. 
  13. а б William Ruto: Kenya's deputy president. BBC News. 9 September 2013. Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 29 квітня 2020. 
  14. How Moi created then decimated youth lobby | Nation. 3 July 2020. Архів оригіналу за 3 August 2020. Процитовано 29 квітня 2020. 
  15. Courting the Kalenjin: The Failure of Dynasticism and the Strength of the ODM Wave in Kenya's Rift Valley Province, Gabrielle Lynch, African Affairs, Vol. 107, No. 429 (Oct. 2008), pp. 541—568
  16. Mzee Moi was 'vicious', interesting fellow – DP Ruto. The Star. Архів оригіналу за 5 February 2020. Процитовано 29 квітня 2020. 
  17. а б Omanga, -Beauttah. How Ruto rose to be influential personality in Kenyan politics. The Standard (Kenya). Архів оригіналу за 5 June 2022. Процитовано 16 грудня 2020. 
  18. Wanga, Justus (4 September 2021). Matere Kerri: Why we broke the famous MoU with Raila. The Nation. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 18 травня 2022. 
  19. Kenyans say no to new constitution. 22 листопада 2005. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 29 квітня 2020. 
  20. Andreassen, Bård Anders; Tostensen, Arne (16 грудня 2006). Of Oranges and Bananas: The 2005 Kenya Referendum on the Constitution. CMI Working Paper. WP 2006: 13. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2020 — через www.cmi.no. 
  21. «It's Raila for President», The East African Standard, 1 September 2007.[недоступне посилання з 01.07.2022]
  22. Maina Muiruri, «ODM 'pentagon' promises to keep the team intact»[недоступне посилання з 01.09.2018], The East African Standard, 2 September 2007.
  23. The East African Standard, 7 October 2007: Ruto abandons Kanu's top post [Архівовано 31 January 2008 у Wayback Machine.]
  24. Nation – Breaking News, Kenya, Africa, Politics, Business, Sports | HOME. Nation. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 30 листопада 2020. 
  25. а б «Odinga sworn in as Kenya PM» [Архівовано 26 May 2008 у Wayback Machine.], Al Jazeera, 17 April 2008.
  26. а б в Anthony Kariuki, «Kibaki names Raila PM in new Cabinet»[недоступне посилання з 01.01.2018], nationmedia.com, 13 April 2008.
  27. William Ruto, EGH, EBS. Mzalendo (англ.). Архів оригіналу за 6 December 2019. Процитовано 6 December 2019. 
  28. а б International criminal court abandons case against William Ruto. The Guardian. 5 April 2016. Архів оригіналу за 5 April 2016. Процитовано 6 April 2016. 
  29. Kenya's cabinet reshuffled [Архівовано 18 August 2022 у Wayback Machine.] IOL.
  30. The day William Ruto was president for 48 hours. The Standard (Kenya). Архів оригіналу за 9 January 2022. Процитовано 9 January 2022. 
  31. Kenya's Supreme Court upholds repeat presidential vote. CNBC. 20 листопада 2017. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 8 April 2020. 
  32. Kibor, Fred. Rift MPs: Ruto will use UDA to contest for presidency in 2022. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 4 February 2021. Процитовано 12 листопада 2021. 
  33. Winfrey Owino; Betty Njeru. Moderators place DP William Ruto between a rock and a hard place during debate. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 28 липня 2022. «United Democratic Alliance presidential candidate William Ruto was the only candidate who took part in the second tier of the debate, after his main rival, Raila Odinga, of the Azimio la Umoja-One Kenya coalition skipped.» 
  34. а б в г Reporter, Nation (3 June 2015). How claims of dubious land deals are hurting DP's image. Daily Nation (англ.). Архів оригіналу за 3 May 2021. Процитовано 26 грудня 2020. 
  35. Mutiva, Tony (5 November 2016). Joho nicknames Ruto 'Arap Mashamba'. hivisasa.com (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 26 грудня 2020. 
  36. Nyamori, Moses (18 січня 2021). Kalonzo labels Ruto chief land grabber as he fights off accusation. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 22 травня 2022. 
  37. Mwangi, Anthony (19 січня 2021). You are a land grabber, furious Kalonzo tells Deputy President – People Daily. www.pd.co.ke. Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 31 травня 2022. 
  38. а б в Ombati, Cyrus; Mosoku, Geoffrey (1 November 2018). How state agency was duped to surrender Weston land. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 3 May 2021. Процитовано 26 грудня 2020. 
  39. Chepkwony, Julius (13 лютого 2019). Storm over Ruto admission over Weston. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 3 May 2021. Процитовано 26 грудня 2020. 
  40. Okoth, Brian (12 лютого 2019). DP Ruto finally admits Weston Hotel land was illegally acquired. Citizentv.co.ke. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020. 
  41. Vidija, Patrick (12 лютого 2019). I was an innocent buyer of illegal Weston land – DP Ruto. The Star (Kenya) (en-KE). Архів оригіналу за 3 May 2021. Процитовано 26 грудня 2020. 
  42. Muthoni, Kamau (10 серпня 2020). Ruto seeks to save hotel by paying for land a second time. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 26 грудня 2020. 
  43. Kiplagat, Sam (7 August 2020). DP Ruto's hotel in fresh fight against land takeover. Nairobi News. Архів оригіналу за 3 December 2020. Процитовано 26 грудня 2020. 
  44. Wambulwa, Annette (28 травня 2020). Weston Hotel concealed evidence in land row case – KCAA. The Star (Kenya) (en-KE). Архів оригіналу за 3 May 2021. Процитовано 26 грудня 2020. 
  45. Muthoni, Kamau (28 травня 2020). KCAA: Weston colluded with firms to grab land. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 26 грудня 2020. 
  46. December 18, 2020, Friday (18 грудня 2020). KCB supports Ruto in Weston Hotel demolition row. Business Daily Africa (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 26 грудня 2020. 
  47. The East Africa Standard, 2 July 2006: Litany of big money graft cases pending in courts[недоступне посилання з 01.09.2018]
  48. The East Africa Standard, 29 June 2004: Ruto now charged with Sh96m fraud
  49. Not even family or close allies will be spared in graft war, warns Uhuru. The Standard. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 16 грудня 2020. 
  50. Ombati, Cyrus; Obala, Roselyn. DCI reopens Ruto land fraud case nine years after acquittal. The Standard. Архів оригіналу за 4 December 2020. Процитовано 16 грудня 2020. 
  51. а б в Ogemba, Paul (29 жовтня 2020). End of an era for the man who took DP Ruto head-on for grabbing his land. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 26 грудня 2020. 
  52. Ruto sucked into controversy over purchase of 900 acres. Daily Monitor (англ.). 4 October 2019. Архів оригіналу за 4 May 2021. Процитовано 26 грудня 2020. 
  53. а б в Gachuhi, Kennedy (6 October 2019). How taxpayers lost Sh180m in former VP Murumbi land sale. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 3 May 2021. Процитовано 26 грудня 2020. 
  54. Mathenge, Oliver (6 May 2016). Jacob Juma made enemies online including Ruto. The Star (Kenya) (en-KE). Архів оригіналу за 6 May 2021. Процитовано 30 листопада 2020. 
  55. а б Khalwale's Allegation: Jacob Juma said that DP Ruto is obsessed with killing him. Standard Digital, KTN News Video (англ.). 13 травня 2016. Архів оригіналу за 9 August 2021. Процитовано 30 листопада 2020. 
  56. Nsehe, Mfonobong (6 May 2016). Kenyan Tycoon Jacob Juma Shot Dead In Nairobi. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  57. Gumbihi, Hudson. From Westlands to Ngong road: How Jacob Juma's murder was planned and executed. Standard Entertainment and Lifestyle (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  58. а б 8 times Jacob Juma correctly predicted the future. Nairobi News. 9 November 2016. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  59. Chweya, Edward (3 October 2016). Jacob Juma's death: William Ruto and Boniface Mwangi's roles explained. Tuko.co.ke – Kenya news. (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  60. Jacob Juma Status. Twitter (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 30 листопада 2020. 
  61. Kenyan businessman Jacob Juma shot dead in Nairobi. BBC News. 6 May 2016. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  62. а б в Kiberenge, Kenfrey (12 травня 2016). Jirongo: Jacob Juma's Troubles Started After He Physically Assaulted DP Ruto Recently. Nairobi News. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  63. Mathenge, Oliver; Letoo, Stephen (13 травня 2016). DP Ruto to sue Jirongo over Jacob Juma death link. The Star (en-KE). Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 30 листопада 2020. 
  64. Okoth, Brian (5 June 2016). Ruto answers Jirongo after Jirongo linked him to Juma's death. Citizentv.co.ke. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  65. Ambania, Sylvania (8 June 2016). Ruto: I'm ready to record statement on Jacob Juma's death. Nairobi News. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  66. а б Mwalimu, Kaka (23 червня 2016). Revealed: The genesis of Ruto-Jacob Juma fall-out. hivisasa.com. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  67. а б Wafula, Paul (22 червня 2016). Ruto-Jacob Juma fallout linked to Sh210b mineral find in Mrima Hills. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  68. Gumbihi, Hudson. Life has never been the same since Jacob Juma was murdered- wife. Standard Entertainment and Lifestyle (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  69. Opposition leaders asked not to politicize the killing of businessman Jacob Juma. Nation (англ.). 9 May 2016. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  70. Agoya, Vincent (20 березня 2015). High Court supports Najib Balala move to cancel mining firm licence. Nation (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  71. Murimi, Maureen (5 October 2016). Activist Mwangi fires at DP Ruto over 'defamatory' tweet. Citizentv.co.ke. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  72. а б Maina, Carol (7 October 2016). Ruto sues Boniface Mwangi for linking him to Jacob Juma death. The Star (en-KE). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  73. Maina, Carol (1 December 2016). Man 'with details of Jacob Juma murder from Ruto's office' held 4 days. The Star (en-KE). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  74. а б Makana, Fred (2 December 2016). I work in DP Ruto's office, claims suspect in Jacob Juma murder case. The Standard (Kenya) (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  75. а б Kakah, Maureen; Munguti, Richard (7 December 2016). Man sent for mental check-up after fresh claims on Jacob Juma murder. Nation (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  76. Lang'at, Patrick. Boniface Mwangi now wants state security. Nairobi News. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  77. Tubei, George (5 February 2017). 'William Ruto wants me dead like he killed Jacob Juma' Mwangi claims. Pulse Live Kenya. 
  78. а б Ruto denies allegations of corruption and land grabbing | Nation. 3 July 2020. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 29 квітня 2020. 
  79. Deputy President big loser as close allies are named in graft report. 3 July 2020. Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 29 квітня 2020. 
  80. I Own Weston Hotel, DP William Ruto Says. Citizentv.co.ke. 2 June 2015. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 29 квітня 2020. 
  81. State repossesses 1,600-acre land in Ruai linked to Ruto. K24 TV. 23 квітня 2020. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 29 квітня 2020. 
  82. Wayback Machine. web.archive.org. 16 червня 2013. Процитовано 23 серпня 2022. 
  83. Decision on the Prosecutor's Application for Summons to Appear for William Samoei Ruto, Henry Kiprono Kosgey and Joshua Arap Sang. International Criminal Court Pre-Trial Chamber II. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 12 липня 2011. 
  84. Response by the Defence of General Mohammed Hussein Ali to the "Prosecution's Application for Leave to Appeal the "Decision on the Prosecutor's Application for Summonses to Appear for Francis Kirimi Muthaura, Uhuru Muigai Kenyatta and Mohammed Hussein Al. International Criminal Court (англ.). Процитовано 20 серпня 2022. 
  85. Ruto explains Kiambaa [Архівовано 10 March 2011 у Wayback Machine.] Wikileaks
  86. allafrica. 7 march 2011. 
  87. Kenya's deputy president William Ruto targeted by gunmen. Sky News. 29 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017. 
  88. Kenya Deputy President Ruto's home entered by knifeman. BBC News. 29 липня 2017. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 21 липня 2018. 
  89. More police sent to fight attacker at DP Ruto's home. Daily Nation. 30 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017. 
  90. Kenya police kill gunman at Deputy President Ruto's home. Citifm Online. 30 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017. 
  91. One On One With Kenya's Second Most Powerful Woman: Rachel Chebet Ruto. Архів оригіналу за 15 серпня 2022. Процитовано 15 серпня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]