Перейти до вмісту

Вільям Стайрон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вільям Стайрон
William Styron
Вільям Стайрон перериває роботу над романом для фотосесії Вільяма Вотервея Маркса, видавця (редактора)"Martha's Vineyard Magazine."
Ім'я при народженніВільям Кларк Стайрон мол.
Народився11 червня 1925(1925-06-11)
Ньюпорт-Ньюс, штат Вірджинія
Помер1 листопада 2006(2006-11-01) (81 рік)
Мартас-Віньярд, Массачусетс, США
·пневмонія Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСША США
Місце проживанняНьюпорт-Ньюс
Вірджинія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпрозаїк, есеїст
Alma materDuke University
Знання мованглійська
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури, Американська академія мистецтв і наук і Fellowship of Southern Writersd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1951—2006
Напрямокреалістична проза
Жанрпроза, драма
Magnum opus«Визнання Ната Тернера» (The Confessions of Nat Turner)
«Вибір Софі» (Sophie's Choice)
Посадаголова журі Каннського кінофестивалюd Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнялейтенант Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиSusanna Styrond і Alexandra Styrond Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
ПреміїПулітцерівська премія 1968
IMDbID 0836612 Редагувати інформацію у Вікіданих

Вільям Стайрон (англ. William Styron; 11 червня 1925, Ньюпорт-Ньюс — 1 листопада 2006, Мартас-Віньярд) — американський письменник, лауреат Пулітцерівської премії 1968, найбільш відомими романами якого є «Визнання Ната Тернера» та «Вибір Софі»[1]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в штаті Вірджинія. Закінчив Девідсон-коледж у Даремі в штаті Північна Кароліна, в кінці Другої світової війни служив в армії. Після війни закінчив Університет Дьюка, де в 1947 році отримав ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови. Надалі Стайрон працював у видавництві McGraw-Hill.

Його перший роман «Зійди в пітьму», («Lie Down in Darkness»), опублікований в 1951 році, розповідав про самогубство молодої жінки, про що розмірковує її батько. Твір отримав позитивні відгуки літературних критиків.

На початку 1950-x років перебрався до Європи, де в 1953 році став одним із засновник журналу Paris Review.

У 1967 році вийшов роман «Визнання Ната Тернера» («The Confessions of Nat Turner»), що викликав гострі дискусії і приніс письменнику Пулітцерівську премію. Роман витримав кілька перевидань, його переклали на 20 мов. В основу роману покладено події Повстання американських чорношкірих рабів на чолі з баптистським проповідником Натом Тернером 1831 року. Передсмертну сповідь Тернера, виступ якого призвів до смерті близько 50 білих чоловіків, жінок і дітей, записав його адвокат Томас Грей. Головний герой роману змальовується релігійним фанатиком, одержимим фантазіями про сексуальне насильство над красивою 18-річної білою дівчиною Маргарет. Убивши її, Тернер починає сумніватися в своїй правоті. Після виходу книги чорношкірі письменники піддали її критиці, звинувативши автора в расизмі й ігноруванні історичних фактів. В СРСР роман довгий час не видавався, «Літературна газета» опублікувала рецензію марксиста Герберта Аптекера, який звинувачував автора у спотворенні «образу народного героя»[2]

Неоднозначну реакцію (серед євреїв) також викликав наступний великий роман Стайрона «Вибір Софі» (1979), в якому розповідається про польку, яка пережила нацистський концтабір Освенцим. Її єврейський коханець Натан звинувачує героїню в тому, що вона залишилася жива. У 1983 році роман був екранізований, актриса Меріл Стріп отримала кінопремію «Оскар» за роль Софі.[3]

Останній роман «Шлях воїна» вийшов 2001 року. Письменник працював над ним з перервами близько десяти років.

Стайрон помер 1 листопада 2006 року в віці 81 року від пневмонії.

Твори

[ред. | ред. код]
  • 1951 — Зійди в пітьму (англ. Lie Down in Darkness)
  • 1952 — Довгий марш (англ. The Long March)
  • 1960 — І підпалив цей дім (англ. Set This House on Fire) (рос. пер. 1987)
  • 1967 — Визнання Ната Тернера (англ. The Confessions of Nat Turner) (рос. пер. 2005)
  • 1979 — Вибір Софі (англ. Sophie’s Choice) (рос. пер. 1991)
  • 1990 — Видима пітьма (англ. Darkness Visible)
  • 1993 — Ранок у межі припливів (англ. A Tidewater Morning)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Christopher Lehmann-Haupt (2 листопада 2006). William Styron, Novelist, Dies at 81. The New York Times. Архів оригіналу за 17 липня 2016. Процитовано 5 травня 2016.
  2. ↑ Мельников Н. Бунтующий человек Уильяма Стайрона [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Иностранная литература, 2006, № 4
  3. ↑ MacDowell Medal winners  — 1960 – 2011. The Telegraph. Процитовано 6 грудня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вільям_Стайрон